Постанова - Справа № 344/7102/19 - 08.12.2020 - 93525150

Номер рішення	93525150
Номер справи	344/7102/19
Дата набрання законної сили	08.12.2020
Cуд	Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/7102/19

Провадження № 22-ц/4808/1219/20

Головуючий у 1 інстанції Шамотайло О. В.

Суддя-доповідач Горейко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Василишин Л.В., Максюти І.О.

секретаря Мельник О.В.

з участю апелянта та його представника ОСОБА_1 , відповідача-позивача ОСОБА_2 , її представника ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду, ухвалене у складі судді Шамотайла О.В. 16 вересня 2020 року в м. Івано-Франківську,

в с т а н о в и в:

22.04.2019 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Позов мотивував тим, що з 01.08.2015 року він перебуває з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, в якому у них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне сімейне життя у них не склалося, у зв`язку з чим з 01.12.2018 року вони проживають окремо. Таким чином їх сім`я фактично розпалася, шлюб існує формально, примирення між ними неможливе, а подальше перебування у шлюбі суперечить їх інтересам та інтересам дитини.

Позивач також зазначив, що за час перебування в шлюбі ним та відповідачкою за спільні кошти придбано майно, а саме меблі, які були розміщені ними в якості експонату в магазині по АДРЕСА_1 , приміщення якого він орендував згідно договору оренди від 31.10.2016 року та додаткової угоди від 31.10.2017року, і зберігаються в ньому по даний час. 07.11.2018року відповідачка змінила замки до вхідних дверей магазину і з цього часу доступу до магазину він не має. Оскільки в добровільному порядку вони не дійшли згоди щодо поділу вищевказаного майна, то таке підлягає поділу в судовому порядку.

Також, за домовленістю з відповідачкою, він уклав у ПАТ КБ «ПриватБанк» договір про відкриття карткового рахунку та отримав кредитну картку, кошти з якої використовувалися ними спільно на погашення різного роду платежів (комунальні послуги, орендна плата тощо), переказ коштів (оплата навчання відповідачки, оплата товарів для магазину), покупку різного роду товарів для дому та інше. Всі використані кошти та проведені платежі здійснювалися в інтересах сім`ї. Станом на 01.12.2018 року (день припинення подружніх відносин) по вищевказаному рахунку утворилася заборгованість в розмірі 22 941,78 грн. Боргові зобов`язання входять до складу майна, що підлягає поділу, а тому з відповідачки підлягає стягненню на його користь 11 470,89 грн.

Крім того, на початку літа 2018 року ОСОБА_2 без його згоди забрала із спільних сімейних коштів 400 доларів США та 3 000 євро, які використала на власний розсуд, і таким чином самовільно розпорядилася коштами, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Тому з відповідачки слід стягнути на його користь половину вказаних коштів.

Посилаючись на наведене, просив:

1)шлюб між ним та відповідачкою ОСОБА_2 , зареєстрований 01.08.2015 року у Івано-Франківському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, актовий запис №1325, розірвати;

2) визнати за ним в порядку поділу спільного майна подружжя право власності та виділити в натурі наступне майно:

- вітрину одно дверну, 1 права обшита, TAROCCO VACCARI, артикул 6126 - 1 штука, ціна 546,35 євро;

- вітрину одно дверну,1 ліва обшита, TAROCCO VACCARI, артикул 6126 - 1 штука, ціна 546,35 євро;

- сервант 3-х дверний з 3 шухлядами, TAROCCO VACCARI, артикул 6113 - 1 штука, ціна 905,58 євро, а всього на суму 1 998,28 євро, що за курсом НБУ на дату платежу 16.06.2017 року (29,03 грн за 1 євро) складало 58 010,06 грн;

- диван NICOLE ЗР З сидіння LT, ТзОВ «New Trend Concepts» - 1 штука, ціна 715,51 євро, що за курсом НБУ на дату платежу 20.07.2017 року (29,92 грн за 1 євро) складало 21 408,05 грн;

- стіл розкладний різьблений, Morello Gianpaolo, артикул L0016L, 180*90, білий лакований з деталями в золотій і срібній фользі - 1 штука, ціна 1 742,21 євро, що за курсом НБУ на дату платежу 06.12.2017 року (32,18 грн за 1 євро) складало 56 057,56 грн;

3) визнати за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності та виділити в натурі наступне майно:

- тумбочку на дві шухляди, оздоблену декором ручної роботи з золотим напиленням, ТзОВ MOZZO GIORGIO, артикул 1152Y, колір сірий - 2 штуки, ціна 770 євро;

