Про затвердження Положення про управління ризиками, пов'язаними з наданням державних гарантій, та розподіл таких ризиків між державою, кредиторами і позичальниками

Кабінет Міністрів України постановляє:

Затвердити Положення про управління ризиками, пов'язаними з наданням державних гарантій, та розподіл таких ризиків між державою, кредиторами і позичальниками, що додається.

ПОЛОЖЕННЯ
про управління ризиками, пов'язаними з наданням державних гарантій, та розподіл таких ризиків між державою, кредиторами і позичальниками

1. Це Положення визначає цілі, принципи, механізм управління ризиками, пов'язаними з наданням державних гарантій, та розподілу таких ризиків між державою, кредиторами і позичальниками.

2. Дія цього Положення не поширюється на надання державних гарантій за зобов'язаннями суб'єктів господарювання, що виникають внаслідок запозичень від міжнародних фінансових організацій для реалізації проектів розвитку, та суб'єктів господарювання - резидентів, які залучають кредити (позики) під державні гарантії для виконання загальнодержавних програм з подальшим поверненням і обслуговуванням таких кредитів (позик) за рахунок коштів державного бюджету.

3. У цьому Положенні терміни вживаються у такому значенні:

1) гарантійні зобов'язання - зобов'язання держави за державною гарантією;

2) гарантовані зобов'язання - боргові зобов'язання позичальника, забезпечені державною гарантією;

3) державна гарантія - спосіб забезпечення державою у повному обсязі або частково виконання боргових зобов'язань позичальника перед кредитором;

4) позичальник - суб'єкт господарювання - резидент, виконання боргових зобов'язань якого забезпечується державною гарантією;

5) ризики, пов'язані з наданням державних гарантій (далі - ризики), - можливість настання непередбачених подій (обставин), що призведе до збільшення витрат державного бюджету на виконання гарантійних зобов'язань;

6) управління ризиками - комплекс заходів, спрямованих на ідентифікацію та проведення оцінки ризиків, їх мінімізацію, а також на здійснення моніторингу рівня зазначених ризиків для зменшення витрат державного бюджету на виконання гарантійних зобов'язань.

4. До ризиків належать:

кредитний ризик - ризик, пов'язаний з невиконанням гарантованих зобов'язань;

операційний ризик - ризик, пов'язаний з негативним впливом людського і технічного факторів, обставин непереборної сили;

ризик ліквідності - ризик, пов'язаний з тимчасовою недостатністю коштів у позичальника для виконання гарантованих зобов'язань.

5. Управління ризиками здійснюється за принципами:

1) безперервності (ідентифікація та оцінка ризиків здійснюються безперервно);

2) економності та ефективності (витрати на управління ризиками не повинні перевищувати можливих витрат державного бюджету на виконання гарантійних зобов'язань);

3) узгодження завдань з управління ризиками із завданнями з управління гарантованим державою боргом;

4) відсутності конфлікту інтересів (не допускається здійснення відносин, що не відповідають інтересам держави або можуть перешкоджати об'єктивному виконанню обов'язків відповідальної особи);

5) інтеграції (виявлення ризиків забезпечують усі учасники процесу надання державних гарантій);

6) постійного моніторингу (моніторинг рівня ризиків та контроль за результатами виконання заходів з управління такими ризиками здійснюються постійно);

7) повноти характеристики (аналіз явищ, пов'язаних з управлінням ризиками, проводиться всебічно, зокрема із застосуванням статистичних методів);

8) історизму (забезпечення ефективності системи управління ризиками здійснюється шляхом використання результатів порівняльно-історичного аналізу);

9) толерантності (рівень ризику з урахуванням мети надання державних гарантій повинен бути прийнятним для держави);

10) системності (достатність і достовірність інформаційного забезпечення управління ризиками; урахування всіх можливих джерел виникнення ризиків та використання способів впливу на них; розроблення необхідних заходів для вжиття у разі виникнення обставин, що можуть призвести до виконання гарантійних зобов'язань).

6. Управління ризиками здійснюється з урахуванням відношення гарантованого державою боргу до валового внутрішнього продукту та граничного обсягу надання державних гарантій шляхом:

1) проведення аналізу:

доцільності інвестиційного проекту, реалізацію якого передбачається здійснювати за рахунок кредитів (позик), залучених під державну гарантію (далі - проект), з урахуванням його відповідності державним завданням і пріоритетам;

самоокупності проекту;

фінансового стану позичальника;

2) визначення:

частки боргових зобов'язань позичальника, виконання яких забезпечуватиметься державною гарантією;

виду та розміру забезпечення виконання позичальником зобов'язань перед державою з відшкодування витрат державного бюджету на виконання гарантійних зобов'язань;

3) здійснення моніторингу:

стану реалізації проектів;

фінансового стану позичальників протягом строку дії державних гарантій;

розрахунків за гарантованими зобов'язаннями.

7. Управління ризиками здійснюється Мінфіном:

під час підготовки проектів Бюджетної декларації та закону про Державний бюджет України шляхом встановлення граничних абсолютних та відносних показників гарантованого державою боргу, зокрема, гранично допустимого відношення гарантованого державою боргу до валового внутрішнього продукту та граничного обсягу надання державних гарантій;

у період до надання державної гарантії за кожним проектом за участю центральних органів державної влади (далі - відповідальні органи), які утворюють конкурсні комісії для відбору інвестиційних проектів, та центрального органу виконавчої влади, який проводив експертизу відповідно до статті 15 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (далі - орган влади, що проводив експертизу);

протягом строку дії державної гарантії за кожним проектом за участю відповідального органу.

