Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2019, № 44, ст.278)

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):

1) у статті 156-1:

абзац перший частини першої після слів "громадянам-споживачам" доповнити словами "(крім споживачів фінансових послуг)";

доповнити частинами п’ятою і шостою такого змісту:

"Ненадання, несвоєчасне надання споживачу фінансових послуг інформації про умови надання фінансової послуги, яку він має намір отримати, та іншої інформації, обов’язковість надання якої споживачу фінансових послуг передбачена законодавством, а також надання інформації про фінансову послугу, учасника ринку фінансових послуг, що містить неповні, неточні або недостовірні відомості (дані), -

тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб, фізичних осіб - підприємців від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною п’ятою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, -

тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб, фізичних осіб - підприємців від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян";

2) у статті 218 слово і цифри "статтями 156-1" замінити словами і цифрами "частинами першою - четвертою статті 156-1, статтями";

3) частину першу статті 234-3 після слів "пов’язані з" доповнити словами та цифрами "порушенням законодавства про захист прав споживачів (частини п’ята, шоста статті 156-1 - за порушення, вчинені учасниками ринків фінансових послуг, якщо державне регулювання ринку таких послуг здійснюється Національним банком України)";

4) у частині першій статті 244-4 слово і цифри "статті 156-1" замінити словами і цифрами "частини перша - четверта статті 156-1, статті";

5) частину першу статті 244-16 після слів "пов’язані з" доповнити словами та цифрами "порушенням законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг (частини п’ята, шоста статті 156-1 - за порушення, вчинені учасниками ринків фінансових послуг, якщо державне регулювання ринку таких послуг здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг)";

6) частину першу статті 244-17 після слів "пов’язані з" доповнити словами та цифрами "порушенням законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг (частини п’ята, шоста статті 156-1 - за порушення, вчинені учасниками ринків фінансових послуг, якщо державне регулювання ринку таких послуг здійснюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку)";

7) у частині першій статті 255:

в абзаці другому пункту 1 цифри "155-2-156-2" замінити цифрами та словами "155-2-156, частини перша - четверта статті 156-1, статті 156-2";

у пункті 2 цифри "156-1" замінити словами та цифрами "частини перша - четверта статті 156-1, статті".

2. У Законі України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 51, ст. 292 із наступними змінами):

1) частину другу статті 1 доповнити абзацом третім такого змісту:

"Термін "споживач фінансових послуг" вживається в цьому Законі у значенні, наведеному в Законі України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг";

2) в абзаці сьомому частини першої статті 2 слова "фондового ринку" замінити словами "фондового ринку (у тому числі споживачів фінансових послуг) щодо фінансових послуг, які надаються особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів";

3) пункт 4 частини першої статті 7 викласти в такій редакції:

"4) захист прав інвесторів (у тому числі споживачів фінансових послуг) щодо фінансових послуг, які надаються особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень";

4) у статті 8:

доповнити пунктом 5-6 такого змісту:

"5-6) розглядати справи про порушення прав споживачів фінансових послуг та накладати адміністративні стягнення, фінансові санкції та застосовувати заходи впливу, передбачені законодавством";

доповнити пунктом 9-2 такого змісту:

"9-2) самостійно чи спільно з іншими відповідними органами проводити перевірки осіб, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, на предмет дотримання законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг";

пункт 10 після слів "про цінні папери" доповнити словами "та фондовий ринок, а також законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг";

пункт 21 доповнити словами "та захист прав споживачів фінансових послуг".

3. У Законі України "Про Національний банк України" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 29, ст. 238 із наступними змінами):

1) у частині четвертій статті 5 слова "резерв переоцінки, який використовується на покриття нереалізованих витрат, а також інші резерви, які є джерелом фінансування інвестицій, що спрямовуються на забезпечення діяльності Національного банку" замінити словами "а також резерв переоцінки, який використовується на покриття нереалізованих витрат";

2) у частині шостій статті 5-1 слово "додаткове" та слова і цифру "на формування інших резервів, які є джерелом фінансування інвестицій, що спрямовуються на забезпечення діяльності Національного банку, у розмірі до 2 відсотків від обсягу грошово-кредитних зобов’язань Національного банку та" виключити;

3) частину першу статті 7 доповнити пунктами 34 і 35 такого змісту:

"34) здійснює захист прав споживачів фінансових послуг, що надаються банками, а також іншими фінансовими установами та особами, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк України;

35) організовує роботу та здійснює заходи з підвищення рівня фінансової грамотності населення";

4) у частині першій статті 9:

у пункті 6 слова "та формування резервів, які є джерелом фінансування інвестицій, що спрямовуються на забезпечення діяльності Національного банку" виключити;

у пункті 10 слова "Законом України "Про здійснення державних закупівель" замінити словами "Законом України "Про публічні закупівлі";

5) у частині другій статті 70 слова "Законом України "Про здійснення державних закупівель" замінити словами "Законом України "Про публічні закупівлі".

