Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 11-кп/4809/301/21 Головуючий у суді І-ї інстанції Бондаренко В. В.

Категорія 125 (106) Доповідач в колегії апеляційного суду Ремез П. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2021 року. м. Кропивницький

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Ремеза П.М.,

суддів: Іванова Д.Л., Онуфрієва В.М.,

за участі секретаря судового засідання - Волошиної Н.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12019120110000191 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, заапеляційною скаргою захисника-адвоката Замши Д.М., який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_1 , на вирок Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 26.01.2021, яким

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українку, громадянку України, уродженку с. Новомиколаївка Бобринецького району Кіровоградської області, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючу, заміжню, з середньою освітою, раніше не судиму,

визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді громадських робіт на строк сто п`ятдесят годин.

Вирішено долю речових доказів по справі.

За участі учасників кримінального провадження:

прокурора - Фомічової І.В.,

захисника-адвоката - Замши Д.Д.,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку суду ОСОБА_1 вчинила умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, при таких обставинах.

Так, 16.06.2019 близько 21 год 00 хв ОСОБА_1 прийшла разом з чоловіком ОСОБА_2 до домоволодіння потерпілого ОСОБА_3 з метою вирішення питання про повернення боргу, зобов`язання зі сплати якого виникло в сина потерпілого ОСОБА_3 - ОСОБА_4 . В ході розмови ОСОБА_2 з ОСОБА_3 , у ОСОБА_1 , на гранті неприязних відносин, раптово виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 .

Реалізуючи свій протиправний умисел, діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх суспільно-небезпечні наслідки ОСОБА_1 , тримаючи в руках садовий інвентар - штикову лопату, яку вона заздалегідь принесла з собою на зустріч з ОСОБА_3 , наблизившись до останнього на відстань витягнутої руки, зверху вниз нанесла торцем лопати удар в область лівої скули потерпілого ОСОБА_3 .

Продовжуючи свої злочинні дії, знаходячись на відстані витягнутої руки, ОСОБА_1 зверху вниз нанесла удар торцем лопати в область правої скули потерпілого ОСОБА_3 . Від останнього удару потерпілий ОСОБА_3 впав на спину. Після цього, ОСОБА_1 , побачивши, що до потерпілого ОСОБА_3 наближається його дружина ОСОБА_5 , пішла їй назустріч з невстановленою метою. У цей час, потерпілий ОСОБА_3 почав підійматися задля того, щоб припинити протиправні дії ОСОБА_1 , але не встиг, оскільки ОСОБА_1 , наблизившись до потерпілого ОСОБА_3 на відстань витягнутої руки, зверху вниз нанесла удар торцем лопати в область лівого плеча.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1 спричинила потерпілому ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді ран: в ділянці кута нижньої щелепи справа, в ділянці мочки правого вуха, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я, строком понад 6 до 21 доби.

У своїй апеляційній скарзі захисник-адвокат Замша Д.М., який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_1 просить вказаний вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження на підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутності в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення та не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді, оскільки вичерпані можливості їх отримати.

Вважає даний вирок районного суду незаконним, необґрунтованим і таким що підлягає скасуванню з таких підстав.

Вказує на те, що судом допущено невідповідність висновків в судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, що виявилося у тому, що висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду. Суд не прийняв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення, суд належно не мотивував відхилення інших доказів, висновки суду в цілому містять істотні суперечності.

Також, захисник зазначає, що ним заявлялося клопотання про неналежність і недопустимість доказів, а саме показань свідка ОСОБА_5 , оскільки відповідно до матеріалів провадження вона перебувала на значній відстані від місця події і не могла все бачити. Разом з тим, під час проведення слідчого експерименту вона вказала на обставини, ніби була поряд.

Крім того, під час допиту ОСОБА_5 надала показання, які кардинально відрізняються від показань потерпілого ОСОБА_3 , зокрема черговість і місця ударів лопатою - другим ударом нібито відрубана мочка вуха, а третій удар лопатою в область голови. Слід зазначити, що вказана локалізація ударів не співпадає з показаннями у протоколі її допиту в якості свідка від 04.07.2019, а саме: перший удар в область лівої скули, другий в область правої скули, а третій удар нанесений в ліве плече.