8. До прийняття рішення про надання державної гарантії здійснюється:

1) ідентифікація та оцінка ризиків, пов'язаних з реалізацією проекту, шляхом:

оцінки фінансового стану позичальника відповідно до встановленої Мінфіном методики;

подання позичальником Мінфіну копії висновку державної експертизи, проведеної органом влади, що проводив експертизу, відповідно до статті 15 Закону України "Про інвестиційну діяльність", копії листа потенційного кредитора про наміри надати кредит (позику), включаючи умови надання запозичення та пропозицію щодо розміру частки боргових зобов’язань, виконання яких забезпечуватиметься державною гарантією, результати оцінки фінансового стану суб’єкта господарювання, значення коефіцієнта ймовірності дефолту та джерела повернення запозичення (у разі наявності потенційного кредитора), а також інформації про фінансовий стан позичальника, його кредитну історію, кредитний рейтинг, відсутність (наявність) заборгованості із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можливе забезпечення виконання зобов'язань перед державою та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки спроможності позичальника реалізувати проект, разом із підтвердними документами;

подання Мінфіном позичальнику висновку щодо ідентифікації та оцінки ризиків, пов’язаних з реалізацією інвестиційного проекту, із зазначенням частки боргових зобов’язань, виконання яких може бути забезпечено державною гарантією, який є чинним протягом року з дати його надання;

2) підготовка пропозицій органу влади, що проводив експертизу відповідно до статті 15 Закону України "Про інвестиційну діяльність", щодо:

мінімізації ризиків шляхом чіткого визначення предмета гарантування, визначення частки боргових зобов'язань, виконання яких забезпечуватиметься державною гарантією, виду, розміру та умов забезпечення їх виконання, розміру плати за надання державної гарантії та умов її внесення;

відмови у наданні державної гарантії (у разі неприйнятного рівня ризиків).

9. Рівень ризиків вважається прийнятним у разі:

доцільності реалізації проекту;

відповідності його державним завданням і пріоритетам;

самоокупності проекту;

задовільного фінансового стану позичальника, наявності в нього кредитного рейтингу на рівні, не нижчому за середній спекулятивний (для іноземних кредитів (позик) визнаються кредитні рейтинги, визначені провідними світовими рейтинговими агентствами);

відсутності у позичальника простроченої заборгованості перед державою.

10. Державна гарантія надається після:

подання відповідальним органом Мінфіну відповідно до Порядку відбору інвестиційних проектів, для розроблення або реалізації яких надається державна підтримка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 листопада 2013 р. № 835, рішення конкурсної комісії щодо можливості надання державної підтримки для реалізації інвестиційних проектів, в якому зазначаються форма та обсяг державної підтримки для кожного інвестиційного проекту в межах загального обсягу державної підтримки в поточному бюджетному періоді, відповідність проекту державним завданням і пріоритетам, його самоокупність, а також пропозиції щодо необхідного виду та розміру забезпечення виконання зобов’язань перед державою і плати за надання державної гарантії;

укладення Мінфіном з позичальником договору про порядок відшкодування витрат державного бюджету, які можуть виникнути внаслідок виконання гарантійних зобов’язань (далі - договір);

у випадках, передбачених законодавством, отримання рішення Антимонопольного комітету України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини шостої статті 10 або пунктів 2 і 3 частини сьомої статті 11 Закону України "Про державну допомогу суб’єктам господарювання", якщо державна гарантія є державною допомогою, або рішення Антимонопольного комітету України, прийнятого відповідно до пункту 2 частини шостої статті 10 або пункту 1 частини сьомої статті 11 зазначеного Закону, якщо державна гарантія не є державною допомогою.

Якщо до надання державної гарантії одночасно виконуються всі критерії, передбачені у пункті 14 Порядку відбору інвестиційних проектів, для розроблення або реалізації яких надається державна підтримка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 листопада 2013 р. № 835 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 90, ст. 3321), рішення Антимонопольного комітету України не подається.

11. Протягом строку дії державної гарантії:

1) орган влади або інший орган, уповноважений Кабінетом Міністрів України:

здійснює контроль за реалізацією проекту, цільовим використанням кредитів (позик), залучених під державні гарантії, фінансовим станом позичальника;

інформує щокварталу протягом місяця, що настає за звітним періодом, Мінфін про стан реалізації проекту, фінансовий стан позичальника та його кредитний рейтинг;

інформує Кабінет Міністрів України та Мінфін про виявлені відхилення фактичних показників проекту від планових, а також виникнення обставин, які загрожують або можуть загрожувати реалізації проекту або спроможності позичальника виконувати гарантовані зобов'язання, і готує пропозиції щодо усунення зазначених відхилень та нівелювання впливу таких обставин;

2) Мінфін:

здійснює моніторинг:

- розрахунків за гарантованими зобов'язаннями та виконання позичальником зобов'язань за договором;

- ризиків та у разі потреби готує пропозиції щодо їх мінімізації;

інформує орган влади про невиконання або неналежне виконання позичальником зобов'язань за договором для відповідного реагування.

12. Інформація про гарантований державою борг, платежі за ним, основні умови кредитних договорів (договорів позики, проспекту емісії) та надання державних гарантій, які не належать до комерційної таємниці, відповідність проектів державним завданням і пріоритетам, інвестиційну спрямованість проектів, їх самоокупність, стан розрахунків за гарантованими зобов'язаннями, реалізацію проектів, кредитні рейтинги позичальників, результати аналізу ризиків є публічною та оприлюднюється щокварталу на офіційному веб-сайті Мінфіну протягом строку дії державної гарантії.