Постанова

Іменем України

17 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 164/1135/16-к

провадження № 51-373 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Кравченка С.І.,

суддів: Білик Н.В., Остапука В.І.,

при секретарі Ігнатенку Ю.В.,

за участю прокурора Гошовської Ю.М.,

захисника Лукашука А.В.,

виправданого ОСОБА_1 ,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №42015030000000189, за обвинуваченням

ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в смт. Маневичі Волинської області, проживає по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився у с. Семки Маневицького району Волинської області, проживає по АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 30 липня 2020 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Маневицького районного суду Волинської області від 7 березня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано невинуватими у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 367 КК України та виправдано.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 5 жовтня 2017 року зазначений вирок місцевого суду залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 27 вересня 2018 року ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 5 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 25 березня 2019 року вирок Маневицького районного суду Волинської області від 7 березня 2017 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року ухвалу Волинського апеляційного суду від 25 березня 2019 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2019 року задоволено подання Волинського апеляційного суду та направлено матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Рівненського апеляційного суду для розгляду.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 30 липня 2020 року вирок Маневицького районного суду Волинської області від 7 березня 2017 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без зміни.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, за таких обставин.

Відповідно до наказу тимчасово виконуючого обов`язки директора державного підприємства «Поліське лісове господарство» № 99 від 10 червня 2015 року, обов`язки лісничого Розничівського лісництва ДП «Поліське ЛГ» покладено на ОСОБА_1 як на лісничого Куликовицького лісництва ДП «Поліське ЛГ».

У своїй діяльності ОСОБА_1 зобов`язаний керуватися посадовою інструкцією лісничого лісгоспу, затвердженою директором ДП «Поліське ЛГ» ОСОБА_3 14 червня 2011 року, зі змістом якої ОСОБА_1 ознайомлений під розписку.

ОСОБА_1 , будучи представником влади, виконуючи обов`язки лісничого Розничівського лісництва ДП «Поліське ЛГ», являючись службовою особою, яка постійно обіймає на державному підприємстві посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, усупереч вимогам ч. 1 ст. 69, ч. 8 ст. 70 Лісового Кодексу України, пунктів 36-40 Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 761 від 23 травня 2007 року, пунктів 2.4, 2.7, 3.1, 3.5, 4.11, 6.1 - 6.4 Методичних вказівок з відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків та огляду місць заготівлі деревини в лісах Державного агентства лісових ресурсів України, затверджених наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 9 від 21 січня 2013 року, пунктів 1, 5 розділу 1, пунктів 1, 4, 15 - 18, 20, 24 розділу II, пунктів 2,3 розділу «V» Посадової інструкції, в червні 2015 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи у с. Розничі Маневицького району Волинської області, не переконавшись у достовірності даних, зазначених в лісорубному квитку серії 02 ЛБК № 474646 від 17 лютого 2015 року, щодо місць розташування 4-го, 7-го, 8-го та 12-го виділів 35-го кварталу Розничівського лісництва ДП «Поліське ЛГ», за відсутності дозволу - лісорубного квитка на спеціальне лісокористування в 7-му, 8-му та 12-му виділах 35-го кварталу даного лісництва, дав вказівку майстру лісу цього ж лісництва та лісорубній бригаді розпочинати рубку дерев, яку останні виконали. Впродовж здійснення рубки дерев, зокрема, протягом липня-серпня 2015 року, в 7-му, 8-му та 12-му виділах 35-го кварталу даного лісництва в.о. лісничого Розничівського лісництва ДП «Поліське ЛГ» ОСОБА_1 , будучи матеріально-відповідальною особою, не здійснив контрольних перевірок правомірності рубок, не забезпечив правил відпуску лісу на пні, правил рубання лісу, хоча в силу своїх посадових обов`язків повинен був і міг це перевірити, що, як наслідок, спричинило збитки ДП «Поліське ЛГ» на загальну суму 2 319 614, 63 грн. Згідно з обвинувальним актом, внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків через несумлінне ставлення до них, без лісорубного квитка незаконно зрубано 762 дерева у 7-му, 8-му та 12-му виділах 35-го кварталу Розничівського лісництва ДП «Поліське ЛГ», у зв`язку з чим державним інтересам в особі ДП «Поліське ЛГ» завдано збитків на суму 2 319 614, 63 грн., що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам у сфері охорони, відтворення, сталого і раціонального використання лісових ресурсів.