Також, суд визнав, що вона є фактично учасником конфлікту, що стався з обвинуваченою ОСОБА_1 . Виходячи з цього, враховуючи ту обставину, що ОСОБА_5 є дружиною потерпілого, що може бути причиною необ`єктивної оцінки дій обвинуваченої ОСОБА_1 , захист наполягав на недопустимості показань свідка ОСОБА_5 відповідно до ст. 89 КПК України. Однак суд дану обставину необґрунтовано проігнорував.

Аналогічно показання свідка ОСОБА_6 захисник вважає недопустимими доказами та такими, що отримані з порушенням КПК України.

Так, ОСОБА_6 під час допиту в якості свідка на досудовому розслідуванні 04.07.2019 (а.с.40) надала показання, згідно яких вона не бачила, як ОСОБА_1 завдавала удари ОСОБА_3 , натомість вона відбирала в обвинуваченої лопату та надавала як фельдшер першу медичну допомогу потерпілому.

У судовому засіданні ОСОБА_6 заявила, що вона таки бачила один удар, який нібито завдала обвинувачена ОСОБА_3 в область голови (аналогічно до показань свідка ОСОБА_5 щодо третього удару).

Після цього удару ОСОБА_1 нібито побігла до будинку ОСОБА_3 до свідка ОСОБА_5 , встигла пробігти близько 5-7 метрів і була зупинена потерпілим.

Таку різку зміну показань свідок ОСОБА_6 пояснити не змогла, тому захисник вважає, що суд мав визнати неналежними та недопустимими доказами показання свідка ОСОБА_6 .

Також, захисник вважає, що судом безпідставно відхилено його клопотання щодо недопустимості доказу - висновку експерта № 327 від 17.07.2019.

В обґрунтування цього клопотання захисником зазначено, що на жодне з поставлених слідчим питань експерт так і не надав чіткої відповіді (окрім ступеню тяжкості тілесних ушкоджень та положення потерпілого). Не вказано, яким саме предметом нанесені тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_3 , не конкретизовано час їх спричинення. Знаряддя злочину - лопата, на дослідження експерту не надавалась. Висновок про те, що механізм та локалізація тілесних ушкоджень у потерпілого не суперечить механізму, на який вказав сам потерпілий та свідки - не стверджує нанесення їх саме за цих обставин.

При цьому, як вказано вище, показання потерпілого ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 ними змінені і не співпадають.

Таким чином, суд прийняв змінені в судовому засіданні показання цих свідків і визнав законним письмовий доказ - висновок експерта № 327 від 17.07.2019, який ґрунтувався на попередніх, не змінених показаннях, наданих під час досудового розслідування, тим самим прийнявши два варіанти розвитку подій - частина вуха потерпілого ОСОБА_3 відрубана і другим і третім ударом лопати.

Також, виходячи з вказаного вище висновку експерта № 327 від 17.07.2019, в основу висновків експерта покладено медичну документацію - медичну картку амбулаторного хворого № 0501 Бобринецької центральної районної лікарні ОСОБА_3 , зокрема записи в ній чергового лікаря від 16.06.2019 та хірурга від 18, 21, 28.06.2019 і 01.07.2019.

Медична картка може свідчити лише про наявність тілесних ушкоджень у потерпілого і не доводить їх нанесення саме за тих обставин, за якими обвинувачується ОСОБА_1 .

Вказує і на те, що стороною обвинувачення не спростовано наведений захисником сумнів щодо можливого отримання ОСОБА_3 цих тілесних ушкоджень в інший час від інших осіб, адже з його слів зазначено в його медичній картці Бобринецької ЦРЛ, що ці ушкодження йому нанесла відома особа, проте, хто саме не зазначено.

Абсолютно не мотивовано суд відхилив сумніви сторони захисту щодо відсутності біологічних слідів потерпілого на знарядді злочину - лопаті, які при встановлених обставинах конфлікту та спричиненні тілесного ушкодження у вигляді пошкодження вуха та кровотечі, яку зупиняла фельдшер, мали би обов`язково бути на знарядді злочину.

