Приєднуйтесь.
УКРАЇНА
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа №757/25822/19-к. Провадження №11-кп/824/498/2021. Головуючий у суді першої інстанції - Шестаковська Л.П.
Категорія: ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 209, Суддя-доповідач у апеляційній інстанції - Дзюбін В.В.
ст. 69, 70, 75, 76, 96-1, 96-2 КК України.
У Х В А Л А
Іменем України
22 лютого 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Дзюбіна В.В.,
суддів - Миколюка О.В., Шроля В.Р.
при секретарі судового засідання - Агеєвій К.В.,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційними скаргами зі змінами адвокатів Черевка Артема Сергійовича, який діє у захист прав та інтересів ОСОБА_1 , Старости Івана Івановича , який діє у захист прав та інтересів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє у захист прав та інтересів ОСОБА_5 , на вирок Оболонського районного суду міста Києва від 25 лютого 2020 року,
за участю сторони обвинувачення - прокурора Горожанкіна Д.О.
представника апелянтів - адвоката Старости І.І.,
у с т а н о в и л а:
Цим вироком, ухваленим у кримінальному провадженні №42019000000000952 від 24.05.2019 року щодо обвинуваченого:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився в сел. Бутківка Старобільського району Луганської області, директора ТОВ "Центуріон", зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , несудимого, -
затверджено угоду про визнання винуватості від 21 лютого 2020 року, укладену між процесуальним керівником - прокурором третього відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного Бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного Бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора Горожанкіним Дмитром Олексійовичем, з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_6 за участю його захисника Муфазалова Сергія Рашитовича, з другого боку.
Визнано ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 209 КК України та йому призначено покарання:
- за ч. 1 ст. 255 КК України у виді позбавлення волі строком на п`ять років;
- за ч. 3 ст. 209 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк чотири роки одинадцять місяців без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та без конфіскації майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_6 за сукупністю злочинів остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_6 у строк покарання, як відбуте, його попереднє ув`язнення у даному кримінальному провадження у період з 21 березня 2019 року по 18 травня 2019 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.
Відповідно до ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_6 на період іспитового строку наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На підставі ст. ст. 96-1, 96-2 КК України застосовано спеціальну конфіскацію, примусово безоплатно вилучено у власність держави гроші, одержані внаслідок вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 209 КК України, та вилучені в ході обшуків, проведених в березні 2019 року:
- 1 000 100 доларів США, що вилучені у ПАТ "УкрСиббанк" за адресою: м. Київ, проспект С. Бандери, 8;
- 1 000 000 доларів США, що вилучені у ПАТ "Банк "Кліринговий дім", за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 5А;
- 2 035 000 доларів США, що вилучені за адресою: АДРЕСА_3 ;
- 2 360 000 доларів США, що вилучені у ПАТ "АКБ Промислово-інвестиційний банк", за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 7;
- 200 000 доларів США, що вилучені у ПАТ "ОТП Банк" за адресою: м. Київ, вул. Шота Руставелі, 16;
- 184 200 доларів США, що вилучені за адресою: АДРЕСА_4 ;
- 125 000 доларів США, що вилучені у ПАТ "КБ "Приватбанк", за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д;
- 37 800 доларів США, вилучені за адресою: АДРЕСА_5 ;
- 23 200 доларів США, що вилучені за адресою: АДРЕСА_6 ;
- 8 943 доларів США, 110 Євро, що вилучені за адресою: АДРЕСА_7 ;
- 21 787 доларів США, 25 535 грн, 1000 польських злотих, 100 єгипетських фунтів, що вилучені за адресою: АДРЕСА_13;
- 160 500 доларів США, що вилучені за адресою: АДРЕСА_8 ;
- 30 000 доларів США, що вилучені за адресою: АДРЕСА_9 ;
- 19 012 доларів США, 350 Євро, 8 000 грн, що вилучені за адресою: АДРЕСА_10 ;
- 43 300 доларів США, 6 927 грн, 4 300 мексиканських песо, що вилучені за адресою: АДРЕСА_11 ;
- 14 200 доларів США, що вилучені за адресою: АДРЕСА_12 ;
- 4 800 доларів США, що вилучені за адресою: АДРЕСА_14.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Цим вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 визнаний винуватим в участі у злочинній організації та у злочинах, вчинюваних такою організацією, а також у вчиненні дій, спрямованих на приховання та маскування незаконного походження коштів та іншого майна, одержаного внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, володіння ними, прав на такі кошти та майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення), а так само набуття, володіння та використання коштів та іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчинені за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах.
Як визнав установленим у вироку суд першої інстанції, кримінальні
правопорушення вчинені за таких обставин.
У 2014 році на території м. Києва ОСОБА 1 та ОСОБА 2 створили стійке
ієрархічне об`єднання - злочинну організацію, в яку упродовж 2014-2019 років
входили: ОСОБА 3, ОСОБА 4, ОСОБА 5, ОСОБА 6, ОСОБА 7, ОСОБА 8, ОСОБА 9,
ОСОБА 10, ОСОБА 11, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА 14, ОСОБА 15,
ОСОБА 24, ОСОБА 16, ОСОБА 17, ОСОБА_6 , ОСОБА 19,
ОСОБА 20, ОСОБА 21, ОСОБА 22, ОСОБА 23, а також інші невстановлені на даний
час особи.
Так, ОСОБА 1 та ОСОБА 2, діючи з корисливих мотивів, з метою власного
незаконного збагачення, усвідомлюючи кримінальну караність злочинів у сфері
незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів, але
знаючи про високу прибутковість від вчинення цих злочинів, з метою отримання
прибутку від їх збуту, протягом 2014 року реалізуючи злочинний умисел,
направлений на створення стійкого ієрархічного об`єднання, члени якого або
структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної
діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів
учасниками цієї організації, керівництва та координації злочинної діяльності інших
осіб, а також забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших
злочинних груп, створили злочинну організацію.
До даної злочинної організації увійшли знайомі керівникам організації жителі
України ОСОБА 3, ОСОБА 4, ОСОБА 5, ОСОБА 6, ОСОБА 7, ОСОБА 8, ОСОБА 9,
ОСОБА 10, ОСОБА 11, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА 14, ОСОБА 15,
ОСОБА 24, ОСОБА 16, ОСОБА 17, ОСОБА_6 , ОСОБА 19, ОСОБА 20, ОСОБА
21, ОСОБА 22, ОСОБА 23 та інші невстановлені на сьогодні особи, яким керівник
злочинної організації доручив виконувати функції керівників окремих структурних
підрозділів злочинної організації, у тому числі за територіальною ознакою.
Метою діяльності даної злочинної організації, окрім організації незаконного
збуту наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів, є також легалізація
(відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Учасники вказаної злочинної організації були об`єднані спільним злочинним
умислом та діяли відповідно до планів і завдань, визначених її керівниками.
Кожному учаснику злочинної організації було чітко визначено коло
обов`язків.
