ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 904/3177/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «ДенДі -ЛОГІСТИК» - Гордієнко С.Д., адвокат (ордер від 22.04.2021 ВІ № 1040247),

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Дніпропетровський трубопрокатний завод» - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ДенДі -ЛОГІСТИК»

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2020 (головуючий суддя: Кузнецов В.О., судді: Коваль Л.А., Чередко А.Є.)

у справі № 904/3177/20

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДенДі -ЛОГІСТИК»

(далі - ТОВ «ДенДі -ЛОГІСТИК»)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Дніпропетровський трубопрокатний завод» (далі - ТОВ «Торговий дім Дніпропетровський трубопрокатний завод»)

про стягнення 1 240 104,99 грн.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ «ДенДі-ЛОГІСТИК» звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ «Торговий дім Дніпропетровський трубопрокатний завод» про стягнення з останнього 1 240 104,99 грн. заборгованості, з яких: 507 144,53 грн - 20% річних, 634 876,40 грн - пеня, 98 084,06 грн - інфляційні втрати та 18601,57 грн. сплачений судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором від 03.06.2019 № 03062019-ПВ/ТЕ транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів. Крім того, ТОВ «ДенДі-ЛОГІСТИК» зазначає, що відповідач у примусовому порядку виконав рішення суду зі справи № 904/4248/19, яким на його користь стягнуто основний борг та штрафні санкції, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та нормами чинного законодавства, у зв`язку з чим він звернувся з цим позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2020 (суддя: Кеся Н.Б.) у справі № 904/3177/20 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з ТОВ «Торговий дім Дніпропетровський трубопрокатний завод» на користь ТОВ «ДенДі -ЛОГІСТИК» 507 144,53 грн - 20% річних, 634 876,40 грн - пені, 98 084,06 грн - інфляційні втрати та суму сплаченого судового збору у розмірі 18 601,57 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано посиланням на доведеність матеріалами справи несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором, а також відсутністю підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій за договором.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2020 у даній справі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2020 змінено, резолютивна частина рішення суду першої інстанції викладена в такій редакції : «Позов ТОВ «ДенДі -ЛОГІСТИК» до ТОВ «Торговий дім Дніпропетровський трубопрокатний завод» задовольнити частково. Стягнути з ТОВ «Торговий дім Дніпропетровський трубопрокатний завод» на користь ТОВ «ДенДі-ЛОГІСТИК» загальну суму заборгованості у розмірі 669 094,52 грн, з яких: 253 572,26 грн - 20% річних, 317 438,20 грн - пеня, 98 084,06 грн - інфляційні втрати та суму сплаченого судового збору у розмірі 18 601,57 грн. Видати наказ».

Змінюючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення про зменшення розміру штрафних санкцій (пені та річних на 50%), суд апеляційної інстанції врахував висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 зі справи № 902/417/18, та те, що: відповідач повністю сплатив суму основної заборгованості; збитковість фінансово-господарської діяльності відповідача за 2019 рік; суттєве збільшення в укладеному сторонами договорі розміру процентів річних; ненадання суду доказів понесення позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану позивача внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, а також те, що відповідачем за рішенням суду зі справи № 904/4248/19 вже було сплачено 20% річних та пені; непроведення з останнім (відповідачем) розрахунків з боку його контрагентів, - дійшов висновку про можливість зменшення пені та річних на 50%.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, 24.12.2020 ТОВ «ДенДі -ЛОГІСТИК» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2020 скасувати, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2020 залишити в силі.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу (з урахуванням заяви про усунення недоліків), з посиланням на приписи пунктів 1, 2 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, приписи статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, а саме: статей 7, 76-79, 236, 238 ГПК України. При цьому скаржник вказує, що апеляційним господарським судом не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 03.06.2020 у справі № 910/9813/19, від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 12.09.2019 у справі № 910/10427/18, від 26.09.2019 у справі № 922/3613/18, від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19 та від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18. Разом з тим скаржник вказує, що, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, суд апеляційної інстанції врахував лише можливість суду на зменшення загального розміру відсотків річних та не врахував те, що обставини у справі № 904/3177/20 є відмінними від обставин у справі № 902/417/18, у зв`язку з чим від висновку якого в даній справі, як він вважає, необхідно відступити. Також зазначає, що врахування судом, зокрема, наданого відповідачем звіту про фінансовий стан на 31.12.2019 та наявність дебіторської заборгованості контрагентів перед відповідачем у 2019 році встановлена на підставі недопустимих доказів. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не обґрунтував, у чому полягає винятковість випадку у цій справі для зменшення розміру штрафних санкцій.

