Справа № 349/508/16-к

Провадження 1-кп/910/61/19

ВИРОК

Іменем України

02 вересня 2021 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі

головуючої судді Білоус І.О.,

суддів Кравчука О.О., Крука Є.В.

секретарів судового засідання Манохіна О.Є., Демченко Л. О.

за участі:

прокурорів Щура І.В., Омельченка О.М.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2

захисників Горбуляка І.В., Алієва В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 52016000000000025 від 27 січня 2016 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився в с. Хоростець Козівського району Тернопільської області, судді у відставці, що проживає у буд. АДРЕСА_1 , з вищою юридичною освітою, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, має другу групу інвалідності,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, яка народилась у смт. Козова Козівського району Тернопільської області, що здійснює індивідуальну адвокатську діяльність, проживає у буд. АДРЕСА_1 , з вищою юридичною освітою, не одруженої, має на утриманні малолітню дитину 2008 року народження, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України,

УСТАНОВИВ:

1.Формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним.

ОСОБА_1 з лютого 1993 року по вересень 2016 року здійснював повноваження судді на різних посадах. Зокрема, з лютого 1993 року по березень 1994 року він обіймав посаду народного судді Бережанського районного народного суду Тернопільської області. У подальшому, з березня 1994 року працював суддею Козівського районного суду Тернопільської області. Постановою Верховної Ради України від 17 червня 2004 року його обрано суддею безстроково. Наказом № 67-К від 03 листопада 2015 року ОСОБА_1 призначено на посаду голови Козівського районного суду Тернопільської області строком на два роки з 03 листопада 2015 по 02 листопада 2017 року включно. Постановою Верховної Ради України № 1600- VIII від 22 вересня 2016 року прийнято відставку ОСОБА_1 та звільнено з посади судді на підставі поданої ним заяви.

Таким чином, у період вчинення інкримінованих дій ОСОБА_1 , будучи суддею Козівського районного суду Тернопільської області, обіймав посаду голови цього ж суду та згідно зі ст. 124 Конституції України в редакції Закону України № 254к/96-вр від 28 червня 1996 року та ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ від 07 липня 2010 року, чинного на час вчинення правопорушення (далі - Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ від 07 липня 2010 року) був повноважним здійснювати правосуддя в рамках відповідних судових процедур.

На час вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 , будучи суддею Козівського районного суду Тернопільської області, обіймаючи посаду голови цього ж суду, постійно здійснював функції представника влади та постійно обіймав посаду в органі державної влади, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій посадової особи. Отже, виходячи із змісту п. 1 примітки до ст. 364 КК України, п. 2 примітки до ст. 368 цього Кодексу був службовою особою, яка займає відповідальне становище.

З огляду на досвід роботи на посаді судді, ОСОБА_1 знав та розумів, що відповідно до ст. 3, 22 Закону України «Про запобігання корупції» суддям заборонено використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.

Незважаючи на це, голова Козівського районного суду Тернопільської області - суддя ОСОБА_1 , в порушення зазначених вище положень законодавства України, ігноруючи норми матеріального, процесуального права, а також, присягу судді, одержав неправомірну вигоду для себе за вчинення дій.

Так, вироком Козівського районного суду Тернопільської області від 23 березня 2015 року ОСОБА_3 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України і призначено покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки. Встановлено обов`язки, передбачені п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України в редакції Закону України № 2341-ІІІ від 05 квітня 2001 року.

Начальником Козівського районного сектору кримінально-виконавчої інспекції управління державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області (далі - начальником КВІ) до Козівського районного суду Тернопільської області 22 січня 2016 року направлено подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення ОСОБА_3 для відбування призначеного покарання, у зв`язку з тим, що він не виконував обов`язку періодично з`являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції, який покладено на нього при звільненні від відбування покарання з випробуванням на підставі п. 4 ч. 1 ст. 76 КК України в редакції Закону України № 2341-ІІІ від 05 квітня 2001 року.

У зв`язку з направленням до суду вищевказаного подання, ОСОБА_3 22 січня 2016 року звернувся за правовою допомогою до ОСОБА_2 , яка здійснювала свою діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_8, виданого відповідно до рішення Тернопільської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури № 3 від 08 грудня 2000 року.

ОСОБА_2 вчинила пособництво в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, для себе неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади, за наступних обставин.

ОСОБА_2 22 січня 2016 року, перебуваючи у власному офісі АДРЕСА_2 , повідомила ОСОБА_3 , який звернувся до неї за правовою допомогою, що має дружні відносини з головою Козівського районного суду Тернопільської області - суддею ОСОБА_1 та може за неправомірну вигоду домовитися з ним про винесення рішення про відмову у задоволенні подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення його для відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі (далі - подання КВІ). Таким чином, ОСОБА_3 зможе уникнути відбування покарання у місцях позбавлення волі.

При цьому, ОСОБА_2 , маючи корисливий мотив, направлений на одержання частини від неправомірної вигоди за посередницькі послуги, висловила вимогу про передачу їй ОСОБА_3 2 000 доларів США.

У подальшому ОСОБА_2 протягом тижня неодноразово під час телефонних розмов з ОСОБА_3 пропонувала йому якнайшвидше надати обумовлену суму неправомірної вигоди. У ході спілкування ОСОБА_2 зазначала, що ОСОБА_3 повинен передати до початку судового розгляду подання КВІ всю суму у розмірі 2 000 доларів США. Інакше, вона відмовляється просити суддю ОСОБА_1 прийняти рішення на користь ОСОБА_3 .

При цьому, ОСОБА_2 , не розкриваючи своїх дійсних намірів щодо розподілу неправомірної вигоди, повідомила ОСОБА_3 , що частина цих коштів буде нею передана голові Козівського районного суду Тернопільської області - судді ОСОБА_1 за прийняття ним відповідного рішення, а решта - посадовій особі місцевої прокуратури (ця особа не є обвинуваченою у кримінальному провадженні) за те, щоб вона у судовому засіданні не заперечувала проти відмови в задоволенні судом подання КВІ.

Продовжуючи виконання свого злочинного умислу, ОСОБА_2 09 лютого 2016 року приблизно перебуваючи у приміщенні свого офісу № 17 в буд. АДРЕСА_3 , знову зустрілася з ОСОБА_3 , повідомила, що судовий розгляд подання КВІ запланований на 9 год. 30 хв. 16 лютого 2016 року. Тому, ОСОБА_3 до 15 лютого 2016 року необхідно передати їй всю суму неправомірної вигоди у розмірі 2 000 доларів США для того, щоб до початку засідання вона віддала її частину судді ОСОБА_1 .

У подальшому, 15 лютого 2016 року приблизно об 11 годині ОСОБА_2 , продовжуючи виконання спільного злочинного умислу, виступаючи пособником, перебуваючи у приміщенні свого офісу № 17 в буд. АДРЕСА_3 , одержала від ОСОБА_3 неправомірну вигоду у сумі 2 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України на день вчинення кримінального правопорушення становило 52 294,68 гривні для передачі її частини судді ОСОБА_1 за винесення ним рішення про відмову в задоволенні подання начальника КВІ, а решту залишити собі як плату за посередницькі послуги.

Того ж дня в смт. Козова Козівського району Тернопільської області, маючи корисливий умисел, направлений на незаконне збагачення шляхом отримання коштів за вчинення посередницьких дій, направлених на передачу судді Козівського районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 неправомірної вигоди, передала, а ОСОБА_1 маючи корисливий умисел, направлений на незаконне збагачення шляхом одержання неправомірної вигоди через пособника - ОСОБА_2 за ухвалення рішення на користь ОСОБА_3 одержав неправомірну вигоду у сумі 400 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України становило 10 558,93 гривні за винесення ним рішення про відмову в задоволенні подання КВІ стосовно ОСОБА_3 . При цьому іншу частину вищевказаних грошових коштів у сумі 1 600 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України становило 41 835,74 гривень, ОСОБА_2 залишила собі.

Після одержання неправомірної вигоди в сумі 400 доларів США, що становить 10 558,93 грн., голова Козівського районного суду Тернопільської області - суддя ОСОБА_1 , використовуючи надану йому владу, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, виніс ухвалу від 16 лютого 2016 року, якою відмовив у задоволенні подання КВІ у справі ОСОБА_3 .

Таким чином, своїми умисними діями, що виразились в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, для себе неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, діючи з корисливих мотивів з метою незаконного збагачення, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України.

ОСОБА_2 своїми умисними діями, що виразились у пособництві в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, для себе неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої влади, діючи з корисливих мотивів з метою незаконного збагачення, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.

2.Позиція сторони захисту.

У судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнали повністю.

2.1.Обвинувачений ОСОБА_1 надав такі показання:

З ОСОБА_2 він знайомий багато років. Раніше вона працювала секретарем судового засідання у тому ж суді, де він здійснював правосуддя. ОСОБА_2 неодноразово позичала у нього гроші на лікування батька. ОСОБА_1 знав, що батько ОСОБА_2 має ту ж саму хворобу, що і він, тому, ніколи їй не відмовляв у позиці. ОСОБА_1 також пояснив, що вилучені у нього детективом НАБУ під час обшуку гроші були напередодні повернуті йому ОСОБА_2 , оскільки раніше вона позичала їх в нього для лікування батька.

Після надання вільних показань ОСОБА_1 відмовився відповідати на питання сторони обвинувачення.

2.1.Обвинувачена ОСОБА_2 надала такі показання:

У січні 2016 року до неї як до адвоката за правовою допомогою звернувся ОСОБА_3 .

ОСОБА_2 йому повідомила, що для цього необхідно укласти з нею угоду та сплатити гонорар. Коли ОСОБА_3 відповів, що грошей у нього не має, ОСОБА_2 повідомила, щоб він приходив, коли у нього ці кошти з`являться. Через деякий час ОСОБА_3 почав їй телефонувати для того, щоб зустрітись. Вони домовились про зустріч в офісі ОСОБА_2 , але ОСОБА_3 на цю зустріч не прийшов. Через деякий час ОСОБА_3 знов зателефонував ОСОБА_2 та повідомив, що має кошти та готовий укласти з нею угоду про надання адвокатських послуг. Причину неявки на попередню зустріч з ОСОБА_2 . ОСОБА_3 пояснив тим, що хворів та на підтвердження цього має довідку з лікарні.

В суді обвинувачена ОСОБА_2 пояснила, що знає ОСОБА_1 дуже багато років і до цих всіх подій вона позичала у нього кошти на лікування батька. Тому, одразу після того, як уклала з ОСОБА_3 угоду, і отримала від нього гонорар, у рахунок повернення боргу віддала частину цих грошей ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 також зазначила, що не примушувала ОСОБА_3 укладати з нею угоду і сплачувати гонорар. Тому, якщо його щось не влаштовувало, він міг відмовитись від її послуг.

Також, в суді ОСОБА_2 зазначила, що 16 лютого 2016 року вона пішла з роботи раніше звичайного, для того, щоб відвести ліки батькам та дитині, які на той час хворіли. Коли вона приїхала додому на таксі, то до неї підійшли детективи НАБУ та повідомили, що будуть проводити обшук її житла. Після цього, вони разом зайшла до будинку і там розпочали цю слідчу дію.

Після надання вільних показань ОСОБА_2 відмовилась відповідати на питання сторони обвинувачення.

3.Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Не дивлячись на невизнання обвинуваченими своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та ОСОБА_2 - передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України на підставі сукупності наданих і досліджених в судовому засіданні доказів.

3.1. Свідок ОСОБА_3 під час допиту в суді пояснив:

З ОСОБА_2 познайомився після того, як дізнався, що начальником КВІ направлено до Козівського районного суду Тернопільської області подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням, призначеного за вироком суду. Підставою для внесення цього подання стало те, що ОСОБА_3 не виконував покладеного на нього обов`язку, і не з`являвся у передбачений законом період до КВІ для реєстрації. Причину невиконання свідок ОСОБА_3 пояснив тим, що він на той час був зайнятим, працюючи на будівництві, а також деякий час перебував на стаціонарному лікуванні. Тому не мав можливості з`явитись для реєстрації в КВІ.

Для того, щоб зрозуміти, яким чином можна вирішити проблему, що склалася, ОСОБА_3 прийняв рішення винайняти адвоката для одержання правової допомоги. По дорозі з КВІ він зайшов до офісу ОСОБА_2 та під час розмови описав їй ситуацію, яка склалася через невиконання ним умов звільнення від відбування покарання з випробуванням.

ОСОБА_2 запевнила ОСОБА_3 , що ніхто, крім неї, за цю справу не візьметься. Також повідомила, що вона зможе за неправомірну вигоду домовитися з суддею та посадовими особами місцевої прокуратури і КВІ (ці особи не є обвинуваченими у кримінальному провадженні) щодо вирішення проблеми шляхом винесення судом рішення на користь ОСОБА_3 . Таким чином, ОСОБА_3 уникне відбування покарання у місцях позбавлення волі.

На запитання ОСОБА_2 про те, яку суму грошей ОСОБА_3 зможе їй надати для вирішення цієї проблеми, той відповів, що у нього є власні кошти у сумі 1 000 доларів США. ОСОБА_2 сказала, що такої суми замало, тому вона не візьметься за цю справу. Також повідомила, що для вирішення проблеми йому необхідно мати вдвічі більше грошей. ОСОБА_3 пообіцяв знайти таку суму.

Під час судового допиту свідок ОСОБА_3 також зазначив, що на той час він усвідомлював, що ОСОБА_2 наполягала на наданні їй неправомірної вигоди у розмірі 2 000 доларів США для передачі частини з неї посадовій особі прокуратури, посадовій особі КВІ та судді для вирішення питання про відмову у задоволенні подання КВІ. ОСОБА_2 не повідомляла ОСОБА_3 про те, кому із них яку суму мала віддати, і яку суму залишити собі. При цьому свідок розумів, що опинився в безвихідній ситуації, оскільки не мав, де взяти 2 000 доларів США, і через це його могли направити відбувати покарання в місцях позбавлення волі.

ОСОБА_3 під час допиту в суді також зазначив, що вказана сума для нього була занадто великою.

Про те, що саме суддя ОСОБА_1 мав розглядати подання КВІ, ОСОБА_3 стало відомо зі слів ОСОБА_2 . Особисто з суддею ОСОБА_1 він не спілкувався.

З метою припинення таких дій, ОСОБА_3 вирішив звернутися до районного відділу поліції та подати відповідну заяву про вчинення злочину суддею ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та посадовими особами органів прокуратури та КВІ (прізвища не пам`ятає).

У райвідділі поліції ОСОБА_3 повідомили, що таку заяву необхідно подати в Національне антикорупційне бюро України (далі - НАБУ). Приїхавши до Києва, ОСОБА_3 27 січня 2016 року, подав відповідну заяву в НАБУ. Про місце розташування НАБУ дізнався у перехожих в районі Центрального залізничного вокзалу. При написанні заяви працівники НАБУ повідомили ОСОБА_3 , що дадуть йому гроші в сумі, яку назвала ОСОБА_2 , для передачі їх у якості неправомірної нагороди.

Під час судового допиту свідок ОСОБА_3 також повідомив, що першу зустріч з ОСОБА_2 записував на власний диктофон марки Olympys, який надав працівникам НАБУ 27 січня 2016 року при подачі заяви про злочин. Про подальшу долю цього диктофону свідку не відомо.

Після подачі заяви ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_2 і повідомив, що у нього є визначена нею сума коштів. По приїзду в м. Тернопіль ОСОБА_3 з`явився для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію, і начальник КВІ повідомив йому дату судового розгляду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У цей же день ОСОБА_3 зайшов в офіс ОСОБА_2 і повідомив їй про те, що судове засідання по його справі призначено на 16 лютого 2016 року. ОСОБА_2 зателефонувала до працівника суду та уточнила день і час судового розгляду подання. Після цього наказала ОСОБА_3 , щоб він напередодні - 15 лютого 2016 року приніс їй всю суму грошей. На що той погодився.

Свідок ОСОБА_3 також повідомив суду, що працівники НАБУ 15 лютого 2016 року у присутності понятих вручили йому 2 000 доларів США (20 купюр по 100 доларів США) для подальшої передачі ОСОБА_2 як неправомірну винагороду, яку вона вимагала за вирішення проблеми. Перед врученням детективи НАБУ зробили копії цих грошей та обробили їх спеціальною фарбою. При передачі грошей в офісі ОСОБА_2 , вона сказала ОСОБА_3 перерахувати їх, що він і зробив. Після цього, поклала гроші собі в стіл.

Наступного дня, 16 лютого 2016 року відбулось судове засідання під головуванням судді ОСОБА_1, за участі ОСОБА_2 , прокурора (прізвище свідок не пам`ятає). Під час цього засідання ОСОБА_3 попередили про те, що він у подальшому має виконувати зобов`язання, і з`являтися в КВІ для реєстрації.

Після цього засідання ОСОБА_2 надала ОСОБА_3 100 доларів США однією купюрою для того, щоб він їх розміняв на дві купюри по 50 доларів США. ОСОБА_3 не знав, де це можна зробити неподалік, тому вирішив розміняти їх власними коштами, замінивши 100 доларів США, які надала ОСОБА_2 , на дві купюри по 50 доларів США, які він мав при собі. З цих грошей у присутності ОСОБА_3 і понятих працівниками НАБУ зроблено ксерокопії та оброблено спеціальною фарбою. Вказані гроші у подальшому свідком передані ОСОБА_2 .

ОСОБА_3 під час допиту в суді також зазначив, що інших грошей, окрім вказаних вище, у тому числі, за надання адвокатських послуг, він ОСОБА_2 не передавав.

Через деякий час йому стало відомо про те, що суддя ОСОБА_1 прийняв рішення про відмову у задоволенні подання КВІ. Ухвала суду першої інстанції переглядалась в апеляційному порядку, за результатом перегляду - її залишено без змін.

Крім цього, свідок ОСОБА_3 повідомив суду, що він не мав допуску до державної таємниці. На обліку у лікаря психіатра він не перебуває. Також зазначив, що під час досудового розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 надавав детективам НАБУ дозвіл на розміщення на ньому спеціальних засобів для проведення аудіо-, відеозапису. Коли саме і які засоби йому надавались, свідок не пам`ятає. Після вручення ОСОБА_2 грошей з працівниками НАБУ не зустрічався.

Під час вивчення матеріалів кримінального провадження не було виявлено відомостей, які б давали суду підстави вважати, що допитаний під присягою свідок ОСОБА_3 з будь-яких причин обмовив чи міг обмовити обвинувачених у зазначеному злочині.

3.2. Свідок ОСОБА_4 під час судового допиту зазначив, що він був присутнім в якості понятого 16 лютого 2016 року під час проведення детективами НАБУ обшуку житла ОСОБА_2 в смт. Козова Козівського району Тернопільської області. Перед проведенням цієї слідчої дії йому та ще одному понятому (прізвище не пам`ятає) було вручено пам`ятку про права та роз`яснено їх зміст. У цей день він разом з другим понятим, а також детективами НАБУ та іншими учасниками цієї слідчої дії чекали ОСОБА_2 біля її будинку. Після того, як вона приїхала на таксі, всі разом зайшли до будинку, в якому вона мешкала. Там детектив НАБУ зачитав ОСОБА_2 ухвалу суду про дозвіл на проведення обшуку та вручив її копію. У проведенні цієї слідчої дії брали участь детективи НАБУ, експерт і особа, яка проводила відеозйомку.

Після того, як обшук розпочався, ОСОБА_2 трохи повагавшись, добровільно видала гроші в сумі 1 550 доларів США (15 купюр по 100 доларів США і 1 купюру - 50 доларів США).

Свідок також зазначив, що детективи НАБУ під час складання протоколу за результатом проведення цієї процесуальної дії зазначили у ньому всі номери та серії вилучених у ОСОБА_2 купюр. Після цього експертом ці гроші та руки ОСОБА_2 були освічені спеціальною лампою. В темному приміщенні свідок бачив, що вони світяться зеленим кольором. Вилучені купюри детективи НАБУ поклали у пакет, на якому свідок ОСОБА_4 та другий понятий поставили свої підписи. Після цього свідок підписав протокол обшуку. Зауважень щодо порядку проведення обшуку від учасників не надходило.

Свідок у суді також зазначив, що був присутнім при проведенні змивів із рук ОСОБА_2 . Він повідомив суд, що всі дії, які відбувалися під час обшуку і під час освідування знімались на відеокамеру від початку й до кінця. Відеозапис здійснював криміналіст.

Свідок ОСОБА_4 у суді також зазначив, що його дуже здивував той факт, що ОСОБА_2 не зробила жодного зауваження щодо порядку проведення цих слідчих дій. Вказана обставина свідка дуже здивувала, оскільки він знав, що ОСОБА_2 професійний адвокат.

3.3. Свідок ОСОБА_5 під час судового допиту зазначив, що нині він працює детективом НАБУ. В кінці січня 2016 року йому стало відомо про готування до одержання хабаря. На той час він працював в управлінні СБУ Тернопільської області. Звідти керівництво його направило до НАБУ для виконання певних слідчих дій за дорученням. Свідок зазначив, що під час досудового розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 і ОСОБА_2 допитував свідків, але прізвища їх зараз вже не пам`ятає. Із заявником у цьому провадженні ОСОБА_3 свідок познайомився в приміщенні НАБУ після його допиту. Водночас, безпосередньо в допиті свідок участі не приймав.

На запитання сторони захисту свідок ОСОБА_5 повідомив, що він не брав участі у врученні ОСОБА_3 спеціальних засобів у межах проведення НСРД.

3.4.Свідок ОСОБА_6 під час судового допиту зазначив, що він був присутнім в якості понятого під час проведення детективами НАБУ обшуку кабінету ОСОБА_1 . Перед проведенням цієї слідчої дії йому та ще одному понятому (прізвище не пам`ятає) вручено пам`ятку про права та роз`яснено їх зміст. Під час обшуку детективами НАБУ запропоновано ОСОБА_1 видати гроші, на що він погодився, та витяг із кишені брюк 400 доларів США, та надав детективам. При цьому повідомив, що вказані гроші йому передала дружина із-за кордону, тому це його особисті кошти. Свідок ОСОБА_6 також зазначив, що при освітленні цих грошей у темному приміщенні за допомогою спеціальної лампи, вони мали специфічне світіння.

Також зазначив, що детективи НАБУ при складанні протоколу за результатом проведення обшуку переписали до протоколу всі номери і серії купюр, вилучених у ОСОБА_1 . Після закінчення цієї слідчої дії свідок ознайомився з протоколом обшуку, зауважень щодо змісту у нього не виникло.

Інші події, які відбувались під час обшуку, свідок не пам`ятає через значний проміжок часу, який минув. Водночас, стверджував, що під час цієї слідчої дії проводилась відеозйомка та зафіксовано всі події, які відбувались в кабінеті ОСОБА_1 .

3.5.Окрім показань обвинувачених та допитаних в суді свідків, вина ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у пред`явленому обвинуваченні підтверджується наступними письмовими доказами.

3.5.1.Витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні № 52016000000000025 від 27 січня 2016 року за правовою кваліфікацією ч. 3 ст. 368 КК України (том 4 аркуш 185).

3.5.2.Заявою ОСОБА_3 від 27 січня 2016 року, адресованою директору НАБУ ОСОБА_7 , про вимагання ОСОБА_2 , головою Козівського районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , посадовою особою місцевої прокуратури неправомірної вигоди у розмірі 2 000 доларів США за прийняття рішення про відхилення подання щодо скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування покарання в місця позбавлення волі. Цю заяву ОСОБА_3 написано власноручно і 27 січня 2016 року зареєстровано в канцелярії НАБУ (м. Київ, вул. Сурікова, 3) за № 188/3462-01-кп. У заяві також зазначено, що ОСОБА_3 доведено до відома зміст ст. 383 КК України та його попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про злочин (том 1 аркуш 225).

3.5.3.Протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 07 квітня 2016 року № 19/1921т, у якому зазначено, що детективом НАБУ ОСОБА_8 в ході проведення досудового розслідування кримінального провадження № 520160000000000025 за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України на підставі постанови прокурора від 28 січня 2016 року проведено контроль за вчиненням злочину у виді спеціального слідчого експерименту без зміни обстановки злочину та з використанням заздалегідь ідентифікованих (помічених) грошових коштів.

