ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 339/136/17

провадження № 51-1734км19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Макаровець А.М.,

суддів Лагнюка М.М., Огурецького В.П.

за участю:

секретаря судового засідання Демчука П.О.,

прокурора Костюка О.С.,

виправданого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

захисника Вань І.Р. (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за №12016090160000833, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Поляниця Болехівської міської ради Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК),

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді першої та апеляційної інстанцій, на вирок Болехівського міського суду від 31 січня 2020 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 17 червня 2020 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Болехівського міського суду від 31 січня 2020 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК та виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень.

Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 17 червня 2020 року вирок щодо ОСОБА_1 залишив без зміни.

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що у вересні 2015 року в м. Болехові Івано-Франківської області на березі річки Сукіль знайшов кілька кущів конопель, з яких зрізав листки та вершки, склав їх у поліетиленовий пакет, переніс за місцем свого проживання на АДРЕСА_1 , де в господарській будівлі висушив та зберігав.

У січні 2016 року ОСОБА_1 за допомогою металевої банки, пластикової пляшки і металевого наперстка виготовив предмет для вживання наркотичного засобу, використовуючи який, протягом року викурював наркотичний засіб, обіг якого заборонено законом,- екстракт канабісу. Також протягом 2016 року ОСОБА_1 за допомогою шести трубок для куріння, які виготовив самостійно з металу та деревини, викурював наркотичний засіб, обіг якого заборонено законом, - екстракт канабісу.

Крім цього, ОСОБА_1 у березні 2016 року на тротуарі на вул. С. Стрільціу в м. Болехові Івано-Франківської області знайшов запал до ручної гранати, який у подальшому, усвідомлюючи, що цей предмет є боєприпасом, зберігання якого без передбаченого законом дозволу заборонено, переніс за місцем свого проживання на АДРЕСА_1 , де в господарській будівлі сховав у паперову коробку та протягом року зберігав без передбаченого законом дозволу.

24 листопада 2016 року близько 9:00 працівниками поліції під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 у господарській будівлі виявлено та вилучено: пристрій для вживання наркотичного засобу, на стінках якого відповідно до висновку експерта виявлено особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено -екстракт канабісу загальною масою 0,286 г; шість предметів, схожих на трубки для куріння, на стінках яких відповідно до висновку експерта виявлено особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, - екстракт канабісу загальною масою 0,398 г; запал до ручної гранати, який є боєприпасом.

Також ОСОБА_1 у невстановлені період та місці у не встановленої слідством особи незаконно придбав з метою збуту психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін у великих розмірах, яку приніс за місцем проживання в АДРЕСА_1 та незаконно зберігав у господарській споруді з метою подальшого збуту. 16 вересня 2016 року ОСОБА_1 за вказаною адресою незаконно збув ОСОБА_2 за 2500 грн порошкоподібну речовину масою 8,893 г, яка у своєму складі містила психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін масою 5,131 грам за

У подальшому ОСОБА_3 за місцем свого проживання на АДРЕСА_2 упакував цю психотропну речовину в картонну коробку, яку того ж дня, за попередньою домовленістю з ОСОБА_4 , переслав з відділення «Нової пошти», що на вул. Петрушевича, 4 у м. Болехові Івано-Франківської області, у відділення №1 «Нової пошти» на вул. Слобідській, 1 у м. Миколаїв 20 вересня 2016 року ОСОБА_5 отримав вказану посилку та наступного дня приніс її до слідчого управління ГУНП в Миколаївській області, де добровільно видав працівникам поліції.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Також вважає ці рішення незаконними на підставах невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

На обґрунтування своїх доводів прокурор зазначає, що суд першої інстанції:

- не навів належних мотивів, на підставі яких він визнав висновки експертів № 5-68/16 від 28 листопада 2016 року, № 2.1-1009/16 від 27 листопада 2016 року та № 2.1-1008/16 від 27 листопада 2016 року недопустимими доказами, окрім того, що вони отримані в межах розслідування іншого кримінального провадження, оскільки у подальшому матеріали, які містять ці висновки, були виділені прокурором згідно ст. 217 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у окреме кримінальне провадження і зареєстровані в ЄРДР;

- безпідставно зазначив, що суду не надано переконливих доказів того, що саме ОСОБА_1 належать вилучені предмети;