У другій половині 2014 року ОСОБА 1 та ОСОБА 2, діючи з корисливих
мотивів, з метою власного незаконного збагачення, отримали згоду від зазначених учасників злочинної організації як на участь у злочинній організації, так і на участь у
вчиненні даною організацією злочинів, розпочали керувати злочинною організацією
для реалізації її планів.
Реалізовуючи злочинний умисел, ОСОБА 1 та ОСОБА 2 надавали вказівки та
розпорядження учасникам злочинної організації створювати так звані «офіси» на
території України, які будуть займатися продажем наркотичних засобів на території
Російської Федерації і країн СНД. Крім того, надавалися вказівки та розпорядження
щодо підбору нових кадрів для цієї діяльності та діяльності, пов`язаної з легалізацією
коштів, здобутих злочинним шляхом, а саме від продажу наркотичних засобів.
На виконання даних вказівок та розпоряджень, такі "офіси" створено, зокрема,
у місті Києві та Київській області.
До кола обов`язків учасників злочинної організації входило:
- надання інформаційного матеріалу і інструкцій з організації злочинної
діяльності, а так само суворе керівництво діями учасників злочинної організації за
допомогою текстових повідомлень в програмі обміну повідомленнями;
- надання грошових кошів для придбання засобів вчинення злочину;
- фінансування спільної протиправної діяльності, оплата витрат, пов`язаних з
доставкою наркотичних засобів злочинною організацією по території іноземних
держав;
- планування спільної злочинної діяльності;
- придбання за рахунок коштів, отриманих від злочинної діяльності, нових
партій наркотичних засобів;
- особисте керування роботою так званих лабораторій, які займаються
виготовленням, переробкою, фасуванням та відправкою наркотичних засобів;
- забезпечення прихованого надходження наркотичних засобів учасникам
злочинної організації, через обладнані схованки;
- конспірація всієї діяльності злочинної організації;
- визначення адрес схованок з наркотичними засобами в особливо великому
розмірі і передача цих адрес керівникам окремих структурних підрозділів злочинної
організації;
- встановлення розміру грошової винагороди членам злочинної організації;
- зовнішній контроль роботи операторів, що адмініструють роботу інтернет-
магазинів та чат-ботів в месенджері "Телеграм", які здійснюють збут наркотичних
засобів, психотропних речовин та їх аналогів, шляхом розміщення реклами в мережі
Інтернет;
- налагодження корупційних контактів з представниками правоохоронних
органів;
- прийняття рішення про проведення внутрішніх перевірок на відданість
шляхом проходження поліграфу;
- визначення та прийняття рішення щодо розширення міст збуту;
- керівництво роботою силового блоку злочинної організації.
ОСОБА 1 та ОСОБА 2 планували та координували дії злочинної організації,
направлені на незаконне збагачення, зокрема за рахунок незаконного збуту
наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів невизначеному колу осіб
на території Російської Федерації та країн СНД за допомогою заздалегідь розробленої
схеми безконтактного збуту з використанням інформаційно-телекомунікаційних
мереж, включаючи мережу «Інтернет» і мобільних засобів зв`язку, оснащених
програмним забезпеченням, що дозволяє здійснювати підключення до всесвітньої
глобальної мережі Інтернет.
Після створення злочинної організації ОСОБА 1 та ОСОБА 2, як керівники
злочинної організації, безпосередньо брали участь у злочинах, вчинюваних такою
організацією за наступних обставин.
На виконання поставлених завдань, а також для досягнення планів злочинної
організації, ОСОБА 1 та ОСОБА 2 упродовж 2014-2019 років у місті Києві та
Київській області призначали керівників структурних підрозділів, які здійснювали
координацію роботи операторів, що адмініструють роботу інтернет-магазинів та
чат-ботів в месенджері «Телеграм», які здійснюють збут наркотичних засобів,
психотропних речовин та їх аналогів шляхом так званих «закладок» на території
Російської Федерації та країн СНД.
Схема незаконного збуту злочинною організацією наркотичних засобів,
психотропних речовин та їх аналогів на території іноземних держав полягала в
наступному. ОСОБА 1 та ОСОБА 2 отримували від учасників злочинної організації
адреси так званих «закладок» та передавали вказану інформацію керівникам
структурних підрозділів, а ті в свою чергу - заздалегідь підшуканим найманим
працівникам - так званим «операторам», суть роботи яких полягала в наступному.
«Оператори» на заздалегідь створених веб-ресурсах, розміщених у мережі
«Інтернет» невстановленими особами, розміщували контактні дані чат-боту
месенджера «Телеграм», який адмініструвався «оператором». Особа, яка має намір
вжити наркотичні засоби, повідомляла про це в чат-боті месенджера «Телеграм»,
а саме зазначала назву наркотичного засобу, кількість та бажане місце отримання,
після цього «оператор» повідомляв вказаній особі про спосіб оплати за допомогою
криптовалюти. В подальшому «оператор», перевіривши надходження на відповідні
рахунки коштів від покупця, повідомляв останньому про адресу так званої
«закладки», заздалегідь отриману від ОСОБА 1 та ОСОБА 2. Вказаний план усував
потребу особистої зустрічі продавця з покупцем, що в свою чергу сприяло оптимізації
діяльності та унеможливлювало ідентифікацію особи продавця.
В подальшому, на виконання вказівок ОСОБА 1 та ОСОБА 2 керівник так
званого «офісу» або уповноважений ним учасник злочинної організації переводив в
готівку криптовалюту через спеціальні електронні обмінні пункти, розташовані у
мережі Інтернет, а саме через ресурс онлайн-криптообміннику «Mining 24»,
засновником якого є - ОСОБА_6 , якому було заздалегідь відомо про джерела походження грошових коштів, та який в середині 2016 року надав
свою згоду ОСОБА 1 на участь у злочинній організації.
Так, з середини 2016 року по березень 2019 року ОСОБА_6 здійснив
операції з переводу в готівку криптовалюти, отриманої від продажу наркотичних
засобів на загальну суму, еквівалентну не менше ніж 10 000 000 (десять мільйонів)
доларів США та відповідно до досягнутих раніше домовленостей з ОСОБА 1, діючи
із зазначеною метою, перебуваючи в невстановленому місці на території міста Києва
та Київської області, передавав їх ОСОБА 25, який також входив до складу злочинної
організації, створеної ОСОБА 1 та ОСОБА 2. Вказані гроші виявлено під час обшуків,
проведених протягом березня 2019 року за місцем проживання підозрюваних та в
банківських комірках, відкритих в банківських установах на ім`я підозрюваних та на
ім`я довірених їх людей.
Після цього керівник так званого "офісу" отримував кошти від ОСОБА 25 у
готівковій формі, а саме у доларах США та Євро.
ОСОБА 1 та ОСОБА 2, відповідно до своєї ролі, самостійно розподіляли
розміри грошових винагород між керівниками так званих «офісів» та іншими
учасникам злочинної організації, яких вони залучили до злочинної діяльності, з
частки грошових коштів, отриманих від збуту наркотичних засобів.