Доводи інших учасників справи

ТОВ «Торговий дім Дніпропетровський трубопрокатний завод» у відзиві на касаційну скаргу просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду - без змін, зазначаючи, зокрема, про її законність та обґрунтованість.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2021, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 904/3177/20, розгляд касаційної скарги призначено на 11.03.2021.

Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 09.03.2021 № 29.3-02/318 проведено повторний автоматичний розподіл справи № 904/3177/20 у зв`язку з перебуванням судді Бенедисюка І.М. у відпустці.

Ухвалою Верховного Суду від 11.03.2021 відкладено розгляд касаційної скарги ТОВ «ДенДі -ЛОГІСТИК» у справі № 904/3177/20 на 25.03.2021.

25.03.2021 розгляд касаційної скарги зі справи не відбувся, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю суддів Колос І.Б. та Селіваненка В.П.

Згідно з ухвалою Суду від 12.04.2021 розгляд касаційної скарги у справі призначений на 22.04.2021.

Ухвалою Верховного Суду від 22.04.2021 справу № 904/3177/20 разом із касаційною скаргою ТОВ «ДенДі -ЛОГІСТИК» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2020 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 справу № 904/3177/20 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Згідно із протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.05.2021 справу № 904/3177/20 передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Колос І.Б. - головуючий, Селіваненко В.П., Малашенкова Т.М.

Ухвалою Верховного Суду від 27.05.2021 розгляд касаційної скарги призначено на 24.06.2021.

Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 22.06.2021 № 29.3-02/1601 проведено повторний автоматичний розподіл справи № 904/3177/20 у зв`язку з перебуванням судді Малашенкової Т.М. у відпустці.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Так, судами попередніх судових інстанцій встановлено, що 03.06.2019 ТОВ «ДенДі-ЛОГІСТИК» (далі-експедитор) та ТОВ «Торговий дім Дніпропетровський трубопрокатний завод» (далі-клієнт) укладено договір транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів № 03062019-ПВ/ТЕ (далі - Договір), за умовами пункту 1.1 якого клієнт доручає, а експедитор приймає на себе обов`язки від свого імені та за рахунок клієнта здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування експортно-імпортних, та транзитних вантажів залізничним, автомобільним, водним та іншими видами транспорту по території України, країн СНД та інших держав (далі за текстом договору «послуги»).

Судами встановлено, що на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги ТЕО з перевезень у внутрішньому сполученні та послуги ТЕО з міжнародних перевезень на суму 6 748 526,40 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом виконаних робіт (надання послуг) від 31.07.2019 року № 584 та додатком до нього.

Суди також встановили, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2019 у справі № 904/4248/19, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.05.2020, задоволено позовні вимоги ТОВ «ДенДі-ЛОГІСТИК» та стягнуто з ТОВ «Торговий дім Дніпропетровський трубопрокатний завод» на користь ТОВ «ДенДі-ЛОГІСТИК» 3 606 031,70 грн. основного боргу, 88 915,85 грн. 20% річних та 149 971,40 грн. пені за період з 04.08.2019 по 17.09.2019 та 57 673,78 грн. витрат зі сплати судового збору.

22.05.2020 на виконання зазначеного рішення зі справи № 904/4248/19 господарським судом видано відповідний наказ.