ОСОБА_2 досудовим розслідуванням обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, за таких обставин.

На підставі п. 23 наказу директора ДП «Поліське ЛГ» № 24 від 14 червня 2011 року ОСОБА_2 призначено на посаду майстра лісу Розничівського лісництва зазначеного підприємства. Відповідно до паспорту обходу № 5 Розничівського лісництва ДП «Поліське ЛГ» квартал 35 Розничівського лісництва загальною площею 81 га перебував у обході ОСОБА_2 , про що останній проставив свій підпис у паспорті обходу.

У своїй діяльності ОСОБА_2 зобов`язаний керуватися посадовою інструкцією майстра лісу, затвердженою директором ДП «Поліське ЛГ» ОСОБА_3 14 червня 2011 року, зі змістом якої ОСОБА_2 ознайомлений під розписку.

ОСОБА_2 , будучи представником влади, перебуваючи на посаді майстра лісу Розничівського лісництва ДП «Поліське ЛГ», являючись службовою особою, яка постійно обіймає на державному підприємстві посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, усупереч вимогам ч. 1 ст. 69, ч. 8 ст. 70 Лісового Кодексу України, пунктів 36-40 Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 761 від 23 травня 2007 року, пунктів 2.4, 2.7, 3.1, 3.5, 4.11, 6.1 - 6.4 Методичних вказівок з відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків та огляду місць заготівлі деревини в лісах Державного агентства лісових ресурсів України, затверджених наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 9 від 21 січня 2013 року, пунктів 1, 2, 4 розділу 1, пунктів 6, 8, 14, 15, 17 розділу II, пунктів 2, 3 розділу «V» Посадової інструкції, у липні 2015 року на території Маневицького району, точного місця не встановлено, отримав вказівку від ОСОБА_1 провести порубку лісу у виділі 4 кварталу 35 Розничівського лісництва вказаного підприємства, не встановивши на місцевості точне місцезнаходження цього виділу, не перевіривши переважаючий породний склад дерев, не звіривши площу та межі ділянки із площею, зазначеною в лісорубному квитку серії 02 ЛБК № 474646 від 17 лютого 2015 року, місцем розташування 4-го, 7-го, 8-го та 12-го виділів 35-го кварталу Розничівського лісництва ДП «Поліське ЛГ», за відсутності дозволу - лісорубного квитка на спеціальне лісокористування у 7-му, 8-му та 12-му виділах 35-го кварталу даного лісництва, дав вказівку штатній лісорубній бригаді розпочинати рубку дерев, яку останні виконали. Впродовж здійснення рубки дерев, зокрема, протягом липня-серпня 2015 року в 7-му, 8-му та 12-му виділах 35-го кварталу даного лісництва, майстер лісу ОСОБА_2 , будучи матеріально-відповідальною особою, не здійснив контрольних перевірок правомірності рубок, не забезпечив правил відпуску лісу на пні, правил рубання лісу, хоча в силу своїх посадових обов`язків повинен був і міг це перевірити, що, як наслідок, спричинило збитки ДП «Поліське ЛГ» на загальну суму 2 319 614, 63 грн. Таким чином, унаслідок неналежного виконання своїх посадових обов`язків ОСОБА_2 через несумлінне ставлення до них, без лісорубного квитка незаконно зрубано 762 дерева у 7-му, 8-му та 12-му виділах 35-го кварталу Розничівського лісництва ДП «Поліське ЛГ», у зв`язку з чим державним інтересам в особі ДП «Поліське ЛГ» завдано збитків на суму 2 319 614, 63 грн., що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам у сфері охорони, відтворення, сталого і раціонального використання лісових ресурсів.

За наслідками розгляду кримінального провадження суд дійшов висновку, що пред`явлене ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст.367 КК України, не знайшло свого підтвердження, оскільки не доведено, що в діянні останніх є склад кримінального правопорушення.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. На переконання прокурора, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доказам сторони обвинувачення, що призвело до безпідставного виправдання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення та уникнення останніми покарання. Вважає, що ухвала апеляційного суду постановлена без додержання вимог статей 22, 23, 94, 370, 374, 419, 439 КПК України.

