ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 908/2847/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання: Мартинюк М. О.,

за участю представників сторін:

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явилися,

розглянувши касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрофірма "Україна"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.10.2020 (судді: Антонік С. Г. - головуючий, Березкіна О. В., Кощєєв І. М.) і рішення Господарського суду Запорізької області від 30.03.2020 (судді: Мірошніченко М. В. - головуючий, Корсун В. Л., Колодій Н. А.) у справі

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрофірма "Україна"

до Воскресенської сільської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приазовської районної державної адміністрації (державний реєстратор Новіков Артем Валерійович)

про скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. До Господарського суду Запорізької області звернувся Сільськогосподарський виробничий кооператив "Агрофірма "Україна" (далі - СВК "Агрофірма "Україна") з позовною заявою до Воскресенської сільської ради про скасування запису про державну реєстрацію права комунальної власності (номер запису 157571113) за Воскресенською сільською радою на земельну ділянку з кадастровим номером 2324582200:01:002:0043 площею 6,4 га (далі - земельна ділянка), внесеного державним реєстратором Приазовської районної державної адміністрації Новіковим Артемом Валерійовичем (далі - державний реєстратор).

1.2. Обґрунтовуючи доводи позовної заяви, позивач зазначав, що підстав для внесення запису про проведення державної реєстрації права комунальної власності за Воскресенською сільською радою на підставі рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 02.03.2011 у справі № 2-0-18/2011 на земельну ділянку у державного реєстратора не було, оскільки у заявника - Воскресенської сільської ради не було технічної документації, якою визначено площу земельної ділянки, а також місце її розташування у контурі, тому дії про внесення такого запису повинні бути визнані судом протиправними і такий запис скасовано.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.03.2020, яке залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.10.2020, у задоволенні позову СВК "Агрофірма "Україна" відмовлено.

2.2. Мотивуючи рішення, суд зазначив про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог. Суд виходив із того, що рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 02.03.2011 у справі № 2-0-18/2011 визнано відумерлою спадщину, яка відкрилася після смерті особи і складається з права на земельну частку (пай) розміром 7,79 в умовних кадастрових гектарах, ухвалено передати у власність територіальної громади Воскресенської сільської ради право на земельну частку (пай) розміром 7,79 в умовних кадастрових гектарах. Остаточний розмір спірної земельної ділянки визначений на підставі технічної документації з землеустрою, що зазначено у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив про відсутність підстав для скасування запису про державну реєстрацію права комунальної власності (номер запису 157571113) на земельну ділянку.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.10.2020 і рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.03.2020, СВК "Агрофірма "Україна" звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

3.2. СВК "Агрофірма "Україна", звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, які мають значення для правильного вирішення спору, чим порушили положення статей 13, 86, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України (зокрема лист Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 03.09.2019 № 29-8-0.301-4835/2-19); суди установили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. СВК "Агрофірма "Україна" зазначає, що внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, зокрема пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", суди не з`ясували та не дослідили наявні у справі докази. Окрім того, скаржник посилається на пункт 2 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки, на його думку, під час розгляду апеляційної скарги мав місце конфлікт інтересів: суддя-доповідач Антонік С. Г. повинен був заявити самовідвід, оскільки представництво позивача у справі здійснювалося адвокатом Соловйовим В. М., з яким суддя підтримує дружні стосунки.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Як установлено господарським судом, 27.04.2009 між Приазовською районною державною адміністрацією (орендодавець) та СВК "Агрофірма "Україна" (орендар) укладено договір оренди земельної частки (паю), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду невитребувані земельні частки (паї) загальною площею 138,0400 га, у т. ч. 138,0400 га - рілля, виділені в натурі в контурі № 21 -14,1800 га, № 3 - 12,5600 га, № 18 - 6,0900 га, № 68 - 6,6100 га, № 5 - 44,800 га, № 25 - 11,7600 га, згідно зі Схемою поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП "Україна" Приазовського району Запорізької області (далі - договір).

Згідно з пунктом 2.1 договору, невитребувані земельні частки (паї) передаються в оренду для товарного сільськогосподарського виробництва.

За умовами пункту 2.3, договір на невитребувані земельні частки (паї) укладено до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, але в будь-якому випадку не більш ніж на 49 років.

Договір зареєстрований 27.04.2009 у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Воскресенської сільської ради за № 111.

4.2. Суди установили, що сторонами вносилися зміни до договору. Так, додатковою угодою від 08.07.2009 сторони визначили, що орендодавець передає, а орендар приймає в оренду невитребувані земельні частки (паї) загальною площею 96,0000 га, у т. ч. 96,0000 га - рілля, виділені в натурі в контурі № 21 - 14,1800 га, № 3 - 12,5600 га, № 18 - 6,0900 га, № 68 - 6,6100 га, № 5 - 44,800 га, № 25 - 11,7600 га, згідно зі Схемою поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП "Україна" Приазовського району Запорізької області. Додаткова угода до договору оренди землі від 27.04.2009 № 111 зареєстрована 08.07.2009 у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Воскресенської сільської ради за № 113.