У судовому засіданні досліджено речовий доказ, знаряддя злочину - штикову лопату, якою нібито відрубано частину вуха потерпілого. Поверхневим оглядом слідів рідини бурого кольору, схожої на кров ні на дерев`яній частині лопати, ні на металевій не виявлено, що констатовано захисником. Слідів механічного стирання також. Біологічна рідина - кров, є досить агресивним середовищем і сліди мали б залишитися на металевій частині лопати. Дерево є пористим матеріалом і добре поглинає рідини і знищити сліди крові з дерев`яної частини можна лише шляхом механічного знімання шарів дерева. Однак, слідів механічного відшарування ні дерева, ні металу на знарядді не виявлено.

Тому вважає, що фактично суд ухвалив вирок лише на підставі показань потерпілого ОСОБА_3 , свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також експертного висновку і медичної картки потерпілого. Щодо всіх цих доказів захистом подано обґрунтований сумнів у належності і допустимості їх як доказів. Разом з тим, докази, які доводять невинуватість ОСОБА_1 , зокрема знаряддя злочину (лопата), частково показання свідка ОСОБА_7 , інші розбіжності, судом до уваги не взяті.

Таким чином, захисник вважає, що ОСОБА_1 не завдавала тілесних ушкоджень ОСОБА_3 за наведених вище обставин, а тому в її діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України.

Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченої ОСОБА_1 та їїзахисника - адвоката Замши Д.М., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено матеріалами кримінального провадження, досудове і судове слідство проведені з дотриманням вимог розділів ІІІ, ІV КПК України. Викладені у вироку суду висновки про винність обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України при обставинах, вказаних у вироку суду, ґрунтуються на зібраних по справі доказах та відповідають фактичним обставинам справи.

Так, обвинувачена ОСОБА_1 у судовому засіданні суду першої інстанції вину у скоєнні інкримінованого їй кримінального правопорушення не визнала і пояснила, що 16.06.2019 близько 21 год 00 хв її чоловік ОСОБА_2 зателефонував до дружини потерпілого ОСОБА_3 - ОСОБА_5 для того, щоб вирішити питання з приводу повернення боргу їх сином ОСОБА_4 . У ході телефонної розмови ОСОБА_5 почала висловлюватися нецензурною лайкою в бік ОСОБА_2 та кинула слухавку. Після чого ОСОБА_2 знову подзвонив ОСОБА_5 , однак остання знову кинула слухавку. Після чого до ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_3 та сказав, щоб ОСОБА_2 виходив на вулицю. Оскільки, ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп`яніння, вона побігла слідом за ним на вулицю, взявши з собою штикову лопату, оскільки більше нічого не знайшла, щоб у разі необхідності, можливо було захистити свого чоловіка ОСОБА_2 .

Потім побачила, що ОСОБА_3 біг їм назустріч, а в цей час ОСОБА_2 йшов спокійно. Коли побачила, що ОСОБА_3 почав щось діставати з кишені, вона злякалася та два рази замахнулася лопатою в сторону ОСОБА_3 , який відскочив. Коли замахнулася втретє, попала потерпілому в праву сторону, внаслідок чого надрубала останньому мочку вуха. При цьому, хотіла повернути лопату, однак злякалася та нанесла удар ОСОБА_3 торцем лопати. У подальшому пояснила, що від завданого нею удару у ОСОБА_3 тілесні ушкодження не виникли, а про те, що у потерпілого відірвана мочка вуха, дізналася від односельців.