25.05.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою О.О. відкрито виконавче провадження ВП № 62174522.

На виконання зазначеного рішення суду відповідачем було погашено заборгованість, що підтверджується платіжними дорученнями від 01.06.2020 № 5177, від 02.06.2020 № 5181, від 27.05.2020 № 4861, у зв`язку з чим 01.06.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою О.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 62174522.

ТОВ «ДенДі-ЛОГІСТИК», звертаючись з даним позовом до суду, просило стягнути на його користь інфляційні втрати у розмірі 98 084,06 грн. за період серпень 2019 - квітень 2020, пеню за період з 18.09.2019 по 26.05.2020, з 27.05.2020 по 31.05.2020 та з 01.06.2020 по 01.06.2020 у розмірі 634 876,40 грн. та 20% річних з простроченої суми у розмірі 507 144,53 грн., посилаючись при цьому на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати за отримані послуги.

ТОВ «Торговий дім Дніпропетровський трубопрокатний завод», у свою чергу, просило суд зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій на 50 %, подавши відповідне клопотання про зменшення.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною касаційного перегляду постанови апеляційного господарського суду стала незгода позивача зі зменшенням розміру нарахованих ним штрафних санкцій (пені та 20% річних) до 50 %.

Скаржник вказує, що апеляційним господарським судом не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 03.06.2020 у справі № 910/9813/19, від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 12.09.2019 у справі № 910/10427/18, від 26.09.2019 у справі № 922/3613/18, від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19 та від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18.

Стосовно викладеного Суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Суд зазначає, що можливість касаційного провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником у касаційній скарзі), покладається на скаржника.

Дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 904/3177/20 (у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України) на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України з огляду на таке.

Так, згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.

При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11(абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Касаційний господарський суд відхиляє помилкові доводи скаржника про те, що оскаржуване судове рішення у справі № 904/3177/20 ухвалено без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 03.06.2020 у справі № 910/9813/19, від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 12.09.2019 у справі № 910/10427/18, від 26.09.2019 у справі № 922/3613/18, від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19 та від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, оскільки висновки в зазначених справах і у справі № 904/3177/20, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин є різними, у кожній з зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.

Водночас Суд звертає увагу, що у наведених справах Верховний Суд послідовно зазначав про законодавчо врегульоване право судів на зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу та вирішення питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу, а також встановлення розміру, до якого підлягає їх зменшення.

У касаційній скарзі скаржник також посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, приписи статті 233 ГК України та статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, а саме: статей 7, 76-79, 236, 238 ГПК України.

Верховний Суд визнає безпідставними такі доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним господарським судом приписів статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України та без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у вище перелічених справах, оскільки висновки судів про часткове задоволення клопотання про зменшення розміру пені у справах № 922/3613/18, № 910/1199/19 та № 920/1013/18 не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 03.06.2020 у справі № 910/9813/19, від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 12.09.2019 у справі № 910/10427/18 про відмову у задоволенні клопотання боржника про зменшення розміру стягуваної пені, адже зменшення розміру пені є правом суду прямо передбаченим частиною 3 статті 551 ЦК України і було реалізоване ним у конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Вирішення питань оцінки розміру збитків та інших обставин, які мають істотне значення не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 у справі № 922/1607/19).

Згідно з імперативним приписом частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, справи, на висновки Верховного Суду в яких посилається скаржник у касаційній скарзі, різняться зі справою, що розглядається, у зв`язку з чим в цій частині наявні підстави для закриття касаційного провадження у справі № 904/3177/20 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020).

Щодо посилання скаржника на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України в контексті безпідставного застосування судом апеляційної інстанції правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 як підстави для зменшення розміру нарахованих позивачем 20 % річних, з огляду на неподібність правовідносин зі справою, яка розглядається то Суд зазначає таке.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду, при зменшенні (на 50 %) розміру нарахованих позивачем 20 % річних суд апеляційної інстанції керувався (поклав в основу чи послався на висновок) висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від висновку якого скаржник просить Суд відступити.

Так, зокрема апеляційний суд зазначав:

«Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд, може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Вирішуючи питання про зменшення нарахованої відповідачу пені та річних, колегія суддів враховує повне виконання відповідачем основного зобов`язання; суттєве збільшення у договорі процентів річних та періоду нарахування санкцій, в порівнянні з тими, які передбачені статтею 625 ЦК України та ГК України; ненадання суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану товариства саме в зв`язку з порушенням відповідачем умов договору.

Крім того, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що відповідачем у повному обсязі сплачено 20% річних в сумі 88 915,85 грн та 149 971,40 грн - пені за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2019 по справі № 904/4248/19. Згідно балансу (звіт про фінансовий стан) станом на 31.12.2019 відповідач за результатами фінансово-господарської діяльності у 2019 році отримав значні збитки. Збитковість діяльності відповідача зумовлена непроведенням в 2019 році розрахунків з боку його контрагентів (покупців, одержувачів товарів/продукції); з метою стягнення дебіторської заборгованості відповідач звернувся до господарського суду із відповідними позовами.».

При цьому апеляційний суд правильно застосувавши загальний висновок Великої Палати у справі № 902/417/18 щодо права суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України не звернув увагу, що відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та зокрема критеріїв розумності, справедливості та пропорційності.

Так, з посиланням на правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 апеляційним судом при зменшенні розміру нарахованих позивачем процентів річних в даній справі помилково застосовані фактично лише ті самі критерії, які визначені статтею 233 ГК України для зменшення штрафних санкцій (неустойки, штрафу). Водночас Велика Палата у справі № 902/417/18 виходила з критеріїв розумності, справедливості та пропорційності з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання. Отже, Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи, а саме - встановлення процентної ставки річних на рівні 40% та 96% і її явної невідповідності принципу справедливості. Нарахована у справі № 902/417/18 сума річних була більшою за суму основного боргу.

В той час як у справі № 904/3177/20 обставин такої очевидної неспівмірності заявлених до стягнення процентів річних як у справі № 902/417/18 судами встановлено не було.

Верховний Суд з огляду на принцип свободи договору критично сприймає висновки апеляційного суду щодо порушення критеріїв розумності, справедливості та пропорційності через суттєве збільшення у договорі процентів річних в порівнянні з тими, які передбачені статтею 625 ЦК України та статтею 232 ГК України, зокрема, без встановлення судом обставин настання таких наслідків невиконання боржником зобов`язання, які вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

Отже, скаржник обґрунтовано зазначає, що обставини справи, які мають юридичне значення для зменшення загального розміру відсотків річних у справі № 902/417/18 є відмінними від обставин справи, яка розглядається. Зокрема, скаржник звертає увагу, що співвідношення між сумою простроченого зобов`язання чи загальною сумою зобов`язання та розміром нарахованих штрафних санкцій у цих двох справах суттєво різниться. У справі № 902/417/18 нарахована сума річних складає приблизно суму основного боргу, а у справі, що розглядається, 14% від суми основної заборгованості. Тому, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції при зменшенні розміру відсотків річних не врахував наведеного та безпідставно застосував до справи № 904/3177/20 висновки, викладені у справі № 902/417/18.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.04.2021 справу разом із вказаною касаційною скаргою передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин четвертої та п`ятої статті 302 ГПК України. При цьому Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважав за необхідне відступити від висновку (зокрема, уточнити його) щодо застосування статті 625 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 відносно критеріїв застосування та (або) тих виключних обставин, за яких може бути застосоване право суду на зменшення відсотків річних.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 справу № 904/3177/20 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду. Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 18.05.2021 вказала на те, що:

- у справі № 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку;

- вирішуючи питання про зменшення розміру процентів річних, Велика Палата Верховного Суду виходила з конкретних встановлених обставини справи № 902/417/18, які мали юридичне значення для такого зменшення;

- у пункті 8.38 постанови від 15.09.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, вказала, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання;

- у пункті 8.41 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.

