Постанова

іменем України

26 травня 2021 року

м. Київ

справа № 234/2823/18

провадження № 51-879км21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Стороженка С.О.,

суддів Вус С.М., Єремейчука С.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Нестеренка Ю.Є.,

прокурора Вараниці В.М.,

представника потерпілого ОСОБА_4. (у режимі відеоконференції),

виправданого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),

захисника Хижняка М.В. (у режимі відеоконференції),

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_4. та прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на вирок Краматорського міського суду Донецької області від 10 серпня 2020 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 18 листопада 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017050390001621, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецька, жителя АДРЕСА_1 ),

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 382 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Краматорський міський суд Донецької області від 10 серпня 2020 року виправдав ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 382 КК.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він, працюючи на посаді заступника начальника Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради Донецької області-начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державного реєстратора, будучи службовою особою, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, з метою одержання неправомірної вигоди іншою юридичною особою, а саме AT «Райффайзен Банк Аваль», 26 січня 2017 року о 13:09, перебуваючи у своєму службовому кабінеті в приміщенні цього управління, розташованого на вул. Б. Хмельницького, 8 у м. Краматорську Донецької області, порушуючи вимоги статей 10, 18, 24 Закону України від 1 липня 2017 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV), п. 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, здійснив у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності нерухомого майна - вбудованого приміщення на цокольному поверсі житлового будинку літ. А-5 загальною площею 265,9 кв.м, розташованого на АДРЕСА_2 , за AT «Райффайзен Банк Аваль». При цьому ОСОБА_1 , здійснюючи реєстрацію цього приміщення, достовірно знав про те, що 17 травня 2013 року на цей об`єкт нерухомого майна на підставі рішення Ворошиловського районного суду Донецької області від 7 травня 2013 року накладено арешт та відповідно до наданих представником банку Тараном Д.В. свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 17 грудня 2013 року та технічного паспорта № НОМЕР_2 станом на 1 жовтня 2013 року загальна площа нерухомого майна становила 278,4 кв.м, а згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна загальна площа об`єкта нерухомого майна становила 265,9 кв.м, тобто були суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Надалі 4 квітня 2017 року о 11:46 ОСОБА_1 на підставі заяви представника AT «Райффайзен Банк Аваль» Тарана Д.В. про внесення змін до Державного реєстру прав та поданого ним свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 та технічного паспорта № НОМЕР_2 здійснив реєстрацію змін у розділі, відкритому на OHM № 8238914000 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тим самим змінив площу нерухомого майна, розташованого на АДРЕСА_2 , з 265,9 на 278,4 кв.м.

Унаслідок зловживання ОСОБА_1 службовим становищем ТОВ «Євромаркет» було спричинено майнову шкоду на суму 2 838 757 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, а саме у зловживанні службовим становищем, тобто умисному з метою одержання неправомірної вигоди для AT «Райффайзен Банк Аваль» у вигляді об`єкта нерухомого майна, а саме, вбудованого приміщення на цокольному поверсі житлового будинку літ. А-5 загальною площею 278,4 кв.м, розташованого на АДРЕСА_2 , використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам TOB «Євромаркет» на суму 2 838 757 грн, що у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Під час судового розгляду 17 березня 2020 року прокурор, який підтримував обвинувачення, змінив правову кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 364 КК на ч. 2 ст. 382 КК.

За зміненим обвинуваченням органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він, працюючи на посаді заступника начальника Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради Донецької області - начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державного реєстратора, будучи службовою особою, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, 26 січня 2017 року о 13:09, перебуваючи у своєму службовому кабінеті в приміщенні цього управління, розташованого на вул. Б. Хмельницького, 8 у м. Краматорську Донецької області, всупереч вимогам статей 10, 18, 24 Закону № 1952-IV, п. 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, не виконавши рішення Ворошиловського районного суду Донецької області від 7 травня 2013 року, яким було накладено арешт на нерухоме майно, а саме - вбудоване приміщення на цокольному поверсі житлового будинку літ. А-5 загальною площею 265,9 кв.м, розташованого на АДРЕСА_2 ,здійснив його реєстрацію за АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Таким чином, ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення органом досудового розслідування у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК, а саме у тому, що він, працюючи на посаді заступника начальника Управління реєстраційних повноважень міської ради та ведення реєстру територіальної громади-начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державним реєстратором, будучи службовою особою, порушуючи вищевикладені положення законодавства, вчинив умисне невиконання судового рішення.

При цьому представник потерпілого ОСОБА_4. продовжив підтримувати обвинувачення у раніше пред`явленому ОСОБА_1 обсязі за ч. 2 ст. 364 КК.

