Про схвалення Концепції Державної цільової соціальної програми “Молодь України” на 2021-2025 роки

1. Схвалити Концепцію Державної цільової соціальної програми “Молодь України” на 2021-2025 роки, що додається.

Визначити Міністерство молоді та спорту державним замовником Програми.

2. Міністерству молоді та спорту за участю заінтересованих органів державної влади розробити та подати до 1 березня 2021 р. Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової соціальної програми “Молодь України” на 2021-2025 роки.

КОНЦЕПЦІЯ
Державної цільової соціальної програми “Молодь України” на 2021-2025 роки

Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямована Програма

Державна цільова соціальна програма “Молодь України” на 2021-2025 роки (далі - Програма) базується на необхідності самореалізації та розвитку потенціалу молоді в України, її участі та інтеграції у суспільне життя, що розвиватиме їх національну свідомість на основі суспільно-державних цінностей та відповідального громадянства, надаватиме молоді можливості для успішної реалізації і соціалізації, підвищить рівень їх громадянських компетентностей, спроможності бути самостійними, життєстійкими, активними, патріотичними і відповідальними учасниками суспільного життя.

Програма ґрунтується на аналізі стану і проблем розвитку української молоді, результатів виконання попередніх програм, а також враховує програмні вимоги і перспективи, визначені переглянутою Європейською хартією про участь молоді у громадському житті на місцевому та регіональному рівні, ухваленою Конгресом місцевих та регіональних влад Європи 21 травня 2003 р., планом заходів з виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2017 р. № 1106 (Офіційний вісник України, 2018 р., № 24, ст. 852), Указом Президента України від 30 вересня 2019 р. № 722 “Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року”, Концепцією розвитку громадянської освіти в Україні, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2018 р. № 710 (Офіційний вісник України, 2018 р., № 80, ст. 2686), документами Організації Об’єднаних Націй, Європейського Союзу та Ради Європи, що регламентують засади розвитку молодіжної політики.

В Україні існує позитивний досвід вирішення актуальних питань молоді. За результатами виконання Державної цільової соціальної програми “Молодь України” на 2016-2020 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 р. № 148 (Офіційний вісник України, 2016 р., № 21, ст. 828), впроваджено інструменти щодо участі молоді у процесах ухвалення рішень, реалізації молодіжної політики на місцевому та регіональному рівні; започатковано численні програми, конкурси і проекти для самореалізації та сталого розвитку молоді, зокрема виконується програма “Молодіжний працівник”, збільшується кількість молодіжних консультативно-дорадчих органів, молодіжних центрів, створено державну установу “Всеукраїнський молодіжний центр”, проводиться національний конкурс “Молодіжна столиця України”, здійснюється фінансова підтримка проектів молодіжних та дитячих громадських організацій, розширюється міжнародне молодіжне співробітництво та співпраця з міжнародними організаціями, започатковано обміни молоддю між Україною і Польщею та Україною і Литвою.

Водночас проблемами, які потребують розв’язання, є:

низький рівень участі молоді у суспільному житті, в діяльності інститутів громадянського суспільства, у тому числі молодіжних та дитячих громадських організацій, а також органах учнівського та студентського самоврядування, програмах сфери волонтерської діяльності та у процесах ухвалення рішень, що стосуються вирішення питань молоді;

низький рівень поінформованості молоді, насамперед молоді з інвалідністю, про свої права, обов’язки та можливості для розвитку власного потенціалу і самореалізації у своїй територіальній громаді, області, в Україні загалом;

низька активність молоді в політичному житті країни як на державному, так і на регіональному та місцевому рівні;

недостатній рівень мобільності молоді (у межах України та між різними країнами);

низький рівень громадянських компетентностей, у тому числі щодо дотримання правових норм, стандартів прав людини, насамперед толерантного ставлення та взаємоповаги один до одного;

незначна кількість молоді, які вважають корупцію та непотизм як етично неприйнятні форми розв’язання побутових проблем та життєвих перешкод;

підготовка молоді до сімейного життя, відповідального ставлення молоді до планування сім’ї та власного репродуктивного здоров’я;

недостатньо сформовані навички здорового способу життя та розуміння важливості комплексної турботи про фізичне та психологічне благополуччя;

низький рівень соціалізації, реінтеграції та адаптації молоді, яка проживає у складних життєвих обставинах, вразливих та маргіналізованих груп у суспільстві, насамперед молоді з інвалідністю;

впровадження Російською Федерацією стратегії мілітаризації освітнього процесу та деструктивного впливу на молодь з тимчасово окупованої Російською Федерацією території України;

недостатній рівень соціально-психологічної адаптації молоді, місцем проживання якої є тимчасово окупована Російською Федерацією територія України, в соціокультурний простір України;

низький рівень компетентностей, необхідних молоді для:

свідомого вибору професії та кар’єрного розвитку;

провадження підприємницької діяльності;

розвитку лідерських якостей.