При здійсненні злочинної діяльності використовувалася сувора схема
конспірації, обов`язкова до виконання кожним учасником організованої злочинної
групи, яка полягала в наступному. Учасники злочинної організації, підшукані
керівниками так званого «офісу», не мали особистих контактів з ОСОБА 1 та ОСОБА
2; спілкування в ході злочинної діяльності здійснювалося тільки між керівником так
званого «офісу» з ОСОБА 1 та ОСОБА 2 за допомогою програми обміну
повідомленнями в мережі «Інтернет» - «Silent», де вони зареєстровані під вигаданими
даними; ОСОБА 1 та ОСОБА 2 у злочинній діяльності використовували мобільний
пристрій та сім-карти, зареєстровані на третіх осіб, необізнаних про злочинну
діяльність; на комп`ютерних пристроях, що використовувалися у злочинній
діяльності, встановлювалися програми, що приховують ідентифікуючі дані пристрою;
в ході здійснення злочинної діяльності мобільні пристрої, призначені для особистого
зв`язку відключалися.
Таким чином, даний алгоритм забезпечував конспірацію злочинної діяльності
та дозволяв учасникам злочинної організації лишатися не викритими.
З 2014 року по березень 2019 року керівники структурних підрозділів
злочинної організації на виконання злочинних вказівок ОСОБА 1 та ОСОБА 2,
реалізуючи спільний злочинний умисел, легалізовували грошові кошти, отримані
злочинним шляхом, наступним чином.
Кошти, отримані від продажу наркотичних засобів з 2014 року по березень
2019 року, акумулювались учасниками злочинної організації на тимчасових криптовалютних рахунках, які поповнювалися від реалізації наркотичних засобів
через механізм криптовалют та електронні платіжні системи (ВТС, WEX, LTC, Payeer, QIWI тощо), та в подальшому перетворювались в готівку через спеціальні
електронні обмінні пункти, розташовані у мережі Інтернет. Після цього ОСОБА 1 та
ОСОБА 2 отримували готівкові кошти від кур`єра вказаного обмінного пункту у
доларах США.
Також з метою легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом, учасниками
злочинної організації на території міста Києва, Одеси, Миколаєва та Київської області
з 2014 року по березень 2019 року на кошти, отримані від продажу наркотичних
засобів, організовано підприємницьку діяльність ряду суб`єктів господарювання,
керівниками та засновниками яких є довірені особи учасників злочинної організації.
Прибутки від роботи таких суб`єктів підприємницької діяльності мали
створювати вигляд законності походження грошових коштів, отриманих від реалізації
наркотичних засобів на території Російської Федерації та країн СНД.
Крім того, на кошти, отримані від реалізації наркотичних засобів, з метою
забезпечення потреб учасників злочинної організації за погодженням з ОСОБА 1 та
ОСОБА 2 у період з 2014 року по березень 2019 року на території міста Києва
вчинялись правочини з купівлі-продажу та оренди рухомого і нерухомого майна на
себе, а також на ім`я підставних осіб.
Також, досудовим розслідуванням здобуто достатньо доказів про те, що
невстановлені особи, перебуваючи на території Російської Федерації, упродовж 2014-
2019 років, вчиняли злочини, пов`язані з незаконним збутом наркотичних засобів в
особливо великих розмірах, невизначеному колу осіб на території міст Російської
Федерації та країн СНД. Кримінальна відповідальність за вчинення зазначених діянь
передбачена статтею 307 КК України, а також статтею 228-1 КК Російської Федерації.
ОСОБА 1, який був причетний до розповсюдження наркотичних засобів на
території Російської Федерації, перебуваючи в невстановленому місці, з
використанням мережі Інтернет, а саме ресурсу онлайн-криптообміннику «Mining
24», з метою приховування та маскування незаконного походження грошових коштів,
одержаних в результаті незаконного обігу наркотичних засобів, джерела його
походження, місцезнаходження, переміщення, зміну його форми (перетворення),
підшукав засновника вказаного ресурсу - ОСОБА_6 .
Приблизно влітку 2016 року, точного часу не встановлено, перебуваючи за
адресою: м. Харків, вул. Омська, 38, ОСОБА_6 отримав на власний обліковий
запис з нікнеймом «turist_7711» у месенджері «Телеграм», від ОСОБА 1
повідомлення з пропозицією здійснити обмін наявних у нього так званих електронних
грошей Bitcoin (далі - ВТС) на долари США та Євро за винагороду у вигляді 0,8 - 1,5
% від перерахованої ним кількості ВТС.
ОСОБА_6 , переслідуючи мету отримання прибутку, погодився на
вказану пропозицію та надав ОСОБА 1 номер ВТС-гаманця, на який різні особи за
вказівкою ОСОБА 1 перераховували ВТС. ОСОБА 1 за умовами співпраці вимагав
від ОСОБА_6 мати необхідний об`єм доларів США та Євро задля забезпечення
безперервного обміну їх з криптовалюти. Обмін мав відбуватись декілька раз на
тиждень і у значному обсязі приблизно до 60 000 доларів США на тиждень. В подальшому, долари США та Євро, за заздалегідь досягнутими умовами з ОСОБА 1, ОСОБА_6 мав передавати визначеним ОСОБА 1 особам в місті Києві, а саме -
ОСОБА 25.
На вказані умови ОСОБА 1 ОСОБА_6 погодився. В подальшому, через
2-3 тижні ОСОБА_6 виявив, що ВТС, які він отримував, надходили з ВТС-
гаманців, що були зазначені у мережі Інтернет, а саме в ресурсах з продажу
наркотичних засобів на території Російської Федерації та країн СНД, про що
повідомив ОСОБА 1, який підтвердив вказаний факт. При цьому ОСОБА 1
повідомив, що збут наркотичних засобів здійснюється виключно за межами України
підпорядкованими ним особами, тому займатись безпосереднім збутом наркотичних
засобів ОСОБА_6 не буде, в результаті чого між ОСОБА 1 та ОСОБА_6
склались довірливі ділові відносини.
Так, починаючи з середини 2016 року по березень 2019 року ОСОБА_6 ,
перебуваючи на території України, точне місце не встановлено, також не
встановлено точного часу, достовірно знаючи, що ВТС отримані внаслідок незаконної
реалізації наркотичних речовин на території Російської Федерації та країн СНД,
усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, маючи на меті
надання вигляду правомірності володіння, користування та розпорядження ВТС
ОСОБА 1, вчинив дії, спрямовані на приховання та маскування незаконного
походження ВТС, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного
протиправного діяння, володіння ними, а також прав на таке майно, джерела його
походження, місцезнаходження, переміщення, зміну його форми (перетворення), а так
само набуття, володіння та використання ВТС, одержаних внаслідок вчинення
суспільно небезпечного протиправного діяння.
Так, з середини 2016 року по березень 2019 року ОСОБА_6 , діючи із
зазначеною метою, перебуваючи в невстановленому місці, отримував від
невстановлених осіб за вказівкою ОСОБА 1 на зареєстрований ним ВТС- гаманець із
власною назвою «My Bitcoin Wallet», заздалегідь обумовлену кількість ВТС.
У той же період ОСОБА_6 , переслідуючи мету власного незаконного
збагачення, здійснював обмін заздалегідь перерахованих йому ВТС на долари США
та Євро (отримані ним в результаті зворотних обмінних операцій), за вирахуванням
власної винагороди у розмірі 0,8 - 1,5 % від кількості конвертованих ВТС.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, у той же період
ОСОБА_6 відповідно до досягнутих раніше домовленостей з ОСОБА 1, діючи із
зазначеною метою, перебуваючи в невстановленому місці на території міста Києва та Київської області, передавав ОСОБА 25, який також входив до складу злочинної
організації, створеної ОСОБА 1, обмінені долари США та Євро.
З середини 2016 року по березень 2019 року ОСОБА_6 здійснив вказаних
обмінних операцій на загальну суму, еквівалентну не менше ніж 10 000 000 (десять
мільйонів) доларів СІІІА та отримав за це винагороду у розмірі 120 000 (сто двадцять
тисяч) доларів США, та маючи реальну можливість розпоряджатися отриманою
винагородою на власний розсуд, витратив їх на особисті потреби, чим вчинив
набуття, володіння та використання коштів та іншого майна, одержаних внаслідок
вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації
(відмиванню) доходів.
Таким чином, ОСОБА_6 , перебуваючи в невстановленому місці на
території міста Києва та Київської області в період з середини 2016 року по березень
2019 року, достовірно знаючи, що ВТС отримані від незаконної реалізації
наркотичних речовин на території Російської федерації та країн СНД, усвідомлюючи
протиправний характер своїх дій, діючи умисно, маючи на меті надання вигляду
правомірності володіння, користування та розпорядження доларам США та Євро,
обміняв вказаним способом ВТС на загальну суму, еквівалентну не менше ніж 10 000
000 (десять мільйонів) доларів США (з урахуванням середньомісячного курсу гривні
відповідно до даних НБУ - 267 000 000 грн., що становить 277 980 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян, чим вчинив дії, спрямовані на приховання та маскування
незаконного походження іншого майна, одержаного внаслідок вчинення суспільно
небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів,
чи володіння ним, прав на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження,
переміщення, зміну його форми (перетворення), вчинені організованою групою в
особливо великих розмірах.
Грошові кошти, передані ОСОБА_6 членам злочинної організації
через невстановлених досудовим слідством «кур`єрів» та ОСОБУ 25, були частково
виявлені та вилучені під час обшуків, проведених протягом березня 2019 року за
місцем проживання підозрюваних та в банківських комірках, відкритих в банківських
установах на ім`я підозрюваних та на ім`я довірених їм людей, зокрема: 1 000 100
доларів США у ПАТ «УкрСиббанк» за адресою: м. Київ, пр-т С. Бандери, 8 у комірці
депозитарію оформленій на довірену особу ОСОБИ 1; 1 000 000 доларів США у ПАТ
«Банк «Кліринговий дім», що за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 5а у
комірці депозитарію, оформленій на довірену особу ОСОБИ 7; 2 035 000 доларів
США за адресою: АДРЕСА_3 за місцем проживання
ОСОБИ 7; 2 360 000 доларів США у ПАТ «АКБ Промислово-інвестиційний банк» за
адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 7 у комірках депозитарію, оформлених на
довірених осіб ОСОБИ 1; 200 000 доларів США у ПАТ «ОТП БАНК» за адресою:
м. Київ, вул. Шота Руставелі, 16 у комірці депозитарію, оформленій на довірену особу
ОСОБИ 1; 184 200 доларів США за адресою: АДРЕСА_4 за
місцем проживання ОСОБИ 6; 125 000 доларів США у ПАТ «КБ «Приватбанк» за
адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д у комірці депозитарію, оформленій на
довірену особу ОСОБИ 2 - ОСОБУ 11; 37 800 доларів США за адресою: АДРЕСА_5 за місцем проживання ОСОБА_9 ; 23 200 доларів
США за адресою: АДРЕСА_6 за місцем проживання
ОСОБИ 11; 8 943 долари США та 110 Євро за адресою:
АДРЕСА_7 за місцем проживання ОСОБИ 1; 21 787 доларів США, 25 535 гривень, 1000
польських злотих, 100 єгипетських фунтів за адресою: АДРЕСА_13 за
місцезаходженням «офісу» з продажу наркотичних засобів, що курувався ОСОБОЮ
4; 160 500 доларів США за адресою: АДРЕСА_8 за
місцем проживання ОСОБИ 23; 30 000 доларів США за адресою:
АДРЕСА_9 за місцем проживання ОСОБИ 8; 19 012 доларів США, 350
Євро, 8 000 гривень за адресою: АДРЕСА_10 за
місцем знаходження ОСОБИ 4, ОСОБИ 5, ОСОБИ 8, ОСОБИ 19; 43 300 доларів
США, 6 927 гривень, 4 300 мексиканських песо за адресою:
АДРЕСА_11 , за місцем проживання ОСОБИ 10; 14 200 доларів США за адресою:
АДРЕСА_12 , за місцезнаходженням «офісу» з продажу наркотичних засобів, що
курувався ОСОБОЮ 4; 4 800 доларів СШАза адресою: АДРЕСА_14 за місцезнаходженням «офісу» з продажу наркотичних засобів, що кирувався ОСОБОЮ 4.
Всі зазначені кошти фактично були коштами злочинної організації, отримані
від вчинення злочинів, використовувались керівниками і членами злочинної
організації для фінансування та матеріального забезпечення злочинів.
Вимоги апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
Не погодившись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_5 через представників в особі адвокатів подали апеляційні
скарги в яких:
- адвокат Черевко А.С. в інтересах ОСОБА_1 просить вирок
Оболонського районного суду міста Києва від 25 лютого 2020 року змінити в частині
застосування спеціальної конфіскації грошових коштів, вилучених в банківських
сейфах ОСОБА_10 , а саме: грошових коштів у розмірі 2 360 000 доларів США
(два мільйони триста шістдесят тисяч доларів США), вилучених в індивідуальному
банківському сейфі ПАТ "АКБ Промислово-інвестиційний банк" за адресою: м. Київ,
вул. Ярославів Вал, 7; грошових коштів у розмірі 200 000 доларів США (двісті тисяч
доларів США), вилучених в індивідуальному банківському сейфі ПАТ "ОТП Банк" за
адресою: м. Київ, вул. Шота Руставелі, 16; повернути дані грошові кошти їх власнику
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- адвокат Староста І.І. в інтересах ОСОБА_3 просить вирок
Оболонського районного суду міста Києва від 25 лютого 2020 року змінити в частині
застосування спеціальної конфіскації грошових коштів, в банківських сейфах, якими
користувався ОСОБА_3 , а саме: грошові кошти у розмірі 1 000 000 доларів США
(один мільйон доларів США), вилучені в березні 2019 року в індивідуальному сейфі у
ПАТ "Банк "Кліринговий дім" за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, 5; грошові
кошти у розмірі 125 000 доларів США (сто двадцять п`ять тисяч доларів США),
вилучені в березні 2019 року в індивідуальному банківському сейфі № НОМЕР_1 в ПАТ КБ "ПриватБанк" за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д; повернути дані грошові
кошти їх власнику ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- адвокат Гурська А.С. в інтересах ОСОБА_5 просить вирок Оболонського
районного суду міста Києва від 25 лютого 2020 року змінити в частині застосування
спеціальної конфіскації грошових коштів, вилучених в банківських сейфах
ОСОБА_5 , а саме: грошових коштів у розмірі 1 000 100 доларів США (один
мільйон сто доларів США), вилучених у банківському сейфі в ПАТ "УкрСиббанк" за
адресою: м. Київ, проспект Степана Бандери, будинок 8 у березні 2019 року;
грошових коштів у розмірі 1 000 000 доларів США (один мільйон доларів США),
вилучені у банківському сейфі в ПАТ "АКБ Промислово-Інвестиційний банк" за
адресою: м. Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок 7 у березні 2019 року; повернути
дані грошові кошти їх власнику ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Адвокат Черевко А.С., в обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що
спеціальна конфіскація стосовно власності ОСОБА_1 застосовано незаконно і
необгрунтовано, з порушенням її права власності, презумпції невинуватості, без
дотримання принципу індивідуалізації покарання, у зв`язку із чим вирок в цій частині
підлягає скасуванню.