Додатковою угодою від 24.10.2012 сторони вирішили внести зміни у договір, зазначивши загальну площу невитребуваних паїв 138.0400 га, у т. ч. 138.0400 га -рілля замінити на загальну площу 89.7201 га, у т. ч. 89.7201 га - рілля. Додаткова угода зареєстрована 12.11.2012 у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Воскресенської сільської ради за № 17.

Додатковою угодою, що зареєстрована 17.02.2014 у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Воскресенської сільської ради № 20, сторони змінили загальну площу невитребуваних земельних часток (паїв) 89,7201 га на 64,4300 га, у тому числі 64,4300 га - рілля, виділені в натурі в контурі № 3 - 6,2800 га, № 5 - 25,6000 га, № 25 - 11,7600 га, № 21 - 14,1800 га, № 68 - 6,6100 га, згідно зі Схемою поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП "Україна" Приазовського району Запорізької області.

Додатковою угодою, що зареєстрована 05.05.2016 у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Воскресенської сільської ради № 22, сторони виклали розділ "Предмет договору" в іншій редакції, визначили, що орендодавець передає, а орендар приймає в оренду невитребувані земельні частки (паї) загальною площею 43,9700 га, у тому числі ріллі - 43,9700 га, із земель колишнього КСП "Україна" Приазовського району Запорізької області.

4.3. Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 02.03.2011 у справі № 2-0-18/2011 визнано відумерлою спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_1 і складається з права на земельну частку (пай) розміром 7,79 в умовних кадастрових гектарах, належної йому на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії РН № 9201987. Вирішено передати у власність територіальній громаді Воскресенської сільської ради право на земельну частку (пай) розміром 7,79 в умовних кадастрових гектарах, яке належало ОСОБА_1 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії РН № 9201987.

4.4. Рішенням позачергової сесії 7 скликання Воскресенської сільської ради від 28.07.2016 № 8 на виконання рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 02.03.2011 у справі № 2-0-18/2011 ухвалено прийняти у власність територіальної громади Воскресенської сільської ради земельну ділянку загальною площею 7,79 умовно-кадастрових га вартістю 87 776 грн, яка розташована на території Воскресенської сільської ради та визнана судом відумерлою спадщиною; надано згоду на підготовку матеріалів для передачі земельної ділянки розміром 7,79 умовно-кадастрових га та вартістю 87 776 грн до земель комунальної власності територіальної громади.

4.5. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 65186113, дата формування: 05.08.2016), державним реєстратором Приазовської районної державної адміністрації Новіковим Артемом Валерійовичем 02.08.2016 зроблений запис про проведення державної реєстрації права комунальної власності (номер запису про право власності: 15757113) за Воскресенською сільською радою на земельну ділянку. Підставою виникнення права власності зазначено рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 02.03.2011 у справі № 2-0-18/2011. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30798749 від 05.08.2016, Новіков Артем Валерійович, Приазовська районна державна адміністрація.

4.6. Позивач 03.07.2019 отримав позовну заяву вих. № 36/2-593вих.19 від 30.05.2019 Мелітопольської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Воскресенської сільської ради про зобов`язання СВК "Агрофірма "Україна" повернути земельні ділянки з кадастровими номерами 2324582200:01:002:0044, 2324582200:01:002:0043, 2324582200:01:002:0041, 2324582200:01:002:0040 площею 6,4 га кожна, а загальною площею 25,6 га, які знаходяться на території Воскресенської сільської ради (за межами населеного пункту), власнику - Воскресенській сільській раді.

4.7. Спір виник у зв`язку з реєстрацією права власності за Воскресенською сільською радою земельної ділянки з кадастровим номером 2324582200:01:002:0043.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга СВК "Агрофірма "Україна" не може бути задоволена з огляду на таке.

5.2. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, які мають значення для правильного вирішення спору, чим порушили положення статей 13, 86, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України (зокрема лист ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 03.09.2019 № 29-8-0.301-4835/2-19); суди установили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Окрім того, скаржник посилається на пункт 2 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки, на його думку, під час розгляду апеляційної скарги мав місце конфлікт інтересів: суддя-доповідач Антонік С. Г. повинен був заявити самовідвід у справі, оскільки представництво позивача у справі здійснювалося адвокатом Соловйовим В. М., з яким суддя підтримує дружні стосунки.

5.3. За змістом пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

При цьому, згідно з частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.4. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, які мають значення для правильного вирішення спору, чим порушили положення статей 13, 86, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів за умови необґрунтованості підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.5. За змістом пункту 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права у разі якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Скаржник зазначає, що у Воскресенської сільської ради була відсутня технічна документація із землеустрою, тому підстав для внесення запису про проведення державної реєстрації права комунальної власності за відповідачем на підставі рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 02.03.2011 у справі № 2-о-18/2011 на земельну ділянку не було, проте фактичні обставини проведення реєстратором державної реєстрації права власності встановлені судами на підставі недопустимих доказів.

За змістом статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Отже, допустимість доказів визначається законністю джерел, умов і способів їх одержання.