На основі даних репрезентативного соціологічного дослідження “Молодь України - 2018” було проведено оцінку та аналіз 24 форм участі молоді в житті суспільства (політична активність, мобільність, волонтерська діяльність, участь у діяльності інститутів громадянського суспільства, у житті суспільства через Інтернет, відстоювання власної думки тощо), що свідчить про нижченаведене:

56 відсотків молоді в Україні не знають, не цікавляться, не виявляють бажання та інтересу до участі у суспільному житті;

27,3 відсотка молоді поінформовані про ті чи інші форми участі, знають про різні інструменти участі, вагаються та не користуються ними;

16,7 відсотка молоді тією чи іншої мірою беруть участь у суспільному житті. Найпопулярнішими формами участі серед української молоді за результатами соціологічного дослідження, проведеного Мінмолодьспортом у 2018 році, є участь у виборах (56,7 відсотка) та акціях з відстоювання власної думки через індивідуальну дію і засоби колективної неорганізованої дії. При цьому про участь у діяльності молодіжних та дитячих громадських організацій зазначають лише 2,4 відсотка, органів учнівського або студентського самоврядування - 7,9 відсотка, досвід у волонтерській діяльності - 8,9 відсотка, досвід участі у діяльності молодіжних центрів - 3,6 відсотка. Участь молоді в інших формах організованої активності залишається невисокою.

Слід зазначити, що одним із пріоритетних питань молодіжної сфери Європейського Союзу також є підвищення рівня участі молоді в суспільному житті країн ЄС.

Водночас, за даними міжнародного проекту регулярних опитувань громадської думки “Євробарометр” за 2019 рік, більш як три четвертих від загальної кількості молоді, яка проживає у країнах Європейського Союзу, беруть участь у різних формах діяльності та долучаються до суспільного життя, і лише 4 відсотки молоді не залучені до жодної з форм участі молоді. Найбільш поширеними формами участі є участь у виборах (місцевих, національних або європейських) - 72 відсотки та волонтерській діяльності - 58 відсотків. При цьому 41 відсоток молоді бере участь у діяльності студентських або молодіжних організацій, 35 відсотків молоді відстоює власну думку шляхом участі в різних кампаніях, страйках та вуличних протестах.

Отже, існує потреба у визначенні таких пріоритетних завдань Програми, що забезпечать інтеграцію молоді в суспільне життя країни через підвищення рівня її свідомості, відповідальності, мобільності, економічної активності, життєстійкості, самостійності і спроможності. Адже коли молодь здорова, має громадянські цінності та компетентності, роботу, від якої отримує задоволення, можливості для саморозвитку, вона не тільки турбується про свій добробут та добробут своєї родини, а і має бажання спрямовувати свій час для розвитку своєї територіальної громади, села або міста, країни загалом. Це дасть змогу забезпечити підвищення рівня відчуття її приналежності до процесів, що відбуваються в Україні, та довіри до інститутів публічної влади.

Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв’язання програмним методом

До основних причин виникнення зазначених проблем належать:

незадовільний стан національної економіки, недостатній рівень фінансування різних суспільних сфер, обмежені ресурси держави, збройна агресія та тимчасова окупація Російською Федерацією окремих територій України, збереження наслідків тоталітарного радянського режиму, низький рівень розвитку громадянського суспільства, недовіра великої частини громадян до органів публічної влади;

некритичне втілення молоддю практик і ставлення попередніх поколінь до психічного та фізичного здоров’я;

несистемний підхід до вирішення питань молоді та неврахування потреб, інтересів, можливостей різних категорій молоді залежно від статі, віку, місця проживання та інших ознак в усіх сферах життєдіяльності;

збереження інерції у ставленні до молоді здебільшого як до об’єкта і проблеми та недостатнє розуміння її ролі у процесах державотворення і недооцінка як суб’єкта державної політики у молодіжній сфері;

недостатній рівень співпраці та міжсекторальної взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування з інститутами громадянського суспільства, установами, що працюють з молоддю, бізнес-сектором, та низький рівень їх спроможності для спільного вирішення актуальних питань молоді;

низький рівень адаптивності та життєстійкості молоді у динамічному світі через недостатній рівень компетентностей;

невідповідність компетентностей, якими володіє молодь, сучасним вимогам суспільного життя та ринку праці в Україні;

високий рівень еміграції молоді з України, міграційних настроїв у молоді, яка залишається в Україні, та відсутність нормативно-правових актів з метою проведення роботи з молоддю української діаспори та молоддю, яка вимушено опинилась на заробітках у Європейському Союзі;

недостатня обізнаність та сформованість навичок здорового способу життя молоді, у тому числі репродуктивного здоров’я;

необхідність здійснення профілактики та лікування соціально небезпечних захворювань;

недостатнє врахування інклюзивності та необхідність забезпечення рівних прав, а також доступу до послуг і можливостей, інформації для різних категорій молоді у процесі формування молодіжної політики;

низький рівень розуміння перешкод, які не дають змоги молоді з інвалідністю брати участь у житті суспільства;

низькі темпи впровадження інновацій у молодіжній сфері, зокрема щодо цифрових інструментів у роботі з молоддю;

недостатня кількість компетентних фахівців, які працюють з молоддю (у тому числі молодіжних працівників), насамперед з молоддю з інвалідністю, і водночас недостатня якість послуг, що надаються ними молоді;

недостатня кількість програм підготовки фахівців, які працюють з молоддю, що відповідають сучасним потребам;

обмежені можливості для проведення змістовного дозвілля, недостатньо розвинена мережа молодіжних центрів за місцем проживання;

недостатня кількість молоді, яка застосовує наявні можливості, практики, програми щодо задоволення своїх потреб;

втрата української ідентичності мешканцями, зокрема молоддю з тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації проти України.

Отже, для розв’язання зазначених проблем існує потреба у розробленні Програми, пріоритетні завдання якої виконуватимуться всіма заінтересованими сторонами: органами державної влади та органами місцевого самоврядування, інститутами громадянського суспільства, установами, закладами та фахівцями, що працюють з молоддю тощо, та враховуватимуть потреби, інтереси і можливості всіх категорій молоді, особливості кожної області та нові тенденції і виклики сучасного світу, а також враховуватимуть та усуватимуть перешкоди, які не дають змоги їм брати участь у житті суспільства.

Порівняно з попередньою програмою, дія якої закінчується у 2020 році, нова програма повинна включати завдання, що поєднують інструменти, які вже ефективно впроваджуються, з тими, що потребують удосконалення і реалізації нових підходів, що є принципово новими та сучасними для роботи з молоддю.

Мета Програми

Метою Програми є створення можливостей для самореалізації та розвитку потенціалу молоді в України, її участі та інтеграції у суспільне життя.

Визначення оптимального варіанта розв’язання проблеми на основі порівняльного аналізу можливих варіантів

Існує два варіанти розв’язання проблеми.

Перший варіант полягає у використанні статичного підходу до державної політики у молодіжній сфері, що не враховує вже наявний розрив між сучасною практикою молодіжної політики та нормативним регулюванням, що не відповідає потребам молоді. Цей варіант дає можливість забезпечити відтворення старого досвіду з мінімальним запровадженням нововведень.

Другий (оптимальний) варіант є динамічним, оскільки передбачає застосування оновлених концептуально сучасних підходів та використання широкого кола інноваційних механізмів та інструментів, що запроваджуються для роботи з молоддю шляхом поширення найкращого досвіду останніх років, впровадження рекомендацій українських та міжнародних експертів, молодіжного сектору Ради Європи, використання досвіду молодіжної роботи країн Європейського Союзу, рекомендації ООН щодо підтримки молодих громадян в усіх сферах життєдіяльності.

Оптимальний варіант дає змогу забезпечити:

посилення ролі та відповідального ставлення органів державної влади і органів місцевого самоврядування та партнерських організацій до виконання пріоритетних завдань Програми, активізувавши вертикальну і горизонтальну співпрацю, обмін досвідом між ними для самореалізації та розвитку потенціалу молоді в Україні. Це передбачатиме на всеукраїнському, регіональному та місцевому рівні підвищення рівня компетентностей молоді та спроможності інститутів громадянського суспільства у молодіжній сфері, розвиток молодіжних центрів, молодіжної роботи, скаутського, молодіжного та дитячого громадських рухів, сприяння утворенню і розвитку молодіжних консультативно-дорадчих органів, органів учнівського та студентського самоврядування, підготовку фахівців, які працюють з молоддю, у тому числі молодіжних працівників;

поширення наявних та запровадження нових моделей для розвитку, інтеграції та участі молоді у суспільному житті із застосуванням цифрових інструментів та з урахуванням реформування місцевого самоврядування і територіальної організації влади;

розвиток громадянського суспільства, впровадження громадянської освіти на всіх рівнях, поширення неформальної та інформальної освіти;

впровадження інклюзивного підходу та забезпечення рівних прав, а також доступу до послуг і можливостей, інформації для різних категорій молоді, насамперед для молоді з інвалідністю.

Оптимальний варіант передбачає розроблення та затвердження Програми та застосування комплексного підходу, який повинен стосуватися ключових сторін життя молоді.

Шляхи і способи розв’язання проблеми, строк виконання Програми

Для досягнення мети Програми передбачається реалізувати такі пріоритетні завдання:

підвищення рівня компетентностей молоді, у тому числі громадянських, з метою:

- формування розуміння потреби у навчанні протягом життя, розвитку як цілісної особистості, яка поєднує невпинний фізичний, емоційний та інтелектуальний розвиток;

- формування її готовності та вміння діяти самостійно, знати та відстоювати свої права, нести відповідальність за свої дії та власне життя;

- вміння швидко адаптуватися до нових умов, об’єктивно оцінювати і реагувати на нові виклики та процеси, що відбуваються в державі та світі;

- розвитку умінь висловлювати і логічно обґрунтовувати власну думку, вміння конструктивно керувати емоціями, приймати рішення, розв’язувати проблеми;

- утвердження серед молоді антикорупційних принципів та принципів доброчесності;

- формування критичного мислення, розвитку медіаграмотності, протидії проявам гібридної війни, зокрема тієї, що ведеться Російською Федерацією в інформаційному просторі;

- стимулювання до вивчення STEM та STEAM дисциплін, наукових досліджень;

- розвитку лідерства та лідерських навичок (саморозвиток, міжособистісні стосунки та суспільна відповідальність);

- здійснення молоддю свідомого вибору життєвого шляху, професійного та кар’єрного розвитку, враховуючи їх власні інтереси, можливості та потреби ринку праці;

- ознайомлення з процесами державотворення та механізмом функціонування і взаємодії інститутів політичної системи, діяльністю органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також їх посадових осіб, залучення до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування;

- формування свідомого та відповідального ставлення до власного здоров’я;

- популяризації соціально безпечної поведінки, збереження репродуктивного здоров’я, у тому числі шляхом сексуальної освіти;

- сприяння гармонійному психічному розвитку, у тому числі через психологічну допомогу;

- посилення відповідального ставлення до планування сім’ї та відповідального батьківства;

- запобігання соціально небезпечним захворюванням та різним формам залежності, у тому числі вживанню психоактивних речовин, наркотичних засобів, психотропних речовин, алкоголю та тютюнових виробів;

- посилення відповідального ставлення до навколишнього природного середовища та культури відповідального споживання;

- розвитку неформальних спортивних рухів, вуличних тренувань та фізичної культури;

- сприяння поширенню толерантності і солідарності молоді, забезпечення створення умов для рівної участі всіх категорій молоді у суспільному житті, запобігання стереотипам, протидії ненависті та дискримінації за будь-якими ознаками;

- соціалізації підлітків із сімей, що перебувають у складних життєвих обставинах, дітей-сиріт, вихованців та випускників інтернатних закладів, молодих сімей, які потребують допомоги, молоді з інвалідністю, молоді, що належить до окремих етнічних груп, молоді з різними видами залежності;

- реінтеграції молоді з числа учасників бойових дій та їх сімей у суспільному житті;

- реінтеграції та інтеграції молоді з тимчасово окупованої Російською Федерацією території України і з числа внутрішньо переміщених осіб та їх адаптації в українському суспільному просторі;

- соціальної адаптації молоді, яка відбула покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк;

- здійснення навчання представників організацій, що залучають до своєї діяльності волонтерів, та фахівців, що популяризують волонтерську діяльність серед молоді;