- ліжко двоспальне з золотим напиленням, ТзОВ MOZZO GIORGIO, артикул 11/160, розмір 160*220, колір сірий - 1 штука, ціна 1 340 євро, а всього на суму 2 110 євро, що за курсом НБУ на дату платежу 14.11.2016 року (27,94 грн за 1 євро) складало 58 953,40 грн;

- 6 стільців Pinotti Roberto Traforata з тканиною Lumina Damask 01 білий колір, артикул 1237 та 2 крісла Pinotti Roberto Traforata з тканиною Lumina Damask 01 білий колір, артикул 1238, ціна разом – 1 851,30 євро, що за курсом НБУ на дату платежу 17.01.2018 року (35,04 грн за 1 євро) складало 64 869,55 грн;

- вивіску магазину «Італійські меблі» Arredo Eleganti - 1 штука, ціна 10 360 грн;

- взірці італійських меблевих фабрик;

4) стягнути з ОСОБА_2 на його користь 11 470,89 грн за борговими зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї;

5) стягнути з ОСОБА_2 на його користь 200 доларів США та 1 500 євро (в еквіваленті гривні на час розгляду справи).

6) стягнути з ОСОБА_2 на його користь судові витрати по справі.

23.05.2019 року ОСОБА_2 звернулася в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, який мотивувала тим, що ОСОБА_4 не включив до первісного позову та приховав інше майно, набуте ними під час шлюбу. Так, ними зароблено спільні готівкові кошти в розмірі 100 000 грн та 10 000 євро, які зберігалися у них в сейфі, ключі від якого знаходяться у відповідача. Оскільки між ними відсутня домовленість щодо розподілу вказаних коштів, то такі підлягають поділу в судовому порядку.

Також 12.07.2018року ОСОБА_4 здійснив продаж автомобіля марки HONDA, модель ACCORD СЕДАН-В, 1998 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрованого на нього 05.10.2016 року. Факт продажу автомобіля відповідач від неї приховав, а його відсутність пояснював тим, що віддав автомобіль у тимчасове користування родичам. Отже, вона має право на грошову компенсацію вартості 1/2 частини вказаного автомобіля в розмірі 58 225 грн.

Крім того, 07.12.2018 року відповідач самостійно, без її згоди розпорядився спільним майном, а саме меблями, що були придбані ними під час спільного проживання, віддавши їх своїй сестрі. Таким чином з відповідача слід стягнути на її користь грошову компенсацію вартості 1/2 частини відчужених меблів в розмірі 14 014,24 грн.

Посилаючись на наведене, просила стягнути з відповідача на її користь половину грошових коштів, набутих подружжям під час шлюбу в розмірі 50 000 грн та 5 000 євро (в еквіваленті гривні на час розгляду справи); грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля марки HONDA, модель ACCORD СЕДАН-В, 1998 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , в розмірі 58 225 грн; грошову компенсацію вартості 1/2 частини відчужених меблів в розмірі 14 014,24 грн; судові витрати по справі.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 30.05.2019 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, а ухвалою цього суду від 07.06.2019року первісний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя і зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя об`єднано в одне провадження.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 16.09.2020року первісний позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , зареєстрований 01.08.2015року в Івано-Франківському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, актовий запис №1325.

Неповнолітнього сина сторін ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після розірвання шлюбу залишено на проживання з матір`ю ОСОБА_2 .

Прізвище ОСОБА_2 після розірвання шлюбу вирішено не змінювати на дошлюбне.

Визнано за ОСОБА_4 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності та виділено в натурі наступне майно:

- вітрину одно дверну, 1 права обшита, TAROCCO VACCARI, артикул 6126 - 1 штука, ціна 546,35 євро; вітрину одно дверну, 1 ліва обшита, TAROCCO VACCARI, артикул 6126 - 1 штука, ціна 546,35 євро; сервант 3-х дверний з 3 шухлядами, TAROCCO VACCARI, артикул 6113 - 1 штука, ціна 905,58 євро, а всього на суму 1 998,28 євро, що за курсом НБУ на дату платежу 16.06.2017 року (29,03 грн за 1 євро) складало 58 010,06 грн;

Визнано за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності та виділено в натурі наступне майно:

- тумбочку на дві шухляди, оздоблену декором ручної роботи з золотим напиленням, ТзОВ MOZZO GIORGIO, артикул 1152Y колір сірий - 2 штуки, ціна 770 євро; ліжко двоспальне з золотим напиленням, ТзОВ MOZZO GIORGIO, артикул 11/160, розмір 160*220, колір сірий - 1 штука, ціна 1 340 євро, а всього на суму 2 110 євро, що за курсом НБУ на дату платежу 14.11.2016 року (27,94 грн за 1 євро) складало 58 953,40 грн;

- 6 стільців Pinotti Roberto Traforata з тканиною Lumina Damask 01 білий колір, артикул 1237 та 2 крісла Pinotti Roberto Traforata з тканиною Lumina Damask 01 білий колір, артикул 1238, ціна разом – 1 851,30 євро, що за курсом НБУ на дату платежу 17.01.2018року (35,04 грн за 1 євро) складало 64 869,55 грн;

- вивіску магазину «Італійські меблі» Arredo Eleganti - 1 штука, ціна 10 360 грн;

- взірці італійських меблевих фабрик.

В решті вимог первісного позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 понесені судові витрати в розмірі 1 354,75 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 1/2 частину грошових коштів, набутих подружжям під час шлюбу, а саме в розмірі 50 000 грн та 5 000 євро, що в гривневому еквіваленті на час розгляду справи складає 166 720,50 грн, а всього 216 720,50 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля марки HONDA, модель ACCORD СЕДАН-В, 1998 року випуску, колір сірий, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_1 , в розмірі 24 498,04 грн.

В стягненнігрошової компенсації вартості 1/2 частини відчужених меблів в розмірі 14 014,24 грн ОСОБА_2 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в розмірі 2 384,98 грн.

Не погодившись з рішенням суду в частині задоволених вимог зустрічного позову та відмовлених вимог первісного позову, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема зазначає, що задовольняючи позовну вимогу ОСОБА_2 про стягнення з нього 1/2 частини грошових коштів в розмірі 50 000 грн та 5 000 євро, суд без аналізу факту походження цих коштів, часу та критеріїв їх набуття, безпідставно відніс задекларовані ним за 2018 рік готівкові кошти в розмірі 100 000 грн і 10 000 євро до спільного майна подружжя. Суд не дав оцінки тій обставині, що фактичне припинення між ним та ОСОБА_2 шлюбних відносин відбулося 01.12.2018 року. Спірні готівкові кошти набуті ним для особистого використання на підставі договору позики від 27.12.2018 року, укладеного між ним та його матір`ю ОСОБА_6 . Факт передачі вказаних коштів у борг підтверджується розпискою від 27.12.2018 року. Крім того, даний факт підтвердили в судовому засіданні позичальник ОСОБА_6 та свідки ОСОБА_7 і ОСОБА_8 . Додатковою угодою від 26.12.2019 року до договору позики продовжено строк повернення позики до 27.12.2020 року, а 30.08.2020 року ним повернуто позикодавцю кошти в розмірі 411 070 грн. Вищевказаними доказами та показаннями свідків в сукупності з іншими матеріалами справи підтверджено факт набуття ним грошових коштів після припинення шлюбних відносин для особистих потреб та повністю спростовано презумпцію спільного майна відносно цих коштів. Таким чином, суд допустив порушення норм матеріального права – ст. 60 СК України та не застосував норму, яка підлягала застосуванню – ст. 57 СК України.

Аналогічних порушень, на думку апелянта, допущено судом при вирішенні позовної вимоги ОСОБА_2 про стягнення з нього 1/2 частини вартості автомобіля марки HONDA ACCORD, номерний знак НОМЕР_1 . В ході судового розгляду справи встановлено та підтверджується належними доказами, що даний автомобіль був придбаний 05.12.2010 року за грошові кошти його батька ОСОБА_8 в сумі 4 500 доларів США. При придбанні автомобіля була оформлена нотаріально посвідчена довіреність від 05.12.2010 року, яка фактично є удаваним правочином, так як нею було підмінено договір купівлі-продажу автомобіля. Відтак, транспортний засіб придбаний задовго до його вступу у шлюбні відносини з ОСОБА_2 , не відноситься до спільного майна подружжя та не є об`єктом поділу. Вказані обставини, в тому числі факт купівлі автомобіля та передачі за нього грошових коштів у зазначеній сумі підтверджено поясненнями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та не заперечується самою відповідачкою ОСОБА_2 05.10.2016 року при здійсненні технічного переобладнання автомобіля для роботи на газовому пальному спірний автомобіль був перереєстрований на його ім`я. Державна реєстрація була здійснена на підставі чинної довіреності від 05.12.2010 року. Тобто державною реєстрацією здійснено підтвердження факту наявного права власності, а не придбання майна за спільні сімейні кошти. Однак, суд його аргументів та норм законодавства про те, що державна реєстрація не є способом набуття права власності, а виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення права власності, не врахував.