Донецький апеляційний суд ухвалою від 18 листопада 2020 року вказаний вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_1 залишив без змін.

Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

У касаційній скарзі представник потерпілого, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржені судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій не дали належної оцінки сукупності зібраних у справі доказів та не взяли до уваги ряду доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження, що підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК. Вважає, що суди дали неправильну правову оцінку обставинам справи, висновки суду ґрунтуються на припущеннях, а не на зібраних стороною обвинувачення письмових доказах, що призвело до незаконного виправдання ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів. На думку представника потерпілого, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про те, що ОСОБА_1 не є службовою особою та його діями не заподіяно майнової шкоди ТОВ «Євромаркет». Також стверджує, що місцевий суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 337 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) повинен був вийти за межі висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, кваліфікувавши дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 365?2 або ч. 2 ст. 367 КК.

Прокурор у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що призвело до безпідставного виправдання ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК. На думку прокурора, виконання ухвали суду про накладення арешту на майно стосується також державного реєстратора ОСОБА_1 . Вважає, що суд апеляційної інстанції всупереч ст. 419 КПК ретельно не перевірив викладених у його апеляційній скарзі доводів щодо безпідставного виправдання ОСОБА_1 , не спростував їх та не навів переконливих мотивів і підстав для залишення без зміни вироку суду першої інстанції.

У запереченнях виправданий ОСОБА_1 указує, що судові рішення стосовно нього є законними та обґрунтованими, просить залишити касаційні скарги представника потерпілого і прокурора без задоволення, а судові рішення-без змін.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу прокурора та не підтримав касаційну скаргу представника потерпілого. Виправданий ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Хижняк М.В. заперечили проти задоволення касаційних скарг сторони обвинувачення і просили судові рішення залишити без змін.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Статтею 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі й поданих у судовому засіданні.

Положеннями ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Статтею 92 КПК обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, визначених ч. 2 цієї статті, покладено на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках на потерпілого. Тобто саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в цьому кримінальному провадженні зроблено не було.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що стороною обвинувачення не надано належних та достатніх доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 і ч. 2 ст. 382 КК.

Зокрема, суд зробив такі висновки на підставі оцінки показань, наданих у судовому засіданні виправданим ОСОБА_1 , який заперечував свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Стверджував, що, будучи державним реєстратором, провів реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, розташоване на АДРЕСА_2 , за АТ «Райффайзен Банк Аваль» відповідно до законодавства. У спеціальному розділі державного реєстру речових прав на нерухоме майно бачив запис про обтяження на вказане приміщення, однак особою, майно якої обтяжувалось, був зазначений ОСОБА_3 . Також ним були встановлені різні відомості про назву об`єкта та відсутність інформації про його площу, тому він не ідентифікував арешт на майно з цим об`єктом. Підстави для відмови у державній реєстрації цього нерухомого майна були відсутні, оскільки представник банку надав свідоцтво про право власності на нього, яке не було скасовано. Також згідно з ухвалою про накладення арешту на це майно особою, права якої обтяжувались, було зазначено ОСОБА_3 .

Також суд взяв до уваги показання представника потерпілого ОСОБА_4 , який пояснив, що державний реєстратор ОСОБА_1 незаконно провів реєстрацію права власності на вказане приміщення за АТ «Райффайзен Банк Аваль», унаслідок чого ТОВ «Євромаркет» спричинено майнову шкоду на суму 2 838 757 грн, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи від 26 грудня 2017 року. Порушення під час проведення ОСОБА_1 цих реєстраційних дій встановлено комісією за результатами проведення камеральної перевірки.

Крім того, місцевий суд дав належну оцінку: копії договору купівлі-продажу від 14 січня 1997 року приміщення, розташованого на АДРЕСА_2 , площею 266,4 кв.м, укладеного між представництвом Фонду державного майна України в м. Донецьку та ЗАТ «Ольвія»; протоколу проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого нерухомого майна, що було предметом іпотеки, боржника фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5 ) філії 05 ПП «Нива-В.Ш.» від 24 грудня 2012 року; свідоцтву про право власності ОСОБА_3 на це приміщення, розташоване за вищевказаною адресою; ухвалі Ворошиловського районного суду м. Донецька від 7 травня 2013 року про накладення арешту на вказане нерухоме майно, яку ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 18 червня 2013 року залишено без змін; копії договору купівлі-продажу від 17 травня 2013 року зазначеного приміщення, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»; свідоцтву про право власності ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 17 грудня 2013 року на вказане приміщення; заочному рішенню Ворошиловського районного суду м. Донецька від 9 липня 2013 року; ухвалам Апеляційного суду Донецької області від 10 жовтня 2013 року та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 квітня 2014 року, якими зазначене заочне рішення залишено без змін; заочному рішенню Селидівського міського суду Донецької області від 26 серпня 2016 року, яке скасовано рішенням Апеляційного суду Донецької області від 26 грудня 2016 року; матеріалам реєстраційної справи № 8238914000, вилученим на підставі ухвали слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 29 серпня 2017 року; довідці за результатами проведення камеральної перевірки державного реєстратора ОСОБА_1 від 20 липня 2017 року; наказу Міністерства юстиції України від 24 липня 2017 року № 2343/5; документам, вилученим на підставі ухвали слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 5 вересня 2017 року про тимчасовий доступ до речей і документів у Державного підприємства «Національні інформаційні системи»; висновку судової будівельно-технічної експертизи від 26 грудня 2017 року № 2075; повідомленню про неможливість надання висновку експертизи за матеріалами цього провадження від 1 квітня 2019 року № 1228 експерта Новікова В.С. ; рішенню Господарського суду Донецької області від 10 вересня 2019 року, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 21 листопада 2019 року; постанові Касаційного господарського суду Верховного суду від 27 травня 2020 року про скасування вищевказаних судових рішень та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції, а також іншим письмовим доказам, наведеним у вироку.