- стимулювання молоді, зокрема вразливих категорій молоді, до участі у волонтерській діяльності та програмах сфери волонтерської діяльності;

- запровадження механізму підтримки громадянами організацій, що долучають до своєї діяльності волонтерів, для підвищення їх спроможності;

активізація залучення молоді до процесів ухвалення рішень, у тому числі:

- сприяння утворенню та розвитку молодіжних консультативно-дорадчих органів, органів учнівського та студентського самоврядування;

- застосування безпосередніх форм участі (петиції, запити, громадські бюджети участі тощо);

підвищення рівня поінформованості молоді про інструменти участі;

зміцнення соціальної згуртованості молоді, у тому числі шляхом здійснення обмінів молоддю в межах України та у партнерстві з іншими державами і міжнародними організаціями.

Розв’язання пріоритетних завдань, визначених Програмою, здійснюватиметься шляхом:

сприяння створенню умов для розвитку спроможності інститутів громадянського суспільства для досягнення завдань Програми, у тому числі:

- надання в установленому порядку фінансової підтримки молодіжним та дитячим громадським організаціям для виконання (реалізації) програм (проектів, заходів) з урахуванням положень законодавства;

- навчання представників молодіжних та дитячих громадських організацій для підвищення рівня їх компетентностей для роботи з молоддю;

- надання консультацій інститутам громадянського суспільства, які працюють з молоддю, для підвищення рівня їх якості роботи з молоддю;

забезпечення функціонування молодіжних центрів, у тому числі:

- розроблення та впровадження програм, методичних, інформаційних матеріалів, ефективних інструментів для підвищення рівня спроможності молодіжних центрів та якості їх діяльності;

- забезпечення ефективності діяльності державної установи “Всеукраїнський молодіжний центр”;

- забезпечення нормативного врегулювання питання розвитку молодіжних просторів для їх роботи з молоддю на базі закладів культури та освіти;

виконання програм для підготовки фахівців, які працюють з молоддю, у тому числі програми “Молодіжний працівник”;

підтримки молодіжних проектів та виконання окремих завдань молодіжної політики;

здійснення комплексу експертно-аналітичних, організаційних, впроваджувальних і підсумкових оціночних заходів через аналіз інформаційно-аналітичних і наукових документів, підготовку щорічної доповіді про становище молоді, проведення щорічних репрезентативних соціологічних досліджень та опитувань (у тому числі шляхом реалізації проекту U-Report), які базуються на основі даних, структурованих за статтю, віком, місцем проживання та іншими ознаками, що передбачає аналіз становища дівчат, жінок, хлопчиків та чоловіків у суспільстві;

консолідованої співпраці органів державної влади і органів місцевого самоврядування у партнерстві з інститутами громадянського суспільства, установами і закладами та фахівцями, що працюють з молоддю, молодіжними центрами, молодіжними працівниками, молодіжними консультативно-дорадчими органами, органами учнівського та студентського самоврядування, міжнародними організаціями, представниками роботодавців, бізнес-сектору та узгодженості їх дій щодо виконання міжнародних, регіональних та місцевих молодіжних програм, що забезпечить здійснення багаторівневого управління у молодіжній сфері та ефективне виконання завдань на всеукраїнському, регіональному та місцевому рівні;

здійснення міжнародного молодіжного співробітництва, сприяння інтеграції молоді у світову та європейську молодіжну спільноту, взаємодія між громадськими організаціями та українською молоддю діаспори і молодіжними громадськими організаціями України, впровадження найкращих міжнародних практик та інструментів у роботі з молоддю, співпраця з міжнародними та зарубіжними партнерами;

проведення інформаційно-просвітницьких кампаній для інформування молоді, зокрема вразливих категорій молоді, про можливості, наявні та нові інструменти, її права та обов’язки з метою її розвитку, участі та інтеграції у суспільне життя.

Завдання та заходи Програми будуть сприяти розвитку молоді та усуненню бар’єрів, щоб жодна з її груп, незалежно від статі, віку, місця проживання, психологічних і фізичних здібностей, інвалідності та інших ознак в усіх сферах життєдіяльності, не була прямо чи опосередковано виключена із суспільства та мала можливість реалізувати в Україні свій потенціал.

Координацію міжвідомчої та міжсекторальної співпраці щодо розв’язання пріоритетних завдань Програми здійснюватиме Мінмолодьспорт.

Строк виконання Програми - з 2021 по 2025 роки.