Відстань між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до того моменту, коли вона почала наносити удари була близько 1,5 м. Внаслідок завданого нею удару ОСОБА_3 впав, після чого піднявся та почав кидатися до неї битися. Після чого вона три рази махнула лопатою, хотіла вдарити ОСОБА_3 по ногах. Потім ОСОБА_3 вихопив у неї лопату та близько трьох разів махнув лопатою по ній. Після чого, підбігли ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , які почали забирати лопату. ОСОБА_6 повідомила, що ОСОБА_3 потрібна медична допомога, після чого всі розійшлися. Передумовою спричинення нею удару ОСОБА_3 стало те, що останній біг та почав витягувати щось з кишені, а тому злякалася подумавши, що у потерпілого в кишені ніж. Подія відбулася на асфальтованій дорозі на відстані близько 20 метрів від будинку потерпілого. Чи була кров від удару не помітила. На місці події були присутні її чоловік ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , яка стояла біля воріт, дитини не було. ОСОБА_6 з`явилася після того, як вона махнула лопатою та хотіла попасти ОСОБА_3 по ногах, після чого до неї підбігли та почали забирати лопату. Про вчинене шкодує. Чи залишились на лопаті сліди крові не знає, пам`ятає. ОСОБА_3 вдарила лише один раз, вибачення у останнього не просила, оскільки захищалася та винною себе не вважає. Раніше у неї з потерпілим були добрі відносини, конфлікт виник у червні 2019 року з приводу повернення боргу за автомобіль, який придбав у неї син ОСОБА_3 - ОСОБА_4 .

Незважаючи на те, що обвинувачена своюв вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України не визнала, її вина повністю підтверджується сукупністю належних, допустимих і узгоджених між собою доказів, всебічно досліджених безпосередньо в судовому засіданні.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що 16.06.2019 близько 20 год 00 хв йому зателефонував сусід ОСОБА_2 з приводу повернення боргу за автомобіль, який його син ОСОБА_4 придбав у обвинуваченої ОСОБА_1 . Оскільки, не зміг домовитися з ОСОБА_2 по телефону з приводу повернення боргу, а тому запропонував останньому вийти на вулицю. Коли вийшов на вулицю біля будинку за адресою: АДРЕСА_2 , вибігла обвинувачена ОСОБА_1 та почала його бити штиковою лопатою, спричинивши три удари. Ножа у нього не було та ніякої загрози для обвинуваченої він не становив. У цей час його дружина ОСОБА_5 перебувала на відстані 4-5 метрів від місця події та мала вільний огляд цього місця. Перший удар прийшовся йому по лівому плечу, який відбив підставивши руку, другий удар прийшовся з правої сторони, який теж відбив, третій удар в область голови. Після третього удару він упав на коліна, отримавши рубані тілесні ушкодження, була відірвана мочка вуха і шматок шкіри, удар був ріжучою частиною лопати. Коли впав на коліна, ОСОБА_1 стояла обличчям до нього та мала намір бігти до двору його домоволодіння, де перебувала його дружина з малолітнім онуком. Після чого, він підвівся з колін та схопив лопату, щоб зупинити ОСОБА_1 , також у цей час лопату тримали ОСОБА_2 та ОСОБА_6 . Після цього, ОСОБА_1 пішла до свого домоволодіння, а він поїхав до лікарні. Припускає, що ОСОБА_1 мала намір спричинити тілесні ушкодження його рідним. Раніше до події тілесні ушкодження не отримував. Його показання є правдивими та підстав обмовляти обвинувачену не має. Обвинувачена у нього вибачення не просила. Просив призначити обвинуваченій покарання на розсуд суду. Претензій до обвинуваченої на даний час не має.

Під час додаткового допиту 09.12.2019 потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що лікування проходив у Бобринецькій центральній районній лікарні, де в реєстратурі знаходилась його амбулаторна картка. Після того, як слідчий повідомив його про необхідність надання медичної документації для проведення експертизи, забрав з лікарні медичну картку амбулаторного хворого, яку особисто віддав слідчому у приміщенні слідчого відділення Бобринецького ВП Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградській області. Відносно послідовності спричинення йому тілесних ушкоджень обвинуваченою пояснив, що перший удар прийшовся йому по лівій руці, оскільки захищаючись закрив рукою обличчя, другий удар був по правому плечу, третій удар прийшовся в голову в область вуха та шиї з правої сторони.

Свідок ОСОБА_6 , суду пояснила, що проживає по АДРЕСА_3 , по сусідству з потерпілим ОСОБА_3 16.06.2019 близько 20 год 00 хв перебувала у своєму будинку та почула крики через відчинене вікно, яке виходить у двір потерпілого. Коли вийшла на вулицю побачила ОСОБА_3 , який лежав під деревиною біля двору, у нього були в крові груди, щока та вухо. Бачила як ОСОБА_1 нанесла ОСОБА_3 один удар лопатою в область лівого плеча і щоки. Лопата була штикова, удар був металевою частиною зверху вниз. Коли обвинувачена наносила удар тримала лопату за держак двома руками. Обвинувачена була у збудженому стані, кричала хай поверне мені гроші. Після чого ОСОБА_1 мала намір бігти з лопатою до ОСОБА_5 , яка стояла у дворі з дитиною. У цей час вона разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 схопилися за лопату та зупинили ОСОБА_1 . Ножа у ОСОБА_3 не бачила, лише бачила, що з кишені шортів, в які останній був одягнутий, випав мобільний телефон. Також, була присутня при проведенні слідчого експерименту за участю ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . У протоках проведення слідчих експериментів розписувалась. Під час проведення слідчих експериментів тиску на свідків та понятих не здійснювалося, зауважень щодо проведення слідчих дій не було.

Свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що перебуває в родинних відносинах з потерпілим ОСОБА_3 , який є її чоловіком. 16.06.2019 після 20 год 00 хв до неї зателефонував ОСОБА_2 з приводу повернення боргу її сином ОСОБА_4 . Після чого з ОСОБА_2 по телефону розмовляв її чоловік ОСОБА_3 , а далі вирішили вийти поговорити на двір. ОСОБА_2 вийшов разом з ОСОБА_1 , яка йшла позаду нього з лопатою. Коли ОСОБА_3 вийшов на вулицю навпроти будинку по АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 почала бити останнього штиковою лопатою, нанісши три удари. Перший удар прийшовся ОСОБА_3 по вилиці і руці, під час нанесення якого останній підставив руку. Внаслідок другого удару ОСОБА_3 впав на асфальт та отримав тілесні ушкодження, була відірвана мочка вуха. У цей час вона перебувала разом з малолітнім онуком у дворі на відстані близько 10-15 метрів від місця події та все бачила. Вона мала намір вибігти до чоловіка, однак почав плакати онук, який злякався. Коли ОСОБА_1 помітила, що вона має намір бігти до ОСОБА_3 , побігла з лопатою в її сторону. У цей час ОСОБА_3 підвівся та наблизився до ОСОБА_1 , щоб зупинити останню, але ОСОБА_1 знову нанесла удар ОСОБА_3 в область плеча. Свідком спричинення третього удару була ОСОБА_6 . Після чого ОСОБА_3 забрав у ОСОБА_1 лопату. Коли ОСОБА_1 наносила удари тримала лопату двома руками за держак. Раніше конфліктів з обвинуваченою не було, вони спілкувалися та разом відпочивали. З її участю проводився слідчий експеримент, де розповідала і показувала обставини події.

Свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що є донькою обвинуваченої ОСОБА_1 . Свідком події не була. Влітку 2019 року приїхали працівники поліції, які запропонували їй надати лопату. Працівники поліції показали ухвалу суду та вона добровільно видала біля свого домоволодіння штикову лопату з металевою частиною і держаком, якою ОСОБА_1 вдарила ОСОБА_3 . Лопата знаходилась біля сараю, слідів крові на лопаті не було. Від події до часу коли видала лопату працівникам поліції пройшло більше тижня. Вдома мають тільки одну штикову лопата, якою користуються. Про подію дізналася від матері ОСОБА_1 . В інших слідчих діях участі не приймала.

Крім показань потерпілої та свідків, вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується письмовими доказами, що зібрані під час досудового розслідування та досліджені в ході судового розгляду, а саме:

- протоколом огляду місця події від 04.07.2019 з фототаблицею, а саме ділянки місцевості, розташованої біля домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , яка представляє собою проїжджу частину вулиці Молодіжна з асфальтним покриттям (Т.1 а.с.11-14);

- протоколом огляду місця події від 04.07.2019 з фототаблицею, а саме ділянки місцевості, розташованої біля домоволодіння по АДРЕСА_1 , в ході проведення якого ОСОБА_8 добровільно надала штикову лопату довжиною 121,5 см, держак лопати дерев`яний, робоча частина металева, яку вилучено з місця події (Т.1 а.с.15-19);

- речовим доказом - штиковою лопатою довжиною 121,5 см., яка постановою слідчого від 05.07.2019 визнана речовим доказом;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 04.07.2019 з фототаблицею, в ході якого потерпілий ОСОБА_3 розповів та показав про обставини спричинення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , що мали місце 16.06.2019 близько 21 год. 00 хв. по АДРЕСА_2 (Т.1 а.с.26-31);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 04.07.2019 з фототаблицею, за участю свідка ОСОБА_5 , яка в ході проведення слідчої дії розповіла та показала, про події що сталися 16.06.2019 близько 21 год. 00 хв. по АДРЕСА_2 (Т.1 а.с.34-39);

- висновком експерта № 327 від 17.07.2019, згідно якого у ОСОБА_3 мались тілесні ушкодження у вигляді ран: в ділянці кута нижньої щелепи з права, в ділянці мочки правого вуха, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я, строком понад 6 до 21 доби (Т.1 а.с.52-53);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 18.07.2019 з фототаблицею, проведеного за участю підозрюваної ОСОБА_1 , яка під час проведення слідчої дії розповіла та показала, про події, що відбувались 16.06.2019 близько 20 год 40 хв по АДРЕСА_2 (Т.1 а.с.65-68).

Отже, проаналізувавши зазначені вище докази та обставини вчинення кримінального правопорушення, колегія суддів приходить до переконливого висновку, що взяті в сукупності всі вищеперераховані докази беззаперечно підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, а тому суд першої інстанції правильно кваліфікував її дії, як умисне спричинення легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Призначаючи міру покарання обвинуваченій ОСОБА_1 , суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, особу винної, яка за місцем проживання характеризується негативно, не працює, заміжня, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, раніше не судима.

Обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням всіх обставин кримінального провадження, суд першої інстанції обґрунтовано не призначив ОСОБА_1 покарання у виді штрафу, оскільки остання не працює тобто не має постійного законного джерела доходу, що поставить її у скрутне матеріальне становище та призначивмінімальне покарання в межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України, у виді громадських робіт на строк сто п`ятдесят годин, що буде достатнім для можливого перевиховання обвинуваченої, профілактики та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, що цілком відповідає тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, так і особі обвинуваченої.

Що стосується апеляційних доводів захисника про неналежність і недопустимість доказів, а саме - показань свідка ОСОБА_5 під час проведення слідчого експерименту, оскільки відповідно до матеріалів провадження вона перебувала на значній відстані від місця події і не могла все бачити, то вони повністю спростовуються наданими нею в судовому засіданні показаннями, з яких вбачається, що вона перебувала на відстані близько 10-15 метрів від місця події та все бачила, а також показаннями потерпілого ОСОБА_3 , який пояснив, що його дружина ОСОБА_5 була свідком події та мала вільний огляд, а також її показання повністю узгоджуються з іншими доказами кримінального провадження і вона попереджалась про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань згідно до вимог ст. 384 КК України і підстав недовіряти вказаним показанням немає.

Також, твердження захисника про неналежність та недопустимість показань свідка ОСОБА_6 через суперечність її показань щодо нанесення удару ОСОБА_3 , наданих під час досудового розслідування слідчому, із показаннями, які вона надала в судовому засіданні під час її допиту в суді, за якими бачила нанесення обвинуваченою лише одного удару лопатою в область лівого плеча і щоки потерпілого, у якого були в крові груди, щока та вухо, колегія суддів також не може прийняти до уваги, з огляду на наступне.

Так, статтею 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо. Не може бути визнано доказами відомості, що містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім як у випадках, передбачених зазначеним Кодексом.

Безпосередність дослідження доказів означає вимогу закону про дослідження судом усіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звуко - та відеозапису тощо.

Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу.

