Угода між Урядом України та Урядом Республіки Вірменія про трудову діяльність та соціальний захист громадян

України та Республіки Вірменія, які працюють за межами своїх держав

( Угоду ратифіковано Законом N 152/96-ВР від 26.04.96 )

Дата підписання:                    17.06.1995

Дата ратифікації Україною: 26.04.1996

Дата набрання чинності для України: 12.03.1997

Уряд України та Уряд Республіки Вірменія, надалі іменовані Сторонами,

усвідомлюючи значення та масштаби міграції між Сторонами,

прагнучи до всебічного розвитку співробітництва в галузі трудової діяльності та соціального захисту громадян на території Сторін,

погодились про таке:

Стаття 1

Дія цієї Угоди поширюється на осіб (надалі іменуються працівники) та членів їх сімей, які є громадянами або постійно проживають на території однієї із Сторін (надалі іменується Сторона виїзду) та здійснюють свою трудову діяльність на підприємствах, в установах та організаціях всіх форм власності (надалі іменується роботодавці) на території іншої Сторони (надалі іменується Сторона працевлаштування) згідно з її законодавством.

Стаття 2

Органами, уповноваженими представляти Сторони в реалізації цієї Угоди (надалі іменуються Уповноважені Органи), є:

з Української Сторони - Міністерство праці України;

з Вірменської Сторони - Міністерство праці та соціального забезпечення Республіки Вірменія.

Уповноважені Органи мають право залучати компетентні органи Сторін для вирішення питань, які випливають з цієї Угоди.

Всі питання, пов'язані з виконанням цієї Угоди, вирішуються шляхом взаємних консультацій між Уповноваженими Органами Сторін. З цією метою вони можуть створювати двосторонні робочі групи.

Стаття 3

В межах цієї Угоди працівники однієї Сторони можуть здійснювати трудову діяльність на території іншої Сторони на підставі:

1) трудового договору (контракту), який укладається між роботодавцем та працівником на визначений термін;

2) договору, укладеному між суб'єктами господарської діяльності обох Сторін, метою якого є виконання визначеного обсягу робіт або послуг на території Сторони працевлаштування.

Стаття 4

1. Для одержання роботи працівникам необхідний дозвіл на працевлаштування відповідного органу по праці Сторони працевлаштування, виданий у порядку та на умовах, установлених законодавством цієї Сторони.

2. Дозвіл на працевлаштування видається на термін виконання роботи у визначеного роботодавця.

3. Дозвіл, про який йдеться в пункті 1, буде видаватися за умови, що працівник не буде виконувати ніяку іншу оплачувану роботу, крім тієї, на яку буде видано дозвіл.

Якщо буде встановлено, що працівник виконував іншу оплачувану роботу або самовільно змінив роботодавця, то дозвіл буде анульовано.

4. При підписанні трудового договору (контракту) працівник бере на себе зобов'язання, що він не буде перебувати на території Сторони працевлаштування довше терміну, на який він одержав дозвіл.

5. Для продовження трудових відносин з працівником роботодавцю необхідно вирішити в установленому порядку питання про продовження дозволу на працевлаштування не пізніше одного місяця до закінчення терміну його дії.

Стаття 5

При зміні ситуації на національних ринках праці Сторони можуть вводити обмеження на прийняття на роботу працівників іншої Сторони.

Стаття 6

Вік, з якого допускається прийняття на роботу працівників, визначається законодавством Сторони працевлаштування.

Стаття 7

Кожна зі Сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про освіту, відповідні документи про присвоєння звання, розряду, кваліфікації та інші необхідні для здійснення трудової діяльності документи, а також завірений в установленому на території Сторони виїзду порядку їх перекладу на державну мову Сторони працевлаштування або російську мову.

При закінченні трудового договору (контракту) роботодавець у трудовій книжці працівника робить відповідний запис і видає довідку про заробітну плату за період роботи помісячно.

Стаття 8

1. В'їзд працівників та членів їх сімей на територію Сторони працевлаштування, перебування та виїзд з неї регулюються законодавством цієї Сторони та відповідними міжнародними угодами.

В'їзд працівників та членів їх сімей на територію Сторони працевлаштування допускається тільки за наявності медичної довідки, яка відповідає вимогам компетентного органу цієї держави.

2. Ввіз працівниками та членами їх сімей особистого майна, необхідних робочих інструментів та обладнання на територію Сторони працевлаштування, а при поверненні - на територію Сторони виїзду, а також вивіз товарів, придбаних працівниками та членами їх сімей на трудові доходи на території Сторони працевлаштування, здійснюється в порядку, визначеному митним законодавством Сторін.

Стаття 9

1. Трудова діяльність працівника, про якого йдеться у пункті 1 статті 3, оформляється трудовим договором (контрактом), укладеним з роботодавцем державною мовою Сторони працевлаштування та російською мовою згідно з трудовим законодавством цієї Сторони та вручається працівникові до його виїзду на роботу.

В трудовому договорі (контракті) повинні міститися основні реквізити роботодавця і працівника, професійні вимоги до працівника, відомості про характер роботи, умови праці та її оплати, відрахування з неї, тривалість робочого часу та часу відпочинку, умови проживання та плати за нього, а також термін дії трудового договору (контракту), умови його розірвання, порядок покриття дорожніх витрат.

Якщо трудовий договір (контракт) розірваний у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства (установи, організації), скороченням чисельності або штату працівників, на працівника поширюються пільги та компенсації відповідно до законодавства Сторони працевлаштування для вивільнюваних з указаних підстав працівників. У цьому разі працівник підлягає поверненню на територію Сторони виїзду за рахунок коштів роботодавця.

За місцем постійного проживання працівнику надається право на працевлаштування на загальних підставах. Допомога по безробіттю призначається за рахунок Сторони виїзду згідно з її законодавством.