Також апелянт вважає помилковим висновок суду про відмову в задоволенні його вимоги про стягнення з ОСОБА_2 боргових зобов`язань в сумі 11 470,89 грн. Ухвалюючи рішення в цій частині, суд не дав жодної оцінки наявній у матеріалах справи виписці ПАТ КБ «ПриватБанк» про рух коштів на рахунку № НОМЕР_4 за період з 16.06.2017 року по 01.12.2018 року, з якої видно перелік і цільове використання платежів, які в цілому здійснювалися в інтересах сім`ї, зокрема: оплата комунальних послуг та інтернету, сплата податків, перекази коштів, пов`язаних з оплатою меблів, оплата навчання відповідачки і повернення за неї академічної стипендії, переказ коштів її братові ОСОБА_10 , придбання криптовалюти (біткоїнів), оплата реклами, придбання одягу для дитини та продуктів харчування. Про відкриття і наявність даного карткового рахунку та використання коштів в сімейних цілях ОСОБА_2 було достеменно відомо, оскільки вона також самостійно і часто використовувала дану кредитну карточку. Судом не враховано положення ч. 4 ст. 65 СК України та безпідставно відмовлено в задоволенні його позову в цій частині.

З наведених підстав просить рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову та відмову в зустрічному позові ОСОБА_2

ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких доводи скарги заперечили.

Зазначили, що в апеляційній скарзі апелянт безпідставно посилається на те, що грошові кошти в сумі 100 000 грн та 10 000 євро отримані ним на підставі договору позики, укладеного з ОСОБА_6 , оскільки вказані кошти набуті ними від зайняття підприємницькою діяльністю та зберігалися у них в сейфі. Згідно декларації ОСОБА_4 за 2018 рік дані кошти задекларовані ним в розділі «Грошові активи», при цьому розділ «Фінансові зобов`язання» не заповнений ним з даного приводу. Відсутні відомості про грошові кошти в зазначеній сумі і в декларації ОСОБА_8 - чоловіка ОСОБА_6 , яка як член його сім`ї позичила кошти третій особі. Крім того, договір позики, на який посилається апелянт, підлягає критичній оцінці, оскільки такий укладений ОСОБА_4 з його матір`ю, яка є близьким родичем, а отже зацікавленою особою.

Щодо тверджень апелянта стосовно автомобіля марки HONDA ACCORD, номерний знак НОМЕР_1 , то такий був зареєстрований за ОСОБА_4 05.10.2016 року та проданий ним 12.07.2018 року без її відома, а тому суд правильно вирішив стягнути з ОСОБА_4 на її користь грошову компенсацію вартості 1/2 частини вказаного автомобіля.

Також правильним є висновок суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог ОСОБА_4 про стягнення 11 470,89 грн за борговими зобов`язаннями, 200 доларів США та 1 500 євро, оскільки договір про відкриття карткового рахунку ОСОБА_4 уклав без її відома, кошти з кредитної картки використовував на власний розсуд і на власні потреби, здійснював перекази значних грошових сум невідомим особам, тому дані кошти використані не в інтересах сім`ї, а позовні вимоги про стягнення 200 доларів США та 1 500 євро є безпідставними, необґрунтованими та не доведеними жодними належними доказами.

Посилаючись на наведене, просили залишити апеляційну скаргу ОСОБА_4 без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В засіданні апеляційного суду апелянт та його представник доводи апеляційної скарги підтримали з наведених у ній мотивів.

Відповідач-позивач ОСОБА_2 та її представник доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 заперечили з мотивів, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просили залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду в частині розірвання шлюбу, поділу майна (меблів) та відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частини відчужених меблів в розмірі 14 014,24 грн сторонами не оскаржується, а тому в силу ч. 1 ст. 367 ЦПК України в цій частині апеляційним судом не переглядається.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 01.08.2015 року сторони зареєстрували шлюб у Івано-Франківському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, про що складено відповідний актовий запис №1325, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 , виданим повторно 20.11.2018 року (а.с. 18 в т. 1).

Від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить копія свідоцтва про народження дитини (а.с. 19 в т. 1).

Також встановлено, що за час шлюбу сторонами за спільні кошти придбано майно, яке вони бажають поділити, а саме:

- вітрину однодверну, 1 права обшита, TAROCCO VACCARI, артикул 6126 - 1 штука, ціна 546,35 євро;

- вітрину однодверну 1 ліва обшита, TAROCCO VACCARI, артикул 6126 - 1 штука, ціна 546,35 євро;

- вивіску магазину «Італійські меблі» Arredo Eleganti - 1 штука, ціна 10 360 грн;

- взірці італійських меблевих фабрик нульовою вартістю.

Оскаржуваним рішенням Івано-Франківського міського суду вищевказане майно поділене між сторонами: ОСОБА_4 присуджено майна на загальну суму 135 475,67 грн, ОСОБА_2 - на загальну суму 134 182,95 грн, і в наведеній частині рішення сторонами не оскаржується.

Крім того, ОСОБА_4 бажав поділити грошові кошти в розмірі 400 доларів та 3 000 євро, які за його твердженням є спільним майном подружжя та їх привласнила ОСОБА_2 і грошові кошти за борговими зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї, і станом на день припинення подружніх відносин 01.12.2018 року, борг складав 22 941,78 грн.

ОСОБА_2 бажала поділити спільні грошові кошти, а саме:

- грошові кошти, набуті подружжям під час шлюбу в розмірі 100 000 грн та 10 000 євро;

- грошові кошти за відчужений автомобіль марки HONDA, модель ACCORD СЕДАН-В, 1998 року випуску, сірого кольору, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_1 , в розмірі 116 450 грн;

- грошові кошти за відчужені меблі (стілець Modesta лак арт МО200 - 6 штук, ціна без ПДВ 11 299,98 грн; журнальний столик Modesta лак арт МО300 - 1 штука, ціна без ПДВ 2 800 грн; ТВ тумбу Modesta лак арт МО700 - 1 штука, ціна без ПДВ 7 192,50 грн; навісну шафу Modesta лак арт МО900 - 2 штуки, ціна без ПДВ 5 376 грн; одну полицю підсвітки – 2 штуки, ціна без ПДВ 1 360 грн) в розмірі 28 028,48 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

У абз. 1 ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зі змісту нормативних положень глав 7 та 8 СК України слідує, що власність у сім`ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

У ст. 60 СК України закріплено правило, за яким майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і ч. 3 ст. 368 ЦК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України майном, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є:

1) час набуття такого майна;

2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття);

3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Норма ст. 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.

Тлумачення вказаних норм матеріального права свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ним в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 24.05.2017 року у справі №6-843цс17.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач за первісним позовом ОСОБА_4 не надав доказів щодо наявності в них з ОСОБА_2 400 доларів та 3 000 євро, які є спільним майном подружжя та їх привласнила ОСОБА_2 , а тому суд правильно дійшов висновку, що не підлягають до задоволення вимоги первісного позову ОСОБА_4 щодо стягнення на його користь з відповідача за первісним позовом-позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 200 доларів США і 1 500 євро (в еквіваленті гривні на час розгляду справи) у зв`язку з недоведеністю цих позовних вимог.

Судом першої інстанції також встановлено, що згідно даних щорічної декларації відповідача за зустрічним позовом-позивача за первісним позовом ОСОБА_4 , як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018 рік, в розділі 12 «Грошові активи» (т. 1 а.с. 208-212) підтверджено наявність в подружньому житті у сторін майна, а саме грошових коштів в розмірі 100 000 грн та 10 000 євро, а тому суд дійшов висновку, що зазначені грошові кошти входять в обсяг спільно нажитого майна подружжя і є об`єктом поділу між подружжям ОСОБА_11 , у зв`язку з чим з ОСОБА_4 слід стягнути в користь ОСОБА_2 половину грошових коштів, набутих подружжям під час шлюбу, а саме в розмірі 50 000 грн та 5 000 євро (в еквіваленті гривні на час розгляду справи).

На підтвердження пояснень, що вказані грошові кошти набуті ними під час шлюбу від підприємницької діяльності, ОСОБА_2 послалась на податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік (т. 2 а.с. 84-86), однак при цьому пояснила, що в декларації відображений валовий дохід платника податку ОСОБА_2 . Будь-яких інших доказів про наявність таких коштів у подружжя ОСОБА_11 під час їхнього шлюбу, джерело їх походження матеріали справи не містять.

Оспорюючипоширення правового режиму спільного сумісного майна подружжя на грошові кошти в розмірі 100 000 грн та 10 000 євро, ОСОБА_4 зіслався на те, що з 01.12.2018 року вони з ОСОБА_2 припинили сімейні відносини. Оскільки ОСОБА_2 поміняла замки в магазині, в якому вони займались підприємницькою діяльністю, та забрала їх спільні кошти в розмірі 400 доларів та 3 000 євро, то він не маючи ніяких заощаджень, вирішив позичити гроші в своєї мами, в якої були гроші від продажу земельної ділянки, для особистого використання, можливого розвитку підприємницької діяльності. Однак, йому запропонували державну роботу, яка йому підходила, тому він не зайнявся бізнесом і частково повернув гроші мамі. На підтвердження пояснень надав докази, які судом не досліджені та не надано їм належної правової оцінки.

Згідно матеріалів справи, а саме: договору безпроцентної позики від 27.12.2018 року позикодавець ОСОБА_6 надала позичальнику ОСОБА_4 у готівковій формі безпроцентну позику в сумі 100 000 грн та 10 000 євро, що в перерахунку в національній валюті становить 311 070 грн згідно курсу НБУ на 27.12.2018 року. Позичальник в свою чергу зобов`язався повернути позикодавцю позику в готівковій формі довільними частинами протягом 12 календарних місяців до 27.12.2019 року.

В підтвердження отримання позики позичальник видав позикодавцю розписку про отримання позики від 27.12.2018 року (т. 2 а.с. 38).

Відповідно до додаткової угоди до Договору безпроцентної позики від 27.12.2018 року, укладеної 26.12.2019 року позикодавцем ОСОБА_6 та позичальником ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 160), сторони погодили викласти п. 2 вказаного договору безпроцентної позики в наступній редакції, що позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві отриману суму позики з кінцевим терміном повернення всієї суми позики до 27.12.2020 року.

Згідно розписки про повернення позики від 30.08.2020 року (т. 2 а.с. 161) ОСОБА_6 на виконання умов Договору безпроцентної позики від 27.12.2018 року отримала від ОСОБА_4 411 070 грн в готівковій формі в рахунок оплати позики.

За даними договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 22.05.2018 року (т. 2 а.с. 35, 36), продавець ОСОБА_6 продала, а покупець ТОВ «Злагода-Буд» придбало за 1 000 000 грн належну їй земельну ділянку площею 0,0833 га, яка розташована в АДРЕСА_2 та розташовані на цій земельній ділянці 70/100 частин житлового будинку АДРЕСА_2 , з господарськими будівлями та спорудами.

Вказаний договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлісяком Т.Ю. та зареєстрований в реєстрі за №1112.

Згідно декларації за 2018 рік суб`єкта декларування ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 175-179, 208-212) в розділі 12 «Грошові активи» ним задекларовано готівкові кошти в розмірі 100 000 грн та 10 000 євро. В розділі 13 «Фінансові зобов`язання» ним задекларовано тільки кредитні кошти в розмірі 36 763 грн та не відображено фінансових зобов`язань перед позикодавцем ОСОБА_6 .

З цього приводу ОСОБА_4 пояснив, що він вперше заповнював таку декларацію, працевлаштовуючись на державну роботу, а тому помилково не вказав про наявність фінансових зобов`язань перед ОСОБА_6 .

За даними декларації за 2018 рік суб`єкта декларування ОСОБА_8 (т. 2 а.с. 51-57) в розділі 12 «Грошові активи» ним задекларовано, що в дружини ОСОБА_6 наявні готівкові кошти в розмірі 200 000 грн та не задекларовано її активи про отримані кошти в сумі 1 000 000 грн за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 22.05.2018 року та позичені нею ОСОБА_4 кошти в розмірі 100 000 грн та 10 000 євро.

Судом першої інстанції з приводу встановлених обставин винесено окрему ухвалу про доручення правоохоронним органам перевірити дані факти відображення/не відображення в е-деклараціях за 2018 рік ОСОБА_4 , ОСОБА_8 зазначених відомостей, а у випадку встановлення порушення – відреагувати у встановленому законом порядку, про що повідомити суд.

При цьому, судом не дано оцінку встановленим обставинам, з яких підстав суд відхиляє докази позички ОСОБА_4 грошових коштів в ОСОБА_6 , докази повернення частини коштів після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 .

Пояснення позивача ОСОБА_4 про позичку вказаних грошей в мами ОСОБА_6 після припинення сімейного життя з ОСОБА_2 підтвердили в суді першої інстанції свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

ОСОБА_2 у відзиві на позов також підтвердила, що шлюбні відносини з ОСОБА_4 припинені з грудня 2018 року.

Оскільки суд першої інстанції не надав оцінки вищевказаним письмовим доказам і поясненням свідків в сукупності з іншими матеріалами справи, що свідчить про неповноту судового розгляду, то в наведеній частині рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення. По суті встановлених обставин справи апеляційний суд вважає доведеним джерело походження грошових коштів в розмірі 100 000 грн та 10 000 євро після припинення шлюбних відносин подружжя ОСОБА_11 та спростування ОСОБА_4 презумпції спільного майна відносно вказаних готівкових коштів. У зв`язку з наведеним в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ готівкових коштів в розмірі 100 000 грн та 10 000 євро слід відмовити.

Судом встановлено та вбачається з виписки по картці/рахунку НОМЕР_4 (т. 1 а.с. 67-114), що у ОСОБА_4 був відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» картковий рахунок № НОМЕР_4 . За даними виписки по картці/рахунку НОМЕР_4 за період з 01.06.2015 року по 01.12.2018 року усього витрат було на 443 584,85 грн, усього надходжень - 420 643,07 грн, сума комісії 1 395,61 грн, сума знижок 384,03 грн. За період з 16.06.2017 року по 01.12.2018 року виникла заборгованість в розмірі 22 941,78 грн.

В силу ч. 1 ст. 190 ЦК України майном, як особливим об`єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Згідно з ч. 1 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина 4 ст. 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Якщо наявність боргових зобов`язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов`язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя.

З аналізу положень ч. 3 ст. 61 та ч. 4 ст. 65 СК України слідує, що борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї, мають бути враховані при поділі майна подружжя.

В обґрунтування позовної вимоги про поділ боргового зобов`язання, що виникло в інтересах сім`ї, ОСОБА_4 зіслався на виписку по картці/рахунку НОМЕР_4 .

За даними виписки по картці/рахунку НОМЕР_4 (т. 1 а.с. 67-114) за період з 16.06.2017 року по 01.12.2018 року (тобто період спільного проживання подружжя ОСОБА_11 , який сторонами не оспорюється) ОСОБА_4 розраховувався кредитною карткою за придбання продуктів в різних магазинах м. Івано-Франківська, одягу, взуття, медикаментів в аптеках м. Івано-Франківська, за заправку автомобіля на АЗС, який вони використовували в сімейних цілях, за відвідування ресторанів. Як ствердив позивач, а ОСОБА_2 не спростувала, в ресторани подружжя ходило разом, кредитною карткою також користувалась і ОСОБА_2 . Карткою вони розраховувались за надання рекламних послуг, оплату послуг через Приват 24, в тому числі і комунальних, перекази коштів клієнтам по бізнесу, поповнення мобільних телефонів та проводився ряд інших оплат з кредитної картки в інтересах сім`ї. Також ОСОБА_2 з кредитної картки проводила повернення академічної стипендії.

Суд першої інстанції правильно зіслався на вищевказані норми матеріального права, але без дослідження виписки по картці/рахунку НОМЕР_4 (т. 1 а.с. 67-114) дійшов помилкового висновку, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом не доведено, що договір про відкриття банківського рахунку № НОМЕР_4 було укладено суто в інтересах сім`ї, а не у власних, не пов`язаних із сім`єю інтересах, а також не доведено чи було використано одержане за цим договором суто в інтересах сім`ї, а не у власних, не пов`язаних із сім`єю інтересах.

З урахуванням викладеного та норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини в цій частині, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду в наведеній частині слід скасувати та ухвалити нове рішення про поділ між подружжям ОСОБА_11 боргового зобов`язання в розмірі 22 941,78 грн, що виникло в інтересах сім`ї, стягнувши з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 11 470,89 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що в обсяг спільно нажитого майна подружжя входив і автомобіль марки HONDA, модель ACCORD СЕДАН-В, 1998 року випуску, сірого кольору, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_1 , який був зареєстрований за ОСОБА_4 05.10.2016 року, що підтверджується повідомленням начальника Регіонального сервісного центру МВС в Івано-Франківській області (т. 2 а.с. 40), та відчужений ТОВ «Автофортуна» на підставі договору комісії №5089, укладеного 12.07.2018 року з власником транспортного засобу ОСОБА_4 , ОСОБА_12 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу №5089 від 12.07.2018 року (т. 1 а.с. 204, 205).

Згідно інформації т.в.о. начальника Регіонального сервісного центру МВС в Івано-Франківській області (т. 2 а.с. 81) зазначений автомобіль перереєстрований на іншу особу на підставі договору купівлі-продажу від 12.07.2018 року №5089.

Відповідно до ч. 1 с. 328, ч. 4 ст. 334 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Згідно зі ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) реєстрація транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, а порядок установлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.1998 року, №1388 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено обов`язок власників транспортних засобів та осіб, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представників, зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом 10 діб після придбання, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що спірний автомобіль в грудні 2010 року у власність позивача на підставі довіреності від 05.12.2010 року не переходив, оскільки така передача не була оформлена у встановленому законом порядку.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм матеріального права, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що спірний автомобіль не входить в обсяг спільно нажитого майна подружжя, оскільки перебував у власності ОСОБА_4 з грудня 2010 року на підставі довіреності від 05.12.2010 року (т. 2 а.с. 35) і тільки в 2016 році був зареєстрований на нього у зв`язку з переобладнанням автомобіля для роботи на газовому обладнанні.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в абз. 2 п. 30 постанови від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, що грошові кошти за відчужений автомобіль підлягають поділу між сторонами.

Звертаючись в суд з позовом в частині поділу грошових коштів за відчужений автомобіль марки HONDA, позивач вказала, що 1/2 частина відчуженого автомобіля марки HONDA, модель ACCORD СЕДАН-В, 1998 року випуску, згідно довідкового повідомлення судового експерта ОСОБА_13 становить 58 225 грн, які й підлягають стягненню з ОСОБА_4 в її користь.

За даними договору купівлі-продажу транспортного засобу №5089 від 12.07.2018 року спірний автомобіль відчужено за 48 996,08 грн, а тому суд правильно, задовольняючи вимогу зустрічного позову про поділ грошових коштів за відчужений автомобіль стягнув з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 24 498,04 грн.

Таким чином, за наслідками розгляду справи в цій частині, суд першої інстанції ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування в цій частині відсутні, а наведені в апеляційній скарзі доводи не впливають на правильність висновків суду.

Враховуючи засади рівності часток в спільному майні подружжя, яке в сторін у даній справі складає 341 596,48 грн, та що частка виділеного позивачу за первісним позовом ОСОБА_4 у власність майна складає 171 441,60 грн, а позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_2 виділено майна на загальну суму 170 798,24 грн, то з ОСОБА_4 слід стягнути на користь ОСОБА_2 за відхилення від рівності часток в спільно нажитому майні подружжя 646,36 грн грошової компенсації.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладання судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Враховуючи часткове задоволення первісного позову ОСОБА_4 на 84,31% (суму задоволеного позову 170 798,24 грн х 100 : на ціну позову 202 573,83 грн) та часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 на 59,11% (суму задоволеного позову 170 798,24 грн х 100 : на ціну позову 288 959,74 грн) та оплачену суму судового збору ОСОБА_4 за первісний позов в розмірі 2 237,85 грн (т. 1 а.с. 1, 2), оплачену суму судового збору ОСОБА_2 за зустрічний позов в розмірі 2 722,40 грн (т. 1 а.с. 220), в силу ч.ч. 10, 13 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 належить стягнути 529,81 грн витрат по оплаті судового збору за першу інстанцію та в дохід держави 117,89 грн недоплаченого судового збору за першу інстанцію.

З урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги на 74,01% (суму задоволених вимог апеляції 228 191,39 грн х 100 : на суму вимог апеляції 308 316,70 грн) та оплачений ОСОБА_4 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4 624,67 грн (т. 2 а.с. 200, 215), стягненню з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 підлягає 3 422,72 грн (4 624,67 грн х 74,01%) витрат по оплаті судовим збором апеляційної скарги, а всього на користь ОСОБА_4 слід стягнути з ОСОБА_2 3 952,53 грн (3 422,72 грн +529,81 грн).

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 16 вересня 2020 року в частині відмови в задоволенні первісного позову ОСОБА_4 про поділ боргових зобов`язань, що виникли в інтересах сім`ї, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Первісний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ боргових зобов`язань, що виникли в інтересах сім`ї, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , - 11 470,89 грн (одинадцять тисяч чотириста сімдесят гривень 89 копійок) боргових зобов`язань, що виникли в інтересах сім`ї.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 16 вересня 2020 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про стягнення половини грошових коштів, набутих подружжям під час шлюбу, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення половини грошових коштів, набутих подружжям під час шлюбу, в розмірі 50 000 грн та 5 000 євро (в еквіваленті гривні на час розгляду справи) відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , за відхилення від рівності часток в спільно нажитому майні подружжя 646,36 грн (шістсот сорок шість гривень 36 копійок) грошової компенсації.

В решті рішення Івано-Франківського міського суду від 16 вересня 2020 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , – 3 952,53 грн витрат по оплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , на користь держави 117,89 грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча М.Д. Горейко

Судді: Л.В. Василишин

І.О. Максюта

Повний текст постанови складено 14 грудня 2020 року

Про нас

Конфіденційність

Приєднуйтесь.