Отже, таке твердження захисника грунтується на показаннях свідка ОСОБА_6 від 04.07.2019 наданих під час досудового розслідування слідчому, що суперечить вимогам ч. 4 ст. 95 КПК України, за змістом якої суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Крім того, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності (ч.1 ст. 22 КПК України), що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, а стороною захисту не заявлялось клопотання про дослідження показань свідка ОСОБА_6 від 04.07.2019 наданих нею під час досудового розслідування слідчому, для з`ясування достовірності цих показань свідка, що виключало можливість суду перевірити їх узгодженість між собою.

Також, апеляційні доводи захисника про те, що після події обвинувачена не бачила на потерпілому тілесних ушкоджень та відсутність на речовому доказі - лопаті слідів крові потерпілого, внаслідок чого захисник приходить до висновку, що потерпілому тілесні ушкодження обвинувачена не наносила, колегія суддів оцінює критично та до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються показаннями свідка ОСОБА_6 , яка під час події бачила кров на вухові, щоці та грудях потерпілого. Крім того, лопата вилучена не з місця події 16.06.2019, а видана слідчому лише 04.07.2019 дочкою обвинуваченої - ОСОБА_8 з їх домоволодіння, тобто через значний проміжок часу від дати події. При цьому, сама по собі відсутність на лопаті слідів крові потерпілого не спростовує самого факту спричинення йому тілесних ушкоджень обвинуваченою, що доведений іншими дослідженими судом доказами в їх сукупності, зокрема показаннями потерпілого, свідків, письмовими доказами та висновком експерта.

Сумніви захисника щодо відсутності біологічних слідів на лопаті ґрунтуються лише на його особистому припущенні про їх обов`язкове існування та не ґрунтуються на висновку експерта чи спеціаліста у зазначеній галузі знань.

Що стосується посилань захисника про недопустимість висновку експерта № 327 від 17.07.2019, колегія суддів також оцінює їх критично та відхиляє виходячи із наступного.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що працює на посаді слідчого СВ Бобринецького ВП Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградській області та в його провадженні перебувало дане кримінальне провадження. Під час досудового розслідування якого проводилась судово-медична експертиза щодо потерпілого ОСОБА_3 . Медичну документацію на проведення експертизи, а саме медичну картку амбулаторного хворого, на його прохання, влітку 2019 року надав йому сам потерпілий ОСОБА_3 у приміщенні службового кабінету слідчого. Перевіривши наявні у медичній картці записи, у нього не виникло сумнівів у їх достовірності. Після отримання копії ухвали суду про призначення судово-медичної експертизи по даному кримінальному провадженню, медичну картку амбулаторного хворого разом із ухвалою та супровідним листом направив до експертної установи для виконання експертизи.

Таким чином, медична картка на амбулаторного хворого № 0501 Бобринецької центральної районної лікарні ОСОБА_3 , надана слідчому ОСОБА_10 самим потерпілим, тобто за його згодою, що відповідає ст. 32 Конституції України, ст. 286 ЦК України та ст. 39-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», ст.ст. 15, 93 КПК України, при цьому права потерпілого, а тим більше обвинуваченої не порушені, а отже судово-медичної експертизи від 17.07.2019 є належним та допустимим доказом.

Інші, недоліки та неточності допущені в ході досудового слідства по даному кримінальному провадженню та на які посилається у своїй апеляції захисник є несуттєвими і такими, що не вплинули на правильність прийнятого по даному кримінальному провадженню судового рішення.

Отже, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги захисника-адвоката Замши Д.М., який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_1 , свого підтвердження не знайшли.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які могли стати підставою для скасування вироку, колегією суддів не встановлено.

З огляду на наведене, колегія суддів залишає апеляційну скаргу захисника без задоволення, а вирок суду першої інстанції без зміни.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника-адвоката Замши Д.М., який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а вирок Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 26.01.2021 стосовно ОСОБА_1 зач. 2 ст. 125 КК України - залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

Ремез П.М. Іванов Д.Л. Онуфрієв В.М.

З оригіналом згідно:

Суддя Кропивницького

апеляційного суду Ремез П.М.