Проте, у справі, що розглядається, ні у рішення суду першої інстанції, ні в постанові апеляційної інстанції відповідних до справи № 902/417/18 обставин очевидної неспівмірності заявлених до стягнення сум процентів річних судами встановлено не було.

Таким чином, Верховний Суд зазначає, що справа № 902/417/18 не є подібною зі справою, що розглядається (№ 904/3177/20), оскільки в зазначених справах суди виходили з різних фактичних обставин при зменшенні розміру відсотків річних, тому суд апеляційної інстанції помилково застосував до справи, що розглядається, висновки, викладені у справі №902/417/18, не врахувавши їхньої відмінності.

Виходячи з викладеного, Суд вважає, що апеляційний господарський суд помилково застосував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 до неподібних правовідносин у цій справі, що призвело до безпідставного скасування через неправильне розуміння апеляційним судом застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності правомірного рішення суду першої інстанції та зменшення нарахованого позивачем, відповідно до пункту 8.6 Договору, розміру річних на 50 %.

Верховний Суд зазначає, що застосування судами обмежень свободи договору носить винятковий характер. Отже, виключність випадку для зменшення судом розміру процентів річних нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України має бути підтверджена встановленими судами дійсно надзвичайними обставинами.

Водночас, як вірно вказав місцевий господарський суд, зміст положень статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України не зобов`язує кредитора доводити наявність у нього збитків для того, щоб притягнути боржника до відповідальності у вигляді штрафних санкцій, а посилання відповідача, в обґрунтування заяви про зменшення штрафних санкцій, на понесені ним збитки у вигляді виконавчого збору та збитковість його підприємства не може вважатися такими винятковими підставами для зменшення розміру річних.

Враховуючи викладене, Верховний Суд не вбачає підстав для відступлення від правового висновку у справі № 902/417/18, проте, встановивши, що внаслідок неправильного його застосування судом апеляційної інстанції до неподібних правовідносин у цій справі було скасовано законне та правильне по суті судове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2020, яке відповідає закону в частині стягнення з відповідача 507 144,53 грн. - 20% річних, вважає наявними підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції частково і залишення в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині згідно зі статтею 312 ГПК України.

Стосовно посилання скаржника на пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України Суд зазначає таке.

Верховний Суд відхиляє аргумент скаржника про те, що судами неправомірно було враховано для підтвердження скрутного фінансового становища відповідача наданий ним звіт про фінансовий стан на 31.12.2019 року, який, на думку скаржника, є недопустимим доказом.

Так, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17.

Разом з цим за приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття, а тому вказані в касаційній скарзі доводи скаржника зводяться до його власної оцінки належності звіту про фінансовий стан на 31.12.2019 року як доказу та прямо суперечать наведеним ним же положенням пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України, який визначає наслідки надання недопустимих доказів.

Водночас у силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, Суд відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у зазначеній частині.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Згідно зі статтею 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Касаційну скаргу ТОВ «ДенДі-ЛОГІСТИК» з підстав, передбачених пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, слід задовольнити частково.

Постанову суду апеляційної інстанції необхідно скасувати в частині зменшення 20% річних на 50%, залишивши у скасованій частині в силі рішення місцевого господарського суду.

Судові витрати

У частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника , оскільки в цій частині касаційне провадження зі справи підлягає закриттю.

У частині підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на ТОВ «Торговий дім Дніпропетровський трубопрокатний завод», оскільки касаційна скарга в цій частині підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 312, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження у справі № 904/3177/20 за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «ДенДі-ЛОГІСТИК» у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ДенДі-ЛОГІСТИК» у частині підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, задовольнити частково.

3. Скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2020 у частині зменшення 20% річних на 50%, залишивши у скасованій частині в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2020.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Дніпропетровський трубопрокатний завод» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДенДі-ЛОГІСТИК» 7 607,17 грн. судового збору з касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Селіваненко