Зазначає, що в оскаржуваному вироку, як і в угоді, яка цим вироком
затверджена, імовірно відсутні посилання на прізвище ОСОБА_1 та будь-які
дані, які б вказували на її особу, крім спеціальної конфіскації. Тобто, судом не
встановлювались преюдиційні факти, які б вказували на вчинення злочинів
ОСОБА_6 у співучасті із ОСОБА_10 .
Крім того, не існує обвинувального вироку, ухваленого стосовно
ОСОБА_1 , яким було б закінчено кримінальне провадження, як не існує і доказів
про те, що ОСОБА_10 знала про незаконне походження та/або використання цих
коштів, а тому кошти повинні бути повернуті останній як власнику на підставі п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України.
Вважає, що застосування спеціальної конфіскації як виду покарання до
невинуватої особи протирічить в своїй суті поняттю та меті покарання в розумінні
ст. 50 КК України, а також конвенційним і конституційним принципам
індивідуалізації покарання та презумпції невинуватості.
Також вказує, що з урахуванням вимог ч. 1 ст. 96-1, ч. 4 ст. 96-2 КК України
відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на
підставі достатності доказів. Однак, в даному випадку вирок ухвалений на підставі
угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості, тому прокурор в
порядку ч. 4 ст. 474 КПК України не доводив, як то передбачено в судовому
провадженні в загальному порядку, кожну обставину щодо кримінального
правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_6 обвинувачується. Разом з цим, у
зв`язку із передбаченими КПК України особливостями судового провадження у
справах на підставі угоди, відомості щодо майна ОСОБА_10 як третьої особи, встановлені в судовому засіданні не на підставі доказів, як вимагає ч. 4 ст. 96-2 КК
України, а на підставі визнання цих обставин судом встановленими у зв`язку із
затвердженням угоди між прокурором і обвинуваченим. В частині формулювання
доведеності підстав для спеціальної конфіскації стосовно грошових коштів
ОСОБА_1 , у вироку суду імовірно зазначено про кримінальне походження цих
коштів з посиланням лише на припущення підсудного, з яким погодилась сторона
обвинувачення, без доведення природи цих коштів як кримінально-карних.
Звертає увагу на те, що за вироком суду не доведено, що ці кошти
ОСОБА_1 набула безпосередньо від ОСОБА_6 як обвинуваченої особи,
натомість оскаржуваний вирок та угода, яка ним затверджена, містить посилання
лише на те, що засуджений передавав грошові кошти невстановленим досудовим
розслідуванням особам, а не безпосередньо ОСОБА_1 .
З огляду на це, ОСОБА_1 як третя особа не має ніякого відношення до
особи ОСОБА_6 , інших встановлених та/або невстановлених слідством осіб та
обставин кримінального провадження, а тому не зрозуміло, якими належними і
допустимими доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановлено, що грошові
кошти, які знаходилися в її індивідуальних банківських сейфах, мають походження
саме від ОСОБА_6 як обвинуваченої особи, що може бути єдиною підставою
для законного застосування спеціальної конфіскації майна, крім імовірного
особистого твердження останнього, викладеного в угоді.
Так само, судом не перевірялось в судовому засіданні те, що ОСОБА_1
була причетною до ОСОБА_6 та кого-небудь із інших підозрюваних,
обвинувачених.
На думку адвоката, розумний баланс між мирним володінням ОСОБА_1
своїм майном та суспільним інтересом очевидно є непропорційним і необгрунтовано
порушеним судом не на користь останньої, що є порушенням ст. 1 Першого
протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Адвокат Староста І.І. в інтересах ОСОБА_3 в поданій апеляційній скарзі
посилається на те, що належність ОСОБА_3 вилучених грошових коштів
підтверджується тим, що станом на березень 2019 року ОСОБА_11 мала у
користуванні два індивідуальні банківські сейфи НОМЕР_5 і НОМЕР_6 в ПАТ "Банк
"Кліринговий дім", вільно користуватися якими вона довірила ОСОБА_12 ,
ІНФОРМАЦІЯ_5 , на підставі чого були видані нотаріально посвідчені довіреності.
ОСОБА_12 в свою чергу отримав від ОСОБА_3 грошові кошти в іноземній
валюті у значному розмірі, а саме доларах США, які він поклав у вказані
індивідуальні банківські сейфи ОСОБА_11 на зберігання за усною згодою
останньої. Крім того, ОСОБА_11 станом на березень 2019 р. мала індивідуальний
сейф №045, ключ №045 в ПАТ КБ "ПриватБанк", яким також вільно користувався
ОСОБА_12 і до якого також поклав грошові кошти, отримані від ОСОБА_3 . Одночасно з цим, частину грошових коштів, отриманих від ОСОБА_3 ОСОБА_12 залишив на зберігання за місцем проживання ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_3 .
Вказує, що до ОСОБА_3 застосовано кримінальне покарання без
доведення у встановленому законом порядку вчинення особисто ним злочину, його
вина не є доведеною в процесуальному порядку і не є встановленою обвинувальним
вироком суду відповідно до закону.
Крім того, обвинувального вироку, ухваленого стосовно ОСОБА_3 , яким
було б закінчено кримінальне провадження, не існує, як не існує і доказів про те, що
ОСОБА_3 знав про незаконне походження та/або використання цих коштів,
а тому ці кошти повинні бути повернуті останньому як власнику на підставі п. 1 ч. 9
ст. 100 КПК України.
Як і адвокат Черевко А.С. посилається на порушення вимог ч. 1 ст. 96-1, ч. 4
ст. 96-2 КК України та висловлює ідентичні обґрунтування незаконності вирішення
спеціальної конфіскації майна третьої особи за оскаржуваним вироком суду першої
інстанції, яким затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором і
обвинуваченим ОСОБА_6 , без дослідження всіх обставин справи та
встановлення походження грошових коштів.
Зазначає, що в оскаржуваному вироку суд достатньо імовірно визнав
доведеним протиправність походження та набуття ОСОБА_3 грошових коштів
саме від засудженого ОСОБА_6 та розпорядився вказаними грошовими
коштами, які є власністю ОСОБА_3 на користь держави, не перевіривши їх
змісту належними та допустимими доказами та затвердив угоду про визнання
винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_6 в порушення вимог
п. 3 ч. 7 ст. 474 КПК України, не перевіривши, чи не порушуються умовами вказаної
угоди права, свободи чи інтереси інших осіб.
Крім цього, в межах даного кримінального провадження суд не здійснив
оцінку правомірності/неправомірності дій інших осіб, які не укладали і не
підписували таку угоду, в тому числі й ОСОБА_3 , а тому застосування
спеціальної конфіскації майна з порушенням принципу змагальності, відкритості та
всебічності судового розгляду в загальному порядку згідно вимог КПК України
порушує фундаментальні принципи національного кримінального судочинства.
Вважає, що засуджений і прокурор не мали права погоджуватися в угоді на
спеціальну конфіскацію грошових коштів, які не є власністю обвинуваченого, а суд
відповідно не мав права затверджувати угоду в цій частині, без доведення
кримінального зв`язку та його ступеня між предметом спеціальної конфіскації та
вчиненими ОСОБА_6 злочинами, наслідком чого стало необгрунтоване позбавлення ОСОБА_3 права власності на грошові кошти, чим порушено ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Адвокат Гурська А.С. в інтересах ОСОБА_5 за змістом апеляційної скарги
вказує, що в оскаржуваному вироку, як і в угоді, яка цим вироком затверджена,
імовірно відсутні посилання на прізвище ОСОБА_5 та будь-які дані, які б
вказували на його особу, крім спеціальної конфіскації. Тобто, судом не
встановлювались преюдиційні факти, які б вказували на вчинення злочинів
ОСОБА_6 у співучасті із ОСОБА_5 .
Висловлює аналогічні доводи, що і адвокати Черевко А.С та Староста І.І.
щодо порушення вимог ч. 1 ст. 96-1, ч. 4 ст. 96-2 КК України та зазначає, що
походження належних ОСОБА_5 коштів від ОСОБА_6 є навіть не
припущенням останнього, з яким безпідставно, без перевірки імовірно, погодився суд,
а взагалі незрозуміло на чому ґрунтований імовірний висновок сторони
обвинувачення про те, що предмет передачі ОСОБА_6 невстановленим
слідством особам і є саме тим, що знаходиться в індивідуальних банківських сейфах
ОСОБА_14 . Тобто зв`язок між грошовими коштами апелянта та кримінально-
караними діяннями ОСОБА_6 відсутній взагалі, а тому застосування до них
інституту спеціальної конфіскації є незаконним і таким, що порушує право власності
апелянта.
Вважає, що у вироку відсутнє посилання на доведення стороною
обвинувачення та встановлення судом в судовому засіданні належними і
допустимими доказами про те, що ОСОБА_5 як власник грошових коштів, знав
про їх незаконне походження чи використання і взагалі, що ці кошти мають саме таке
протиправне походження, тобто, умови п. 10 ч. 9 ст. 100 КПК України для
правомірності застосування спеціальної конфіскації не виконані.
Зазначає, що в оскаржуваному вироку суд достатньо імовірно визнав
доведеним протиправність походження та набуття ОСОБА_5 грошових коштів
саме від засудженого ОСОБА_6 та розпорядився вказаними грошовими
коштами, які є власністю ОСОБА_5 на користь держави, не перевіривши їх змісту
належними та допустимими доказами та затвердив угоду про визнання винуватості
між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_6 в порушення вимог п. 3 ч. 7
ст. 474 КПК України, не перевіривши, чи не порушуються умовами вказаної угоди
права, свободи чи інтереси інших осіб.
Крім цього, в межах даного кримінального провадження суд не здійснив
оцінку правомірності/неправомірності дій інших осіб, які не укладали і не
підписували таку угоду, а тому застосування спеціальної конфіскації майна з
порушенням принципу змагальності, відкритості та всебічності судового розгляду в
загальному порядку згідно вимог КПК України порушує фундаментальні принципи
національного кримінального судочинства.
Вважає, що засуджений і прокурор не мали права погоджуватися в угоді на
спеціальну конфіскацію грошових коштів, які не є власністю обвинуваченого, а суд
відповідно не мав права затверджувати угоду в цій частині, без доведення
кримінального зв`язку та його ступеня між предметом спеціальної конфіскації та вчиненим ОСОБА_6 злочинами, наслідком чого стало необгрунтоване
позбавлення ОСОБА_5 права власності на грошові кошти, чим порушено ст. 1
Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Адвокат Староста І.І. у змінених апеляційних скаргах в інтересах
ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 просить змінити оскаржуваний вирок,
виключивши із мотивувальної та резолютивної частини вироку застосування
спеціальної конфіскації грошових коштів, вилучених: в банківських сейфах, якими
користувалась ОСОБА_1 , а саме грошові кошти в розмірі 1 000 000 (один
мільйон) доларів США, вилучених в індивідуальному банківському сейфі №53 ПАТ
"АКБ Промислово-інвестиційний банк" за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 7,
а також грошових коштів у розмірі 200 000 (двісті тисяч) доларів США, вилучених в
індивідуальних банківських сейфах № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 ПАТ "ОТП Банк" за адресою: м. Київ,
вул. Шота Руставелі, 16; в банківському сейфі та житловій квартирі, якими
користувався ОСОБА_3 , а саме грошові кошти у розмірі 1 000 000 (один мільйон)
доларів США, вилучені в березні 2019 року в індивідуальному банківському сейфі у
ПАТ "Банк "Кліринговий дім" за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, 5-А, а також
грошові кошти у розмірі 2 035 000 (два мільйони тридцять п`ять тисяч) доларів США,
вилучені в березні 2019 року за місцем проживання ОСОБА_11 за адресою:
АДРЕСА_3 ; в банківських сейфах, якими користувався
ОСОБА_15 , а саме грошові кошти в розмірі 1 360 000 (один мільйон триста
шістдесят тисяч) доларів США, вилучені в індивідуальному банківському сейфі №87
ПАТ "АКБ Промислово-інвестиційний банк" за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал,
7, а також грошові кошти в розмірі 1 000 100 (один мільйон сто) доларів США,
вилучені в індивідуальному банківському сейфі №013 ПАТ "УкрСиббанк" за
адресою: м. Київ, проспект Степана Бандери, будинок 8 у березні 2019 року.
Вказує, що належність ОСОБА_1 грошових коштів, вилучених стороною
обвинувачення, підтверджується договорами на користування відповідними
банківськими сейфами: договором про внесення змін №0001 від 30.07.2018 року до
договору №0152/166 на користування індивідуальним сейфом від 31.07.2017 року
(ПАТ "АКБ "Промислово-інвестиційний банк" за адресою: м. Київ, вул. Ярославів
Вал, 7); заявою-анкетою про надання банківських послуг АТ "Банк"
№001/002/0630/30072018 від 19.09.2018 року та №001002/062Б/30072018 від 19.09.2018 року про користування в особистих цілях індивідуальним сейфом у
відділенні "Бесарабське" АТ "ОТП Банк" за адресою: м. Київ, вул. Шота Руставелі, 16.
Належність ОСОБА_3 вилучених грошових коштів підтверджується тим,
що станом на березень 2019 року ОСОБА_11 мала у користуванні два індивідуальні
банківські сейфи в ПАТ "Банк "Кліринговий дім", вільно користуватися якими вона
довірила ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на підставі чого були видані нотаріально
посвідчені довіреності. ОСОБА_12 в свою чергу отримав від ОСОБА_3
грошові кошти в іноземній валюті, а саме доларах США, які він поклав у вказані
індивідуальні банківські сейфи ОСОБА_11 на зберігання за усною згодою
останньої. Одночасно з цим, частину грошових коштів, отриманих від ОСОБА_3 ОСОБА_12 залишив на зберігання за місцем проживання ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_3 .
Належність ОСОБА_5 грошових коштів, вилучених стороною
обвинувачення, підтверджується договорами на користування відповідними
банківськими сейфами: договором №0158/166 на користування індивідуальним
сейфом від 04.09.2017 року, укладений між ПАТ "Акціонерний комерційний
промислово-інвестиційний банк" і ОСОБА_5 , договором про внесення змін
№0001 до договору №0158/166 на користування індивідуальним сейфом від
04.09.2017 року, укладений між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-
інвестиційний банк" і ОСОБА_5 30.07.2018 року; договором №26224707875700
майнового найму (оренди) індивідуального сейфу в спеціальному сховищі (з
Правилами) від 15.06.2018 року, укладеним між ПАТ "УкрСиббанк" і ОСОБА_5 .
В доповнення вже до викладених раніше обґрунтувань поданих апеляційних
скарг додає, що згідно обвинувального акта ОСОБА_6 обвинувачується у
вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 209 КК
України. Вказане формулювання кваліфікації знайшло своє відображення і в угоді
про визнання винуватості, складеній 21.02.2020 року, яка згодом і була затверджена
судом. Разом з цим, враховуючи викладену за змістом угоди про визнання
винуватості від 21.02.2020 року об`єктивну сторону складу кримінального
правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, вбачається, що перераховані
дії можуть кваліфікуватись за ст. 209 КК України лише у тому разі, якщо вони
вчиняються відносно коштів, або іншого майна, одержаного внаслідок вчиненого
суспільно небезпечного діяння. Однак, ні на час ухвалення вироку, ні на даний час
національне законодавство України не має визначення "криптовалюти". Тобто, "ВТС"
щодо якого нібито вчиняли дії з боку обвинуваченого не є ні коштами, ні майном,
а відтак можна стверджувати про те, що в даному випадку відсутній предмет
кримінального правопорушення, передбаченого ст. 209 КК України як такий,
а відсутність предмету, в даному випадку, виключає сам склад злочину. З огляду на
це, місцевий суд на підставі ч. 4 ст. 474 КПК України зобов`язаний був відмовити у
затвердженні угоди, оскільки в угоді допущена неправильна кваліфікація
кримінального правопорушення, а також відсутні фактичні підстави для визнання
винуватості.
Подавши 14.01.2021 року доповнення до апеляційних скарг адвокат
Староста І.І., який діє у захист прав та інтересів ОСОБА_10 , ОСОБА_3 ,
ОСОБА_5 , просить скасувати вирок Оболонського районного суду міста Києва від
25 лютого 2020 року у справі №757/25822/19, яким затверджено угоду, укладену між
стороною обвинувачення в особі прокурора Офісу Генерального прокурора
Горожанкіна Д.О. і обвинуваченим ОСОБА_6 ,
в частині застосування спеціальної конфіскації грошових коштів та призначити новий
розгляд справи в цій частині судом першої інстанції.
Посилаючись на вимоги ч. 10 ст. 100, ч. 3 ст. 404, ст. 370 КПК України, ч. 4 ст. 96-2 КК України вказує, що судом першої інстанції обставини щодо наявності або відсутності правових підстав для застосування спеціальної конфіскації майна, яке не є власністю обвинуваченого ОСОБА_6 , не встановлювалися та будь-які
докази, як зі сторони обвинувачення, так і зі сторони захисту, з цього приводу судом
не досліджувалися та не оцінювалися на предмет їх належності та допустимості, з огляду на загальний порядок судового провадження на підставі угоди, що визначений ст. 474 КПК України.
Отже, у даному випадку суд апеляційної інстанції позбавлений можливості
досліджувати обставини та надавати оцінку доказам, які не встановлювалися та не
були предметом дослідження судом першої інстанції. Вказані недоліки можуть бути
усунуті лише шляхом скасування вироку місцевого суду в частині застосування
спеціальної конфіскації та призначення нового розгляду.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання. При цьому, апеляційні скарги подані в інтересах третіх осіб, за своїм змістом не містять вимог про погіршення становища овинуваченого, отже в порядку ч. 1 ст. 404 КПК України, може бути проведено розгляд без участі обвинуваченого та його захисника.
Також, суд вважає за можливе провести розгляд справи без участі обвинуваченого та його захисника, оскільки відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Позиції учасників апеляційного провадження
Заслухавши суддю-доповідача щодо змісту оскарженого вироку, доводів,
викладених у апеляційних скаргах; вислухавши доводи представника апелянта, який
підтримав подані апеляційні скарги зі змінами, вважаючи вирок суду першої інстанції
ухваленим з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону,
просив цей вирок скасувати в частині застосування спеціальної конфіскації грошових коштів та призначити новий розгляд справи в цій частині судом першої інстанції;
доводи прокурора Горожанкіна Д.О., який заперечував відносно задоволення
апеляційних скарг; вивчивши та перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши й обміркувавши доводи апелянтів, колегія суддів апеляційної інстанції уважає апеляційні скарги такими, що підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Мотиви апеляційного суду
Висновки суду про доведеність винуватості
ОСОБА_6 , правильність кваліфікації його дій та призначене узгоджене
сторонами покарання суб`єктами ч. 4 ст. 394 КПК України не оскаржується.
Доводи адвоката Старости І.І. в доповненнях до апеляційних скарг щодо
відсутності предмету кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК
України, що в даному випадку виключає склад даного кримінального
правопорушення, не можуть бути предметом перегляду в порядку апеляційної
процедури, оскільки виходить за межі вимог ч. 4 ст. 394 КПК України. Крім того,
вирок в цій частині не порушує права інших осіб.
Що стосується доводів про істотні порушення вимог кримінального
процесуального та неправильне застосування кримінального законів під час
вирішення питання про спеціальну конфіскацію, то суд дійшов наступного висновку.
Вироком Оболонського районного суду міста Києва від 25 лютого 2020 року затверджено угоду про визнання винуватості від 21 лютого 2020 року у кримінальному провадженні № 42019000000000952, укладену між процесуальним керівником - прокурором третього відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного Бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного Бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора Горожанкіним Дмитром Олексійовичем, з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_6 за участю його захисника Муфазалова Сергія Рашитовича, з другого боку.
Також цим вироком застосовано спеціальну конфіскацію, примусово безоплатно вилучено у власність держави гроші, одержані внаслідок вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 209 КК України, та вилучені в ході обшуків, проведених в березні 2019 року.
При вирішенні питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості суд виходив з того, що 21 лютого 2020 року між процесуальним керівником - прокурором третього відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного Бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного Бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора Горожанкіним Дмитром Олексійовичем, з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_6 за участю його захисника Муфазалова Сергія Рашитовича, з другого боку в порядку, передбаченому статтями 468, 469 та 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості. При цьому обвинувачений ОСОБА_6 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 209 КК України, в обсязі пред`явленого обвинувачення, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, зокрема спеціальної конфіскації.
За приписами пункту 1 статті 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: 1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів; 2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; 3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
За змістом статей 474, 475 КПК України суд зобов`язаний перевірити угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону і може відмовити в затвердженні угоди, якщо: умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; умови угоди не відповідають інтересам суспільства; умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; відсутні фактичні підстави для визнання винуватості. В іншому випадку, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Відповідно до частини першої статті 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.
За приписами частини першої статті 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Згідно із частиною десятою статті 100 КПК України під час вирішення питання щодо спеціальної конфіскації насамперед має бути вирішене питання про повернення грошей, цінностей та іншого майна власнику (законному володільцю) та/або про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Застосування спеціальної конфіскації здійснюється тільки після доведення в судовому порядку стороною обвинувачення, що власник (законний володілець) грошей, цінностей та іншого майна знав про їх незаконне походження та/або використання. У разі відсутності у винної особи майна, на яке може бути звернене стягнення, крім майна, яке підлягає спеціальній конфіскації, збитки, завдані потерпілому, цивільному позивачу, відшкодовуються за рахунок коштів від реалізації конфіскованого майна, а частина, що залишилася, переходить у власність держави.
Таким чином, спеціальна конфіскація може бути застосована до майна засудженого чи у передбачених законом у випадках - до майна іншої особи, яке використовувалося як знаряддя вчинення злочину, лише у випадках, якщо власник знав про їх незаконне використання.
Із вироку Оболонського районного суду міста Києва від 25 лютого 2020 року вбачається, що при вирішенні питання про застосування спеціальної конфіскації майна суд виходив з того, що під час досудового розслідування, в ході обшуків, проведених у березні 2019 року в жилих приміщеннях за місцем проживання учасників злочинної організації, у банківських комірках, які належать учасникам злочинної організації, було виявлено 7 267 842 доларів США, 460 Євро, 40 462 гривень, 1000 польських злотих, 4300 мексиканських песо, 100 єгипетських фунтів, які одержані внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 209 КК України. У зв`язку з викладеним, відповідно до ст. ст. 96-1, 96-2 КК України сторони в угоді про визнання винуватості запропонували суду застосувати спеціальну конфіскацію при винесенні обвинувального вироку щодо вилучених грошових коштів.
Також суд першої інстанції зазначив, що спеціальна конфіскація не може бути
застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача, однак
останньої обставини під час судового засідання не встановлював.
Отже, констатація у вироку суду факту, що вилучені грошові кошти в учасників злочинної організації, безпосередньо стосується прав та інтересів даних учасників - власників даних грошових коштів.
Таким чином, приймаючи рішення щодо ОСОБА_6 , суд першої інстанції не звернув увагу, що вирок, ухвалений на підставі угоди про визнання винуватості, порушує права інших осіб, в тому числі власників грошових коштів, чим істотно порушив вимоги КПК України.
Разом із тим апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції жодним чином не мотивував своїх висновків про спеціальну конфіскацію майна, оскільки не встановив ні відомостей про особу власників майна, ні їх причетність до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 209 КК України, у відповідному кримінальному провадженні, і відповідно того, що ці особи достовірно володіли інформацією, що належне їм майно має незаконне походження та/або використання.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікований 17 липня 1997 року) визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини застосування конфіскації майна в конкретному випадку буде відповідати вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не лише за умови, якщо така конфіскація формально ґрунтується на вимогах закону, а й за умови, що така законна конфіскація у цій конкретній ситуації не порушує «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб».
Згідно із частиною четвертою статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Відповідно до частини першої статті 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Отже, прийняттям рішення про спеціальну конфіскацію грошових коштів, вилучених в ході обшуків, проведених в березні 2019 року, без встановлення власників даного майна, тих обставин, що ці особи як законні володільці майна знали про незаконне походження та/або використання належного їм майна, а також ненаведенням у вироку суду відповідних мотивів, з огляду на які за відповідних обставин суд дійшов висновку про можливість застосування спеціальної конфіскації, суд першої інстанції допустив істотне порушення вимог КПК України та порушення прав людини і основоположних свобод (права власності).
За таких обставин, вирок Оболонського районного суду міста Києва від 25 лютого 2020 року підлягає скасуванню із направленням кримінального провадження №42019000000000952 від 24.05.2019 року до суду першої інстанції для проведення судового провадження у загальному порядку, а апеляційні вимоги - задоволенню частково.
У ході нового розгляду суду першої інстанції необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити доводи, зазначені в апеляційних скаргах адвокатів, й ухвалити
справедливе рішення, яке відповідатиме ст. 370 КПК України, маючи на увазі, що під час судового провадження належить перевірити відповідність майна вимогам ст. 96-2 КК України, при цьому не погіршуючи становища обвинуваченого ОСОБА_6 , узгодженого угодою про визнання винуватості від 21 лютого 2020 року.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 ч. 2 п. 1, ч. 2, 412 ч. 2 п. 5, 415 ч. 1 п. 1, 418 ч. 1, 419, 474 ч. 7 п. 3, 475 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційні скарги адвокатів Черевка Артема Сергійовича, який діє у захист прав та інтересів ОСОБА_1 , Старости Івана Івановича , який діє у захист прав та інтересів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє у захист прав та інтересів ОСОБА_5 , зі змінами, - задовольнити частково.
Вирок Оболонського районного суду міста Києва від 25 лютого 2020 року, ухвалений у кримінальному провадженні під №42019000000000952, внесеному 24.05.2019 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань, щодо ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 70, ч. 5 ст. 72, ст. ст. 75, 76, 96-1, 96-2 КК України, - скасувати, та направити кримінальне провадження до суду першої інстанції для проведення судового провадження у загальному порядку.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
С У Д Д І:
В. В. Д з ю б і н О. В. М и к о л ю к В. Р. Ш р о л ь