- не дав оцінку показанням свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які були понятими під час обшуку 24 листопада 2016 року та засвідчили факт виявлення за місцем проживання ОСОБА_1 у господарській споруді, яка була зачинена і доступ до якої був обмежений, предметів пристосованих для вживання наркотичних засобів, та запалу до гранати;

- не врахував зібраних стороною обвинувачення доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.307 КК, а саме: показань ОСОБА_3 про придбання ним у ОСОБА_1 амфетаміну, які жодним чином не спростовані; даних висновку експерта № 1132 від 11 жовтня 2016 року, згідно з яким видана і вилучена під час огляду ОСОБА_8 речовина містить у своєму складі 5,131г амфетаміну; протоколу огляду місця події від 21 вересня 2016 року у м. Миколаєві.

Крім того, прокурор посилається на те, що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. 419 КПК не звернув уваги на безпідставне визнання частини доказів у провадженні недопустимими та не мотивував належним чином свого рішення про залишення без зміни виправдувального вироку суду першої інстанції.

Позиції учасників судового провадження

На касаційну скаргу прокурора подано заперечення від захисника Вань І.Р.

У судовому засіданні:

- прокурор не підтримав касаційну скаргу;

- захисник та виправданий вважали судові рішення законними та обґрунтованими й просили залишити їх без зміни.

Мотиви Суду

За приписами ст. 433 КПКсуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Він є судом права, а не факту, і при перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.

Тому доводи у скарзі прокурора в частині перевірки судових рішень у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є предметом дослідження та перевірки суду касаційної інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

На підставі ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, на потерпілого.

Суд може постановити обвинувальний вирок лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності й виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Згідно з вимогами статей 370, 374 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.Мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.У мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі й поданих у судовому засіданні.

Ретельно перевіривши зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення, суд першої інстанції навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненому не визнав, відмовившись на підставі ст. 63 Конституції України давати показання, і просив його виправдати.

Згідно з вимогами частин 1- 3 ст. 214 КПК слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Судом першої інстанції встановлено, що обшук житла ОСОБА_1 проводився 24 листопада 2016 року в межах кримінального провадження №12016090160000782 за правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 185 КК. Під час цієї слідчої дії слідчим самостійно були виявлені обставини, що могли свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Згідно з вимогами закону слідчий зобов`язаний був невідкладно внести відповідні відомості до ЄРДР і тільки після цього розпочати розслідування. Однак, процесуальне рішення на підставі ст. 217 КПК щодо виділення матеріалів кримінального провадження прокурором було прийнято тільки 29 листопада 2016 року та цього ж дня внесено відомості до ЄРДР. В межах кримінального провадження №12016090160000782 та до внесення відомостей до ЄРДР в даному кримінальному провадженні були проведені експертизи і отримано висновки експертів №2.1-1009/16 від 27 листопада 2016 року, №2.1-1008/16 від 27 листопада 2016 року та №5-68/16 від 28 листопада 2016 року, якими встановлено належність вилучених під час обшуку 24 листопада 2016 року речовин та речей до предметів, які вилучені законом з обігу.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції визнав зазначені вище докази недопустимими, оскільки вони були отримані органом досудового розслідування до внесення відомостей до ЄРДР в даному кримінальному провадженні, з порушенням вимог статей 84, 86, 93 та ч.3 ст.214 КПК.

Судом першої інстанції встановлено також порушення статей 104, 106 КПК при проведенні обшуку 24 листопада 2016 року, оскільки в протоколі цієї слідчої дії не було зазначено, які речі вилучено та їх індивідуальні ознаки, а також слідчим не відображено процедуру упакування та вилучення речей.

Суд першої інстанції дав належну оцінку показанням свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які були понятими під час обшуку 24 листопада 2016 року та засвідчили факт виявлення за місцем проживання ОСОБА_1 у господарській будівлі предметів, пристосованих для вживання наркотичних засобів, і запалу до гранати. Так, суд зазначив, що показання цих свідків лише встановлюють факт виявлення під час обшуку предметів і не є доказом того, що вони є наркотичним засобом і боєприпасом, а також не доводять належність виявлених предметів саме ОСОБА_1 , адже слідчих дій з приводу виявлення та фіксування відбитків слідів на цих речах на предмет ідентифікації для підтвердження факту належності їх саме ОСОБА_1 не проводилося, а за місцем проживання останнього мешкають ще й інші особи.