У надісланих до суду письмових поясненнях представник цивільного позивача - Державної екологічної інспекції у Волинській області просить задовольнити вимоги касаційної скарги прокурора, ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд провадження в суді апеляційної інстанції.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор Гошовська Ю.М. підтримала доводи, викладені в касаційній скарзі прокурора, просила скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Захисник Лукашук А.В. заперечив проти задоволення касаційної скарги прокурора, ухвалу апеляційного суду просив залишити без зміни.

Виправданий ОСОБА_1 вважав касаційну скаргу прокурора необґрунтованою, ухвалу апеляційного суду просив залишити без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, положеннями ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог ст. 370 КПКУкраїни судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Статтею 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

Процесуальним законом передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Крім того, жоден доказ не має наперед встановленої сили (ч. 1, ч. 2 ст. 94 КПК України).

Як вбачається із матеріалів провадження, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, дійшов висновку, що обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_1 та ОСОБА_2 органом досудового розслідування, у вчиненні ними злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 ККУкраїни, не знайшло свого підтвердження, та виправдав їх у зв`язку з недоведеністю їх вини у вчиненні даного злочину.

Під час ухвалення виправдувального вироку суд першої інстанції виходив з того, що суду не надано доказів, які б підтверджували невиконання або неналежне виконання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покладених на них службових обов`язків, та діями останніх не заподіяно шкоди охоронюваним законом інтересам держави в особі ДП «Поліське ЛГ», що виразилось в тяжких наслідках, що виключає кваліфікацію їх дій за ч. 2 ст. 367 КК України.

Слід зауважити, що об`єктивна сторона службової недбалості включає в себе сукупність трьох ознак: 1) діяння у формі невиконання чи неналежного виконання службовою особою своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них (дія чи бездіяльність); 2) суспільно небезпечні наслідки у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб (ч. 1 ст. 367 КК України) або тяжких наслідків (ч. 2 ст. 367 КК України); 3) причинний зв`язок між діянням (бездіяльністю) та наслідками.

Відповідальність за ст. 367 КК України настає лише у випадку, якщо дії, невиконання чи неналежне виконання яких спричинило передбачені в зазначеній статті наслідки, входили у коло службових обов`язків цієї службової особи, або якщо обов`язок діяти відповідним чином юридично був включений (законом, указом, постановою, наказом, інструкцією тощо) до кола службових повноважень такої особи.

Як було встановлено судом першої інстанції, згідно з посадовою інструкцією лісничого від 14 червня 2011 року, з якою ознайомлений ОСОБА_1 - лісничий забезпечує додержання правил відпуску лісу на пні, рубання лісу, проводить огляд місць рубань, проте до його обов`язків не входить перевірка правильності дій спеціалізованої бригади з відводу і таксації лісосік. Тож останній, будучи впевненим, що спеціалізованою бригадою з відводу і таксації лісосік правильно визначено межі виділу 4 кварталу 35, надав вказівку на вирубку цієї ділянки.