Зловживання владою або службовим становищем визнається злочином за наявності трьох ознак у їх сукупності: 1) використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби; 2) вчинення такого діяння з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб; 3) заподіяння такими діями істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Відсутність однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК.

Таким чином, одним з елементів об`єктивної сторони зловживання владою або службовим становищем всупереч інтересам служби є наслідок у вигляді завдання істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Також обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 364 КК, є наявність причинно-наслідкового зв`язку між зловживанням владою або службовим становищем та істотною шкодою чи тяжкими наслідками.

Місцевий суд звернув належну увагу на те, що рішенням Господарського суду Донецької області від 31 січня 2011 року звернено стягнення для погашення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 170/СМБ/301/4 від 8 червня 2007 року ФОП ОСОБА_5 перед ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Донецької обласної філії, а саме заборгованості за кредитом-2 950 000 грн, заборгованості за відсотками у сумі 443 205,99 грн, заборгованості за комісією - 216 209,43 грн, пені за несвоєчасне повернення кредиту, відсотків, комісії в сумі 76 060,11 грн, інфляційних витрат за неповерненим кредитом та несплаченими відсотками і комісією - 255 832,76 грн, судових витрат зі сплати державного мита - 25 167,48 грн та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 232,92 грн, на вбудоване приміщення площею 266,4 кв.м на цокольному поверсі житлового будинку літ. А-5 загальною площею 265,9 кв.м, розташованого на АДРЕСА_2 , що належить ТОВ «Євромаркет» на праві власності, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною реалізації предмета іпотеки в розмірі 4 343 000 грн.

14 лютого 2011 року Господарський суд Донецької області видав наказ на примусове виконання цього рішення суду.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 25 жовтня 2012 року змінив спосіб та порядок виконання рішення господарського суду від 31 січня 2011 року, а саме встановив початкову вартість предмета іпотеки на прилюдних торгах у сумі 1 697 614,62 грн. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 4 грудня 2012 року зазначену ухвалу залишено без змін.

24 грудня 2012 року проведено прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, що було предметом іпотеки, боржника ФОП ОСОБА_5 . Відповідно до протоколу № 0512656-1 проведено прилюдні торги з продажу вказаного приміщення, розташованого на АДРЕСА_2 , що належить ТОВ «Євромаркет», переможцем яких визнаний ОСОБА_3 . Надалі заочним рішенням Ворошиловський районний суд м. Донецька від 9 липня 2013 року вказані прилюдні торги та його протокол визнано недійсними.

15 січня 2013 року ОСОБА_3 на підставі акта державного виконавця про реалізацію нерухомого майна було видано свідоцтво про право власності на вказане приміщення, яке також було скасовано зазначеним заочним рішенням.

Ухвалою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 7 травня 2013 року накладено арешт на нерухоме майно: вбудоване приміщення площею 266,4 кв.м на цокольному поверсі житлового будинку літ. А-5 загальною площею 265,9 кв.м, розташоване на АДРЕСА_2 .

17 травня 2013 року між ОСОБА_3 та АТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено договір купівлі-продажу цього приміщення. 17 грудня 2013 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» видано свідоцтво про право власності на приміщення площею 278,4 кв.м, розташоване на АДРЕСА_2 . Вказаний правочин судом не скасовано.

Також суд належно оцінив постанову Касаційного господарського суду Верховного Суду від 27 травня 2020 року, якою скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 21 листопада 2019 року та рішення Господарського суду Донецької області від 10 вересня 2019 року, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасованими судовими рішеннями було ухвалено витребувати із чужого незаконного володіння недобросовісного набувача - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та повернути в натурі на користь ТОВ «Євромаркет» вказане нерухоме майно, а також скасувати свідоцтво про право власності ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на це майно.

З урахуванням вищенаведеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність причинно - наслідкового зв`язку між діями державного реєстратора ОСОБА_1 щодо проведення 26 січня 2017 року реєстрації права власності на вказане приміщення, розташоване на АДРЕСА_2 , у Державному реєстрі прав на нерухоме майно за АТ «Райффайзен Банк Аваль» та спричиненням тяжких наслідків ТОВ «Євромаркет» через вибуття майна з його власності. Тому безпосередньо діями ОСОБА_1 не було спричинено майнової шкоди ТОВ «Євромаркет».

Крім того, слід звернути увагу, що ст. 365-2 КК передбачено кримінальну відповідальність за зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги, зокрема державним реєстратором, суб`єктом державної реєстрації прав. Однак необхідною ознакою об`єктивної сторони цього злочину є також наявність причинно - наслідкового зв`язку між зловживанням повноваженнями та істотною шкодою. Тому доводи представника потерпілого про те, що суд повинен був вийти за межі висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, кваліфікувавши дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 365?2 КК, є непереконливими.

З об`єктивної сторони злочин, передбачений ст. 382 КК, може бути вчинений у формі невиконання вироку, рішення, ухвали чи постанови суду, що набрали законної сили. Невиконання судового рішення полягає у невжитті особою, до якої звернуто виконання судового рішення, що набрало законної сили, передбачених законом заходів щодо їх виконання. Суб`єктом цього злочину є особа, на яку судовим рішенням безпосередньо покладено обов`язок з його виконання, і вона має реальну можливість його виконати.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що, будучи службовою особою, не виконавши ухвали Ворошиловського районного суду м. Донецька від 7 травня 2013 року про накладення арешту на нерухоме майно - вбудоване приміщення площею 266,4 кв.м на цокольному поверсі житлового будинку літ. А-5 загальною площею 265,9 кв.м, розташованого на АДРЕСА_2 , провів його державну реєстрацію за АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Зі змісту ухвали Ворошиловського районного суду м. Донецька від 7 травня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 18 червня 2013 року, вбачається, що виконання цього судового рішення було фактично звернуто до ОСОБА_3 , який придбав це приміщення на прилюдних торгах і мав реальну можливість ним розпорядитись.

За наведених обставин висновок місцевого суду про те, що державний реєстратор ОСОБА_1 не був особою, до якої звернуто виконання ухвали про накладення арешту на майно, а тому в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК, є правильним.

Разом з тим колегія суддів не погоджується з висновком місцевого суду про те, що державний реєстратор ОСОБА_1 не є службовою особою. Однак такий висновок з урахуванням інших обставин справи не впливає на рішення про виправдання останнього у пред`явленому йому обвинуваченні.

Місцевий суд згідно зі ст. 94 КПК повно та всебічно дослідив усі докази, дав їм оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупності - з точки зору достатності і взаємозв`язку. На підставі досліджених доказів суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 382 КК.

Суд апеляційної інстанції визнав безпідставними доводи прокурора про необґрунтованість виправдувального вироку, оскільки за результатами перевірки матеріалів кримінального провадження встановив, що наданими стороною обвинувачення та дослідженими в судовому засіданні доказами не підтверджено винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Під час розгляду кримінального провадження апеляційний суд належним чином перевірив доводи представника потерпілого та прокурора, наведені в їх апеляційних скаргах, проаналізував і дав на них переконливі відповіді. Крім того, виклав аналіз доказів і навів детальні мотиви прийнятого рішення, спростувавши твердження сторони обвинувачення щодо необґрунтованого виправдання ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів та наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону.

Ухвала апеляційного суду є належно вмотивованою та в повній мірі відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

За наведених обставин суд апеляційної інстанції постановив правильне рішення про обґрунтованість вироку суду першої інстанції та виправдання ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Суд касаційної інстанції вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій стосовно того, що стороною обвинувачення не доведено наявності у діях ОСОБА_1 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 і ч. 2 ст. 382 КК.

З урахуванням наведеного істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були підставою для скасування оскаржених судових рішень, про що йдеться у касаційних скаргах сторони обвинувачення, за результатами перевірки кримінального провадження не встановлено. Тому підстав для задоволення касаційних скарг представника потерпілого і прокурора колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Краматорського міського суду Донецької області від 10 серпня 2020 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 18 листопада 2020 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін, а касаційні скарги представника потерпілого ОСОБА_4. та прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

С.О. Стороженко С.М. Вус С.В. Єремейчук