З урахуванням вищезазначеного доводи прокурора в касаційній скарзі щодо неврахування показань зазначених свідків про те, що господарська будівля, у якій було проведено обшук, закривалася та доступ до неї був обмежений, в цілому не спростовують висновків суду в цій частині.

Судом першої інстанції також встановлено, що всі інші письмові докази та показання свідків як кожен окремо, так і в сукупності не містять даних, які б поза розумним сумнівом доводили причетність обвинуваченого до вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 та ч. 2 ст. 309 КК.

Судом першої інстанції дано оцінку кожному зібраному і наданому стороною обвинувачення доказу на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК.

Як убачається з матеріалів провадження, вироком Болехівського міського суду від 13 квітня 2017 року затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_3 . Вказаний вирок був ухвалений без дослідження доказів, тому що обставини справи жодною зі сторін не оспорювалися, а обставини щодо придбання ОСОБА_3 саме в ОСОБА_1 психотропної речовини не були предметом дослідження та не встановлювались судом. Цим вироком ОСОБА_1 не визнавався учасником кримінального провадження. Тому суд першої інстанції не визнав вирок щодо ОСОБА_3 преюдиційним та не прийняв його як доказ винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому дій, передбачених ч.2 ст. 307 КК.

Суд першої інстанції також встановив, що показання ОСОБА_3 суперечливі і не узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_8 . Так, судом враховано, що свідок ОСОБА_3 давав показання про те, що познайомився із ОСОБА_8 через свого двоюрідного брата ОСОБА_9 , який проходив військову службу разом з ОСОБА_10 біля м. Львова, і він дав йому номер телефону ОСОБА_8 , а також стверджував про те, що купував у останнього телефони. Проте свідок ОСОБА_8 з приводу цього дав інші показання, що, на думку суду першої інстанції, ставило під сумнів показання ОСОБА_3 у цілому.

При постановленні вироку судом першої інстанції також обґрунтовано було враховано практику Європейського суду з прав людини, який у п. 86 рішення від 11 липня 2013 року у справі «Веренцов проти України» зазначив, що при оцінці доказу має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність.

Крім того, при постановленні вироку судом було враховано, що будь-яких негласних слідчих дій щодо ОСОБА_1 з метою отримання доказів його протиправної діяльності з придбання ним, зберігання з метою збуту та збуту психотропної речовини, обіг якої обмежено, у великих розмірах, під час досудового розслідування не проводилося, окрім того, відсутній і сам речовий доказ - амфетамін.

Судом першої інстанції досліджувались інші докази, а саме протокол огляду місця події від 21 вересня 2016 року, який складався в іншому кримінальному провадженні і яким зафіксовано факт огляду пакетуа, отриманого ОСОБА_8 від ОСОБА_3 , та виявлення в ньому порошкоподібної речовини білого кольору, висновок експертизи №1132 від 11 жовтня 2016 року, згідно з яким ця речовина містить амфетамін, така експертиза була проведена в іншому кримінальному провадженні.

Крім того, як убачається з матеріалів провадження, суд апеляційної інстанції, скасовуючи обвинувальний вирок щодо ОСОБА_1 та призначаючи новий розгляд ув суді першої інстанції, у своїй ухвалі від 21 березня 2019 року виклав такі ж висновки щодо показань свідка ОСОБА_3 , які згідно зі ст. 415 КПК є обов`язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції через відсутність інших достовірних доказів, які безпосередньо вказують на винуватість ОСОБА_1 за ч.2 ст. 307 КК, не поклав в основу обвинувачення показання свідка ОСОБА_3 .

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу прокурора, належним чином перевірив наведені в ній доводи, дав на них вичерпну відповідь й, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, зазначив в ухвалі достатні підстави, на яких визнав її необґрунтованою. Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК.

З наведеними висновками суду першої та апеляційної інстанцій погоджується і суд касаційної інстанції.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в тому числі й тих, на які вказував прокурор у своїй касаційній скарзі, Судом не встановлено.

Таким чином, підстав для задоволення касаційної скарги прокурора та скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 не вбачається.

Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Болехівського міського суду від 31 січня 2020 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 17 червня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

А.М. Макаровець М.М. Лагнюк В.П. Огурецький