2. Працівники користуються правами та виконують обов'язки, установлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування.

Стаття 10

Оподаткування трудових доходів працівників, про яких йдеться в пункті 1 статті 3, здійснюється в порядку і розмірах, установлених законодавством Сторони працевлаштування.

Стаття 11

Питання пенсійного забезпечення працівників, про яких йдеться в пункті 1 статті 3, регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року і двосторонніми угодами в цій галузі.

Стаття 12

Соціальне забезпечення (крім пенсійного) за цією Угодою працівників, про яких йдеться у пункті 1 статті 3, та членів їх сімей здійснюється на підставі законодавства Сторони працевлаштування.

Всі витрати, пов'язані із здійсненням соціального забезпечення (крім пенсійного), несе Сторона працевлаштування.

Медичне обслуговування працівників також здійснюється за рахунок роботодавця Сторони працевлаштування і на рівних умовах з її громадянами.

Стаття 13

Сторони додержуватимуться такого порядку щодо відшкодування працівникові, про якого йдеться в пункті 1 статі 3, шкоди внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, одержаного у зв'язку з виконанням ним трудових обов'язків:

а) відшкодування шкоди внаслідок трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також смерті працівника здійснюється Стороною, законодавство якої поширюється на нього на момент одержання каліцтва;

б) відшкодування шкоди внаслідок професійного захворювання або смерті працівника, яка настала у зв'язку з цим, здійснюється Стороною, законодавство якої поширюється на працівника під час його трудової діяльності, яка спричинила професійне захворювання, навіть якщо зазначене захворювання вперше було виявлене на території іншої Сторони.

У тих випадках, коли працівник, який одержав професійне захворювання, працював в обох державах в умовах і галузях діяльності, які могли спричинити професійне захворювання, відшкодування шкоди здійснюється тією Стороною, на території якої востаннє виконувалася зазначена робота;

в) відшкодування шкоди внаслідок професійного захворювання, призначене однією із Сторін, при загостренні захворювання переглядається згідно із законодавством цієї ж Сторони. Проте, це положення не застосовується, якщо загострення захворювання пов'язане з трудовою діяльністю на підприємствах (в установах, організаціях) іншої Сторони, яка могла спричинити професійне захворювання та під час якої до працівника застосовувалося законодавство іншої Сторони.

У разі втрати працездатності або смерті працівника внаслідок трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров'я з вини роботодавця останній оплачує дорожні витрати та в належних випадках - проїзд в обидва кінці для супроводжуючого.

У разі остаточного виїзду потерпілого з території Сторони працевлаштування на територію іншої Сторони роботодавець зобов'язаний перерахувати йому кошти, які відшкодовують заподіяну здоров'ю шкоду, в розмірах, передбачених законодавством Сторони працевлаштування.

Роботодавець відшкодовує фактичні витрати на лікування і реабілітацію потерпілого згідно з актами (рахунками), поданими державними організаціями та установами охорони здоров'я, соціального забезпечення Сторони, яка здійснює лікування і реабілітацію. Якщо права і обов'язки ліквідованого підприємтсва не переходять до правонаступника, воно зобов'язане капіталізувати і внести в органи іншої Сторони, що здійснюють фінансування цих виплат, суми, які підлягають виплаті у відшкодування шкоди.

Дія цієї статті поширюється і на випадки, які виникли до набрання чинності цієї Угоди.

Стаття 14

У разі смерті працівника роботодавець організує перевезення тіла та особистого майна померлого на територію Сторони виїзду, несе всі пов'язані з цим витрати та інформує дипломатичне або консульське представництво цієї Сторони з наданням матеріалів щодо факту смерті.

Стаття 15

Працівники можуть здійснити переказ зароблених коштів на територію Сторони виїзду згідно із законодавством Сторони працевлаштування та з урахуванням спеціальних угод, які регулюють ці питання.

Стаття 16

Уповноважені Органи інформують один одного:

про національне законодавство та інші нормативні акти в галузі праці, зайнятості, еміграції, в тому числі про умови життя працівників;

про стан ринків праці Сторін.

Уповноважені Органи вживають необхідних заходів з метою запобігання працевлаштування працівників посередниками, які не мають відповідних дозволів компетентних органів Сторони виїзду на здійснення такої діяльності.

Стаття 17

Кожна особа, яка проживає на території однієї Сторони, може звернутися безпосередньо або через компетентний орган за місцем проживання в компетентний орган іншої Сторони.

Компетентний орган однієї Сторони надає компетентному органу іншої Сторони за їх запитом документи та архівні матеріали, необхідні для вирішення питань, що випливають з цієї Угоди.

Стаття 18

1. Ця Угода підлягає затвердженню згідно із законодавством кожної із Сторін, що підтвердждується шляхом обміну нотами, та набирає чинності в день одержання останньої ноти.

2. Ця Угода укладається терміном на 5 років.

Угода автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна зі Сторін не повідомить письмово іншу Сторону не менш ніж за 6 місяців до закінчення терміну дії Угоди про свій намір припинити її дію.

У разі припинення дії Угоди її положення залишаються чинним щодо трудових договорів (контрактів), укладених працівниками з роботодавцями до закінчення терміну, на який вини були укладені.

3. Положення цієї Угоди можуть змінюватись і доповнюватися за взаємною згодою Сторін, що оформляється відповідними протоколами, які складатимуть невід'ємну частину цієї Угоди.

Здійснено в м.Києві 17 червня 1995 р. у двох примірниках, кожний українською, вірменською та російською мовами, при цьому всі тексти автентичні. У разі розбіжностей щодо тлумачення тексту використовується текст російською мовою.

(підпис) (підпис)