4. У Законі України "Про банки і банківську діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 5-6, ст. 30 із наступними змінами):

1) частину другу статті 2 після слів "компанія з надання допоміжних послуг" доповнити словами "споживач фінансових послуг";

2) у статті 56:

частину першу доповнити пунктом 7 такого змісту:

"7) інформацію, обов’язковість надання якої передбачена законом";

доповнити частиною третьою такого змісту:

"Національний банк України має право визначати мінімальний обсяг інформації, яка повинна надаватися споживачу фінансових послуг щодо кожного виду банківської послуги, якщо такий мінімальний обсяг інформації не встановлений законом".

{Пункт 5 розділу I втратив чинність на підставі Закону № 1953-IX від 14.12.2021}

6. У Законі України "Про рекламу" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 8, ст. 62 із наступними змінами):

1) статтю 24 викласти в такій редакції:

"Стаття 24. Реклама у сфері фінансових послуг

1. Рекламою у сфері фінансових послуг визнається реклама:

фінансової установи або іншої особи, яка відповідно до закону має право надавати фінансові послуги, та її діяльності;

фінансових послуг, що надаються або надання яких планується фінансовими установами, іншими особами, які відповідно до закону мають право надавати фінансові послуги.

Інформація у сфері фінансових послуг, яка відповідно до законодавства підлягає обов’язковому розміщенню та оприлюдненню, не вважається рекламою.

Інші вимоги до реклами цінних паперів та фондового ринку визначаються статтею 25 цього Закону.

Додаткові вимоги до реклами споживчого кредиту визначаються законом.

2. Рекламодавцями у сфері фінансових послуг можуть бути виключно фінансові установи або інші особи, які відповідно до закону мають право надавати фінансові послуги, а також особи, які виступають рекламодавцями за їх замовленням.

3. Реклама фінансових послуг, пов’язаних із залученням коштів населення, або осіб, які надають такі послуги, дозволяється, за умови внесення інформації про особу до державного реєстру фінансових установ або державного реєстру банків та наявності відповідного дозволу, виданого згідно із законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг, або ліцензії на провадження діяльності з надання відповідної фінансової послуги. Така реклама повинна містити номер за державним реєстром фінансових установ або державним реєстром банків, номер зазначеного дозволу чи ліцензії, дату видачі та найменування органу, що видав дозвіл або ліцензію.

Це положення не застосовується у випадках, коли дається тільки реклама знака для товарів і послуг, найменування особи (без реклами послуг).

4. Недобросовісна реклама у сфері фінансових послуг забороняється.

Недобросовісною рекламою у сфері фінансових послуг вважається:

1) реклама фінансових послуг без набуття особою, що їх надає, статусу фінансової установи чи без одержання нею відповідного дозволу або ліцензії, якщо законом для провадження діяльності з надання таких послуг передбачено набуття статусу фінансової установи чи одержання відповідного дозволу або ліцензії;

2) реклама фінансових послуг, надання яких на території України заборонено законом;

3) реклама фінансових послуг, у якій інформація про умови надання фінансових послуг відсутня або:

зазначається шрифтом, розмір якого на 50 і більше відсотків менший за розмір шрифту, яким зазначена назва фінансової послуги, що рекламується;

оголошується більш як на 25 відсотків швидше за оголошення назви фінансової послуги, що рекламується;

зазначається шрифтом, розмір якого на 50 і більше відсотків менший за розмір шрифту, яким зазначене найменування фінансової установи, яка надає фінансову послугу (у разі відсутності в рекламі назви фінансової послуги);

зазначається шрифтом, розмір якого на 50 і більше відсотків менший за розмір шрифту, яким зазначений знак для товарів і послуг (торговельна марка), що використовується фінансовою установою, яка надає фінансову послугу (у разі відсутності в рекламі назви фінансової послуги та найменування фінансової установи);

зазначається у спосіб, який ускладнює її візуальне сприйняття;

4) інша реклама у сфері фінансових послуг (у тому числі реклама фінансової послуги), яка вважається недобросовісною рекламою відповідно до Закону України "Про рекламу".

Перелік ознак, які можуть свідчити, що спосіб викладення інформації про умови надання фінансових послуг ускладнює її візуальне сприйняття, визначається органом, який здійснює державне регулювання відповідного ринку фінансових послуг";

2) у частині першій статті 26:

після абзацу п’ятого доповнити новим абзацом такого змісту:

"Національний банк України - щодо реклами на ринках фінансових послуг (у тому числі споживчого кредиту), крім фондового ринку".

У зв’язку з цим абзаци шостий - восьмий вважати відповідно абзацами сьомим - дев’ятим.

7. У Законі України "Про захист прав споживачів" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 7, ст. 84 із наступними змінами):

1) статтю 2 доповнити частиною другою такого змісту:

"2. Особливості захисту прав споживачів фінансових послуг визначаються відповідними законами";

2) абзац перший частини першої статті 4 викласти в такій редакції:

"1. Споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на";

3) частину другу статті 5 доповнити словами "в тому числі шляхом розробки та проведення відповідних освітніх програм";

4) у назві та тексті статті 27 слово "виконавчої" замінити словом "державної".

8. У Законі України "Про споживче кредитування" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 1, ст. 2):

1) пункт 4 частини першої статті 1 викласти в такій редакції:

"4) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов’язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов’язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб";

2) у частині другій статті 8:

абзац другий замінити чотирма новими абзацами такого змісту:

"До загальних витрат за споживчим кредитом включаються:

доходи кредитодавця у вигляді процентів;

комісії кредитодавця, пов’язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо;

інші витрати споживача на додаткові та супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов’язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо)".

У зв’язку з цим абзаци третій - шостий вважати відповідно абзацами шостим - дев’ятим;

абзац шостий виключити;

3) у статті 9:

в абзаці другому частини другої слова "в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством)" замінити словами "у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію")";

у частині третій:

у пункті 6 слова "реальну річну" замінити словами "орієнтовну реальну річну";

у пункті 7:

абзац перший доповнити словами "а також орієнтовна вартість таких послуг";

абзац другий викласти в такій редакції:

"У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової чи супутньої послуги, що надаватиметься споживачу третьою особою та є обов’язковою для отримання кредиту, орієнтовна вартість такої послуги визначається за аналогічними, вже укладеними кредитодавцем договорами про споживчий кредит за попередні три місяці, або у разі відсутності таких договорів за середньою вартістю такої послуги, визначеною кредитодавцем за результатами аналізу вартості послуг, що пропонуються щонайменше трьома постачальниками на ринку таких послуг";

у частині шостій слова "в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством)" замінити словами "у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг")";

4) у першому реченні частини першої статті 10 слова "а за потреби" виключити, а слова "та мету отримання кредиту" замінити словами "мету отримання кредиту, а також інформацію щодо виконання споживачем зобов’язань за кредитними операціями, включаючи зобов’язання перед іншими кредитодавцями";

5) пункт 9 частини першої статті 12 викласти у такій редакції:

"9) орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової або супутньої послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені";

6) у статті 13:

у частині першій:

у першому реченні абзацу першого слова "або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством)" замінити словами "вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію")";

в абзаці другому слова "укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит" замінити словами "договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа";

доповнити частиною другою такого змісту:

"2. У разі якщо зазначені у частині першій цієї статті договори укладаються щодо фінансових послуг, такі договори укладаються з урахуванням вимог та в порядку, передбаченими статтею 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг";

7) в абзаці першому частини другої статті 15 слова "або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством)" замінити словами "вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг")";

8) у додатку 1 "Паспорт споживчого кредиту. Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма)":

у розділі 4:

у назві слова "щодо реальної" замінити словами "щодо орієнтовної реальної";

доповнити новими позиціями такого змісту:

позиції 1-5 розділу 6 "Додаткова інформація*" виключити.

II. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через три місяці з дня набрання ним чинності, крім підпунктів 1, 2, 4 та 5 пункту 3 розділу I, які набирають чинності та вводяться в дію з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

2. Цей Закон застосовується до договорів про надання фінансових послуг, укладених після введення його в дію.

3. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

4. Національному банку України, Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.