Очікувані результати виконання Програми, визначення її ефективності

Виконання Програми забезпечить:

зростання чисельності молоді, яка бере участь у заходах неформальної освіти та усвідомлює необхідність навчання протягом життя;

підвищення рівня компетентностей (знань, умінь, навичок, ставлень тощо), у тому числі фінансової та цифрової грамотності, правової спроможності для активної участі та інтеграції в суспільне життя, понад 69 відсотків молоді;

підвищення рівня медіаграмотності понад 47 відсотків молоді;

опанування нових знань та навичок, розвиток наявних та здобуття нових компетентностей з метою професійного розвитку та провадження підприємницької діяльності в Україні понад 6 відсотків молоді;

зменшення частки молоді, яка не працює, не навчається, не набуває професійних навичок, у загальній чисельності осіб віком 15-34 роки (відсотків);

зростання частки дослідників віком до 40 років у загальній кількості дослідників;

зростання чисельності молоді із сформованим відповідальним ставленням до власного здоров’я;

зменшення чисельності молоді, яка має соціально небезпечні захворювання, психічні розлади та різні форми залежності від психоактивних речовин, наркотичних засобів, психотропних речовин, алкоголю та тютюнових виробів;

зростання чисельності молоді, яка має знання та навички з планування сім’ї та репродуктивного здоров’я;

підвищення рівня поінформованості суспільства про потреби молоді з числа осіб з інвалідністю та підвищення ступеня її інтеграції;

збільшення відсотка молоді з інвалідністю, яка бере участь у діяльності інститутів громадянського суспільства та молодіжних центрів, має досвід волонтерської діяльності, користується формами безпосередньої участі;

підвищення рівня компетентностей під час участі у проектах та заходах, спрямованих на реінтеграцію молоді з тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, понад 123 тис. молодих людей;

вступ на підготовчі курси до закладів вищої освіти, розміщених на територіях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, 3,5 тис. молоді з тимчасово окупованої Російською Федерацією території України;

вступ 10 тис. молоді з тимчасово окупованої Російською Федерацією території України до закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, розміщених на територіях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі;

здобуття 10 тис. учнів з тимчасово окупованої Російською Федерацією території України загальної середньої освіти (у тому числі дистанційно) в закладах освіти, розміщених на територіях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі;

взяття участі у волонтерській діяльності (у проектах та заходах) понад 2,5 відсотка молоді;

залучення до своєї діяльності волонтерів та фахівців, які популяризують волонтерську діяльність серед молоді, що підвищили рівень своєї фаховості для розвитку культури волонтерства серед молоді, понад 13 тис. представників організацій;

взяття участі у процесах ухвалення рішень понад 78 тис. представників органів учнівського та студентського самоврядування, молодіжних консультативно-дорадчих органів;

інформування понад 80 тис. молоді про форми безпосередньої участі у суспільному житті;

взяття участі у проектах у рамках здійснення обмінів молоддю у партнерстві з іншими державами та міжнародними організаціями понад 18 тис. молодих людей;

навчання, у тому числі за програмою “Молодіжний працівник”, понад 27 тис. представників інститутів громадянського суспільства та фахівців, які працюють з молоддю;

отримання відповідних компетентностей для підвищення рівня спроможності та якості діяльності понад 17 тис. представників молодіжних центрів;

залучення до діяльності державної установи “Всеукраїнський молодіжний центр” понад 17 відсотків молоді;

збільшення на 55,6 відсотка молоді, яка підвищить рівень своєї активності та інтеграції в суспільне життя завдяки участі у проектах молодіжних та дитячих громадських організацій, порівняно з 2020 роком;

навчання для підвищення рівня компетентностей для роботи з молоддю понад 2,5 тис. представників, які працюють у молодіжних та дитячих громадських організаціях;

інформування понад 1,5 відсотка молоді, зокрема вразливих категорій молоді та української молоді діаспори, про можливості, наявні та нові інструменти, її права та обов’язки для самореалізації, розвитку, участі та інтеграції у суспільне життя;

Оцінка фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів, необхідних для виконання Програми

Видатки на виконання Програми здійснюватимуться за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів та інших не заборонених законодавством джерел.

Обсяг видатків, необхідних для виконання Програми, визначається щороку з урахуванням можливостей державного та місцевих бюджетів під час формування їх показників.

Орієнтовний обсяг фінансування Програми становить 2 212 932,02 тис. гривень.