Згідно з посадовою інструкцією майстра лісу від 14 червня 2011 року, з якою ознайомлений ОСОБА_2 - майстер лісу бере участь у відведенні і таксації лісосік, оглядає місця рубки та заготівлі лісоматеріалів, проте згідно його повноважень, він не може керувати діями спеціалізованої бригади з відводу і таксації лісосік.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 був частково присутнім при відводі виділу 4 кварталу 35, який відбувався весною 2014 року. Даний відвід проводився спеціалізованою бригадою з відводу і таксації лісосік. Підстав ставити під сумнів дії спеціалізованої бригади у ОСОБА_2 не було, так як посадові особи, що здійснювали відвід були наділені такими повноваженнями, володіли спеціальними знаннями, при відведенні користувались спеціальними засобами, орієнтуючись на відповідну документацію та спеціальні комп`ютерні програми. Він як майстер лісу виконував лише вказівки керівника вказаної бригади ОСОБА_4 , які полягали в позначенні дерев фарбуючим матеріалом, а в подальшому у встановленні межових стовпів на ділянці вказаної ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Водночас, судом було враховано, що виділи 4,7,8,12 кварталу 35 знаходяться близько один від одного, з однаковим породним складом дерев, з непомітною розбіжністю на місцевості у площі, а також те, що на картах лісовпорядкування відсутні всі лісові дороги, що підтвердив свідок ОСОБА_6 , та квартал 35, який входив до обходу закріпленого за ОСОБА_2 значної площі - 81 га. В даному випадку акт прийняття-передачі лісосіки виділу 4 кварталу 35 - відсутній, що позбавило можливості у разі виявлення розбіжностей між даними матеріалів виділення лісосіки і даними матеріалів за результатами огляду цієї лісосіки провести її контрольну перевірку. Однак ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 в даній ситуації не були наділені службовим обов`язком складати акт прийняття-передачі вказаної лісосіки. На дану ділянку, виділи 7,8,12 кварталу 35, був виписаний лісорубний квиток і була сплачена нарахована сума лісового доходу в повній мірі, вся заготовлена лісова продукція реалізована підприємством, за що було отримано прибуток, що підтверджується довідкою ДП «Поліське ЛГ» від 24 червня 2016 року, показаннями свідка ОСОБА_7 , яка являється головним бухгалтером цього підприємства. Окрім того, згідно з пунктом 5 «Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів», допускається оформлення лісорубного квитка протягом місяця від початку рубки, при чому оформлений лісорубний квиток на дану ділянку є в наявності.

Як було встановлено судом, саме спеціалізованою бригадою з відводу і таксації лісосік під керівництвом ОСОБА_4 весною 2014 року, точної дати судом не встановлено, було помилково відведено виділи 7,8,12 кварталу 35, замість виділу 4 та грубо порушено вимоги методичних вказівок з відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків та огляду місць заготівлі деревини в лісах Державного агентства лісових ресурсів України, затверджених наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 21 січня 2013 року №9. Доказами того, що іншими посадовими особами ДП «Поліське ЛГ» було допущено ряд помилок, є невідповідність в матеріалах дати на первинних матеріалах «нібито» відводу виділу 4, кварталу 35, оскільки така дата є пізнішою за дату Акту передачі лісосічного фонду. Акт передачі лісосічного фонду на 2015 рік, яким передавалась вказана ділянка, датований 10 вересня 2014 року, а матеріали відводу зазначеної ділянки датовані 22 листопада 2014 року, тобто майже через два місяці.

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 помилялись у своїх діях в результаті прямого дійсного зв`язку з грубою помилкою інших посадових осіб, та діями яких не заподіяно шкоди охоронюваним законом інтересам держави в особі ДП «Поліське ЛГ», що виразилось в тяжких наслідках, а тому їх дії суд вірно оцінив, як такі, що не підпадають під ознаку неналежного виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції. Переглядаючи вирок суду, дотримався вимог статей 405, 407, 412-414 КПК України, ретельно перевірив доводи апеляційної скарги прокурора, проаналізував їх, дав на них обґрунтовані відповіді, зазначивши в ухвалі підстави, через які визнав їх необґрунтованими, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду.

З огляду на положення ст. 404 КПКУкраїни суд апеляційної інстанції не зобов`язаний повторно досліджувати всі зібрані у справі докази. Повторне дослідження доказів є правом, а не обов`язком суду.

Відмовляючи у задоволенні клопотання прокурора про повторний допит свідків, апеляційний суд виходив із того, що зазначене клопотання не містить посилання, що вказані докази судом першої інстанції досліджені не повно або з порушенням. Разом з тим, судом апеляційної інстанції за клопотанням сторони обвинувачення проводилось часткове дослідження письмових матеріалів провадження, за наслідками якого апеляційний суд не знайшов підстав для надання цим доказам іншої оцінки, ніж ту, яку надав суд першої інстанції.

Окрім того, під час апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено додаткових обставин, які б давали підстави вважати висновок суду першої інстанції про недоведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч.2 ст.367 КК України помилковим.

Ухвала апеляційного суду є належно вмотивованою та обґрунтованою і за змістом відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, у ній наведено мотиви, з яких виходив суд, та положення закону, якими він керувався при постановленні рішення.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би підставами для скасування оскаржуваної ухвали, про що йдеться у касаційній скарзі прокурора, не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Рівненського апеляційного суду від 30 липня 2020 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

С.І. Кравченко Н.В. Білик В.І. Остапук