У протоколі зазначено, що підставою для проведення контролю за вчиненням злочину стала заява ОСОБА_3 від 27 січня 2016 року до НАБУ про вимагання у нього ОСОБА_2 , головою Козівського районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , посадовою особою місцевої прокуратури неправомірної вигоди у розмірі 2 000 доларів США за прийняття рішення про відхилення подання КВІ щодо скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування покарання в місця позбавлення волі. Цю заяву в порядку ст. 214 КПК України зареєстровано 27 січня 2016 року в ЄРДР за № 52016000000000025 та кваліфіковано вказані дії за ч. 3 ст. 368 КК України.

Контроль за вчиненням злочину полягав у тому, що 15 лютого 2016 року детективом НАБУ з метою одержання доказів злочинної діяльності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та посадової особи місцевої прокуратури проведено огляд грошових коштів у сумі 2 000 доларів США. Після огляду та ідентифікації, вказані гроші передано ОСОБА_3 для подальшого вручення їх ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та посадовій особі місцевої прокуратури (ця особа не є обвинуваченою у кримінальному провадженні) з метою одержання доказів їх злочинної діяльності та повного розкриття схеми вимагання неправомірної вигоди.

У протоколі також зазначено, що ОСОБА_3 , перебуваючи в цей же день в офісі ОСОБА_2 в буд. АДРЕСА_3 на вимогу останньої передав їй 2 000 доларів США. Частину із них - 400 доларів США ОСОБА_2 того ж дня передала голові Козівського районного суду Тернопільської області - судді ОСОБА_1, а 1 600 - залишила собі. Суддею ОСОБА_1 після одержання неправомірної вигоди 16 лютого 2016 року винесено ухвалу, якою відмовлено у задоволенні подання КВІ про скасування звільнення від покарання у зв`язку із ухиленням від відбування покарання ОСОБА_3 . Того ж дня контроль за вчиненням злочину припинено та прийнято рішення про затримання ОСОБА_2 співробітниками НАБУ.

Суд, оцінюючи вказаний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності керується положеннями норми ч. 1 ст. 94 КПК України. На виконання вимог ч. 1 ст. 9 КПК України суд неухильно додержується вимог ст. 62 Конституції України, а також змісту висновку, що міститься у рішенні Конституційного Суду України № 12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року.

Зокрема, в абзаці 4 п. 3.2 цього рішення зазначено, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

В абзаці 5 п. 3.2 цього ж рішення також зазначено, що аналіз положення ч. 3 ст. 62 Конституції України (254к/96-ВР) «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом» дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел одержання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.

У зв`язку з наведеним, визнаючи протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 07 квітня 2016 року № 19/1921т допустимим доказом, суд обґрунтовує це рішення наступним.

Надаючи оцінку допустимості протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 07 квітня 2016 року № 19/1921т, суд ураховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 16 січня 2019 року (справа № 751/7557/15, провадження № 13-37кс18), та від 16 жовтня 2019 року (справа № 640/6847/15-к, провадження № 13-43кс19) в яких зазначено, що судом під час оцінки доказів, отриманих в результаті НСРД, повинні перевірятися та враховуватися процесуальні рішення, які виступають правовою підставою їх проведення, з огляду на їх функціональне призначення щодо підтвердження допустимості доказової інформації, отриманої за результатами проведення таких дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02 червня 2016 року висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Тому, висновки про те, що суд повинен оцінити докази, отримані у результаті НСРД у комплексі із правовою підставою для проведення НСРД не викликають сумнівів.

За таких обставин, суд у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 оцінює докази, отримані в результаті НСРД в сукупності з процесуальними документами, які стали підставою для її проведення.

Зокрема, стороною обвинувачення під час судового розгляду для підтвердження допустимості доказів, отриманих в результаті НСРД надано наступні процесуальні документи:

1)витяг з ЄРДР про внесення відомостей про кримінальне правопорушення, зареєстроване за № 52016000000000025 від 27 січня 2016 року за правовою кваліфікацією ч. 3 ст. 368 КК України з фабулою: службові особи судової гілки влади вимагають неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів за вчинення дій з використанням наданої влади та службового становища. У витязі зазначено, що досудове розслідування доручено проводити детективам НАБУ: ОСОБА_8, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (том 4 аркуш 185);

2)доручення начальника Першого Підрозділу (відділу) детективів Головного Підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_34 від 27 січня 2016 року про проведення досудового розслідування детективу НАБУ ОСОБА_8 (том 4 аркуш 160);

3)постанову начальника Першого Підрозділу (відділу) детективів Головного Підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_34 від 27 січня 2016 року про визначення слідчої групи та старшого слідчої групи: детективів НАБУ - ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_12 У цій постанові визначено старшого слідчої групи - детектива ОСОБА_8 (том 4 аркуші 161-162);

4)письмову згоду ОСОБА_3 від 27 січня 2016 року на залучення його до конфіденційного співробітництва та проведення НСРД у кримінальному провадженні № 52016000000000025, яку надано детективу НАБУ ОСОБА_8 . У цій згоді ОСОБА_3 повідомлено про заборону при проведенні НСРД провокувати осіб на вчинення злочину, а також роз`яснено зміст ст. 43 КК України та попереджено про кримінальну відповідальність за розголошення даних досудового розслідування за ст. 387 КК України (том 1 аркуш 234);

5)постанову детектива НАБУ ОСОБА_8 від 27 січня 2016 року про залучення ОСОБА_3 до конфіденційного співробітництва і до проведення НСРД. Із змісту цієї постанови вбачається, що 27 січня 2016 року на підставі заяви ОСОБА_3 в ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження № 52016000000000025 за фактом вимагання ОСОБА_2 , головою Козівського районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , начальником Козівського відділу Теребовлянської місцевої прокуратури Тернопільської області неправомірної вигоди у розмірі 2 000 доларів США за прийняття рішення про відхилення подання КВІ щодо скасування звільнення від відбування покарання з випробування і направлення для відбування покарання в місця позбавлення волі. За цим фактом НАБУ розпочато досудове розслідування за правовою кваліфікацією - ч. 3 ст. 368 КК України. Підставою для проведення НСРД стали відомості про скоєння тяжкого злочину, які неможливо отримати в інший спосіб. Із змісту постанови вбачається, що ОСОБА_3 залучено до конфіденційного співробітництва під час проведення НСРД у цьому провадженні строком до 60 діб. ОСОБА_3 того ж дня ознайомлено зі змістом цієї постанови, про що свідчить його власний підпис (том 1 аркуші 235-236);

6)протокол від 27 січня 2016 року, складений детективом НАБУ ОСОБА_8, у якому зафіксовано процесуальну дію щодо попередження ОСОБА_3 про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування та роз`яснено права особи, залученої до конфіденційного співробітництва (том 1 аркуші 237-238);

7)постанову заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) Кривенка В.О. від 28 січня 2016 року № 20/3-77т про проведення НСРД у вигляді контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту. Зі змісту цієї постанови вбачається, що дозвіл на проведення НСРД надано прокурором у кримінальному провадженні № 52016000000000025 за ч. 3 ст. 368 КК України. Проведення її доручено працівникам НАБУ у строк до двох місяців з використанням заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових коштів як предмету неправомірної вигоди. НСРД, згідно з цією постановою, проведено з метою перевірки дійсних намірів ОСОБА_2 , голови Козівського районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , посадової особи місцевої прокуратури на одержання від ОСОБА_3 неправомірної вимоги у розмірі 2 000 доларів США за прийняття рішення про відхилення подання КВІ щодо скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування покарання в місця позбавлення волі. У постанові заступника керівника САП також зазначено про необхідність проведення НСРД, яка полягає у тому, що ОСОБА_2 , суддя ОСОБА_1, посадова особа місцевої прокуратури здійснювали свою діяльність таємно та мали намір одержати неправомірну вигоду. Тому, фактичні дані, які підлягають використанню як докази у кримінальному провадженні, можна отримати лише шляхом проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту. Зі змісту постанови про проведення НСРД вбачається, що вона мала гриф таємно, який знято на підставі акта управління забезпечення охорони державної таємниці Генеральної прокуратури України № 20/3-3 від 10 березня 2016 року (том 3 аркуш 105-107).

Судом за результатами розгляду кримінального провадження також встановлено, що докази, отримані в ході контролю за вчиненням злочину, у сукупності з документами, які стали підставою для його проведення були повністю відкриті стороні захисту на етапі завершення досудового розслідування. Також, до них надано доступ у порядку визначеному ст. 290 КПК України. Про це свідчить протокол про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 18 квітня 2016 року, із змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 та його захисники ознайомились з чотирма томами кримінального провадження № 52016000000000025, у якому він підозрюється за ч. 3 ст. 368 КК України (том 4 аркуші 165-166). Про це свідчать їх власні підписи у протоколі. Аналогічні відомості містяться у протоколі від 18 квітня 2016 року, який складено за результатом ознайомлення з матеріалами провадження ОСОБА_2 та її захисником (том 4 аркуші 168-169).

Суд також визнає безпідставними доводи адвоката Горбуляка І.В. про визнання протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 07 квітня 2016 року № 19/1921т (том 5 аркуш 40-42) недопустимим доказом через те, що у ньому відсутні відомості про те, коли, ким саме і яке обладнання встановлювались на ОСОБА_3 та знімалось з нього. Також не зазначено про час виходу ОСОБА_3 з приміщення, де на нього встановлено це обладнання та маршрут його слідування для зустрічі з особою, стосовно якої проводилась НСРД.

Суд визнає вказані доводи безпідставними, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 246 КПК України, НСРД - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених КПК України.

Для суду цілком очевидно, що інформація про те, яке саме обладнання використовувалося при проведенні НСРД, належить до інформації про методи проведення НСРД, які не підлягають розголошенню. Тому, оскільки інформація містить відомості про факти та методи проведення НСРД, їх розголошення заборонено законом. Відтак, суд робить висновок про відсутність підстав для визнання даного доказу недопустимім .

З урахуванням викладеного, суд, оцінивши докази, здобуті у результаті контролю за вчиненням злочину у комплексі із правовими підставами для їх проведення, дійшов висновку про те, що вони отримані у порядку, встановленому КПК України, а тому, є допустимими доказами з урахуванням змісту ч. 1 ст. 86 цього Кодексу.

Так, у ч. 1 ст. 275 КПК України зазначено, що під час проведення НСРД слідчий має право використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням цих вимог закону, суд відхиляє доводи сторони захисту про незаконне залучення ОСОБА_3 до конфіденційного співробітництва та участі у НСРД через те, що він не має доступу до державної таємниці. Так, у ч. 2 ст. 275 КК України міститься імперативна заборона щодо залучення до конфіденційного співробітництва під час проведення НСРД лише адвокатів, нотаріусів, медичних працівників, священнослужителів, журналістів, якщо таке співробітництво буде пов`язане з розкриттям конфіденційної інформації професійного характеру.

Водночас, в КПК України відсутня заборона залучати до конфіденційного співробітництва осіб, які не мають доступу до державної таємниці, а тому доводи сторони захисту в цій частині також є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на законі.

Вказаний висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 29 березня 2021 року (справа № 554/5090/16-к, провадження № 51-1878кмо20).

Цей висновок суду також відповідає змісту п. 3.9. Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні від 16 листопада 2012 року № 114/1042/516/1199/936/1687/5, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України (далі - Інструкція), а саме, під час проведення НСРД слідчий, уповноважений оперативний підрозділ, який виконує доручення слідчого, прокурора, має право використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом (ст. 275 КПК України).

Отже, відповідний довід сторони захисту суд визнає безпідставним.

Також суд відхиляє заперечення адвоката Горбуляка І.В. - захисника ОСОБА_1 щодо неможливості дослідження доказів, які стосуються процедури залучення ОСОБА_3 до конфіденційного співробітництва через те, що прокурором не зазначено їх у клопотанні про докази, що підлягають дослідженню в ході судового розгляду (том 4 аркуші 39-43).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 349 КПК України обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені.

Саме така зміна порядку відбулася в судовому засіданні 04 лютого 2020 року за клопотанням прокурора, який наполягав на дослідженні документів, які підтверджують законність залучення ОСОБА_3 до конфіденційного співробітництва та до участі у НСРД.

За цих обставин суд визнає законним залучення ОСОБА_3 до конфіденційного співробітництва та робить висновок, що протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 07 квітня 2016 року № 19/1921т є належним, допустимим, достовірним доказом у цьому провадженні (том 5 аркуш 40-42);

При наданні оцінки питанню своєчасності складення вказаного протоколу суд виходить з наступного.

У ч. 4 ст. 271 КПК України зазначено, що про результати контролю за вчиненням злочину складається протокол, до якого додаються речі і документи, отримані під час проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії. Якщо контроль за вчиненням злочину закінчується відкритим фіксуванням, про це складається протокол у присутності такої особи.

Судом із змісту протоколу від 07 квітня 2016 року встановлено, що у кримінальному провадженні № 52016000000000025 контроль за вчиненням злочину закінчився 16 лютого 2016 року відкритим фіксуванням злочинної діяльності ОСОБА_2 , яке полягало у її затриманні та проведенні обшуку житла, офісу та освідування.

Водночас, зі змісту цього протоколу від 07 квітня 2016 року № 19/1921т вбачається, що його складено через деякий проміжок часу за відсутності ОСОБА_2 . Гриф секретності з нього знято 14 квітня 2016 року на підставі рішення режимно-секретного відділу НАБУ (том 5 аркуші 40-42).

Оцінюючи вказаний доказ на предмет допустимості, суд враховує зміст п. 5.9 Інструкції, де зазначено, що після завершення проведення НСРД грифи секретності матеріальних носіїв інформації (далі - МНІ) щодо їх проведення підлягають розсекреченню на підставі рішення прокурора, який здійснює повноваження прокурора в конкретному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, з урахуванням обставин кримінального провадження та необхідності використання матеріалів НСРД як доказів після проведення таких дій у випадку, якщо витік зазначених відомостей не завдасть шкоди національній безпеці України.

У п. 5.10. цієї ж Інструкції зазначено, що таке рішення оформлюється постановою прокурора, який здійснює повноваження прокурора в конкретному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, що погоджується керівником прокуратури.

В Інструкції передбачено певну процедуру для розсекречення конкретних матеріальних носіїв інформації щодо проведення НСРД, відповідно до якої керівник органу прокуратури надсилає керівнику органу, де засекречено МНІ, клопотання. У подальшому, після одержання такого клопотання про необхідність скасування грифів секретності створюється експертна комісія з питань таємниць, якій доручається підготовка рішень про скасування грифів секретності. Експертна комісія створюється у складі не менше трьох осіб (залежно від органу: слідчий суддя, слідчий, прокурор у конкретному кримінальному провадженні, працівники режимно-секретних підрозділів, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми (п. 5.11 - 5.13 Інструкції).

Рішення комісії оформляється актом скасування грифів секретності матеріальних носіїв секретної інформації, який затверджується керівником органу (п. 5.22 Інструкції). Після розсекречення зазначених МНІ щодо проведення НСРД приймається рішення про їх зняття з обліку та долучення до матеріалів кримінального провадження у встановленому КПК України порядку (п. 5.27 Інструкції).

Таким чином, за результатом системного аналізу Розділу V цієї Інструкції, судом зроблено висновок, що детектив НАБУ, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, не є самостійним суб`єктом розсекречення матеріалів. Секретні МНІ підлягають розсекреченню на підставі рішення прокурора, який зобов`язаний звернутися з відповідним клопотанням до експертної комісії з питань таємниць, яка й приймає рішення про розсекречення.

Це питання комісія вирішує з урахуванням державних інтересів щодо збереження інформації у таємниці. Тільки після розсекречення таких процесуальних документів про дозвіл на проведення НСРД прокурор може долучити їх до матеріалів кримінального провадження у встановленому у КПК України порядку.

Із змісту протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 07 квітня 2016 року № 19/1921т вбачається, що його складено в умовах режиму таємності, який знято у встановленому порядку лише 14 квітня 2016 року.

Таким чином, виконання закріпленого в ч. 3 ст. 271 КПК України щодо складання протоколу про результати контролю за вчиненням злочину у присутності особи щодо якої проведено НСРД, неминуче тягне за собою відсутність об`єктивної можливості повного дотримання вимог законодавства, що регулює питання розсекречення інформації, що містить державну таємницю, з огляду на необхідність прийняття рішення про її розсекречення відповідною комісією.

При цьому слід також ураховувати, що обов`язок, передбачений ч. 4 ст. 271 КПК України, міг бути виконаний виключно після вчинення низки дій, передбачених Інструкцією щодо розсекречення, що вимагає певного проміжку часу та у випадку невиконання, тягне за собою дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із Законом України «Про державну таємницю».

Тому, очевидно, що зміст ч. 4 ст. 271 КПК України охоплює не всі випадки, які виникають під час відкритого фіксування контролю за вчиненням злочину, оскільки не враховує особливостей процедури зняття грифу секретності з процесуальних документів НСРД, результат здійснення якої залежить від рішення експертної комісії з питань таємниць.

З цих підстав суд робить висновок, що детективи НАБУ не мали можливості скласти протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 07 квітня 2016 року № 19/1921т у присутності ОСОБА_2 до моменту розсекречення цього документу. Тому, на думку суду, у даному випадку відсутнє порушення вимог ч. 4 ст. 271 КПК України.

Суд також робить висновок про відсутність підстав для визнання недопустимим доказом вказаного протоколу від 07 квітня 2016 року № 19/1921т через порушення терміну його складання , визначеного у ч. 3 ст. 252 КПК України. Так, у цій нормі зазначено, що протоколи про проведення НСРД з додатками передаються прокурору не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій.

У той же час, в абз. 4 п. 3.12 та у п. 4.2 Інструкції зазначено, що протокол НСРД і додатки до нього надаються прокурору не пізніше 24 годин після складання .

Наведені норми КПК України та Інструкції дають підстави стверджувати, що є допустимим термін надання прокурору протоколу НСРД як протягом 24 годин після складання, та і не пізніше 24 годин з моменту припинення зазначених дій.

З урахуванням викладеного, суд робить висновок, що скерування протоколу НСРД прокурору протягом 24 годин після його складання відповідає вимогам Інструкції.

На переконання суду, направлення прокурору протоколу НСРД протягом 24 годин після складання, не є підставою для визнання його недопустимим доказом. Підтвердженням цього висновку суду є перелік підстав для визнання недопустимості доказів, визначений у ч. 1, 2 ст. 87 КПК України, віднести до якого цей випадок суд не знайшов підстав.

3.5.4.Протоколом огляду і вручення грошових коштів від 15 лютого 2016 року, в якому зазначено, що детективом Першого Підрозділу (відділу) детективів Головного Підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_8 (далі - детектив НАБУ ОСОБА_8 ) у присутності понятих оглянуто і вручено ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 2 000 доларів США, з метою одержання доказів злочинної діяльності ОСОБА_2 , голови Козівського районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , посадової особи місцевої прокуратури, пов`язаної із готуванням до одержання неправомірної вигоди за прийняття рішення про відхилення подання КВІ. У цьому протоколі також зазначено, що вручені ОСОБА_3 кошти належать НАБУ та надаються для проведення слідчих дій. Під час цієї процесуальної дії за допомогою копіювального апарату зроблено копії оглянутих купюр номіналом по 100 доларів США кожна в кількості 20 штук, з наступними серіями та номерами: FG 05187066 A, KH 06854116 A, AB 72516994 A, AB 32721965 K, HK 20932207 B, KL 26635448 C, KD 43943588 A, KB 77970472 G, HB 04417399 E, KK 31882485 C, KG 22060828 B, HL 06121929 E, LH 78951944 B, LD 51104319 C, LF 35038930 A, LK 88550638 C, HB 95770556 P, KF 32765305 B, AE 16339834 A, KF 63582564 C, які є додатком на шести аркушах до цього протоколу. Із його змісту також вбачається, що в ході проведення огляду зазначених грошових коштів їх оброблено з обох сторін спеціальним хімічним барвником «Світлячок-М», що не є помітним при природньому освітленні , який має характерне жовто-зелене люмінесцентне світіння при ультрафіолетовому освітленні.

Одночасно з цим, на аркуш паперу білого кольору нанесено спеціальний хімічний барвник - речовину «Світлячок-М», який при ультрафіолетовому освітленні світиться жовто-зеленим кольором, і вказаний аркуш паперу поміщено до сейф-пакету експертної служби № 1831165, який запечатано та скріплено підписами присутніх осіб. Після цього, оглянуті кошти у сумі 2 000 доларів США вручено ОСОБА_3 для передачі ОСОБА_2 , голові Козівського районного суду Тернопільської області - судді ОСОБА_1 , посадовій особі місцевої прокуратури з метою отримання доказів їх злочинної діяльності та повного розкриття схеми вимагання неправомірної вигоди. У цьому ж протоколі роз`яснено ОСОБА_3 , що відповідно до ч. 5 ст. 354 КК України він не несе кримінальної відповідальності за участь у проведенні контролю за вчиненням злочину стосовно зазначених посадових осіб за ст. 369 цього Кодексу.

Судом при дослідженні протоколу огляду і вручення грошових коштів також установлено, що на кожному його аркуші міститься підпис заявника ОСОБА_3 та понятих, присутніх при огляді і врученні грошових коштів. У протоколі зазначено, що зауважень від цих учасників цієї слідчої дій не надходило (том 1 аркуші 226-233).

Стороною захисту під час дослідження судом протоколу від 15 лютого 2016 року про огляд і вручення ОСОБА_3 грошових коштів поставлено під сумнів його допустимість через те, що, на думку адвоката Горбуляка В.І., огляд і вручення заздалегідь ідентифікованих (помічених) грошових коштів відбувалося поза межами контролю за вчиненням злочину, що є істотним порушенням вимог ч. 1 ст. 273 КПК України.

Крім цього, адвокатом Горбуляком В.І. зазначено про недопустимість протоколу огляду і вручення грошових коштів через відсутність на ньому грифу секретності, оскільки, на думку захисника, на всі документи створені, під час проведення НСРД, мають бути, в обов`язковому порядку, засекреченими. З цих підстав, захисник у судовому засіданні наполягав на визнанні судом при винесенні вироку цього документу недопустимим доказом, у зв`язку з порушенням вимог ст. 517 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 КПК України використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів можливе лише при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій.

Так, у матеріалах кримінального провадження наявний протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 07 квітня 2016 року № 19/1921т, зі змісту якого вбачається, що під час проведення досудового розслідування кримінального провадження № 520160000000000025 стосовно ОСОБА_1 і ОСОБА_2 згідно з постановою прокурора від 28 січня 2016 року проведено контроль за вчиненням злочину у виді спеціального слідчого експерименту без зміни обстановки злочину та з використанням заздалегідь ідентифікованих (помічених) грошових коштів.

Підставою для його проведення стала відповідна постанова заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) Кривенка В.О. від 28 січня 2016 року № 20/3-77т, де у п. 2 резолютивній частині зазначено про проведення контролю за вчиненням злочину у виді слідчого експерименту з використанням заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових коштів як предмету неправомірної вигоди.

Тому, очевидно, що окрему процесуальну дію - огляд і вручення грошових коштів, проведено під час контролю за вчиненням злочину на підставі постанови прокурора з дотриманням вимог ст. 273 КПК України.

Хід цієї процесуальної дії відображено у відповідному протоколі від 15 лютого 2016 року. Із змісту постанови заступника керівника САП Кривенка В.О. від 28 січня 2016 року № 20/3-77т та протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 07 квітня 2016 року № 19/1921т вбачається, що на час проведення НСРД ці документи мали гриф «таємно», який у подальшому було знято у законний спосіб.

При цьому, варто зазначити, що у ст. 517 КПК України передбачено дотримання режиму секретності лише щодо відомостей, які становлять державну таємницю.

У п. 5.1 Інструкції міститься вичерпний перелік документів, які підлягають засекречуванню під час проведення НСРД. Вимога щодо засекречення протоколу огляду і вручення заздалегідь ідентифікованих засобів відсутня.

З урахуванням викладеного, суд робить висновок, що протокол огляду і вручення грошових коштів за формою і змістом відповідає вимогам ст. 104 КПК України, в редакції Закону України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI. Тому суд визнає його належним, допустимим і достовірним доказом.

3.5.5.Протоколом огляду і вручення грошових коштів від 16 лютого 2016 року, в якому зазначено, що детективом НАБУ ОСОБА_8 у присутності понятих проведено огляд та вручено ОСОБА_3 дві купюри номіналом по 50 доларів США у сумі 100 доларів США з метою отримання доказів злочинної діяльності ОСОБА_2 , голови Козівського районного суду Тернопільської області - судді ОСОБА_1 та посадових осіб місцевої прокуратури, пов`язаної з готуванням до одержання ними неправомірної вигоди за прийняття рішення про відхилення подання КВІ стосовно ОСОБА_3 .

У цьому протоколі також зазначено, що грошові кошти у сумі 100 доларів США належать заявнику ОСОБА_3 . Під час огляду і вручення зроблено копії цих грошових купюр номіналом по 50 доларів США в кількості 2 штук, які є додатком до протоколу на одному аркуші. Після цього, оглянуті кошти вручено ОСОБА_3 для передачі їх ОСОБА_2 , голові Козівського районного суду Тернопільської області - судді ОСОБА_1 , посадовій особі місцевої прокуратури, з метою отримання доказів їх злочинної діяльності та повного розкриття схеми вимагання неправомірної вигоди. У цьому ж протоколі роз`яснено ОСОБА_3 , що він згідно з ч. 5 ст. 354 КК України не несе кримінальної відповідальності, передбаченої у ст. 369 цього Кодексу.

Судом при дослідженні протоколу від 16 лютого 2016 року також встановлено, що на кожному його аркуші міститься підпис заявника ОСОБА_3 та понятих, які були присутні під час огляду і вручення грошових коштів. У протоколі також зазначено, що зауважень від учасників цієї дії не надходило (том 1 аркуші 239-241).

Стороною захисту під час дослідження судом протоколів огляду і вручення грошових коштів від 15 та 16 лютого 2016 року поставлено під сумнів їх допустимість, через те, що, на думку захисника Горбуляка І.В., процесуальне рішення про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів під час НСРД - контролю за вчиненням злочину начебто прийнято детективом НАБУ ОСОБА_8, у той час, як зміст ч. 1 ст. 273 КПК України вимагає проведення цієї процесуальної дії лише на підставі рішення керівника органу досудового розслідування або прокурора.

Оцінюючи вказані доводи, суд зазначає наступне.

Як зазначалось раніше, судом за результатом дослідження доказів сторони обвинувачення встановлено, що рішення про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів під час проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину викладено у постанові заступника керівника САП Кривенка В.В. від 28 січня 2016 року № 20/3-77т. Зокрема, у п. 2 її резолютивної частини зазначено, що контроль за вчиненням злочину у виді слідчого експерименту вирішено провести з використанням заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових коштів, як предмету неправомірної вигоди.

Тому, очевидно, що рішення про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів прийнято прокурором у спосіб, передбачений в ч. 3 ст.110, ч. 1 ст. 273 КПК України.

Судом також встановлено, що протоколи огляду і вручення грошових коштів від 15 та 16 лютого 2016 року за формою і змістом відповідають вимогам ст. 104 КПК України, в редакції Закону України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI.

З урахуванням наведеного, суд визнає ці протоколи належними, допустимими і достовірними доказами.

3.5.6.Протоколом огляду речей і документів від 16 лютого 2016 року, в якому зазначено, що детектив НАБУ ОСОБА_8 оглянув видану ОСОБА_3 одну купюру номіналом 100 доларів США з серією та номером HB 95770556P, яку отримано від ОСОБА_2 . За результатом огляду цю купюру поміщено у сейф-пакет експертної служби МВС № 2668862 та скріплено підписами присутніх осіб (том 1 аркуш 242).

У вказаному протоколі також зазначено про створення копії оглянутої грошової купюри і цю копію додано до вказаного протоколу.

Водночас, при дослідженні протоколу огляду речей і документів від 16 лютого 2016 року судом встановлено відсутність у додатку ксерокопії вилученої купюри 100 доларів США з серією та номером HB 95770556P.

Судом за клопотанням прокурора під час дослідження змісту протоколу огляду і вручення грошових коштів від 16 лютого 2016 року співставлено серію і номер купюри 100 доларів США - HB 95770556P з серією та номером купюри, яку зазначено у протоколі огляду і вручення ОСОБА_3 грошових коштів від 15 лютого 2016 року. Встановлено, що купюра номіналом 100 доларів США з серією та номером HB 95770556P співпадає з серією і номером однієї із 20-ти купюр, вручених 15 лютого 2016 року ОСОБА_3 (том 1 аркуш 231).

Відповідно до встановлених судом обставин цього кримінального провадження, ОСОБА_2 наступного дня після одержання від ОСОБА_3 2 000 доларів США, повернула йому 100 доларів США для обміну її на дві купюри по 50 доларів США. В цей момент вказану купюру вилучено у ОСОБА_3 , оглянуто її, про що складено відповідний протокол. Замість неї ОСОБА_3 повернув ОСОБА_2 власні кошти - дві купюри по 50 доларів США, які попередньо були оглянуті детективом НАБУ ОСОБА_8 про що складено протокол огляду і вручення грошових коштів від 16 лютого 2016 року.

Оцінюючи вказаний доказ на предмет допустимості, суд зазначає, що детективом НАБУ ОСОБА_8 у протоколі від 16 лютого 2016 року зазначено серію, номер і номінал грошової купюри, яку видав ОСОБА_3 16 лютого 2016 року. Ці відомості про видану купюру повністю співпадають із серією та номером однієї із 20-ти купюр, вручених ОСОБА_3 15 лютого 2016 року, які оглянуто судом в якості речових доказів. Тому, суд дійшов висновку, що сам протокол містить необхідну інформацію, яка є достатньою для ідентифікації купюри HB95770556P номіналом 100 доларів США.

Крім цього, у суду не виникає сумніву у законності її вилучення, опечатування та подальшого експертного дослідження, оцінку висновку якого буде надано пізніше.

Суд також звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Очевидно, що у суду відсутні підстави для визнання протоколу огляду речей і документів від 16 лютого 2016 року недопустимим доказом через відсутність додатку - ксерокопії вилученої купюри, за умови наявності її оригіналу, що співпадає з номером, який зазначено у протоколі.

Враховуючи викладене, суд робить висновок, що протокол огляду речей і документів від 16 лютого 2016 року є належним, допустимим і достовірним доказом.

3.5.7.Постановою про визнання речовим доказом та приєднання до матеріалів кримінального провадження від 17 лютого 2016 року, згідно з яким детективом НАБУ ОСОБА_8 визнано речовим доказом купюру номіналом 100 доларів США з серією та номером HB 95770556P, яку ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 (том 1 аркуш 243);

3.5.8.Протоколом обшуку житла ОСОБА_2 від 16 лютого 2016 року в буд. АДРЕСА_1 .

У протоколі зазначено, що обшук проведено на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року старшим детективом НАБУ ОСОБА_35, за участі детективів НАБУ ОСОБА_9, ОСОБА_15 , старшого оперуповноваженого органу внутрішніх справ ОСОБА_16 , старшого експерта Тернопільського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_17 , представника Ради адвокатів Тернопільської області адвоката ОСОБА_18, ОСОБА_2 у присутності двох понятих.

Згідно з протоколом обшуку, ОСОБА_2 на пропозицію надати гроші, які є предметом неправомірної вигоди повідомила детективам НАБУ, що має 1 600 доларів США. Судом установлено, що в ході обшуку у неї виявлено та вилучено 1550 доларів США - 15 купюр номіналом по 100 доларів США кожна, на загальну суму 1500 доларів США, та одну купюру - номіналом 50 доларів США. У протоколі обшуку зазначено номери і серії виявлених грошей. Після цього, у присутності учасників слідчої дії їх вилучено, поміщено до спеціального пакету № 2668864 та направлено на зберігання в НАБУ.

Хід обшуку зафіксовано на відеокамеру Panasoniс HC-V 770 із картою пам`яті Transcend micro SD 32 Гб. Судом переглянуто цей відеозапис і встановлено, що він відображає події, викладені у протоколі обшуку від 16 лютого 2016 року (том 4 аркуш 194).

В ході дослідження протоколу обшуку судом співставлено номери та серії вилучених купюр номіналом 100 доларів США у кількості 15 штук, та встановлено, що вони співпадають з номерами і серіями п`ятнадцяти із двадцяти купюр доларів США, зазначених у протоколі огляду та вручення грошових коштів від 15 лютого 2016 року (FG 05187066 A, AB 32721965 K, HK 20932207 B, KL 26635448 C, KD 43943588 A, HB 04417399 E, KK 31882485 C, KG 22060828 B, HL 06121929 E, LH 78951944 B, LD 51104319 C, LF 35038930 A, LK 88550638 C, KF 32765305 B, KF 63582564 C), (том 1 аркуші 226-227). Також судом установлено, що серія і номер вилученої купюри номіналом 50 доларів США співпадає з серією і номером однієї із двох купюр (ЕВ 05902694 А), зазначених у протоколі огляду та вручення грошових коштів від 16 лютого 2016 року (том 1 аркуші 239-241).

Переглянутим судом відеозаписом обшуку встановлено, що вилучені у ОСОБА_2 гроші при ультрафіолетовому освітленні мали характерне жовто-зелене люмінесцентне світіння.

Суд оцінює протокол обшуку житла ОСОБА_2 в сукупності з процесуальними документами, які стали правовою підставою для його проведення.

Зокрема, стороною обвинувачення під час судового розгляду для підтвердження допустимості доказів, отриманих в результаті обшуку надано наступні процесуальні документи:

1)клопотання заступника Генерального прокурора України - керівника САП Холодницького Н.І. до слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 05 лютого 2016 року про надання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання адвоката ОСОБА_2 , з метою відшукання, серед інших, речей і документів, грошових коштів, які є предметом неправомірної вигоди (том 1 аркуші 244-247).

2)ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року про надання дозволу детективам НАБУ ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_2 , з метою відшукання і вилучення грошових коштів, які є предметом неправомірної вигоди. В ухвалі слідчого судді визначено строк її дії - до 12 березня 2016 року включно (том 1 аркуш 248).

Стороною захисту поставлено під сумнів допустимість перелічених вище документів.

Зокрема, на думку адвоката Горбуляка В.І., клопотання заступника Генерального прокурора України - керівника САП Холодницького Н.І. від 05 лютого 2016 року та ухвалу слідчого судді від 12 лютого 2016 року не можна вважати допустимими доказами, оскільки стороною обвинувачення їх здобуто під час НСРД з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

На думку захисника, ці докази здобуто у період проведення контролю за вчиненням злочину з 28 січня по 16 лютого 2016 року, водночас їх зміст на той час не був утаємниченим, що є порушенням вимог ст. 517 КПК України. Сторона захисту наполягала на тому, що відсутність такого грифу на клопотанні керівника САП від 05 лютого 2016 року та ухвалі слідчого судді від 12 лютого 2016 року свідчать про їх недопустимість через порушення охорони державної таємниці під час кримінального провадження, оскільки їх зміст розкриває хід і очікувані результати НСРД.

Вирішуючи питання про допустимість доказів у кримінальному провадженні, суд звертає увагу на наступне.

У розумінні ст. 84, 99 КПК України, клопотання прокурора та ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку не є доказом, оскільки ці документи не містять відомостей, які можуть бути використані як докази. Водночас, клопотання прокурора та ухвала слідчого судді є процесуальною підставою для отримання доказу. При цьому, процесуальні підстави для проведення обшуку повинні бути враховані судом під час всебічної оцінки доказів, отриманих в результаті проведення цієї слідчої дії.

Таким чином, ці процесуальні документи (клопотання прокурора та ухвала слідчого судді) виступають правовою підставою для проведення обшуку, з огляду на їх функціональне призначення щодо підтвердження допустимості доказової інформації, отриманої за результатами проведення такої слідчої дії, і повинні перевірятися та враховуватися судом під час оцінки доказів.

Оцінивши протокол обшуку житла ОСОБА_2 у сукупності з правовими підставами його проведення, суд уважає необґрунтованими доводи сторони захисту про те, що клопотання керівника САП Холодницького Н.І. від 05 лютого 2016 року та ухвала слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року здобуті з порушеннями вимог закону при проведенні НСРД.

Крім цього, суд не погоджується з доводами захисника про те, що ці процесуальні рішення не відповідають вимогам ст. 517 КПК України в частині порушення режиму секретності відомостей, які становлять державну таємницю. Зміст, вказаної вище у вироку п. 5.1 Інструкції свідчить про те, що клопотання заступника Генерального прокурора України - керівника САП Холодницького Н.І. від 05 лютого 2016 року та ухвала слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року не містять відомостей про державну таємницю. Питання щодо наявності/відсутності відомостей, що містять державну таємницю, не належить до компетенції суду при розгляді цього кримінального провадження. Водночас, суд звертає увагу, що кримінально-процесуальне законодавство не передбачає засекречення клопотань про надання дозволу на проведення обшуку та ухвал за результатами їх розгляду.

За результатом дослідження клопотання заступника Генерального прокурора України - керівника САП Холодницького Н.І., суд дійшов висновку, що його зміст відповідає вимогам ч. 3 ст. 234 КПК України в редакції Закону України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI, а також зміст ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року відповідає вимогам ст. 235 КПК України.

З урахуванням викладеного, суд робить висновок, що обшук житла ОСОБА_2 проведено на законних підставах з дотриманням вимог КПК України та гарантій здійснення адвокатської діяльності, які визначено в Законі України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Із змісту дослідженого в судовому засіданні відеозапису до протоколу обшуку житла ОСОБА_2 судом встановлено, що цю слідчу дію проведено за участі представника Ради адвокатів Тернопільської області ОСОБА_18, який є професійним адвокатом. Із змісту відеозапису вбачається, що на початку проведення обшуку ОСОБА_2 наполягала на участі представника Ради адвокатів (файл № 00000) з 20 хв. 20 сек. по 20 хв 58 сек. відеозапису протоколу обшуку). На відеозаписі, який міститься у файлі № 000000 з 27 хв. 28 сек. по 28 хв 08 сек., ОСОБА_2 стверджувала про те, що вона знає свої права і бажає, щоб у проведенні слідчої дії брав участь представник Ради адвокатів. На відеозаписі відображено, що одразу після цього клопотання обшук було зупинено до приїзду представника. З 26 хв. 50 сек. (файл № 00001 відеозапису) його продовжено за участі представника Ради адвокатів Тернопільської області ОСОБА_18 Такі факти знайшли свої підтвердження також в ході допиту в суді ОСОБА_18 у якості свідка.

Судом також визнано безпідставними доводи захисника Горбуляка І.В. та обвинуваченої ОСОБА_2 , які стверджували, що зазначений у протоколі час її затримання (13 год. 15 хв. 16 лютого 2016 року) не співпадає з тим, коли її фактично було затримано. ОСОБА_2 в суді наполягала на тому, що затримання відбулось об 13 год. 15 хв., водночас, протокол складено та роз`яснено їй права значно пізніше. ОСОБА_2 також зазначала, що наведене є істотним порушенням її прав і свобод та відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України тягне за собою визнання доказу недопустимим.

З відеозапису проведення обшуку житла ОСОБА_2 вбачається, що її затримання відбулося о 13 год. 15 хв. Цей час також співпадає з часом, який зазначено у п. 32 Реєстру матеріалів досудового розслідування, який є додатком до обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52016000000000025 (том 1 аркуш 21). При цьому, ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечувала, що вона підписала протокол затримання із вказаним у ньому часу 13 год. 15 хв. Із відеозапису обшуку вбачається, що ОСОБА_2 вказувала на те, що вона знає свої права, і наполягала на участі представника Ради адвокатів, яку у подальшому було забезпечено. Із одночасним, як встановлено вище, зупиненням його проведення до прибуття ОСОБА_18 .

Наведене підтверджується змістом наданої в судовому засіданні прокурором пам`ятки про процесуальні права та обов`язки підозрюваної ОСОБА_2 , у якій нею власноруч зазначено час отримання 16 лютого 2016 року о 13 год. 15 хв. (том 6 аркуші 138-139).

З відеозапису проведеного обшуку судом установлено, що він повністю відображає його хід і результати. Із змісту протоколу та відеозапису до нього судом вбачається, що детективом ОСОБА_9 запропоновано ОСОБА_2 добровільно видати кошти. ОСОБА_2 погодилася їх добровільно видати та вказала на місцезнаходження грошей у сумі 1 550 доларів США, які детективом ОСОБА_15 були вийняті із сумки, що знаходилась на дивані однієї із кімнат будинку та перераховані. По закінченню обшуку будь-яких зауважень у ОСОБА_2 , представника Ради адвокатів та інших учасників цієї дії не виникло, про що свідчить відсутність відповідного запису у протоколі та зміст показань свідка ОСОБА_18 .

Враховуючи це, суд визнає безпідставними доводи сторони захисту щодо неможливості ідентифікувати запис, зроблений під час обшуку на відеокамеру Panasoniс HC-V 770, з тим, що надано стороною обвинувачення в ході судового розгляду та досліджений судом.

У суду також не виникає сумнівів щодо автентичності відеозапису обшуку житла ОСОБА_2 , оскільки він повністю відображає викладені у протоколі обставини цієї процесуальної дії.

Також судом визнано необґрунтованими доводи сторони захисту про те, що обшук житла ОСОБА_2 проведено особами, не уповноваженими ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року.

Судом установлено, що слідчим суддею надано дозвіл на проведення обшуку детективами НАБУ ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 (том 1 аркуш 248).

У протоколі обшуку житла ОСОБА_2 зазначено, що його проведено детективом НАБУ ОСОБА_35, за участі детективів НАБУ ОСОБА_9, ОСОБА_15 , старшого оперуповноваженого органів внутрішніх справ ОСОБА_16 , старшого експерта Тернопільського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_17 , представника Ради адвокатів Тернопільської області - адвоката ОСОБА_18 та двох понятих.

За змістом ст. 234-236 КПК України в редакції Закону України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI обшук в рамках кримінального провадження здійснюється на підставі ухвали слідчого судді. Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла виконується слідчим або прокурором. Для участі в проведенні обшуку може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в обшуку мають право запросити спеціалістів, однак це не звільняє їх (слідчого і прокурора) від обов`язку особистого виконання обшуку.

З метою підтвердження законності дій детектива НАБУ ОСОБА_19 під час обшуку житла ОСОБА_2 стороною обвинувачення надано суду доручення старшого слідчої групи у кримінальному провадженні № 52016000000000025 - детектива НАБУ ОСОБА_8 про виконання ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року на підставі п. 3 ч. 2 ст. 40 КПК України (том 4 аркуш 163).

На підтвердження повноважень детектива НАБУ ОСОБА_8 прокурором в суді до справи також долучено постанову про визначення слідчої групи та старшого слідчої групи від 27 січня 2016 року.

На підставі цих документів судом встановлено, що до складу слідчої групи у кримінальному провадженні № 52016000000000025 входили детективи НАБУ ОСОБА_8., ОСОБА_12 , ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_9 У п. 2 резолютивної частини постанови від 27 січня 2016 року зазначено, що старшим слідчої групи визначено детектива НАБУ ОСОБА_8 (том 4 аркуші 161-162).

При визначенні кола осіб, які відносяться до поняття «слідчий», суд керується змістом п. 17 ч. 1 ст. 3 КПК України (в редакції, чинній на час проведення обшуку), де зазначено, що «слідчими» є, у тому числі, службові особи підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважені в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

У ч. 4 ст. 5 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» зазначено, що до структури управлінь НАБУ можуть входити підрозділи детективів, що здійснюють оперативно-розшукові та слідчі дії, інформаційно-аналітичні, оперативно-технічні підрозділи, підрозділи, що здійснюють виявлення майна, яке може бути предметом конфіскації або спеціальної конфіскації, підрозділи швидкого реагування, забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства та забезпечення безпеки працівників, представництва інтересів в іноземних юрисдикційних органах, експертні, фінансові, кадрові та інші підрозділи.

Оцінюючи доводи щодо підстави залучення до проведення даного обшуку детектива НАБУ ОСОБА_19, та як наслідку, визнання доказу - обшуку житла ОСОБА_2 від 16 лютого 2016 року недопустимим доказом, суд виходить з наступного.

Вирішуючи на підставі ч. 1 ст. 87 КПК України питання щодо допустимості доказу, який отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав чи свобод людини, суд має обґрунтувати: (1) яке саме фундаментальне право чи свобода особи були порушені, (2) в чому саме полягає істотність такого порушення в тій мірі, що обумовлює недопустимість доказу, та (3) за відповідності ситуації переліку критеріїв, наведеним в ч. 2 ст. 87 КПК України - послатись на конкретний пункт цієї норми.

При цьому, будь-яке процесуальне порушення, допущене в ході збирання доказів, саме по собі не може бути підставою для визнання їх недопустимими. У зв`язку із цим, за наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів, визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: (1) прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або (2) надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду.

Аналізуючи протокол обшуку житла ОСОБА_2 від 16 лютого 2016 року на предмет допустимості, суд звертає увагу, що при його проведенні, як зазначалось вище, були безпосередньо присутні та брали участь у ньому детективи НАБУ ОСОБА_9, ОСОБА_15, уповноважені на його проведення у порядку та у спосіб передбачені ст. 235 КПК України на підставі ухвали слідчого судді.

Із відеозапису обшуку чітко видно, що його проводять усі три детективи - ОСОБА_9 , ОСОБА_15 та ОСОБА_19 ; разом з тим, саме ОСОБА_9 складає та веде протокол, надає вказівки присутнім, пропонує добровільно видати грошові кошти, зачитує номери купюр, а детектив ОСОБА_15 безпосередньо дістає добровільно видані кошти із сумки ОСОБА_2 (файл 00000 із 0 год. 45 хв., файл 00001 із 0 год. 24 хв., файл 00002 із 0 год. 09 хв.)

Тобто, зі змісту вищевказаних документів судом встановлено, що детективи НАБУ ОСОБА_9, ОСОБА_15 , які визначені в ухвалі слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року, безпосередньо та особисто виконали свій обов`язок по проведенню обшуку, визначеного ухвалою, що повністю узгоджується з вимогами ст. 236 КПК України.

Отже, за результатами дослідження змісту протоколу та додатку до нього - диску з відеофіксацією цієї слідчої дії, суд констатує, що при його проведенні відсутні прямі та істотні порушення прав і свобод ОСОБА_2 , на підтвердження чого також свідчить відсутність зауважень з її сторони, як викладених у письмовому вигляді у вказаному протоколі, так і висловлених усно (зафіксованих на відео) та зокрема таких, що перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із участю у проведенні даного обшуку детектива ОСОБА_19 .

Також, сукупний аналіз наявних у справі доказів, наданих стороною обвинувачення, не дає підстав суду сумніватися у достовірності фактичних даних, отриманих під час проведення вказаної вище слідчої дії.

Відтак, суд приходить до висновку, що участь детектива ОСОБА_19 у проведенні обшуку, з огляду на підстави такого залучення (доручення), не може ставить під сумнів законність проведення такої слідчої дії уповноваженими у розумінні КПК України (ухвалою суду) особами (детективами НАБУ ОСОБА_9, ОСОБА_15 ) та відповідає вимогам ч. 1 ст. 236 КПК України.

Крім цього, судом на підставі досліджених доказів встановлено, що одночасно з обшуком житла і офісу ОСОБА_2 та її освідуванням, детективами НАБУ проведено обшук службового кабінету ОСОБА_1 та його освідування (обшук житла і офісу ОСОБА_2 з 13 год. 15 хв. по 15 год. 55 хв., обшук службового кабінету ОСОБА_1 з 14 год. 45 хв. по 16 год. 05 хв. та обшук по місцю здійснення адвокатської діяльності ОСОБА_2 - з 17 год. 15 хв. по 18 год. 40 хв.). Тому, залучення до обшуку житла ОСОБА_2 детектива НАБУ, який не входив до складу слідчої групи, ( ОСОБА_20 ) обумовлено потребами слідства - необхідністю проведення кількох слідчих дій у даному кримінальному провадженні одночасно.

Цей висновок суду узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 29 січня 2019 року (справа 466/896/17, провадження № 51-7795км18) де зазначено, що за змістом ч. 1 ст. 236 КПК України виконання ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи покладається особисто на слідчого чи прокурора і не може бути дорученим в порядку п. 3 ч. 2 ст. 40 КПК України відповідним оперативним підрозділам.

У цьому висновку Верховного Суду також зазначено, що з метою одержання допомоги з питань, які потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в обшуку мають право запросити спеціалістів, однак це не звільняє їх від обов`язку особистого виконання обшуку. У випадку проведення обшуку іншими особами, окрім слідчого чи прокурора, вказане слід вважати суттєвим порушенням умов обшуку, результати обшуку у відповідності з вимогами ст. 86, 87 КПК України не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень і на них не може посилатися суд при ухваленні обвинувального вироку, як на доказ.

Із змісту вказаної вище постанови Верховного Суду (справа 466/896/17, провадження № 51-7795км18) вбачається, що касаційним судом визнано істотним порушенням вимог ч. 1 ст. 236 КПК України те, що обшук проведено працівниками оперативного підрозділу Національної поліції України без участі слідчого, якому надано на це дозвіл згідно з ухвалою слідчого судді. Верховним Судом зміст порушення обґрунтовано тим, що норма ч. 1 ст. 236 КПК України не передбачає можливості виконати ухвалу про дозвіл на обшук ніким іншим, окрім слідчим або прокурором. Водночас, у розглянутій Верховним Судом справі обшук проведено працівниками оперативного підрозділу на підставі доручення, без участі слідчого.

Суд не бере до уваги посилання захисника Горбуляка І.В. на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду (без зазначення ним номеру і дати винесення), яким, за його словами, забороняється будь-яке передоручення проведення обшуку іншим особам, ніж тим, що зазначені в ухвалі слідчого судді. Водночас, судом на підставі відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень встановлено, що судова практика Верховного Суду з приводу застосування вимог ч. 1 ст. 236 КПК України є однаковою та інакшого правозастосування цієї норми судом не встановлено.

Таким чином, зміст порушень викладений у постанові Верховного Суду від 29 січня 2019 року (справа 466/896/17, провадження № 51-7795км18) не стосується порядку проведення обшуку в житлі ОСОБА_2 , оскільки із протоколу від 16 лютого 2016 року вбачається, що участь у цій процесуальній дії взяли детективи НАБУ ОСОБА_9, ОСОБА_15 , які входили до складу слідчої групи і мали дозвіл на обшук відповідно до ухвали слідчого судді, тобто були уповноважені належним чином, а участь на підставі доручення детектива НАБУ ОСОБА_35, не спричинила прямого та істотного порушення прав і свобод ОСОБА_2 та сукупність наявних у справі доказів не дає підстав суду сумніватися у достовірності фактичних даних, отриманих під час проведення вказаної вище слідчої дії.

Крім цього, із змісту протоколу обшуку житла ОСОБА_2 та відеозапису до нього судом установлено, що його проведено із залученням старшого експерта Тернопільського НДЕКЦ МВС України Майка П.В., який надав допомогу детективам НАБУ при огляді вилучених у ОСОБА_2 1 550 доларів США з використанням лампи ультрафіолетового освітлення. До проведення цієї слідчої дії також було залучено оперативного працівника ОВС України ОСОБА_16 , який здійснював відеозйомку на відеокамеру Panasonic HC-V 770. Суд вважає, що участь цих осіб узгоджується зі змістом ч. 1 ст. 236 КПК України, тому, відхиляє доводи сторони захисту про проведення обшуку житла ОСОБА_2 неналежними особами.

Переглядом змісту носія інформації Transcend micro SD 32 Гб в судовому засіданні встановлено, що на ньому містяться відеозаписи трьох слідчих дій, а саме, обшуку житла ОСОБА_2 , її освідування та обшуку офісу. Ці слідчі дії проведено в один день одна за одною. Тому, відеозапис на носії інформації Transcend micro SD 32 Гб не переривався і являється додатком до трьох протоколів. Вказаний носій інформації надано суду в опечатаному вигляді, що відповідає вимогам ст. 105 КПК України.

Судом також перевірено дотримання вимог ст. 290 КПК України при ознайомленні після завершення досудового розслідування ОСОБА_2 та її захисником з матеріалами кримінального провадження. Встановлено, що доводи сторони захисту з приводу того, що на цій стадії їм не відкривався відеозапис обшуку житла ОСОБА_2 є безпідставними.

З метою перевірки цих доводів судом досліджено наданий стороною обвинувачення протокол доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 18 квітня 2016 року з підписом обвинуваченої та її захисника про ознайомлення з чотирма томами матеріалів кримінального провадження № 52016000000000025 (том 4 аркуші 168-169).

При дослідженні змісту опису матеріалів кримінального провадження № 52016000000000025 судом установлено, що цифровий носій інформації Transcend micro SD 32 Гб з відеозаписами вказаних вище слідчих дій містився на час закінчення досудового розслідування в томі № 1 на аркуші 120, про що зазначено в п. 66 опису (том 4 аркуш 173).

Відповідно до протоколу про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 18 квітня 2016 року ОСОБА_2 та її захисник ознайомились з томом № 1 матеріалів кримінального провадження на 199 аркушах. В цей самий день надано доступ до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування ОСОБА_1 та його захисникам Ярош-Сейн І. В. та Крамару В. П. (т. 4 а. с. 165-166, 168-169). Зауважень щодо обмеження у часі або інших порушень від сторони захисту на цій стадії розслідування не надходило.

Крім цього, судом установлено, що в томі 4 на аркуші 169, 170 матеріалів судової справи містяться заяви від 18 квітня 2016 року про те, що ОСОБА_2 та її захисник Веклич А.В. та ОСОБА_1 та його захисники Ярош-Сейн І. В. та Крамар В. П. ознайомились із матеріалами кримінального провадження, всі необхідні копії матеріалів отримали.

За цих обставин, у суду не виникає сумнівів щодо дотримання прав обвинуваченої ОСОБА_2 при виконанні вимог ст. 290 КПК України.

Крім цього, за результатом перегляду відеозапису обшуку житла ОСОБА_2 та її освідування встановлено, що спершу детективами НАБУ було проведено обшук житла ОСОБА_2 , під час якого остання добровільно видала із сумки гроші в сумі 1550 доларів США, і лише після цього, проведено її освідування. Оцінюючи цей доказ, суд враховує зміст ч. 1 ст. 241 КПК України відповідно до якого освідування проводиться з метою виявлення на тілі особи слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет. Судом встановлено, що вказані вище гроші вилучено саме під час обшуку житла ОСОБА_2 із сумки, яка знаходилась в кімнаті будинку. Тому, вважати, що вилучення грошей відбулось під час освідування ОСОБА_2 у суду немає підстав. За цих обставин, суд відхиляє доводи сторони захисту в цій частині.

З урахуванням викладеного, суд визнає протокол обшуку житла ОСОБА_2 та відеозапису до нього належним, допустимим і достовірним доказом її винуватості;

3.5.9.Протоколом освідування особи - ОСОБА_2 від 16 лютого 2016 року проведеного старшим детективом НАБУ ОСОБА_35, детективами НАБУ ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , за участі старшого оперуповноваженого органів внутрішніх справ ОСОБА_16 , старшого експерта Тернопільського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_17 , представника Ради адвокатів Тернопільської області ОСОБА_18 , у присутності двох понятих.

Судом встановлено, що освідування ОСОБА_2 полягало в отриманні зразків змивів з кистей долоней її рук. Контрольний зразок серветки із спиртовим розчином поміщено до спеціального пакету експертної служби МВС України № 2356117 та скріплено підписами присутніх осіб. У подальшому проведено змиви з кистей долоней окремо правої та лівої руки ОСОБА_2 серветками із спиртовим розчином, які у подальшому поміщено до спеціального пакету експертної служби МВС України № 2255174 та № 2255173, які також скріплено підписами присутніх осіб (том 2 аркуші 6, 7).

Хід освідування зафіксовано на відеокамеру Panasonic HC-V 770 із картою пам`яті Transcend micro SD 32 Гб. Судом переглянуто відеозапис цієї слідчої дії і встановлено, що він відображає події, викладені у протоколі освідування ОСОБА_2 від 16 лютого 2016 року (том 4 аркуш 194).

Зі змісту протоколу і відеозапису вбачається, що освідування ОСОБА_2 проведено добровільно; змиви з рук відібрані старшим експертом Тернопільського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_17 , опромінювання ультрафіолетовою лампою здійснював детектив ОСОБА_15 .

Суд оцінює вказаний протокол освідування в сукупності з процесуальним документом, яке є правовою підставою для його проведення.

Зокрема, стороною обвинувачення під час судового розгляду для підтвердження допустимості отриманих доказів надано постанову заступника керівника САП Кривенка В.В. від 12 лютого 2016 року про проведення освідування особи та відібрання зразків для експертного дослідження (том 2 аркуш 4,5).

Судом за допомогою відеозапису цієї процесуальної дії встановлено, що ОСОБА_2 та представник Ради адвокатів ОСОБА_18 особисто ознайомились зі змістом цієї постанови, про що поставили в ній власні підписи.

На час освідування ОСОБА_2 була затриманою та перебувала в статусі підозрюваної.

Із змісту протоколу освідування та відеозапису до нього вбачається, що зауважень від учасників щодо проведення цієї процесуальної дії не надходило.

Оцінюючи доводи сторони захисту щодо підстав залучення до проведення освідування особи - ОСОБА_2 детектива НАБУ ОСОБА_19, та як наслідку, визнання доказу - протоколу освідування особи - ОСОБА_2 від 16 лютого 2016 року недопустимим доказом, суд виходить з підстав, викладених у пункті 3.5.8 цього вироку.

За цих обставин суд, оцінивши цей протокол у сукупності із правовою підставою для проведення цієї слідчої дії, дійшов висновку, що доказ отримано у порядку, встановленому у ст. 241 КПК України, а тому, він є допустимим, належним та достовірним, з урахуванням положень ч. 1 ст. 86 цього Кодексу.

3.5.10.Протоколом обшуку від 16 лютого 2016 року по місцю здійснення адвокатської діяльності ОСОБА_2 в офісі 17 по АДРЕСА_3 (том 2 аркуш 14,15).

У протоколі зазначено, що обшук проведено на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року старшим детективом НАБУ ОСОБА_35, за участі детективів НАБУ ОСОБА_9, ОСОБА_15 , старшого оперуповноваженого органів внутрішніх справ ОСОБА_16 , старшого експерта Тернопільського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_17 , представника Ради адвокатів Тернопільської області ОСОБА_18, у присутності двох понятих.

Згідно з протоколом обшуку, ОСОБА_2 на пропозицію добровільно надати гроші, які є предметом неправомірної вигоди видала грошову купюру 50 доларів США, яка знаходилась у верхній шухляді її робочого стола. У протоколі обшуку зазначено, що в ході цієї слідчої дії в офісі ОСОБА_2 виявлено та вилучено одну купюру номіналом 50 доларів США серія та номер JL 05191141 A. Грошові кошти вилучено у присутності учасників слідчої дії та поміщені до спеціального пакету експертної служби МВС України № 2255175, який скріплено підписами присутніх осіб. Також у ході проведення обшуку виявлено шкіряну рукавичку чорного кольору з правої руки ОСОБА_2 при освітленні її лампою з люмінесцентним світом виявлено світіння жовто-зеленого кольору. Шкіряну рукавичку чорного кольору з правої руки ОСОБА_2 вилучено у присутності понятих та інших учасників слідчої дії. Після цього її поміщено до спеціального сейф-пакету експертної служби МВС України № 2255172 та підписано учасниками слідчої дії.

Хід обшуку зафіксовано на відеокамеру Panasoniс HC-V 770 із картою пам`яті Transcend micro SD 32 Гб. Судом переглянуто цей відеозапис і встановлено, що він повністю відображає події, викладені у протоколі обшуку від 16 лютого 2016 року (том 4 аркуш 194).

В ході дослідження вказаного протоколу обшуку судом співставлено номер та серію вилученої купюри номіналом 50 доларів США у кількості 1 штуки, та встановлено, що вона співпадає з номером і серією купюри, зазначеної у протоколі огляду та вручення ОСОБА_3 грошових коштів від 16 лютого 2016 року (том 1 аркуші 239-241).

Суд оцінює протокол обшуку офісу ОСОБА_2 в сукупності з процесуальними документами, які є правовою підставою його проведення.

Зокрема, стороною обвинувачення під час судового розгляду для підтвердження допустимості доказів, отриманих у результаті обшуку місця роботи надано наступні процесуальні документи:

1)клопотання заступника Генерального прокурора України - керівника САП Холодницького Н.І. до слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 05 лютого 2016 року про надання дозволу на проведення обшуку за місцем роботи ОСОБА_2 , з метою відшукання, у тому числі, грошових коштів, які є предметом неправомірної вигоди (том 2 аркуші 9-12).

2)ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року, якою надано дозвіл детективам НАБУ ОСОБА_12, ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 на проведення обшуку за адресою роботи ОСОБА_2 в офісі АДРЕСА_2 , з метою відшукання і вилучення грошових коштів, які є предметом неправомірної вигоди. Визначено строк дії ухвали - до 12 березня 2016 року включно (том 2 аркуш 13).

Зі змісту протоколу обшуку офісу ОСОБА_2 та відеозапису до нього вбачається, що зауважень від учасників щодо проведення цієї процесуальної дії не надходило.

Оцінюючи доводи сторони захисту щодо підстав залучення до проведення обшуку від 16 лютого 2016 року по місцю здійснення адвокатської діяльності ОСОБА_2 детектива НАБУ ОСОБА_19 , та як наслідку, визнання цього доказу недопустимим, суд виходить з підстав, викладених у пункті 3.5.8 цього вироку.

За цих обставин суд, оцінивши протокол обшуку місця роботи ОСОБА_2 у комплексі із правовими підставами для проведення цієї слідчої дії, зробив висновок про те, що вилучені докази отримані у порядку, встановленому КПК України, а тому, вони є допустимими з урахуванням положень ч. 1 ст. 86 цього Кодексу.

3.5.11.Протоколом обшуку від 16 лютого 2016 року у службовому кабінеті голови Козівського районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , що знаходиться в буд. АДРЕСА_3 (том 2 аркуші 24-26).

У протоколі зазначено, що обшук проведено детективом НАБУ ОСОБА_8 в кабінеті судді ОСОБА_1 на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року за участі старшого оперуповноваженого органів внутрішніх справ ОСОБА_21 , старшого експерта Тернопільського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_22 , у присутності двох понятих.

Також у протоколі зазначено, що голова Козівського районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 погодився на пропозицію детектива НАБУ ОСОБА_8 і добровільно видав гроші 400 доларів США номіналом по 100 доларів США кожна у кількості 4 штук. Ці гроші вилучено та поміщено до спеціального пакету експертної служби МВС України № 2619195, який запечатано та скріплено підписами присутніх осіб. Також у ході обшуку на робочому столі ОСОБА_1 виявлено договір від 15 лютого 2016 року про надання ОСОБА_2 адвокатських послуг Башкірову В.В., який долучено до протоколу (том 2 аркуш 28).

Під час обшуку здійснено опромінювання грошових купюр, вилучених у ОСОБА_1 та виявлено на них жовто-зелене світіння.

У протоколі зазначено про відеофіксацію обшуку на дві відеокамери: 1) Sonу HDR-CX560E із картою пам`яті Trancend SD-HC 32 Гб та 2) JVC GR-D820ER з відеокасетою MiniDV ME DVM60. Обидва носія інформації долучено до протоколу обшуку та надано суду для дослідження в опечатаному вигляді (том 4 аркуш 195).

Суд надає оцінку допустимості протоколу обшуку робочого кабінету ОСОБА_1 з урахуванням наданих стороною обвинувачення документів, які стали підставою для його проведення:

1)клопотання заступника Генерального прокурора України - керівника САП Холодницького Н.І. про надання слідчим суддею Солом`янського районного суду м. Києва від 05 лютого 2016 року детективам НАБУ ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 у кримінальному провадженні № 52016000000000025 дозволу на проведення обшуку у службовому кабінеті судді ОСОБА_1 , розташованому на першому поверсі адміністративної будівлі Козівського районного суду Тернопільської області в буд. 2 по вул. Гвардійська, в смт. Козова Козівського району Тернопільської області. Метою проведення обшуку зазначено відшукання, серед інших, речей і документів, грошових коштів, які є предметом неправомірної вигоди (том 2 аркуші 18-21).

2)ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року про надання дозволу на проведення обшуку у службовому кабінеті судді ОСОБА_1 , розташованого на першому поверсі адміністративної будівлі Козівського районного суду Тернопільської області в буд. 2 по вул. Гвардійська, в смт. Козова, Козівського району, Тернопільської області з метою відшукання у тому числі, грошових коштів, які є предметом неправомірної вигоди. В ухвалі визначено строк її дії - до 12 березня 2016 року включно (том 2 аркуш 22).

Стороною захисту за результатом дослідження протоколу обшуку службового кабінету ОСОБА_1 і відеозапису до нього поставлено під сумнів їх допустимість, через істотні порушення, на їх думку, вимог кримінального процесуального закону, допущені при їх отриманні.

Зокрема, захисником Горбуляком І.В. звернуто увагу суду на те, що обшук кабінету ОСОБА_1 проведено особами, яким не надавався на це дозвіл згідно з ухвалою слідчого судді від 12 лютого 2016 року. Крім цього, відомості про цих осіб не внесено до протоколу.

Оцінюючи доводи адвоката Горбуляка В.І. щодо недопустимості протоколу обшуку кабінету ОСОБА_1 через те, що у ньому брали участь особи, відомості про яких не внесено у протокол, суд зазначає наступне. Згідно з інформацією, яка міститься у протоколі обшуку, цю слідчу дію проведено детективом НАБУ ОСОБА_8 за участі старшого оперуповноваженого органів внутрішніх справ ОСОБА_21 , старшого експерта Тернопільського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_22, у присутності двох понятих.

При перегляді запису обшуку на відеокамеру Sonу HDR-CX560E із картою пам`яті Trancend SD-HC 32 Гб судом установлено, що окрім зазначених вище учасників, у вказаній процесуальній дії брала участь особа, яка здійснювала відеозйомку на іншу камеру марки JVC GR-D820ER. Але відомості про цю особу у протоколі відсутні.

Суд зазначає, що під час судового розгляду не досліджувався відеозапис, зроблений на камеру JVC GR-D820ER. Сторонами клопотань про його дослідження не заявлялося.

За результатом перегляду відеозапису на камеру Sonу HDR-CX560E із картою пам`яті Trancend SD-HC 32 Гб, судом зроблено висновок, що запис на камеру JVC GR-D820ER за вказівкою детектива НАБУ ОСОБА_8 зупинено до закінчення обшуку. На відеозаписі детективом зазначено, що оскільки основний запис здійснюється на камеру Sonу HDR-CX560E, то резервну камеру JVC GR-D820ER можна виключити.

Надаючи оцінку цьому факту, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 236 КПК України слідчий, прокурор з метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, має право запросити для участі в обшуку спеціалістів.

Очевидно, що саме з цією метою детективом НАБУ ОСОБА_8 запрошено особу, яка проводила відеозйомку на камеру JVC GR-D820ER, водночас, відомості про цю особу ним не відображались у протоколі. На думку суду, наведені недоліки протоколу не мають наслідком істотне порушення прав і свобод обвинуваченого у розумінні змісту ст. 87 КПК України, які можуть призвести до визнання протоколу обшуку кабінету ОСОБА_1 недопустимим доказом. Тому суд відхиляє доводи адвоката в цій частині.

Крім цього, суд визнає безпідставними доводи сторони захисту щодо неможливості ідентифікувати запис, зроблений під час обшуку, з тим, що надано стороною обвинувачення в ході судового розгляду та досліджений судом.

У цьому аспекті, суд звертає увагу, що за результатами перегляду відеозапису обшуку з камери Sonу HDR-CX560E, судом встановлено, що він повністю відображає його хід і результати. Із змісту протоколу та відеозапису до нього судом встановлено, що ОСОБА_1 добровільно видав грошові кошти у сумі 400 доларів США. Переглядом також установлено, що по закінченню обшуку зауважень від ОСОБА_1 та інших учасників цієї процесуальної дії не надходило.

Крім цього, суд відхиляє доводи адвоката Горбуляка І.В. про те, що відеозапис переривався, щонайменше, п`ять разів без повідомлення причин і часу такого переривання. Судом переглянуто відеозапис обшуку у повному обсязі, і встановлено, що він переривався один раз з 15 год. 25 хв. по 15 год. 56 хв. для складання детективом НАБУ ОСОБА_8 протоколу обшуку. Про це зазначено на відеозапису. Інші переривання відсутні. Технічний поділ відеозапису на окремі файли певної тривалості зазвичай відбувається на подібних пристроях та не свідчить про його фактичне переривання.

Суд також визнає безпідставними доводи адвоката про недопустимість протоколу обшуку через порушення права на захист ОСОБА_1 , оскільки детективом НАБУ не складено протокол затримання на час проведення цієї процесуальної дії.

У цьому аспекті суд зазначає, що у ч. 1 ст. 482 КПК України міститься заборона затримання судді чи утримання його під вартою чи арештом без згоди Вищої ради правосуддя. Очевидно, що затримання судді ОСОБА_1 під час обшуку не проводилось. Судом із відеозапису встановлено, що він вільно і без примусу залишався в своєму службовому кабінеті протягом всієї слідчої дії. Будь-яких зауважень із цього приводу не висловлював.

Судом при оцінці цього доказу також перевірено доводи захисту щодо порушення вимог ст. 290 КПК України на стадії ознайомлення сторони захисту після завершення досудового розслідування з матеріалами кримінального провадження. Встановлено, що доводи сторони захисту з приводу того, що на цій стадії їм не відкривався відеозапис обшуку робочого кабінету ОСОБА_1 , а також, те, що їх обмежували у часі для ознайомлення, не відповідають матеріалам кримінального провадження. Посилання на докази та їх оцінка містяться у п. 3.5.8.

У описі матеріалів кримінального провадження № 52016000000000025 зазначено, що цифровий носій інформації Transcend SD-HC 32 Гб з відеозаписами відповідно до п. 102 на час закінчення досудового розслідування містився в томі № 1 на аркуші 199 (том 4 аркуш 174).

Відповідно до протоколу про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 18 квітня 2016 року ОСОБА_1 та його захисники ознайомились, у тому числі, і з томом № 1 на 199 аркушах кримінального провадження. Зауважень щодо обмеження у часі або інших порушень від учасників не надходило.

Крім цього, стороною обвинувачення під час судового слідства, з метою перевірки доводів щодо порушення вимог ст. 290 КПК України, надано спільну заяву ОСОБА_1 та його адвокатів Крамара В.П. і Ярош-Сейн І.В. про те, що вони ознайомились із матеріалами кримінального провадження і отримали всі необхідні копії матеріалів (томі 4 на аркуші 167).

За цих підстав у суду не виникає сумнівів про дотримання органом досудового розслідування прав обвинуваченого ОСОБА_1 при виконанні вимог ст. 290 КПК України.

Переглядом змісту носія інформації Transcend SD-HC 32 Гб в судовому засіданні встановлено, що на ньому містяться відеозаписи двох слідчих дій: обшуку робочого кабінету голови суду ОСОБА_1 та його освідування. Ці слідчі дії проведено в один день, одна за одною. Тому, відеозапис не переривався і являється додатком до обох протоколів. Вказаний носій інформації надано суду в опечатаному вигляді, що відповідає вимогам ст. 105 КПК України.

Судом також надається оцінка доводам адвокатів Горбуляка І.В. і Алієва В.В. про недопустимість протоколу обшуку через вилучення у ОСОБА_1 грошей детективом НАБУ ОСОБА_8 без використання разових рукавиць. Сторона захисту в судовому засіданні стверджувала, що виявлена речовина жовто-зеленого кольору опинилась на грошах внаслідок торкання їх руками детектива, а тому висновок експертизи в частині дослідження цих грошей також вважають недопустимим доказом.

За результатом перегляду відеозапису обшуку кабінету ОСОБА_1 суд погоджується з доводами сторони захисту, що детективом НАБУ ОСОБА_8 при проведенні цієї дії не використовувались разові рукавиці. Водночас, суд звертає увагу, що на відеозапису обшуку чітко видно як детектив НАБУ ОСОБА_8 , переписуючи номера і серії виданих ОСОБА_1 купюр, торкався їх не за поверхню, де у подальшому було виявлено хімічну речовину, а за їх грані, та за допомогою кулькової ручки.

При цьому, суд звертає увагу, що поміщення грошей до сейф-пакету проводилось старшим експертом Тернопільського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_22 , на руках якого були одягнуті щойно розпаковані разові рукавиці.

Оцінюючи допустимість вказаного доказу, суд враховує вимоги ст. ст. 104, 234, 236, 105 КПК України, та робить висновок, що їх дотримано при проведенні обшуку. За таких обставин визнавати цей доказ недопустимим у суду не має підстав.

З урахуванням викладеного, дослідивши протокол обшуку службового кабінету судді ОСОБА_1 , суд робить висновок, що він відповідає вимогам КПК України, а тому, є належним, допустимим і достовірним доказом у розумінні положень ч. 1 ст. 86, ч. 1 ст. 94 цього Кодексу.

Суд також звертає увагу, що далі у вироку буде надано оцінку висновку експерта № 11-1/15 від 25 березня 2016 року у сукупності з протоколом обшуку кабінету ОСОБА_1 ;

3.5.12.Протоколом освідування особи ОСОБА_1 від 16 лютого 2016 року, -проведеного детективом НАБУ ОСОБА_8 , за участі старшого оперуповноваженого органів внутрішніх справ ОСОБА_21 , старшого експерта Тернопільського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_22 , у присутності двох понятих.

Згідно з протоколом, під час освідування експертом відібрано контрольний зразок стерильного бинта, який поміщено в сейф-пакет експертної служби № 2619192 та скріплено підписами присутніх осіб. Після цього зроблено змиви окремо з кожної руки ОСОБА_1 за допомогою стерильного бинта. Відібрані зразки з кожної руки окремо поміщено в пакети експертної служби № 2619193 та № 2619194, які скріплено підписами присутніх осіб. Після цього експертом ОСОБА_22 проведено опромінювання ультрафіолетовою лампою долоней рук ОСОБА_1 , на яких виявлено жовто-зелені сліди світіння (том 2 аркуші 6-7).

Зі змісту протоколу і відеозапису вбачається, що освідування ОСОБА_1 проведено добровільно.

Хід освідування зафіксовано на відеокамеру Sonу-CX560E. Судом переглянуто відеозапис цієї процесуальної дії і встановлено його повну відповідність тим подіям, які викладено у протоколі від 16 лютого 2016 року (том 4 аркуш 195).

Суд оцінює протокол освідування судді ОСОБА_1 в сукупності з процесуальним документом, який став правовою підставою для його проведення.

Зокрема, стороною обвинувачення під час судового розгляду для підтвердження допустимості доказу, отриманого в результаті освідування, надано постанову заступника керівника САП Кривенка В.В. від 12 лютого 2016 року про проведення освідування особи та відібрання зразків для експертного дослідження (том 2 аркуші 29-30).

Під час перегляду відеозапису судом установлено, що ОСОБА_1 ознайомився з постановою, про що ним зроблено напис на другому примірнику.

Адвокати Горбуляк І.В. і Алієв В.В. під час судового розгляду поставили під сумнів допустимість протоколу освідування ОСОБА_1 та отримані результати цієї процесуальної дії, оскільки вважали, що речовина жовто-зеленого кольору, яку виявлено в ході експертного дослідження, потрапила на серветки під час їх опечатування детективом НАБУ ОСОБА_8 , який при цьому не використовував разові рукавиці.

У зв`язку з наведеним, захисники стверджували, що відібрання змивів із рук ОСОБА_1 відбулось з істотним порушенням вимог КПК України, що тягне за собою визнання висновку експертизи № 11-1/15 від 25 березня 2016 року недопустимим доказом.

Суд, здійснюючи перевірку допустимості доказу, яка у сторони захисту викликає сумнів, зазначає наступне.

Суд не погоджується з наведеними вище доводами сторони захисту про істотні порушення вимог КПК України при отриманні зразків змивів із рук ОСОБА_1 , оскільки із змісту відеозапису освідування вбачається, що люмінесцентна речовина не могла потрапити на серветки під час упакування доказів детективом НАБУ ОСОБА_8 .

Такий висновок суд зробив на підставі переглянутого відеозапису освідування, де чітко видно, що змиви з рук ОСОБА_1 робив старший експерт Тернопільського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_22 . Перед змивом з кожної руки ОСОБА_1 , експерт змінював разові рукавиці. Кожну серветку він клав в окремий паперовий згорток, закривав його з обох боків та передавав детективу НАБУ ОСОБА_8 для підписання та упакування в сейф-пакет.

З урахуванням викладеного, суд робить висновок про неспроможність версії сторони захисту щодо способу потрапляння на серветки люмінесцентної речовини з рук детектива ОСОБА_8 . При цьому суд зазначає, що після змивів із рук ОСОБА_1 , експертом ОСОБА_22 їх опромінено ультрафіолетовою лампою та виявлено на них жовто-зелене світіння. Із відеозапису цієї процесуальної дії вбачається, що детектив НАБУ ОСОБА_8 не торкався рук ОСОБА_1 .

За таких обставин, суд робить висновок, що вказана речовина на час освідування перебувала на руках ОСОБА_1 . На серветки її було змито експертом ОСОБА_22 та поміщено у паперовий згорток.

Люмінесцентну речовину також було виявлено під час обшуку його кабінету при вилученні доларів США, які також при освітленні ультрафіолетовою лампою мали жовто-зелене світіння.

За цих обставин, суд дійшов висновку, що вказана хімічна речовина потрапила на руки ОСОБА_1 з грошових купюр у сумі 400 доларів США, які він добровільно видав під час обшуку.

При оцінці допустимості вказаного доказу суд уважає, що органом досудового розслідування при проведенні освідування дотримано вимоги ст. ст. 241, 104, 105 КПК України. Тому підстав для визнання протоколу цієї слідчої дії недопустимим доказом не встановлено.

3.5.13.Висновком експерта № 28 від 17 березня 2016 року, згідно з яким грошові банкноти номіналом 100 доларів США у кількості 20 штук на суму 2 000 доларів США, банкноти номіналом 50 доларів США у кількості 2 штуки на суму 100 доларів США з відповідними серійними номерами: КК 31882485 С, НВ 04417399 Е, KF 63582564 C, AB 32721965 K, LD 51104319 C, HK 20932207 B, LF 35038930 A, LH 78951944 B, KD 43943588 A, KL 26635448 C, KF 32765305 B, KG 22060828 B, HL 06121929 E, LK 88550638 C, FG 05187066 A, EB 05902694 A, JL 05191141 A, HB 95770556 P, KB 77970472 G, AE 16339834 A, AB 72516994 A, KH 06854116 A, вилучені 16 лютого 2016 року під час проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 52016000000000025 відповідають за способами друку та спеціальними елементами захисту грошовим знакам аналогічного номіналу та зразку, які знаходяться в офіційному обігу країни виробника Федеральної Резервної Системи США (том 3 аркуші 14-18).

Суд оцінює висновок експерта № 28 від 25 березня 2016 року у сукупності з правовою підставою його складання.

У ч. 1 ст. 242 КПК України у редакції Закону України № 4651-VI від 13 квітня 2012 року зазначено, що експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.

При цьому, судом досліджено надану стороною обвинувачення постанову детектива НАБУ ОСОБА_8 від 22 лютого 2016 року про призначення технічної експертизи документів (том 3 аркуші 8-12). Встановлено, що вона за своїм змістом відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

Суд, оцінивши висновок експерта № 28 від 17 березня 2016 року у сукупності із правовою підставою для його проведення, дійшов висновку про те, що цей доказ відповідає вимогам ст. 101, 102 КПК України, а тому, визнає його допустимим.

Відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 28 від 17 березня 2016 року за матеріалами судового розслідування у кримінальному провадженні № 52160000000000025 від 27 січня 2016 року витрати на проведення експертизи складають 879,60 грн. (том 3 аркуш 13)

3.5.14.Висновком експерта № 11-1/15 від 25 березня 2016 року за результатами експертизи матеріалів, речовин та виробів, відповідно до якого на наданих на дослідження банкнотах номіналом 100 доларів США у кількості 20 штук за наступними серіями та документами: FG 05187066 A, KH 06854116 A, AB 72516994 A, AB 32721965 K, HK 20932207 B, KL 26635448 C, KD 43943588 A, KB 77970472 G, НВ 04417399 Е, КК 31882485 С, KG 22060828 B, HL 06121929 E, LH 78951944 B, LD 51104319 C, LF 35038930 A, LK 88550638 C, KF 32765305 B, AE 16339834 A, KF 63582564 C, HB 95770556 P, а також банкнотах номіналом 50 доларів США у кількості 2 штук за наступними серіями та номерами: EB 05902694 A, JL 05191141 A, виявлено нашарування спеціальної хімічної речовини, яка має люмінесценцію жовто-зеленого кольору. На наданих на дослідження банкнотах наявне нашарування речовини, що за кольором люмінесценції, розчинністю та елементним складом збігається з наданим зразком люмінофора. Досліджувані люмінофори мають спільну родову належність.

На наданій на дослідження жіночій рукавиці з матеріалу чорного кольору виявлено нашарування спеціальної хімічної речовини, яка має люмінесценцію жовто-зеленого кольору. На наданій на дослідження рукавичці наявне нашарування речовини, що за кольором люмінесценції, розчинністю та елементним складом збігається з наданим зразком люмінофора. Досліджувані люмінофори мають спільну родову належність.

На наданих на дослідження серветках, поіменованих у постанові про проведення експертизи як серветки, якими були проведені змиви кистей рук ОСОБА_1 , виявлено нашарування спеціальної хімічної речовини, яка має люмінесценцію жовто-зеленого кольору. На наданих на дослідження серветках наявне нашарування речовини, що за кольором люмінесценції, розчинністю та елементним складом збігається з наданим зразком люмінофора. Досліджувані люмінофори мають спільну родову належність (том 3 аркуші 20-41).

Суд оцінює висновок експерта № 11-1/15 від 25 березня 2016 року у сукупності з процесуальним документом, який став правовою підставою для його складання.

Зокрема, стороною обвинувачення надано суду для підтвердження належності і допустимості цього доказу постанову детектива НАБУ ОСОБА_8 від 22 лютого 2016 року про призначення експертизи матеріалів, речових виробів за експертною спеціальністю «Дослідження речовин хімічних виробів та спеціальних хімічних речовин» (том 3 аркуші 1-7).

Адвокати Горбуляк І.В. і Алієв В.В. під час судового розгляду поставили під сумнів допустимість вказаного висновку експерта через те, що вилучені у ОСОБА_1 під час обшуку 400 доларів США (серії і номери купюр: KB 77970472 G, AE 16339834 A, AB 72516994 A, KH 06854116 A) оглядались детективом НАБУ ОСОБА_8 без використання разових рукавиць. Тому, сторона захисту вважає, що виявлена на них речовина жовто-зеленого кольору опинилась внаслідок торкання їх руками детектива.

Сторона захисту вважає, що ці гроші під час обшуку вилучено з істотним порушенням вимог КПК України, а тому висновок експертизи в частині їх дослідження має бути визнаний судом недопустимим доказом.

Крім цього, сторона захисту вважає, що під час освідування ОСОБА_1 люмінесцентна речовина опинилась на серветках в результаті того, що детектив НАБУ ОСОБА_8 підписував та упаковував в сейф-пакет паперові згортки зі змивами з рук без використання при цьому разових рукавиць.

Зокрема, суд, оцінюючи висновок експертизи № 11-1/15 від 25 березня 2016 року на предмет його допустимості, погоджується зі стороною захисту, що обшук службового кабінету голови суду ОСОБА_1 проведено детективом НАБУ ОСОБА_8 без використання разових рукавиць.

Оцінюючи висновок експертизи № 11-1/15 від 25 березня 2016 року у сукупності з протоколом обшуку кабінету ОСОБА_1 та його освідування, суд уважає за необхідне зазначити наступне.

При дослідженні вказаного висновку судом встановлено, що експертом у дослідницькій частині помічено серветки зі змивами з кожної руки ОСОБА_1 як об`єкт № 9 і об`єкт № 10. Паперовий згорток, в якому знаходилась контрольна серветка з освідування ОСОБА_1 , помічено як об`єкт № 11.

Згідно з цим висновком, експертним шляхом становлено, що на серветках об`єктів № 9 і № 10 спостерігається нашарування речовини з яскравою люмінесценцією жовто-зеленого кольору.

При цьому суд зазначає, що на Рисунках 49, 55 ілюстративної таблиці до висновку експерта № 11-1/15 від 25 березня 2016 року, яскраво видно люмінесценцію обох серветок при опроміненні ультрафіолетовою лампою з частотою випромінювання 254 мн (том 3 аркуш 35 зворот та аркуш 36).

В той же час, при такому ж випромінюванні лампи люмінесценція відсутня на контрольній серветці з освідування ОСОБА_1 (об`єкт № 11) на Рисунку 62 (том 3 аркуш 36 зворот).

На Рисунку 46 (том 3 аркуш 35 зворот), Рисунку 52 (том 3 аркуш 35), Рисунку 58 (том 3 аркуш 35 зворот) ілюстративної таблиці наглядно видно щільно закриті паперові згортки, в які експерт ОСОБА_22 упаковував серветки зі змивами з рук ОСОБА_1 . На цих згортках видно написи, які зроблено детективом ОСОБА_8 .

Зазначені Рисунки 46, 52, 58 демонструють вигляд пакетів із серветками всередині зі змивами рук та контрольні змиви. Порівнюючи зображення цих ОСОБА_25 та зміст відеозапису освідування ОСОБА_1 , суд робить висновок, що детектив НАБУ ОСОБА_8 при підписанні цих пакетів не торкався серветок. Тому, суд визнає доводи сторони захисту безпідставними.

Вказаний висновок суду підтверджується відсутністю люмінесценції на контрольній серветці, яку у першу чергу було запечатано в паперовий згорток.

За цих обставин, суд робить висновок, що вказана речовина на час освідування ОСОБА_1 знаходилась на його руках. У подальшому експертом ОСОБА_22 її було змито на серветки, які поміщено у паперові згортки. При цьому, суд звертає увагу, що після змивів з рук ОСОБА_1 , експертом ОСОБА_22 їх також опромінено ультрафіолетовою лампою та виявлено на них жовто-зелене світіння.

З урахуванням викладеного, із змісту висновку експертизи № 11-1/15 від 25 березня 2016 року вбачається, що виявлена на руках ОСОБА_1 хімічна речовина є тотожною з речовиною, яку виявлено на банкнотах 400 доларів США, вилучених під час обшуку його кабінету. У висновку зазначено, що ця речовина за кольором люмінесценції, розчинністю та елементним складом збігається з наданим зразком люмінофора, який згідно з протоколом огляду і вручення ОСОБА_3 грошових коштів нанесено на купюри 2 000 доларів США, які в подальшому передано ОСОБА_2 .

У зв`язку з таким, суд визнає безпідставними наведені вище доводи сторони захисту щодо недопустимості висновку експертизи № 11-1/15 від 25 березня 2016 року.

Оцінюючи вказаний висновок експертизи у сукупності із правовою підставою для його проведення, суд робить висновок, що цей доказ одержано з дотриманням вимог ст. 101, 102 КПК України, а тому він є допустимим у розумінні змісту ч. 1 ст. 86 цього Кодексу.

Відповідно до наданої стороною обвинувачення довідки, витрати на проведення вказаного експертного дослідження становлять 4 402,00 грн. (том 3 аркуш 19).

3.5.15.Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 15 квітня 2016 року, в якому зазначено, що детектив НАБУ ОСОБА_11 під час розслідування кримінального провадження № 52016000000000025 у приміщенні ПрАТ «Київстар» на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 17 березня 2016 року отримав тимчасовий доступ до речей і документів щодо вхідних і вихідних з`єднань з номеру мобільного телефону ОСОБА_2 за період з 30 грудня 2015 року по 22 лютого 2016 року включно, в тому числі щодо дати, часу, тривалості кожного з`єднання, номерів, з якими вони відбулися, місця знаходження абонента (базової станції оператора та азимуту до неї) під час телефонування, а саме НОМЕР_1 , що перебувають у володінні ПрАТ «Київстар». Додатком до протоколу про тимчасовий доступ до речей і документів є опис вилучених документів (речей), які знаходяться на диску DVD-R (вх. № 8003, вих. № 6439/31кт) (том 3 аркуші 58-60).

Суд оцінює протокол тимчасового доступу до речей і документів від 15 квітня 2016 року у сукупності з процесуальним документом, який став правовою підставою для його проведення.

Зокрема, стороною обвинувачення під час судового розгляду для підтвердження допустимості цього доказу надано:

1)клопотання детектива НАБУ Нестеренка О.І. від 22 лютого 2016 року, погоджене з начальником Першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП Генеральної прокуратури України Омельченка О.М. до слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва про тимчасовий доступ до відомостей щодо вхідних та вихідних з`єднань з номеру мобільного телефону ОСОБА_2 за період з 30 грудня 2015 року по 22 лютого 2016 року включно, у тому числі щодо дати, часу, тривалості кожного з`єднання, номерів, з якими вони відбулися, місця знаходження абонента (базової станції оператора та азимуту до неї) під час телефонування, а саме НОМЕР_1 , що перебувають у володінні ПрАТ «Київстар», з можливістю їх вилучення (том 3 аркуші 53-56),

2) ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 17 березня 2016 року, якою клопотання детектива НАБУ задоволено частково, надано тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні ПрАТ «Київстар» та містять охоронювану законом інформацію щодо вхідних та вихідних з`єднань з номеру мобільного телефону НОМЕР_1 , в тому числі, щодо дати, часу, тривалості кожного з`єднання номерів, з якими вони відбулись, місця знаходження абонента (базової станції оператора та азимуту до неї) під час телефонування, за період з 30 грудня 2015 року по 22 лютого 2016 року, з можливістю ознайомитись з ними та зробити копії. Визначено строк дії ухвали - один місяць (том 3 аркуш 57).

Суд, оцінюючи вказаний протокол від 15 квітня 2016 року на предмет допустимості, перевірив доводи сторони захисту щодо порушення вимог ст. 290 КПК України на стадії ознайомлення обвинувачених та її захисників з матеріалами кримінального провадження після завершення досудового розслідування, які, на їх думку, полягали у невідкритті додатку до протоколу про тимчасовий доступ до речей і документів, а саме, опису вилучених документів (речей), що знаходяться на диску DVD-R (вх. № 8003, вих. № 6439/31кт).

У описі матеріалів кримінального провадження № 52016000000000025 зазначено, що протокол тимчасового доступу до речей і документів на час закінчення досудового розслідування містився в томі № 2 на аркушах 241-243 (том 4 аркуш 178).

Відповідно до протоколу про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 18 квітня 2016 року обвинувачені та їх захисники ознайомились, зі всіма матеріалами кримінального провадження. Зауважень щодо обмеження у часі або інших порушень від учасників не надходило.

3.5.16.Протоколом огляду речей та документів від 15 квітня 2016 року, згідно з яким детективом НАБУ ОСОБА_8. проведено огляд речей і документів, вилучених в ході тимчасового доступу до речей і документів щодо вхідних та вихідних з`єднань з номеру мобільного телефону ОСОБА_2 за період з 30 грудня 2015 року по 22 лютого 2016 року. Встановлено, що на вилученому оптичному носії інформації DVD-R (вх. № 8003, вих. № 6439/31кт) міститься 2 файли з інформацією щодо з`єднань між номером мобільного зв`язку ОСОБА_2 НОМЕР_1 , номером мобільного зв`язку НОМЕР_2 ОСОБА_1 та номером мобільного зв`язку ОСОБА_3 НОМЕР_3 . Цей протокол містить додатки у формі таблиць, де відображено дату, час, тривалість кожного з`єднання номерів, з якими вони відбулись, місце знаходження абонента (базової станції оператора та азимуту до неї) під час телефонування (том 3 аркуші 61-65).

Судом з урахуванням аналізу дзвінків, які містяться в додатку до протоколу огляду речей до документів від 15 квітня 2016 року встановлено, що перше телефонне з`єднання між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відбулося 22 січня 2016 року о 13 год. 36 хв. Загалом з цього часу до дня затримання ОСОБА_2 між нею та ОСОБА_3 відбулось 18 з`єднань мобільного зв`язку та направлено 4 SMS-повідомлення (всі SMS-вихідні від ОСОБА_3 до ОСОБА_2 ).

Судом встановлено, що із загальної кількості телефонних дзвінків - 7 вихідних від ОСОБА_2 , та 11 вхідних до неї від ОСОБА_3 .

Зі змісту цих файлів вбачається, що спілкування між ними розпочалось за допомогою мобільного зв`язку до дня звернення 27 січня 2016 року ОСОБА_3 із заявою в НАБУ, що відповідає змісту його показань в суді та спростовує доводи сторони захисту в частині провокації злочину (п. 10 вироку).

Загалом з дня першого з`єднання між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до моменту звернення ОСОБА_3 в НАБУ відбулось 5 з`єднань. Із них - 3 вихідних від ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та 2 - від ОСОБА_3 до ОСОБА_2 .

Наведена обставина також спростовує доводи сторони захисту в частині провокації злочину, оскільки кількість та періодичність з`єднань які відбувались у цей період від ОСОБА_2 переважала над тим, які надходили до неї від ОСОБА_3 .

Подальші з`єднання, які відбувалися після звернення ним із заявою в НАБУ, також підтверджують правдивість показань, наданих ним в суді.

Зокрема, показання в частині того, що ОСОБА_3 після подачі заяви зателефонував ОСОБА_2 і повідомив, що у нього є визначена нею сума коштів підтверджується відомостями, що містяться у таблиці з`єднань, яка є додатком до протоколу огляду речей і документів від 15 квітня 2016 року. Зокрема, із його змісту вбачається, що 29 січня 2016 року об 15 год. 10 хв. мав місце вхідний дзвінок від ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , який тривав 124 сек.

Дата і час подальших з`єднань доводить правдивість свідчень ОСОБА_3 в частині озвученої ОСОБА_2 вказівки щодо передачі ним 15 лютого 2016 року напередодні судового засідання всієї суми неправомірної вигоди.

Зокрема, згідно з інформацією, яка міститься в таблиці з`єднань у протоколі огляду речей і документів - протягом 15 лютого 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відбулось п`ять телефонних розмов: о 09 год. 01 хв., о 10 год. 05 хв., о 10 год. 48 хв., об 11 год. 09 хв. та о 17 год. 44 хв.

Саме в цей день відповідно до протоколу огляду і вручення грошових коштів від 15 лютого 2016 року (п. 3.5.4. вироку) працівники НАБУ у присутності понятих вручили ОСОБА_26 2 000 доларів США для подальшої передачі ОСОБА_2 як неправомірну вигоду, яку вона вимагала за вирішення проблеми.

При цьому, факт того, що у цей день всі дзвінки здійснював ОСОБА_3 не свідчить про надмірну активність заявника, а лише підтверджує його покази в частині передачі на вимогу ОСОБА_2 всієї суми неправомірної вигоди.

Наступного дня, 16 лютого 2016 року у день розгляду подання КВІ під головуванням судді ОСОБА_1 також відбувались телефонні з`єднання між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 : о 09 год 04 хв. вхідний дзвінок від ОСОБА_3 та о 09 год. 14 хв. та о 09 год. 19 хв. вихідні від ОСОБА_2 до ОСОБА_3 .

Судом також проаналізовано вхідні/вихідні дзвінки, які відбувалися між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , які містяться в додатку до протоколу огляду речей до документів від 15 квітня 2016 року.

Встановлено, що з дня першого з`єднання між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 22 січня 2016 року мало місце чотири з`єднання мобільного зв`язку між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , а саме:

1)22 січня 2016 року о 10 год. 24 хв.,

2)25 січня 2016 року о 09 год. 19 хв.,

3)15 лютого 2016 року о 12 год. 00 хв.

4)16 лютого 2016 року об 11 год. 31 хв.

Із наведеного переліку вбачається, що в день передачі ОСОБА_3 ОСОБА_2 2 000 доларів США, остання телефонувала ОСОБА_1 . Їх розмова тривала 29 сек.

Наступного дня - 16 лютого 2016 року у день розгляду подання КВІ під головуванням судді ОСОБА_1 між ними також відбувалось спілкування по телефону, ініціатором якого була ОСОБА_2 .

Системний аналіз наведених вище з`єднань свідчить про відсутність будь-якого спілкування між ОСОБА_3 і ОСОБА_27 . Ця обставина ще раз доводить правдивість показань свідка ОСОБА_3 з приводу того, що він з ОСОБА_1 особисто не спілкувався. Спілкування щодо позитивного вирішення його проблеми відбувалось лише через ОСОБА_2 . Цей факт також підтверджує її роль пособника в отриманні ОСОБА_1 неправомірної вигоди.

3.5.17.Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 15 квітня 2016 року, в якому зазначено, що детектив НАБУ ОСОБА_11 під час розслідування кримінального провадження № 52016000000000025 у приміщенні ПрАТ «Київстар» на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 17 березня 2016 року про тимчасовий доступ до речей і документів щодо вхідних і вихідних з`єднань з номеру мобільного телефону ОСОБА_1 у період з 30 грудня 2015 року по 22 лютого 2016 року включно, в тому числі щодо дати, часу, тривалості кожного з`єднання, номерів, з якими вони відбулися, місця знаходження абонента (базової станції оператора та азимуту до неї) під час телефонування, а саме НОМЕР_2 , що перебувають у володінні ПрАТ «Київстар», з дотриманням вимог ст. 159, 165 КПК України, отримав тимчасовий доступ до речей і документів, вказаних в ухвалі слідчого судді. Додатком до протоколу про тимчасовий доступ до речей і документів є опис вилучених документів (речей), які знаходяться на диску DVD-R (вх. № 8004, вих. № 6436/31кт) (том 3 аркуші 70-72).

Суд оцінює протокол від 15 квітня 2016 року на предмет його допустимості у сукупності з процесуальним документом, який став правовою підставою його проведення.

Зокрема, стороною обвинувачення під час судового розгляду для підтвердження допустимості цього доказу надано:

1)клопотання детектива НАБУ Нестеренка О.І. від 22 лютого 2016 року, погоджене з начальником Першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП Генеральної прокуратури України Омельченка О.М. до слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва про тимчасовий доступ до відомостей щодо вхідних та вихідних з`єднань з номеру мобільного телефону ОСОБА_1 за період з 30 грудня 2015 року по 22 лютого 2016 року включно, у тому числі щодо дати, часу, тривалості кожного з`єднання, номерів, з якими вони відбулися, місця знаходження абонента (базової станції оператора та азимуту до неї) під час телефонування, а саме НОМЕР_2 , що перебувають у володінні ПрАТ «Київстар», з можливістю їх вилучення (том 3 аркуші 66-68),

2) ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 17 березня 2016 року, якою клопотання детектива НАБУ задоволено частково, надано тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні ПрАТ «Київстар» та містять охоронювану законом інформацію щодо вхідних та вихідних з`єднань з номеру мобільного телефону НОМЕР_2 , в тому числі щодо дати, часу, тривалості кожного з`єднання номерів, з якими вони відбулись, місця знаходження абонента (базової станції оператора та азимуту до неї) під час телефонування, за період з 30 грудня 2015 року по 22 лютого 2016 року, з можливістю ознайомитись з ними та зробити копії. Визначено строк дії ухвали - один місяць (том 3 аркуш 69).

3.5.18.Протоколом огляду речей та документів від 15 квітня 2016 року, згідно з яким детективом НАБУ ОСОБА_8. проведено огляд речей і документів, вилучених в ході тимчасового доступу до речей і документів щодо вхідних та вихідних з`єднань з номеру мобільного телефону ОСОБА_1 за період з 30 грудня 2015 року по 22 лютого 2016 року. Із змісту протоколу встановлено, що на вилученому оптичному носії інформації DVD-R (вх. № 8004, вих. № 6436/31кт) містяться 2 файли з інформацією щодо з`єднань між номером мобільного телефону ОСОБА_1 НОМЕР_2 та номером мобільного телефону ОСОБА_2 НОМЕР_1 . Цей протокол містить додатки у формі таблиць, на яких відображено дату, час, тривалість кожного з`єднання номерів, з якими вони відбулись, місце знаходження абонента (базової станції оператора та азимуту до неї) під час телефонування (том 3 аркуші 73-77).

Із змісту цих файлів вбачається, що спілкування за допомогою мобільного зв`язку між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відбувалось, у тому числі, 15 лютого 2016 року - у день одержання неправомірної вигоди 2 000 доларів США та 16 лютого 2016 року - у день судового розгляду поданням КВІ. Цей факт також відповідає змісту показань ОСОБА_3 , наданих ним в суді, а також інших доказів винуватості, зазначених у вироку.

3.5.19.Копією судової справи № 600/220/15-к з розгляду клопотання про скасування звільнення від відбування покарання ОСОБА_3 (том 3 аркуші 81-97), в тому числі копії: клопотання (подання) начальника КВІ ОСОБА_36 від 22 січня 2016 року про передачу матеріалів до суду для вирішення питання про скасування звільнення від покарання у зв`язку з ухиленням від відбування покарання; протоколу передачі судової справи судді ОСОБА_1; виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_3 ; протоколу судового засідання від 16 лютого 2016 року при розгляді питання про скасування звільнення від відбування покарання у справі ОСОБА_3 ; ухвали судді Козівського районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 від 16 лютого 2016 року, якою відмовлено у задоволенні подання начальника КВІ про скасування звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки у зв`язку із ухиленням від відбування покарання.

Перелічені документи отримано під час досудового розслідування кримінального провадження № 52016000000000025 на вимогу детектива НАБУ ОСОБА_8 про витребування документів в порядку ст. 40, 93 КПК України.

3.6.Вину обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в інкримінованих злочинах підтверджують також надані суду стороною обвинувачення речові докази:

3.6.1.Грошові банкноти, які виявлено та вилучено під час обшуку житла ОСОБА_2 у кількості 15 купюр доларів США номіналом по 100 доларів США кожна, на загальну суму 1 500 доларів США, і одна купюра - номіналом 50 доларів США. Загальна сума вилучених грошей становить 1 550 доларів США, які долучено до матеріалів кримінального провадження № 52016000000000025 та визнано речовими доказами постановою детектива НАБУ ОСОБА_8 від 17 лютого 2016 року (том 2 аркуш 8);

3.6.2.Грошова банкнота номіналом 50 доларів США у кількості 1 штука (серія та номер: JL 05191141 A), яка вилучена під час обшуку місця роботи ОСОБА_2 та права жіноча шкіряна рукавичка чорного кольору, які визнано речовими доказами постановою детектива НАБУ ОСОБА_8 від 17 лютого 2016 року (том 2 аркуш 17).

Стороною захисту в суді заявлено клопотання про визнання на підставі ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими доказами 1550 та 50 доларів США, які було вилучено під час обшуку житла та офісу ОСОБА_2 , оскільки ці гроші, на думку захисника Горбуляка І.В., вилучено під час слідчої дії, проведеної з істотним порушенням прав і свобод людини.

Суд відхиляє вказані доводи, оскільки у вироку надано оцінку в п. 3.5.8, п. 3.5.10 та визнано допустимими доказами протоколи обшуку житла та офісу ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що ці слідчі дії проведені з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.

3.6.3.Грошові кошти в сумі 400 доларів США банкнотами по 100 доларів США у кількості 4 штук, а також договір про надання послуг захисника у кримінальному процесі від 15 лютого 2016 року, укладений між ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_2, які долучені до матеріалів кримінального провадження № 52016000000000025 та визнані речовими доказами на підставі постанови детектива НАБУ ОСОБА_8 від 17 лютого 2016 року (том 2 аркуш 33).

Стороною захисту в суді заявлено клопотання про визнання вищезазначених речових доказів недопустимим. Враховуючи що у п. 3.5.14 вироку суд надав оцінку висновку експерта № 11-1/15 від 25 березня 2016 року у сукупності з протоколом обшуку кабінету ОСОБА_1 та постановою детектива НАБУ ОСОБА_8 про визнання речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження від 17 лютого 2016 року, в тому числі і доводам сторони захисту про визнання недопустимим доказом результатів обшуку робочого кабінету судді ОСОБА_1 через те, що при вилученні у нього 400 доларів США детектив НАБУ ОСОБА_8. не використовував разові рукавиці, суд, з цих підстав, відмовляє у задоволенні такого клопотання та визнає такий доказ допустимим.

Судом також перевірено доводи сторони захисту про визнання недопустимими доказами грошових коштів в сумі 2 100 доларів США через те, що їх не було відкрито учасникам провадження на стадії виконання вимог ст. 290 КПК України.

Під час дослідження доказів судом установлено, що у протоколах: огляду і вручення ОСОБА_3 грошових коштів від 15 і 16 лютого 2016 року; огляду речей і документів від 16 лютого 2016 року; обшуку житла та офісу ОСОБА_2 ; обшуку кабінету ОСОБА_1 відображено номери, серії, номінал купюр, вилучених під час цих процесуальних дій. На підставі постанов детектива НАБУ ОСОБА_8 від 17 лютого 2016 року ці гроші у сумі 2 100 доларів США визнано речовими доказами, приєднано до матеріалів справи, та у подальшому передано на зберігання в камеру речових доказів. Згідно з постановою детектива НАБУ ОСОБА_8 по цих грошах проведено експертні дослідження складу хімічної речовини, яку виявлено на їх поверхні, та їх відповідності грошовим знакам країни виробника Федеральної Резервної Системи США. Судом також встановлено, що всі купюри грошових коштів відображено в ілюстрованих таблицях, доданих до експертних висновків у цьому провадженні. Під час дослідження змісту ілюстрованої таблиці судом встановлено, що на Рисунках чітко видно номери, серії, номінали кожної із купюр. За цими ознаками ці гроші ідентифіковано судом при дослідженні доказів.

Судом також установлено, що стороною обвинувачення на стадії виконання вимог ст. 290 КПК України відкрито стороні захисту всі перелічені вище документи. У цьому аспекті суд також звертає увагу, що сторона захисту під час досудового розслідування та в суді жодного разу не ставила під сумнів факт наявності цих грошей та їх кількість. Передача частини грошових коштів, що були отримані ОСОБА_2 від ОСОБА_3 судді ОСОБА_1 підтверджується показаннями обвинувачених.

Крім цього, захисниками в суді не надано обґрунтування того, яким чином вплинуло на допустимість речових доказів факт того, що вони не оглянули вказані гроші на стадії виконання вимог ст. 290 КПК України.

Суд визнає очевидним факт того, що стороні захисту на час ознайомлення з матеріалами справи у порядку ст. 290 КПК України було достовірно відомо номери, серії, номінал і кількість купюр грошей у сумі 2 100 доларів США, які визнано речовими доказами. Зображення цих купюр містились у додатках до протоколів та ілюстрованих таблицях до висновків експертиз. Компетентність експертів, які безпосередньо досліджували вказані гроші, ніким під сумнів не ставиться.

Суд також звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

З урахуванням змісту цієї норми, сторона захисту не була позбавлена права наполягати на ознайомленні з оригіналами вилучених грошей при виконанні вимог ст. 290 КПК України. Водночас відсутність у протоколі під час надання матеріалів для ознайомлення зафіксованої вимоги про реалізацію такого права, розцінюється судом як небажання скористатися правом оглянути гроші і переконатись у їх справжності.

Тому, суд робить висновок, що безспірно встановлена свідома добровільна мовчазна відмова сторони захисту від реалізації права доступу до оригіналів цих грошей на стадії виконання ст. 290 КПК України не тягне за собою автоматично недопустимість їх як доказу. Більш того, право оглянути ці кошти було реалізовано стороною захисту під час дослідження їх в судовому засіданні, що не суперечить меті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Вказаний висновок суду також узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 27 січня 2020 року (справа № 754/14281/17; провадження № 51-218кмо19) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року (справа № 640/6847/15-к; провадження № 13-43кс19) в частині дотримання вимог ст. 290 КПК України при відкритті стороні захисту речових доказів у кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, суд визнає допустимим доказом грошові кошти у розмірі 2 100 доларів США та висновки експертиз, які проведено на їх підставі.

4.З метою оцінки вказаних доказів за ознаками належності, допустимості та достовірності, встановлення інших обставин, що мають значення для цього кримінального провадження, а також з питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку, досліджено інші процесуальні рішення, документи та інші матеріали, що є допустимими та подані стороною обвинувачення.

4.1.Копію ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 30 березня 2016 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 100 мінімальних заробітних плат тобто 137 000 гривень з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Копією квитанції Козівського відділення «Приватбанку» Тернопільської області про сплату ОСОБА_1 вказаної суми застави (том 3 аркуші 50-52) .

4.2.Копію ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 16 березня 2016 року про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , що належить на праві власності ОСОБА_1 (том 3 аркуші 114-117).

4.3.Протоколом про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 18 квітня 2016 року в якому зазначено, що ОСОБА_1 та його захисники Крамар В.П. та Ярош-Сейм І.В. ознайомились з чотирма томами матеріалів кримінального провадження № 52016000000000025 (том 4 аркуші 165-166).

У протоколі зазначено, що зауваження про обмеження у часі або інших порушень від учасників не надходило. До протоколу також долучено спільну заяву ОСОБА_1 та його адвокатів про те, що вони ознайомились з матеріалами кримінального провадження і отримали всі необхідні копії (томі 4 на аркуші 167).

4.4.Протоколом про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 18 квітня 2016 року в якому зазначено, що ОСОБА_2 та її захисник Веклич А.В. ознайомились з чотирма томами матеріалів кримінального провадження № 52016000000000025 (том 4 аркуші 168-169).

У протоколі зазначено, що зауваження про обмеження у часі або інших порушень від учасників не надходило. До протоколу також долучено спільну заяву ОСОБА_2 та її адвоката про те, що вони ознайомились з матеріалами кримінального провадження і отримали всі необхідні копії (томі 4 на аркуші 167).

З урахуванням викладеного, суд робить висновок, що вказані вище протоколи надання підозрюваним ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх захисникам доступу до матеріалів досудового розслідування підтверджують факт належного виконання вимог ст. 290 КПК України. Цей висновок суду підтверджується долученими до протоколів заявами вказаних осіб про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження і отримання всіх необхідних копій матеріалів.

Зі змісту вказаних протоколів вбачається, що адвокати Горбуляк І.В. та Алієв В.В., які не брали участі на стадії виконання вимог ст. 290 КПК України, неодноразово клопотали в суді про визнання неналежними доказами протоколів НСРД, відеозаписів обшуків та освідувань ОСОБА_1 і ОСОБА_2 через порушення вимог ст. 290 КПК України. На думку сторони захисту, ці порушення полягали у занадто короткому проміжку часу, який було надано для ознайомлення з чотирма томами кримінального провадження та відеозаписами всіх слідчих дій.

Перевіряючи цей довід сторони захисту, суд виходить із змісту ч. 9, 10 ст. 290 КПК України, де зазначено, що сторонам кримінального провадження надається достатній час для ознайомлення з матеріалами, до яких їм надано доступ. Сторони кримінального провадження зобов`язані письмово підтвердити протилежній стороні факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.

Суд вважає, що вказані вище протоколи про надання доступу до матеріалів досудового розслідування повністю підтверджують належне забезпечення сторони захисту доступом до матеріалів досудового розслідування, яка не довела в суді факт обмеження їх в часі для ознайомлення.

У ч. 10 ст. 290 КПК України зазначено, що сторону захисту можна обмежити в цьому праві лише на підставі ухвали слідчого судді, у разі зволікання при ознайомленні з матеріалами, до яких надано доступ. Разом з цим, у кримінальному провадженні № 52016000000000025 вказана ухвала відсутня. Тому, суд, виходячи з наявності заяв обвинувачених та її захисників про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та отримання їх копій, визнає безпідставними доводи адвокатів Горбуляка І.В. та Алієва В.В. про порушення вимог ст. 290 КПК України.

Суд у цьому аспекті також враховує, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на стадії ознайомлення з матеріалами кримінального провадження були забезпечені захистом. Крім цього, вони є особами, які мають вищу юридичну освіту і достатній досвід роботи в галузі права для того, щоб вживати передбачені законом заходи для належного ознайомлення з матеріалами справи.

Зі змісту протоколів доступу до матеріалів кримінального провадження вбачається, що зауважень від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх захисників на цій стадії не надходило.

Крім цього, відповідні протоколи складено 18 квітня 2016 року і після цього справу одразу направлено до суду. У Вищому антикорупційному суді судовий розгляд тривав з жовтня 2019 року. Тому, сторона захисту мала достатньо часу для ознайомлення із усіма відкритими їй матеріалами справи для того, щоб у подальшому використати їх для підготовки до захисту та формування правової позиції по кожному доказу. За цих обставин, засади рівності сторін на цій стадії не порушено.

4.5.Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 15 квітня 2016 року у якому зазначено, що оперуповноважений управління захисту економіки Національної поліції в Тернопільській області ОСОБА_28 за участі понятих на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 13 квітня 2016 року ознайомився з документами, які містяться в особовій справі судді Козівського районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 та вилучив її копії (том 4 аркуші 225-241). Зокрема, згідно з описом речей і документів з особової справи ОСОБА_1 вилучено копії: особового листка по обліку кадрів ОСОБА_1 ; наказу начальника управління юстиції Тернопільської обласної державної адміністрації № 10-к від 15 лютого 1993 року про обрання ОСОБА_1 народним суддею Бережанського районного народного суду Тернопільської області; присяги судді ОСОБА_1 від 12 лютого 1993 року; рішення Тернопільської обласної ради народних депутатів двадцять першого скликання від 18 березня 1994 року про обрання ОСОБА_1 суддею Підволочиського районного суду; виписки з наказу начальника управління юстиції Тернопільської обласної державної адміністрації № 23-к від 21 березня 1994 року про зарахування ОСОБА_1 на посаду судді Козівського районного суду з 18 березня 1994 року; постанови Верховної Ради України від 17 червня 2004 року про обрання ОСОБА_1 на посаду судді місцевого Козівського районного суду Тернопільської області безстроково; наказів голови Козівського районного суду Тернопільської області № 33-к від 30 жовтня 2014 року та № 67-к від 03 листопада 2015 року про призначення ОСОБА_1 на посаду голови Козівського районного суду Тернопільської області; наказу голови Козівського районного суду Тернопільської області № 67-к від 03 листопада 2015 року про призначення ОСОБА_1 на посаду голови Козівського районного суду Тернопільської області.

Суд оцінює протокол тимчасового доступу до речей і документів від 15 квітня 2016 року в сукупності з процесуальним документом, який став правовою підставою для його проведення.

Зокрема, стороною обвинувачення під час судового розгляду для підтвердження допустимості цього доказу надано:

1) клопотання детектива НАБУ ОСОБА_8 від 11 квітня 2016 року, погоджене з прокурором Першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП Генеральної прокуратури України Шкрумом В.М., до слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва про тимчасовий доступ до особової справи судді ОСОБА_1, яка перебуває у володінні Козівського районного суду Тернопільської області, з можливістю їх вилучення (том 4 аркуші 220-222),

2) ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 13 квітня 2016 року, якою клопотання детектива НАБУ задоволено частково, надано тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні Козівського районного суду Тернопільської області з можливістю ознайомитися з ними та зробити їх копії. Визначено строк дії ухвали - один місяць (том 4 аркуш 223-224);

4) доручення детектива НАБУ ОСОБА_8 від 14 квітня 2016 року № 5/01-2625-1404-01 працівникам УЗЕ в Тернопільській області ДЗЕ Національної поліції України щодо виконання ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року у кримінальному провадженні № 52016000000000025 про тимчасовий доступ до особової справи судді ОСОБА_1 (том 6 аркуш 134).

4.6.Постановою заступника Генерального прокурора України - керівника САП Холодницького Н.І. від 07 квітня 2016 року про продовження строку досудового розслідування до чотирьох місяців - до 17 червня 2016 року (том 3 аркуші 77-79).

5.Суд з урахуванням доводів сторони захисту відкидає та не враховує при ухваленні вироку наступні:

5.1.Протокол за результатом проведення НСРД від 18 лютого 2016 року № 178т/17/1 та додаток до нього - оптичний носій інформації TDK DVD-R інв. № 17-11т ДОС НП України від 17 лютого 2016 року (файл: /15 лютого 2016 року/10.47/00007.МТS; файл: /15 лютого 2016 року/11.54-11.55/00018.МТS), на який здійснено фіксацію НСРД. Протокол НСРД міститься у томі 3 аркуші 158-159; додаток до протоколу (диск) - у томі 5 аркуш 23.

Із змісту протоколу вбачається, що на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 28 січня 2016 року № 01-762т/НСД у кримінальному провадженні № 52016000000000025 від 27 січня 2016 року здійснено спостереження за особою - ОСОБА_2 15 і 16 лютого 2016 року.

У протоколі зазначено, що вказану слідчу дію проведено працівниками ДОС НП України на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 28 січня 2016 року за дорученням детектива НАБУ ОСОБА_8 від 03 лютого 2016 року № 19/563т у кримінальному провадженні № 52016000000000025, стосовно ОСОБА_2 .

5.2.Протокол за результатом проведення НСРД від 18 лютого 2016 року № 180т/17/1 та додаток до нього - оптичний носій TDK DVD-R інв. № 17-12т ДОС НП України від 17 лютого 2016 року (файли: /15 лютого 2016 року/14.26/00007.МТS; 15 лютого 2016 року/14.26/00008.MTS; файли: /16 лютого 2016 року/11.50/00008.МТS; 16 лютого 2016 року/11.50/00009.MTS), на який здійснено фіксацію НСРД. Протокол НСРД міститься в томі 3 на аркушах 160-161, додаток до нього (диск) - в томі 5 на аркуші 24.

Із змісту протоколу вбачається, що на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 28 січня 2016 року № 01-763т/НСД у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 52016000000000025 від 27 січня 2016 року, з 15 по 16 лютого 2016 року, здійснено спостереження за особою - головою Козівського районного суду Тернопільської області - суддею ОСОБА_1

У протоколі зазначено, що вказану слідчу дію проведено працівниками ДОС НП України на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 28 січня 2016 року за дорученням детектива НАБУ ОСОБА_8 від 03 лютого 2016 року № 19/564т у кримінальному провадженні № 52016000000000025, стосовно ОСОБА_1 . Протокол цієї НСРД складено заступником начальника управління ДОС НП України полковником міліції Кайдашем О.С. відповідно до ч. 1 ст. 252 КПК України.

5.3.Протокол за результатом проведення НСРД від 31 березня 2016 року № 19/1795т та додатки до нього - карти пам`яті Micro SD card 8 Gb інвентарний номер 301т; Micro SD card 8 Gb інвентарний номер 300т; відеокарта Mini DV інв. № 446т; карта пам`яті Micro SD card 8 Gb інв. № 438т.

Із змісту протоколу вбачається, що на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 28 січня 2016 року № 01-762т/НСД у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 5206000000000025 від 27 січня 2016 року, проведено НСРД аудіо-, відеоконтроль особи - ОСОБА_2 . Матеріли НСРД надійшли з Департаменту оперативно-технічних заходів Національної поліції України 21 березня 2016 року за № 18/1/4-218т разом із технічними носіями інформації. Протокол НСРД склав детектив НАБУ ОСОБА_8.

Протокол НСРД міститься в томі 3 на аркушах 126-142, додатки до нього - в томі 5 на аркуші 28, 39.

5.4.Протокол за результатом проведення НСРД від 31 березня 2016 року № 19/1797т та додатки до нього - відеокасета Mini DV інв. № 439т; відеокасета Mini DV інв. № 443т; відеокасета Mini DV інв. № 444т; відеокасета Mini DV інв. № 445т.

Із змісту протоколу вбачається, що у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 52016000000000025 від 27.01.2016 року за ч. 3 ст. 368 КК України, на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 28 січня 2016 року № 01-763т/НСД проведено НСРД аудіо-, відеоконтроль особи - судді ОСОБА_1

У протоколі зазначено, що матеріали НСРД надійшли до детектива НАБУ ОСОБА_8 із Департаменту оперативно-технічних заходів Національної поліції України. Протокол НСРД міститься в томі 3 на аркушах 151-155, додатки до нього - в томі 5 на аркуші 27-28.

5.5.Протокол за результатом проведення НСРД від 17 березня 2016 року № 19/1461т та додаток до нього - оптичний носій формату DVD-R інв. № 302т від 28 січня 2016 року.

Із змісту протоколу вбачається, що на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 28 січня 2016 року № 01-762т/НСД детективом НАБУ ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 52016000000000025 від 27 січня 2016 року проведено НСРД - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж по абонентському номеру НОМЕР_1 оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар», що перебуває у користуванні ОСОБА_2 .

Матеріали НСРД надійшли з Департаменту оперативно-технічних заходів Національної поліції України.

Протокол НСРД міститься в томі 3 на аркушах 143-149, додаток до нього - в томі 5 на аркуші 25.

5.6.Протокол за результатом проведення НСРД від 17 березня 2016 року № 19/1463т та додаток до нього - оптичний носій формату DVD-R інв. № 304т від 28 січня 2016 року.

Із змісту протоколу вбачається, що на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 28 січня 2016 року № 01-763т/НСД у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 52016000000000025 від 27 січня 2016 року проведено НСРД - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж по абонентському номеру НОМЕР_4 оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар», який перебуває у користуванні судді ОСОБА_1 .

Матеріали НСРД надійшли з Департаменту оперативно-технічних заходів Національної поліції України.

Протокол НСРД міститься в томі 3 на аркушах 156-157, додаток до нього - в томі 5 на аркуші 26.

5.7. Оцінка протоколів за результатом проведення НСРД, вказаних у п. п. 5.1 - 5.6.

Оцінюючи перелічені вище в пунктах протоколи НСРД, суд ураховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року (справа № 751/7557/15, провадження № 13-37кс18), та від 16 жовтня 2019 року (справа № 640/6847/15-к, провадження № 13-43кс19,), в яких зазначено, що судом під час оцінки доказів, отриманих у результаті НСРД, повинні перевірятися та враховуватися процесуальні рішення, що виступають правовою підставою їх проведення, з огляду на їх функціональне призначення щодо підтвердження допустимості доказової інформації, отриманої за результатами проведення таких дій.

За таких обставин, суд оцінює докази, отримані в результаті зазначених вище НСРД, у сукупності з процесуальними документами, які стали підставою для її проведення.

Зокрема, стороною обвинувачення під час судового розгляду для підтвердження допустимості доказів, отриманих у результаті НСРД, надано наступні процесуальні документи:

1)клопотання заступника Генерального прокурора України - керівника САП Холодницького Н.І. від 28 січня 2016 року № 20/3-74т до голови Апеляційного суду міста Києва про надання дозволу на проведення НСРД щодо голови Козівського районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 на: а) зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж по абонентському номеру НОМЕР_2 оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар», б) візуальне спостереження за особою у публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження, в) аудіо-, відеоконтроль особи, г) обстеження публічно недоступного місяця - службового кабінету ОСОБА_1 , розташованого на першому поверсі адміністративної будівлі Козівського районного суду Тернопільської області, розташованого в смт. Козова, вул. Гвардійська, буд. 2 у тому числі з використанням технічних засобів, з метою встановлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи (том 3 аркуш 118-121);

2)клопотання заступника Генерального прокурора України - керівника САП Холодницького Н.І. від 28 січня 2016 року № 20/3-76т до голови Апеляційного суду міста Києва про надання дозволу на проведення НСРД щодо ОСОБА_2 на: а) зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж по абонентському номеру НОМЕР_1 оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар», б) візуальне спостереження за особою у публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження, в) аудіо-, відеоконтроль особи (том 3 аркуш 108-111);

3)ухвалу слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 28 січня 2016 року, якою задоволено клопотання заступника Генерального прокурора України - керівника САП Холодницького Н.І. про проведення НСРД відносно голови Козівського районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 . Надано дозвіл на проведення відносно нього НСРД строком на два місяці з моменту винесення ухвали, а саме: а) зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж по абонентському номеру НОМЕР_2 оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» (мереж, що забезпечують передавання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого виду між підключеними до неї телекомунікаційними мережами доступу), б) візуальне спостереження за особою у публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження, в) аудіо-, відеоконтроль особи, г) обстеження публічно недоступного місяця - службового кабінету ОСОБА_1 , розташованого на першому поверсі адміністративної будівлі Козівського районного суду Тернопільської області, розташованого в смт. Козова, вул. Гвардійська, буд. 2, у тому числі з використанням технічних засобів, з метою встановлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи (том 4 аркуші 124-125);

4)ухвалу слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 28 січня 2016 року, якою задоволено клопотання заступника Генерального прокурора України - керівника САП Холодницького Н.І. про проведення НСРД відносно ОСОБА_2 . Надано дозвіл на проведення відносно неї НСРД строком на два місяці з моменту винесення ухвали, а саме: а) зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж по абонентському номеру НОМЕР_1 оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» (мереж, що забезпечують передавання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого виду між підключеними до неї телекомунікаційними мережами доступу), б) візуальне спостереження за особою у публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження, в) аудіо-, відеоконтроль особи (том 4 аркуші 122-123).

При цьому, суд звертає увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року (справа № 751/7557/15, провадження № 13-37кс18) зазначено про те, що для доведення допустимості результатів НСРД мають бути відкриті не тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки змістом цих документів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно НСРД.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Обов`язковим елементом порядку отримання доказів в результаті НСРД є попередній дозвіл уповноважених суб`єктів (слідчого судді, прокурора, слідчого) на їх проведення. Сторона захисту вправі мати інформацію про всі елементи процесуального порядку отримання стороною обвинувачення доказів, які остання має намір використати проти неї в суді. Інакше від самого початку судового розгляду сторона захисту перебуватиме зі стороною обвинувачення в нерівних умовах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду також зазначено, що документи, які стали правовою підставою проведення НСРД (зокрема, не розсекречені на момент звернення до суду з обвинувальним актом), не можуть уважатися додатковими матеріалами до результатів проведених НСРД, отриманими до або під час судового розгляду, оскільки є їх частиною. Ці процесуальні рішення виступають правовою підставою проведення НСРД, з огляду на їх функціональне призначення щодо підтвердження допустимості доказової інформації, отриманої за результатами проведення таких дій, і повинні перевірятися та враховуватися судом під час оцінки доказів.

З урахуванням викладеного, суд зауважує, що НСРД у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_2 і ОСОБА_1 проводились за ініціативою сторони обвинувачення. Тому, ця сторона зобов`язана відповідно до ст. 85, 92, 290 КПК України під час досудового розслідування заздалегідь ініціювати процедуру їх розсекречення одночасно з результатами НСРД і забезпечити відкриття цих документів на етапі закінчення досудового розслідування.

Відповідно до п. 1.9. Інструкції, процесуальними документами щодо проведення НСРД є постанови, клопотання, доручення, протоколи уповноваженого співробітника (працівника) оперативного підрозділу, слідчого, прокурора, а також ухвали слідчого судді.

Пунктом 5.9. вказаної Інструкції встановлено, що після завершення проведення НСРД грифи секретності МНІ щодо їх проведення підлягають розсекреченню на підставі рішення прокурора, який здійснює повноваження прокурора в конкретному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, з урахуванням обставин кримінального провадження та необхідності використання матеріалів НСРД як доказів після проведення таких дій у випадку, якщо витік зазначених відомостей не завдасть шкоди національній безпеці України.

Судом під час дослідження доказів у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_2 і ОСОБА_1 встановлено, що на етапі завершення досудового розслідування стороні захисту не було відкрито доручення, на підставі яких працівники Департаменту оперативно-технічних заходів Національної поліції України проводили НСРД: зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж; візуальне спостереження за особою у публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження; аудіо-, відеоконтролю особи; обстеження публічно недоступного місяця, у тому числі з використанням технічних засобів, з метою встановлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи, тощо.

Очевидно, що вказані НСРД проведено цим підрозділом за дорученням детектива НАБУ. У протоколах за результатом проведення НСРД від 18 лютого 2016 року № 180т/17/1 та № 178т/17/1 навіть міститься посилання на дату і номер цих доручень. Водночас, їх зміст не відкрито стороні захисту на стадії завершення досудового розслідування при виконанні вимог ст. 290 КПК України.

Про це свідчить зміст протоколів про надання доступу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 18 квітня 2016 року. Із змісту опису документів вбачається, що доручення на проведення НСРД у даному провадженні не надавались стороні захисту на даному етапі досудового розслідування кримінального провадження № 52016000000000025.

Суд погоджується з доводами сторони захисту щодо недопустимості вказаних вище протоколів НСРД та звертає увагу, що стороною обвинувачення не доведено вжиття під час досудового розслідування всіх необхідних і залежних від неї заходів, спрямованих на розсекречення доручень детектива НАБУ, які стали підставою для проведення НСРД працівниками Національної поліції України.

Суд зазначає, що під час судового розгляду прокурор намагався відкрити стороні захисту на підставі ч. 12 ст. 290 КПК України в якості додаткових доказів доручення детектива НАБУ на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, візуальне спостереження за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження, аудіо-, відеоконтроль особи, обстеження публічно недоступного місяця - службового кабінету ОСОБА_1 , у тому числі з використанням технічних засобів, з метою встановлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи.

Водночас такі заходи суд вважає несвоєчасними, з огляду на зміст правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року (справа № 640/6847/15 к, провадження № 13-43кс19) відповідно до якого, якщо сторона обвинувачення не вжила необхідних та своєчасних заходів, що спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД і яких немає в її розпорядженні, то в такому випадку має місце порушення норм ст. 290 КПК України.

Прокурором під час судового розгляду не надано жодного доказу вжиття ним заходів, спрямованих на розсекречення під час досудового розслідування доручень на проведення перелічених вище НСРД. Як вбачається з відміток на останньому аркуші протоколів, їх розсекречення відбулося 10.02.2021 р. (т. 7 а. с. 109, 111). Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року (справа № 640/6847/15-к, провадження № 13-43кс19) сам факт перебування зазначених вище доручень під грифом «таємно» не є підставою вважати їх такими, що не були відкриті стороні захисту з причин, що не залежали від волі і процесуальної поведінки прокурора.

У зв`язку з наведеним, суд на підставі ч. 12 ст. 290 КПК України не бере до уваги долучені прокурором в суді додаткові докази - доручення на проведення НСРД.

З вказаних підстав, суд робить висновок, що надані прокурором під час судового засідання доручення детектива НАБУ, які стали правовою підставою проведення НСРД (зокрема, не розсекречені на момент звернення до суду з обвинувальним актом), не можуть вважатися додатковими матеріалами до результатів проведених НСРД, отриманими до або під час судового розгляду, оскільки є їх частиною (том 7 аркуші 108-111).

Тому, з огляду на функціональне призначення вказаних вище доручень щодо підтвердження допустимості доказової інформації, отриманої за результатами проведення НСРД, їх відсутність на стадії виконання вимог ст. 290 КПК України тягне за собою визнання судом результатів НСРД, зазначених у п. 5.1. - 5.6. недопустимим доказом.

Оцінюючи на предмет допустимості вказані вище протоколи НСРД та додатки до них, суд виходить з підстав, описаних у п. 5.6 цього вироку, що стосуються несвоєчасного розсекречення правових підстав їх проведення, що потягло за собою створення нерівних процесуальних умов протягом судового розгляду між стороною захисту та стороною обвинувачення. Зважаючи на наявність таких підстав, суд визнає їх недопустимими.

5.7.Копія протоколу затримання ОСОБА_2 від 16 лютого 2016 року (том 3 аркуші 42-43).

Відповідно до ч. 3 ст. 99 КПК України сторона кримінального провадження зобов`язана надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.

Водночас, прокурором в судовому засіданні надано ксерокопію протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, яка не є дублікатом у розумінні ч. 4 ст. 99 КПК України. Вичерпний перелік випадків, в яких для підтвердження змісту документу можуть бути визнані допустимими і інші відомості, визначений ч. 5 цієї ж статті.

З огляду на те, що стороною обвинувачення не доведено перед судом наявність підстав, передбачених ч. 5 ст. 99 КПК України, суд не враховує копію протоколу затримання ОСОБА_2 від 16 лютого 2016 року, з огляду на те, що у розумінні ст. 99 КПК України він не є доказом.

6.Оцінка інших доводів сторони захисту.

6.1.Надання оцінки доводу сторони захисту щодо повідомлення про підозру судді та адвокату з порушенням вимог п. 1, 3 ч. 1 ст. 281 КПК України.

Захисником ОСОБА_1 - адвокатом Горбуляком І.В. під час судового розгляду заявлено клопотання про долучення до матеріалів кримінального провадження копії повідомлення про підозру та копії повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (том 6 аркуші 1-29).

Викладені у клопотанні доводи захисника обґрунтовані тим, що долучені документи, на його думку, підтверджують факт повідомлення про підозру судді та адвокату з порушенням вимог п. 1, 3 ч. 1 ст. 281 КПК України. На думку захисника, вручення слідчим повідомлення про підозру, яке складене та підписане заступником Генерального прокурора України за дорученням останнього, суперечить вимогам кримінального процесуального закону.

Зі змісту наданих захисником процесуальних документів вбачається, що їх підписано заступником Генерального прокурора України - керівником САП Холодницьким Н.І. Вручення повідомлення про підозру та повідомлення про змінену підозру ОСОБА_1 і ОСОБА_2 здійснено детективом НАБУ ОСОБА_8

Суд, за результатом розгляду заявленого захисником клопотання відмовляє у його задоволенні з урахуванням змісту правового висновку Великої Палати Верховного Суду щодо правозастосування норми ст. 481 КПК України у редакції Закону України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI, викладеного у постанові від 11 грудня 2019 року (справа № 536/2475/14-к, провадження № 13-34кс19).

Зміст правового висновку полягає у тому, що письмове повідомлення про підозру судді, яке передбачає погодження та подальше підписання такого процесуального документа, може здійснюватися лише Генеральним прокурором або його заступником. Це повноваження Генерального прокурора або його заступника є винятковим і не може бути передоручене іншим особам.

У висновку також зазначено, що Генеральний прокурор або його заступник можуть доручити вручення прийнятого (складеного) та підписаного ними повідомлення про підозру судді суб`єкту, уповноваженому здійснювати процесуальні дії у конкретному кримінальному провадженні. Вручення повідомлення про підозру судді уповноваженим суб`єктом за умови того, що таке рішення було прийняте (складене) та підписане саме Генеральним прокурором або його заступником, не порушує гарантії суддівської незалежності.

З урахуванням викладеного, суд робить висновок, що повідомлення про підозру і повідомлення про зміну повідомленої підозри ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відбулось з дотриманням вимог ст. 481 КПК України в редакції Закону України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI.

З цих підстав суд визнає безпідставними доводи, викладені у клопотанні захисника Горбуляка І.В. щодо істотного порушення вимог закону в цій частині.

6.2.Свідок сторони захисту ОСОБА_18 суду пояснив, що він був присутнім під час проведення слідчих дій в якості представника Ради адвокатів Тернопільської області. Про те, що він має приймати участь у вказаних слідчих діях, дізнався напередодні від Голови Ради адвокатів Тернопільської області.

В один із днів лютого 2016 року (точної дати не пам`ятає), коли він приїхав в смт. Козова Козівського району Тернопільської області, зайшов до будинку, де мешкала ОСОБА_2 . Там на той час уже були присутні детективи НАБУ, які проводили обшук та інші учасники цієї процесуальної дії.

Свідок ОСОБА_18 під час допиту в суді зазначив, що метою його участі у слідчих дій в якості представника Ради адвокатів був контроль за дотриманням гарантій захисту адвокатської діяльності, яку здійснювала ОСОБА_2 . У цей день він був присутнім при проведенні обшуку її житла та офісу. Чи проводились у цей день інші процесуальні дії, свідок не пам`ятає.

ОСОБА_18 також повідомив суду, що після закінчення вказаних вище слідчих дій він підписав відповідні протоколи. Весь перебіг фіксувався на відеокамеру.

Про результат участі у проведенні цих дій ОСОБА_18 розповів Голові Ради адвокатів та повідомив про те, що детективами НАБУ дотримано гарантії здійснення ОСОБА_2 адвокатської діяльності.

На запитання адвоката Горбуляка І.В. свідок ОСОБА_18 повідомив, що коли він приїхав до будинку ОСОБА_2 , обшук уже тривав. Працівники НАБУ, встановивши на підставі наданих документів особу ОСОБА_18 , продовжили проведення цієї слідчої дії. Загалом, учасників обшуку було близько десяти осіб. Але назвати їх прізвища в суді свідок не зміг, оскільки від тих подій минув значний проміжок часу.

Свідок ОСОБА_18 у суді також повідомив, що всі слідчі дії за його участі знімались на відеокамеру. Про факт затримання ОСОБА_2 йому не повідомлялось, тому, що він брав участь у проведенні слідчих дій не як адвокат, а як представник Ради адвокатів відповідно до вимог Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Чи роз`яснювались ОСОБА_2 права, ОСОБА_18 не пам`ятає.

На запитання адвоката Горбуляка І.В. під час допиту в суді свідок ОСОБА_18 повідомив, що дійсно, під час проведення обшуку житла детективами НАБУ заборонялось ОСОБА_2 виходити до іншої кімнати будинку для того, щоб заспокоїти дитину. Свідок пояснив, що це було виправдано метою проведення обшуку, оскільки детективи НАБУ мали відшукати гроші, які, за їх версією, були предметом неправомірної вигоди.

Свідок також зазначив, що ОСОБА_2 добровільно видала детективам НАБУ гроші - долари США, які знаходились у її сумочці. Решту грошей - 50 доларів США було виявлено та вилучено детективами НАБУ від час проведення обшуку її офісу.

Свідок ОСОБА_18 зазначив, що під час обшуку були відсутні будь-які факти порушення конфіденційності, яка визначена як предмет адвокатської таємниці Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Зауважень в частині дотримання гарантій адвокатської діяльності у нього до детективів НАБУ не виникало.

На інші запитання зі сторони захисту свідок не зміг надати відповідь у зв`язку із тим, що з того дня минуло багато часу. Водночас, зазначив, що весь перебіг слідчих дій фіксувався на відеокамеру. Тому, у разі необхідності, їх можна переглянути і встановити відповідні факти.

7.Матеріали, які характеризують особу ОСОБА_1 :

7.1. Довідка-характеристика про те, що у селищної ради відсутні дані про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та про порушення ним громадського порядку (том 3 аркуш 100) ;

7.2. Довідка Козівської Центральної районної комунальної лікарні та Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні про те, що ОСОБА_1 на диспансерному обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах не перебуває (том 3 аркуш 101; том 4 аркуш 212);

7.3. Вимога УІЗ ГУНП в Тернопільській області з відміткою про відсутність у ОСОБА_1 судимості (том 3 аркуш 103);

7.4. Медична документація про наявність у ОСОБА_1 інвалідності ІІ-ї групи довічно у зв`язку з ураженням периферичної нервової системи, а також про захворюваність дисметаболічною полінейропатією нижніх кінцівок, сенситивну форму з наявністю помірно вираженої сенситивної атаксії в ногах, кардіосклероз, гіпертонічну хворобу ІІІ ступеню, міопію І-го ступеню обох очей, ангіопатію сітківки, облітеруючий атеросклероз судин нижніх кінцівок, варикозну хворобу вен правої нижньої кінцівки (том 4 аркуші 1-3, 5, 75),

7.5. Довідка Козівського районного бюро технічної інвентаризації про те, що ОСОБА_1 на праві власності належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_4 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з аналогічною інформацією (том 4 аркуші 214-216; 217-218).

7.6. Копія паспорта громадянки ОСОБА_29 ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 4 аркуш 74). Такий документ надано ОСОБА_1 на підтвердження перебування у нього на утриманні матері похилого віку. Суд визнає цю обставину такою, що не підтверджена жодним належним та допустимим доказом, зокрема, під час судового розгляду стороною захисту не надано жодного доказу наявності у неї з обвинуваченим ОСОБА_1 родинних зв`язків.

8.Матеріали, які характеризують особу ОСОБА_2 :

8.1. Довідка виконкому Козівської селищної ради від 17 лютого 2016 року, виданої ОСОБА_2 про те, що до складу її сім`ї входять: 1) мати - ОСОБА_30 , 1946 року народження; 2) батько - ОСОБА_31 , 1942 року народження; 3) дочка - ОСОБА_32 2008 року народження (том 3 аркуш 98);

8.2. Копія виписки з амбулаторної карти № 19-08-1-02-422 ОСОБА_30 1946 року народження про захворювання на гіпертонічну хворобу ІІ ступеню, повільно прогресуючий перебіг серцевої недостатності І ступеню, назріла ускладнена катаракта лівого ока, глаукома лівого ока, антифакія, оперована абсолютна глаукома правого ока, варикозна хвороба правої нижньої кінцівки, хронічна венозна недостатність ІІ ступеню (том 4 аркуш 11-12);

8.3. Копія виписки із амбулаторної карти № 19-08-1-02-426 ОСОБА_2 1972 року народження про захворювання з народження на кавернозну гемангіому правої половини обличчя, у зв`язку з чим їй потрібний постійний нагляд та консультації хірурга та онколога (том 4 аркуш 11-12);

8.4. Довідка-характеристика від 17 лютого 2016 року про те, що у селищної ради відсутні дані про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та про порушення нею громадського порядку (том 3 аркуш 99);

8.5. Довідка Козівської Центральної районної комунальної лікарні від 18 лютого 2016 року та Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні від 23 лютого 2016 року про те, що ОСОБА_2 на диспансерному обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах не перебуває (том 3 аркуш 102; том 4 аркуш 213);

8.6. Вимога УІЗ ГУНП в Тернопільській області від 23 лютого 2016 року з відміткою про відсутність судимості у ОСОБА_2 (том 3 аркуш 104);

8.7. Копія свідоцтва про народження (серія НОМЕР_7 ) ОСОБА_32 ІНФОРМАЦІЯ_4 , де у графі мати зазначено ОСОБА_2 (том 4 аркуш 11);

8.8. Довідка відділу реєстрації цивільного стану Козівського районного управління юстиції Тернопільської області від 04 листопада 2016 року про те, що в книзі реєстрації актів про народження проведено запис № 75 про народження ОСОБА_32 . Відомості про батька записані за вказівкою матері відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України;

8.9. Довідка Козівського районного бюро технічної інвентаризації від 15 березня 2016 року про те, що за ОСОБА_2 не зареєстровано право власності на нерухоме майно (том 4 аркуш 214).

9.Оцінка доводів сторони захисту про наявність провокації злочину з боку працівників НАБУ при передачі ОСОБА_3 предмету неправомірної вигоди ОСОБА_2 .

Визначення провокації, сформульоване ЄСПЛ в рішенні від 05 лютого 2008 року у справі «Раманаускас проти Литви». У ньому зазначено, що провокація поліцейських має місце тоді, коли задіяні службові особи, які є працівниками органів безпеки або особами, котрі діють за їх указівкою, коли правоохоронці не обмежують своїх дій тільки розслідуванням кримінальної справи прихованим способом, а впливають на суб`єкта, з метою спровокувати його скоїти злочин, який в іншому випадку не відбувся б, з метою виявлення кримінального правопорушення, тобто отримати докази та порушити справу. Подібне визначення провокації ЄСПЛ дав у рішенні від 12 листопада 2013 року у справі «Сепіл проти Туреччини».

При визначенні того, чи обмежилися правоохоронні органи переважно пасивним установленням обставин можливого вчинення злочину, ЄСПЛ розглядає два фактори: (а) наявність підстав для проведення відповідних заходів - тобто конкретних і достатніх фактичних даних, що вказують на можливе вчинення особою злочину та (б) роль співробітників правоохоронних органів у вчиненні злочину - тут ЄСПЛ розглядає момент початку здійснення ними відповідного заходу, щоб визначити, чи «приєдналися» вони до злочину, який особа вже почала вчиняти без будь-якої участі з їхнього боку (рішення у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998 року, «Барк Хун проти Туреччини» від 15 грудня 2009 року, «Худобін проти Росії» від 26 жовтня 2006 року).

Отже, з метою перевірки наявності або відсутності провокації злочину, судом перевірено наступні два питання: (1) чи були підстави для початку розслідування і проведення відповідних заходів - тобто конкретні і достатні фактичні дані, що вказують на можливе вчинення особою злочину; і (2) чи були на початку та під час розслідування дії правоохоронних органів по суті пасивними.

Судом під час дослідження доказів встановлено, що підставою для початку розслідування і надання дозволів прокурора на контроль за вчиненням злочину в цій справі була заява ОСОБА_3 .

Зокрема, у заяві від 27 січня 2016 року ним зазначено про вимагання ОСОБА_2 , головою Козівського районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 та іншими особами, які не є обвинуваченими у даному провадженні, неправомірної вигоди у розмірі 2 000 доларів США за прийняття рішення про відхилення подання щодо скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування покарання в місця позбавлення волі. При цьому, ОСОБА_3 роз`яснено зміст ст. 383 КК України та його попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про злочин.

Вказані вище обставини щодо одержання та пособництва у одержанні неправомірної вигоди, узгодження умов передачі неправомірної вигоди, у подальшому знайшли своє підтвердження дослідженими під час судового розгляду доказами. Тому, суд робить висновок, що у детективів НАБУ були обґрунтовані підстави для початку розслідування і проведення відповідних заходів для фіксації вчинення обвинуваченими злочину.

При цьому судом не виявлено порушень при наданні дозволу та проведенні контролю за вчиненням злочину у виді спеціального слідчого експерименту без зміни обстановки злочину та з використанням заздалегідь ідентифікованих (помічених) грошових коштів.

Решту протоколів НСРД судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України визнано недопустимими доказами, як то: зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж; візуальне спостереження за особою у публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження; аудіо-, відеоконтролю особи; обстеження публічно недоступного місця, у тому числі з використанням технічних засобів, з метою встановлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи. Тому, такі докази не піддавалися судом оцінці з метою встановлення винуватості/невинуватості обвинувачених.

Крім цього, судом установлено, що на час звернення ОСОБА_3 із заявою до НАБУ, вчинюваний ОСОБА_1 та ОСОБА_2 злочин перебував вже на стадії готування. Тому, очевидно, що детективи НАБУ лише «приєдналися» до нього, з метою фіксації і збирання доказів, оскільки обвинувачені на той час вже розпочали вчиняти активні дії, які є об`єктивною стороною складу ст. 368 КК України.

На переконання суду, зі змісту протоколу контролю за вчиненням злочину вбачається, що дії детективів НАБУ від початку до кінця розслідування злочину по своїй суті були пасивними. Це підтверджується перебігом подій, пов`язаних із одержанням ОСОБА_1 неправомірної вигоди за пособництва ОСОБА_2 .

Судом також установлено, що ОСОБА_3 після вручення йому заздалегідь ідентифікованих коштів прийшов до офісу ОСОБА_2 у призначений час та передав їй кошти. ОСОБА_2 того ж дня частину із них віддала судді ОСОБА_1 . Вказані дії відбувалися у переддень судового розгляду подання КВІ у справі ОСОБА_3 .

У зв`язку з наведеним, суд уважає, що у матеріалах кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутні докази, які б свідчили б про надмірну активність правоохоронних органів, відтак, відсутні ознаки, притаманні провокації злочину правоохоронними органами, а саме спонукання до вчинення злочину.

10.Висновки суду.

Суд, дослідивши всі докази сторони захисту і сторони обвинувачення, керуючись вимогами ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

При цьому, суд враховує лише ті докази, які ним визнано належними, допустимими та достовірними, з урахуванням доводів, наведених вище у цьому вироку.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд керується вимогами ст. 370 КПК України, де зазначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

У ч. 3 ст. 373 КПК України зазначено, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

При цьому, обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Суд уважає, що вина ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повністю доведена поза розумним сумнівом сукупністю обставин, установлених під час судового розгляду. Зокрема, такий висновок суд робить, на підставі отриманих показань свідка ОСОБА_3 , який під час судового допиту чітко та однозначно підтвердив факт того, що ОСОБА_2 за одержанну від нього неправомірну вигоду узгодила з суддею ОСОБА_1 те, що він ухвалить рішення про відмову у задоволенні подання КВІ про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Свідок у своїх показаннях повністю описав поведінку та зміст розмов, які відбувались між ним та ОСОБА_2 . Зокрема, ОСОБА_3 зазначив, що ОСОБА_2 не погоджувалась на одержання від нього меншої суми неправомірної вигоди, ніж 2 000 доларів США, та зазначала, що інакше вона не візьметься за цю справу. Свідок ОСОБА_3 також повідомив суду, що зі слів ОСОБА_2 він розумів, що частина переданих ним грошей буде надана судді ОСОБА_1 за прийняття рішення про відмову у задоволенні подання КВІ. Подальші події відбувалися під контролем працівників НАБУ, які 15 лютого 2016 року вручили ОСОБА_3 кошти у сумі 2 000 доларів США, оброблені спеціальною фарбою «Світлячок-М». Свідок повідомив, що ОСОБА_2 при передачі грошей в її офісі сказала йому їх перерахувати, а потім сама поклала ці гроші в стіл.

Наведені показання узгоджуються зі змістом заяви ОСОБА_3 від 27 січня 2016 року про вимагання ОСОБА_2 та суддею ОСОБА_1 неправомірної вигоди у розмірі 2 000 доларів США за прийняття рішення про відхилення подання щодо скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування покарання в місця позбавлення волі. Надані свідком ОСОБА_3 в суді показання також узгоджуються зі змістом протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 07 квітня 2016 року № 19/1921т, який проведено у виді спеціального слідчого експерименту без зміни обстановки злочину з використанням заздалегідь ідентифікованих (помічених) грошових коштів.

Показання свідка ОСОБА_3 про те, що 16 лютого 2016 року ОСОБА_2 передала йому 100 доларів США для того, щоб він обміняв їх на дві купюри по 50 доларів США узгоджуються зі змістом протоколів огляду і вручення грошових коштів та огляду речей і документів від 16 лютого 2016 року. Згідно з цими документами ОСОБА_3 вручено дві купюри по 50 доларів США замість однієї купюри номіналом 100 доларів США. Вказані гроші він повернув ОСОБА_2 під контролем працівників НАБУ. У подальшому їх вилучено при проведенні обшуків її житла і офісу.

Під час цих процесуальних дій ОСОБА_2 добровільно видала детективам НАБУ 1 550 та 50 доларів США. Всього - 1600 доларів США. Проведеним у той же день освідуванням ОСОБА_2 , отримано зразки змивів з її рук. Вказані процесуальні дії відображено у протоколі освідування ОСОБА_2 та на відеозаписі, який є додатком до протоколів обшуку житла і офісу ОСОБА_2 та її освідування.

Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину також доведено речовим доказом - вилученою під час обшуку її офісу шкіряною рукавичкою з правої руки. Дослідженим в суді експертним висновком встановлено, що при освітленні лампою з люмінесцентним світлом ця рукавичка та гроші у сумі 1 600 доларів США мали світіння жовто-зеленого кольору.

Перелічені докази узгоджуються також із речовими доказами, виявленими під час обшуку службового кабінету ОСОБА_1 , грошима у сумі 400 доларів США, які він добровільно видав детективу НАБУ. У той же день при освідуванні ОСОБА_1 отримано зразки зі змивами з його рук. Вказані процесуальні дії відображено у відповідному протоколі та на відеозаписі, який є додатком до обох протоколів. Дослідженим у суді експертним висновком встановлено, що при освітленні лампою з люмінесцентним світлом вилучені гроші мали світіння жовто-зеленого кольору.

На підставі досліджених доказів, судом установлено, що факти добровільної видачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 грошових коштів також доводяться показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , які були присутніми разом з іншими понятими при проведенні обшуків житла та офісу ОСОБА_2 , а також, кабінету ОСОБА_1 .

Оцінюючи досліджені докази у їх сукупності, суд робить висновок, що зміст протоколів: про результати контролю за вчиненням злочину від 07 квітня 2016 року № 19/1921т; огляду і вручення грошових коштів від 15 та 16 лютого 2016 року; огляду і вручення грошових коштів від 16 лютого 2016 року; огляду речей і документів від того ж дня; обшуків житла, офісу ОСОБА_2 та кабінету ОСОБА_1 містять серії і номери купюр заздалегідь ідентифікованих коштів - 20 купюр по 100 доларів США та 2 купюр по 50 доларів США. У подальшому ці гроші ОСОБА_3 під контролем детективів НАБУ передав ОСОБА_2 , яка частину із них - 400 доларів США передала судді ОСОБА_1 . Судом встановлено, що номери і серії вилучених у обвинуваченого грошових купюр повністю співпадають із тими, що вручено ОСОБА_3 .

У зв`язку з наведеним, суд робить висновок, що ОСОБА_2 , після одержання від ОСОБА_3 неправомірної вигоди 2 000 доларів США, частину її - 400 доларів США передала судді ОСОБА_1 за прийняття ним за неправомірну вигоду необхідного рішення, а решту - залишила собі.

Цей висновок суду узгоджується з висновком експерта № 11-1/15 від 25 березня 2016 року, де зазначено, що надані на дослідження кошти мають нашарування спеціальної хімічної речовини, яка за кольором люмінесценції, розчинністю та елементним складом має тотожній склад з речовиною, нанесеною на заздалегідь ідентифіковані гроші перед врученням їх ОСОБА_3 . На жіночій рукавиці, яку вилучено під час обшуку офісу ОСОБА_2 та на зразках змивів з рук ОСОБА_2 і ОСОБА_1 також виявлено ту ж саму речовину.

Наведена сукупність обставин, встановлених судом під час дослідження доказів, повністю узгоджується зі змістом показань ОСОБА_3 . Тому, суд визнає їх правдивими і враховує як доказ винуватості ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Суд на підставі досліджених доказів визнає доведеним умисел обвинувачених на одержання неправомірної вигоди, а також, обізнаність ОСОБА_1 у незаконних діях ОСОБА_2 та виконання ним усіх умов для досягнення загальної мети.

При цьому, суд критично оцінює показання обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в яких вони під час судового допиту заперечували винуватість у вчиненні інкримінованого злочину.

Обвинувачена ОСОБА_2 , будучи допитаною в суді, зазначила, що одержані від ОСОБА_3 гроші були її гонораром за адвокатські послуги. За її словами, частину цих грошей вона одразу передала ОСОБА_1 в рахунок повернення боргу, який вона брала на лікування батька. Обвинувачений ОСОБА_1 дав аналогічні за змістом показання щодо походження грошей, які у нього було вилучено під час проведення обшуку службового кабінету. При цьому зазначив, що ОСОБА_2 неодноразово позичала у нього кошти на лікування батька. Напередодні проведення обшуку ОСОБА_2 повернула йому черговий борг. Тому, як він пояснює, вилучені у нього кошти не були предметом неправомірної вигоди.

Суд визнає показання в цій частині такими, що суперечать зібраним стороною обвинувачення доказам у даному провадженні.

Суд оцінює показання обвинувачених ОСОБА_2 і ОСОБА_1 критично, як суперечливі та такі, що свідчать про намагання уникнути кримінальної відповідальності. Викладені у вироку показання обвинувачених спростовуються наведеними вище доказами, які у своїй сукупності підтверджують їх винуватість у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення. Для суду також очевидним є те, що частина коштів призначалася як плата за послуги адвоката, однак умислом ОСОБА_2 охоплювалася передача коштів ОСОБА_1 , так само, як умислом ОСОБА_1 їх одержання, як неправомірної вигоди. Відповідне підтверджує корисливий мотив і мету власного незаконного збагачення обох обвинувачених.

Суд відхиляє версію сторони захисту про нібито існування між обвинуваченими цивільно-правових відносин, зокрема, боргових зобов`язань, оскільки: (1) освіта, рівень обізнаності у юридичних питаннях, з огляду на характер професійної діяльності обвинувачених, дозволяють їм усвідомлювати вимоги закону щодо належного оформлення таких фінансових зобов`язань; (2) належних та допустимих доказів існування таких зобов`язань не надано; (3) повернення «боргу», зі слів обвинувачених, відбулось безпосередньо напередодні розгляду клопотання КВІ відносно ОСОБА_3 . Тому суд вважає, що показаннями обвинувачених ОСОБА_2 і ОСОБА_1 підтверджується факт передачі 15.02.2016 р. ОСОБА_2 частини коштів, одержаних від ОСОБА_3 , судді ОСОБА_1 .

Оцінивши надані стороною захисту докази, як кожен окремо так і в сукупності, суд робить висновок про те, що вони не спростовують винуватість ОСОБА_1 в одержанні неправомірної вигоди за пособництва ОСОБА_2 , яка була доведена прокурором.

Суд також зазначає, що повідомлення про підозру та повідомлення про зміну повідомленої підозри ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбулося у законний спосіб, з огляду на існування правового висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування вимог ст. 481 КПК України. Показання свідка ОСОБА_18 також не містять відомостей, які б давали суду підстави сумніватись у доведеності винуватості вказаних осіб.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що, дотримуючись засад змагальності та, виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, сторона обвинувачення довела перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів існування єдиної версії винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їм пред`явлено обвинувачення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про винуватість поза розумним сумнівом:

ОСОБА_1 в умисному, з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої йому влади, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України;

ОСОБА_2 в умисному, з корисливих мотивів та з метою власного незаконного збагачення, вчиненні пособництва в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої цій службовій особі влади, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.

11.Призначення покарання.

Суд, призначаючи покарання, виходить з наступного:

Частина 3 ст. 368 КК передбачає санкцію у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років, з конфіскацією майна.

У частині 2 ст. 65 КК України зазначено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Окрім цього, суд бере до уваги, що злочин, учинений ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до примітки до ст. 45 КК України віднесено до корупційних кримінальних правопорушень. У зв`язку з цим, при визначенні виду та розміру покарання обвинуваченим, суд ураховує визначену у ч. 1 ст. 75, ч. 1 ст. 69 КК України заборону звільнення від відбування покарання з випробуванням та призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, за корупційні кримінальні правопорушення.

У зв`язку з наведеним, суд при визначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, який відповідно до ст. 12 цього Кодексу віднесено до категорії тяжкого.

Суд також ураховує особу винного, який за місцем проживання характеризується посередньо, має вищу юридичну освіту, суддя у відставці, є інвалідом ІІ групи у зв`язку з ураженням периферичної нервової системи, має ряд хронічних захворювань: дисметаболічну полінейропатію нижніх кінцівок сенситивної форми з наявністю помірно вираженої сенситивної атаксії в ногах, кардіосклероз, гіпертонічну хворобу ІІІ ступеню, міопію І-го ступеню обох очей, ангіопатію сітківки, облітеруючий атеросклероз судин нижніх кінцівок, варикозна хвороба вен правої нижньої кінцівки, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання ОСОБА_1 , визначені у ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.

Виходячи із засад призначення та індивідуалізації покарання, зважаючи на суспільну небезпеку корисливого корупційного злочину та об`єкт посягання (суспільні відносини у сфері реалізації судової влади), суд уважає, що для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів недостатнім буде основного покарання на рівні мінімальної межі. Враховуючи особу обвинуваченого, зокрема, його вік та стан здоров`я, обставини кримінального провадження, суд уважає, що покарання в максимальному розмірі також буде несправедливим через надмірну суворість, і вважає за необхідне призначити основне покарання в розмірі, ближчому до мінімальної межі.

У зв`язку з наведеним, суд уважає, що мета покарання - виправлення та попередження вчинення ОСОБА_1 нових злочинів буде досягнута при призначенні основного покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.

Щодо призначення додаткового покарання, суд виходить із усталеної судової практики, з урахуванням п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до ст. 55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання лише в тих випадках, коли вчинення злочину було пов`язане з посадою підсудного або із заняттям ним певною діяльністю. Якщо додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов`язковим, то воно застосовується лише до тих осіб, які обіймали посади чи займалися діяльністю, з якими було пов`язано вчинення злочину.

Ураховуючи ту обставину, що вчинення злочину було пов`язане з посадою ОСОБА_1 , з метою ефективного запобігання вчинення нових корупційних злочинів після відбуття основного покарання, зважаючи на роль обвинуваченого у вчиненні злочину, суд уважає за необхідне застосувати у якості додаткового покарання позбавлення його права обіймати посади, зазначені у п. 1, підпунктах «а», «в» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», окрім виборних посад, встановивши строк зазначеного додаткового покарання тривалістю 3 роки.

Також ОСОБА_1 належить призначити обов`язкове передбачене законом додаткове покарання у виді конфіскації майна. Згідно з приписами ч. 1 ст. 59 КК України конфіскація може бути повною або частковою.

Виходячи з основних засад призначення покарання, майнового стану обвинуваченого, розміру та способу отриманої ним неправомірної вигоди, суд уважає, що для виправлення ОСОБА_1 та досягнення мети справедливості кримінального провадження слід застосувати додаткове покарання в виді конфіскації всього належного йому майна.

При визначенні виду та розміру покарання обвинуваченій ОСОБА_2 суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, який відповідно до ст. 12 цього Кодексу віднесено до категорії тяжкого.

Суд також ураховує її особу: ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується посередньо, має вищу юридичну освіту, працює, має на утриманні неповнолітню дочку 2008 року народження, яку виховує без батька, має хронічне захворювання з народження на кавернозну гемангіому правої половини обличчя, у зв`язку з чим їй потрібний постійний нагляд та консультації хірурга та онколога, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судима.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання ОСОБА_2 , визначені у ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.

Виходячи із засад призначення та індивідуалізації покарання, зважаючи на суспільну небезпеку корисливого корупційного злочину, об`єкт посягання, інші обставини кримінального провадження, особу обвинуваченої, зокрема, те, що вона є одинокою матір`ю малолітньої дитини, стан здоров`я обвинуваченої, суд уважає, що для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення нею нових злочинів достатнім буде основного покарання на рівні мінімальної межі.

Щодо призначення додаткового покарання, суд виходить із усталеної судової практики, з урахуванням згаданого вище п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003, згідно з яким позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання лише в тих випадках, коли вчинення злочину було пов`язане з посадою підсудного або із заняттям ним певною діяльністю. В зазначеному пункті також вказується, що до інших осіб, які були співучасниками злочину, не пов`язаного з їх діяльністю чи займаною посадою, додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не застосовується з наведенням у вироку відповідних мотивів.

Оскільки судом установлено, що ОСОБА_2 вчинила пособництво в отриманні неправомірної вигоди суддею, який розглядав справу, в якій вона була адвокатом, що представляла інтереси засудженого ОСОБА_3 , і саме за прийняття рішення в цій справі, суд переконаний, що вчинення корисливого корупційного злочину було пов`язане саме із зайняттям нею адвокатською діяльністю. Тому суд призначає ОСОБА_2 додаткове покарання у виді позбавлення права займатись адвокатською діяльністю та встановлює строк зазначеного додаткового покарання тривалістю 2 роки.

Також ОСОБА_2 належить призначити обов`язкове передбачене законом додаткове покарання у виді конфіскації майна. Згідно з приписами ч. 1 ст. 59 КК України конфіскація може бути повною або частковою.

Виходячи з основних засад призначення покарання, майнового стану обвинуваченої, розміру та способу отримання неправомірної вигоди, в якому вона вчинила пособництво, суд уважає, що для виправлення ОСОБА_2 та досягнення мети справедливості кримінального провадження слід застосувати додаткове покарання у виді конфіскації половини (1/2) належного їй майна.

12.Вирішення питання щодо арешту майна.

Суд при винесенні вироку враховує, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 16 березня 2016 року накладено арешт на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_1 на праві власності.

Керуючись ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням вироку вирішує конфіскувати цей об`єкт, у рахунок виконання додаткового покарання, призначеного ОСОБА_1 , у виді конфіскації майна.

13.Запобіжний захід.

Відповідно до абз. 8 п. 2 ч. 3 та абз. 13 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення.

Обговорюючи питання про запобіжний захід до набрання вироком законної сили, суд зазначає наступне. Під час судового розгляду встановлено, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають постійне місце проживання, а також, мають міцні соціальні зв`язки. На утриманні ОСОБА_2 перебуває малолітня дитина та мати похилого віку.

Водночас, судом враховано, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не дивлячись на існування достатніх беззаперечних доказів їх винуватості у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, вину у вчинені інкримінованих їм дій не визнали, що, на думку суду, свідчить про існування ризиків передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому, суд також бере до уваги, що санкція ч. 3 ст. 368 КК України з урахуванням вимог ч. 1 ст. 75 КК України щодо заборони звільнення від відбування покарання за вчинення корупційних злочинів передбачає основне покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років. Тому, внаслідок постановлення судом обвинувального вироку за вчинення такого злочину існує реальний ризик втечі обвинувачених.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили змінити застосований ОСОБА_1 запобіжний захід у виді застави, залишивши його у раніше визначеному розмірі та поклавши на нього строком 60 днів до 31 жовтня 2021 року, але не довше ніж до набрання вироком законної сили, такі додаткові обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати за кожною вимогою до суду або до органу виконання покарань;

- не відлучатися з смт. Козова Козівського району Тернопільської області, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- носити електронний засіб контролю.

Також, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_2 запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту строком 60 днів до 31 жовтня 2021 року, але не довше ніж до набрання вироком законної сили, заборонивши ОСОБА_2 щоденно, в період з 22 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. залишати місце постійного проживання - буд. АДРЕСА_1 без дозволу суду.

На цей же строк суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_2 такі додаткові обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати за кожною вимогою до суду або до органу виконання покарань;

- не відлучатися з смт. Козова Козівського району Тернопільської області, в якому вона зареєстрована, проживає без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- носити електронний засіб контролю.

14.Процесуальні витрати.

Витрати на проведення експертизи матеріалів, речовин та виробів за висновком експерта № 11-1/15 від 25 березня 2016 року у розмірі 4 402 грн. та для проведення технічної експертизи документів за висновком експерта № 28 від 17 березня 2016 року у розмірі 879,60 грн. загалом в сумі 5 281, 60 грн. належить стягнути з ОСОБА_33 та ОСОБА_2 на користь держави в солідарному порядку.

15.Вирішення долі речових доказів.

Питання про долю речових доказів належить вирішити в порядку, передбаченому ст.100 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ч. 1 ст. 369, ст. 370, ст. 371, ст. 374, ст. 376 КПК України суд, -

У Х В А Л И В :

1. ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком 6 років з позбавленням права обіймати посади, зазначені у п. 1, підпунктах «а», «в» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», окрім виборних посад, строком 3 роки, з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

ОСОБА_2 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком 5 років з позбавленням права займатися адвокатською діяльністю строком 2 роки з конфіскацією половини (1/2) належного їй на праві власності майна.

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі обчислювати з моменту затримання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 після набрання вироком законної сили.

2. Запобіжні заходи:

2.1. До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний ОСОБА_1 у виді застави, змінити, залишивши його у раніше визначеному розмірі та поклавши на ОСОБА_1 такі додаткові обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати за кожною вимогою до суду та до органу виконання покарань;

- не відлучатися з смт. Козова Козівського району Тернопільської області, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- носити електронний засіб контролю.

Термін дії обов`язків, покладених судом, визначити на 60 днів до 31 жовтня 2021 року, але не пізніше дня набрання вироком законної сили.

2.2. Обрати ОСОБА_2 запобіжний захід у виді домашнього арешту строком 60 днів до 31 жовтня 2021 року, але не довше ніж до набрання вироком законної сили, заборонити ОСОБА_2 щоденно, в період з 22 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. залишати місце постійного проживання - буд. АДРЕСА_1 без дозволу суду.

Роз`яснити ОСОБА_2 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за її поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Крім цього, до набрання вироком законної сили покласти на ОСОБА_2 такі додаткові обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України :

- прибувати за кожною вимогою до суду та до органу виконання покарань;

- не відлучатися з смт. Козова Козівського району Тернопільської області, в якому вона зареєстрована, проживає без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- носити електронний засіб контролю.

Термін дії обов`язків, покладених судом, визначити строком 60 днів до 31 жовтня 2021 року, але не довше ніж до набрання вироком законної сили.

3. Після набрання вироком законної сили заставу у розмірі 100 мінімальних заробітних плат, що дорівнює 137 000 гривень, внесену ОСОБА_1 через Козівське відділення «Приватбанку» Тернопільської області, обернути в рахунок виконання призначеного йому додаткового покарання, конфіскувавши його у дохід держави.

Об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_1 на праві власності та на який ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 16 березня 2016 року накладено арешт, обернути в рахунок виконання призначеного йому додаткового покарання, конфіскувавши його у дохід держави.

Витрати на проведення експертизи матеріалів, речовин та виробів за висновком експерта № 11-1/15 від 25 березня 2016 року у розмірі 4 402 грн. та для проведення технічної експертизи документів за висновком експерта № 28 від 17 березня 2016 року у розмірі 879,60 грн. стягнути з ОСОБА_33 та ОСОБА_2 на користь держави в солідарному порядку.

4. Речові докази після набрання вироком законної сили:

1)грошові банкноти номіналом 100 доларів США у кількості 20 штук на суму 2 000 доларів США, з відповідними серійними номерами: КК 31882485 С, НВ 04417399 Е, KF 63582564 C, AB 32721965 K, LD 51104319 C, HK 20932207 B, LF 35038930 A, LH 78951944 B, KD 43943588 A, KL 26635448 C, KF 32765305 B, KG 22060828 B, HL 06121929 E, LK 88550638 C, FG 05187066 A, HB 95770556 P, KB 77970472 G, AE 16339834 A, AB 72516994 A, KH 06854116 A, які зберігаються в Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, повернути володільцю - Національному антикорупційному бюро України;

2)грошові банкноти номіналом 50 доларів США у кількості 2 штуки на суму 100 доларів США з відповідними серійними номерами: EB 05902694 A, JL 05191141 A, які зберігаються в Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, повернути власнику - ОСОБА_3 ;

3)контрольний зразок серветки; змив з правої руки та змив з лівої руки ОСОБА_1 , що знаходяться в камері зберігання речових доказів Вищого антикорупційного суду, знищити;

4)контрольний зразок серветки; змив з правої руки та змив з лівої руки ОСОБА_2 , що знаходяться в камері зберігання речових доказів Вищого антикорупційного суду, знищити;

5)зразок спеціальної хімічної речовини «Світлячок-М», що знаходяться в камері зберігання речових доказів Вищого антикорупційного суду, знищити;

6)жіночу шкіряну рукавицю, що знаходяться в камері речових доказів Вищого антикорупційного суду повернути власниці ОСОБА_2 .

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів із дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копії вироку підлягають негайному врученню обвинуваченим і прокурору.

Після проголошення вироку учасники судового провадження мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суд також роз`яснює право обвинувачених подати клопотання про помилування.

Головуюча суддя: Білоус І.О.

Судді: Кравчук О.О.

Крук Є.В.