Суд відповідно до положень статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України зобов`язаний оцінити належність, допустимість, достовірність та достатність доказів у справі, зокрема, в їх сукупності, з огляду на їх зміст, вимоги закону та умови договорів та зробити обґрунтований висновок щодо доведеності або недоведеності обставин справи, які входять до предмета доказування. Обов`язок доказування та подання доказів покладено на сторону, яка і повинна довести ті обставини, на якій вона посилається (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

До загального предмета доказування у спорах про скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно входить факт здійснення державним реєстратором реєстраційних дій з порушенням/дотриманням норм чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і надалі у редакції Закону станом на дату проведення спірної реєстрації 02.08.2016) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Відповідно до пункту 1 Порядку, цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Суд першої інстанції установив, що відділом у Приазовському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області подано інформацію (листи від 11.12.2019 вих. № 9-8-0.32-957/111-19, від 24.01.2020 вих. № 9-8-0.32-52/111-20, т. 1 а. с. 208, 243), що згідно з відомостями з Державного земельного кадастру земельна ділянка, яка розташована на території Воскресенської сільської ради, була зареєстрована на підставі технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 21.05.2013. До листа від 24.01.2020 вих. № 9-8-0.32-52/111-20 додано копію заяви Воскресенської сільської ради до відділу Держземагенства у Приазовському районі Запорізької області про державну реєстрацію земельної ділянки.

Суд першої інстанції зазначив, що на виконання ухвали суду від 15.01.2020 до суду від Приазовської районної державної адміністрації надійшла копія реєстраційної справи земельної ділянки. Суд установив, що у даній реєстраційній справі міститься: заява (реєстраційний номер заяви 17926960) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень стосовно земельної ділянки кадастровий номер 2324582200:01:002:0043, яка розташована на території Воскресенської сільської ради; рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 02.03.2011 у справі № 2-0-18/2011; рішення 14 позачергової сесії 7 скликання Воскресенської сільської ради від 28.07.2016 № 8; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2302277182016 від 19.07.2016 стосовно земельної ділянки площею 6,4000 га, кадастровий номер 2324582200:01:002:0043, яка розташована на території Воскресенської сільської ради (у витязі зазначено дату державної реєстрації земельної ділянки - 21.05.2013, підстава здійснення державної реєстрації земельної ділянки - технічна документація з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 14.03.2012); кадастровий план земельної ділянки кадастровий номер 2324582200:01:002:0043; рішення № 30798749 від 05.08.2016 державного реєстратора прав на нерухоме майно Новікова А. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень стосовно проведення державної реєстрації прав власності, форма власності: комунальна на земельну ділянку, що розташована на території Воскресенської сільської ради, кадастровий номер земельної ділянки 2324582200:01:002:0043, за суб`єктом Воскресенська сільська рада, відкрити розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна; інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 65186113, дата формування: 05.08.2016). Також містяться документи на підтвердження повноважень Воскресенського сільського голови.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що державному реєстратору були подані документи, визначені Порядком, зокрема був поданий Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 2324582200:01:002:0043, в якому зазначено площу земельної ділянки - 6.4000 га. Отже, суди надали правову оцінку доказам відповідно до вимог статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України.

Аргументи скаржника зводяться до того, що він вважає неналежними докази, на підставі яких суди дійшли висновку про проведення державним реєстратором державної реєстрації відповідно до вимог чинного законодавства, проте аргументів про їх недопустимість не наводить.

Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

5.6. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, який, зокрема, відсилає до пункту 2 частини 1 статті 310 цього Кодексу, колегія суддів зазначає таке.

Скаржник вважає, що у судді-доповідача у справі Антоніка С. Г. під час розгляду апеляційної скарги СВК "Агрофірма "Україна" були підстави для самовідводу, на який розраховував СВК "Агрофірма "Україна". Скаржник зазначає, що представником СВК "Агрофірма "Україна" у справі був адвокат Соловйов В. М., з яким суддя Антонік С. Г. має дружні стосунки. На підтвердження своїх аргументів скаржник послався на те, що 11.04.2019 колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: Антонік С. Г. - доповідач, суддів Березкіна О. В., Іванова О. Г. задовольнила заяву судді Антоніка С. Г. про самовідвід з посиланням на те, що представником у справі є адвокат Соловйов В. М., з яким суддя Антонік С. Г. підтримував дружні стосунки; такі обставини можуть вплинути на об`єктивність та неупередженість під час розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою.

Оскільки учасниками справи відвід суддям, які брали участь у справі, не заявлявся, викладені скаржником обставини не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

5.7. Колегія суддів зауважує, що статтею 296 Господарського процесуального кодексу України визначено вичерпний перелік підстав закриття касаційного провадження, серед яких відсутня така підстава, як необгрунтованість підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Тому у разі, коли після відкриття касаційного провадження виявилося, що передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстава не знайшла підтвердження, Верховний Суд має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а не закривати касаційне провадження.

Наведене випливає з положень другого речення пункту 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого, якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

5.8. Таким чином, викладені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень із зазначених підстав.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

6.3. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

6.4. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. З огляду на те, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення і постанову - без змін.

6.6. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанції, підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень немає.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрофірма "Україна" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.10.2020 і рішення Господарського суду Запорізької області від 30.03.2020 у справі № 908/2847/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак