Постанова Іменем України

02 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 235/4145/18-ц

провадження № 61-7567св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -

Ступак О. В.,

суддів:

Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,

Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21 листопада 2018 року в складі судді Величко О. В. та постанову Донецького апеляційного суду від 06 березня 2019 року у складі колегії суддів: Корчистої О. І., Дундар І. О., Канурної О. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що з листопада 2016 року він займає посаду головного лікаря Перинатального центру ІІ рівня в складі Покровської центральної районної лікарні (далі - Покровська ЦРЛ).

Вказував на те, що 26 липня та 01 грудня 2017 року на запланованих засіданнях Перинатального центру в присутності інших лікарів відповідач

ОСОБА_2 заявила про те, що позивача призначено на посаду головного лікаря у зв`язку з тим, що він дав хабар головному лікарю Покровської ЦРЛ ОСОБА_3 .

Посилаючись на те, що вказані висловлювання відповідача не відповідають дійсності, є такими, що принижують його честь, гідність та ділову репутацію, завдають йому моральної шкоди, ОСОБА_1 просив визнати недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність інформацію, розповсюджену ОСОБА_2 про те, що він дав хабар головному лікарю Покровської ЦРЛ ОСОБА_3 для призначення його на посаду головного лікаря Перинатального центру в складі Покровської ЦРЛ та займає свою посаду у зв`язку з тим, що постійно дає хабар головному лікарю Покровської ЦРЛ; зобов`язати ОСОБА_2 спростувати інформацію про те, що він дав хабар головному лікарю Покровської ЦРЛ ОСОБА_3 для призначення його на посаду та постійно дає хабар головному лікарю у присутності лікарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та вибачитись за розповсюдження недостовірної інформації. Також ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 70 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої розповсюдженням про позивача неправдивої інформації.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області

від 21 листопада 2018 року позов задоволено частково. Визнано недостовірною та такою, що принижує честь і гідність інформацію, розповсюджену ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 дав хабар головному лікарю Покровської ЦРЛ ОСОБА_3 для призначення його на посаду головного лікаря Перинатального центру в складі Покровської ЦРЛ, та займає свою посаду у зв`язку з тим, що постійно дає хабар головному лікарю Покровської ЦРЛ ОСОБА_3 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 300,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що адресовані ОСОБА_1 висловлювання ОСОБА_2 містять твердження про факти вчинення позивачем дій, які містять ознаки складу злочину, відповідальність за який передбачена Кримінальним кодексом України (далі - КК України). Однак відповідачем не доведено наявності процесуального документу, яким би встановлювалась вина позивача у вчинення злочину, передбаченого КК України або вчинення ним корупційних дій. Таким чином оспорювана ОСОБА_1 інформація, поширена відповідачем щодо нього є недостовірною, при цьомутака інформація є негативною, оскільки створює уявлення про позивача як особу, яка неналежно виконує свої обов`язки, є некваліфікованим спеціалістом та причетний до вчинення корупційних дій. Встановивши, що діями відповідача, яка поширила негативну, недостовірну інформацію на оперативних нарадах працівників Покровської ЦРЛ про ОСОБА_1 , принижена честь, гідність та ділова репутація останнього, суд першої інстанції зробив висновок, що такими діями позивачу завдана моральна шкоди, розмір якої визначений судом виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд першої інстанції також зробив висновок, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача спростувати недостовірну інформацію та вибачитись за розповсюдження недостовірної інформації, задоволенню не підлягають, оскільки такий спосіб захисту не передбачений законом.

Постановою Донецького апеляційного суду від 06 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21 листопада 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання спростувати недостовірну інформацію скасовано. Зобов`язано ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію у той самий спосіб, у який вона була поширена, про те, що ОСОБА_1 дав хабара головному лікарю Покровської ЦРЛ ОСОБА_3 для призначення його на посаду головного лікаря Перинатального центру в складі Покровської ЦРЛ та займає свою посаду у зв`язку з тим, що постійно дає хабар головному лікарю Покровської ЦРЛ ОСОБА_3 . Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції правильно виходив з того, що діями відповідача, яка поширила недостовірну інформацію на оперативних нарадах працівників Покровської ЦРЛ про позивача, принижена його честь та ділова репутація, тому такими діями йому завдана моральна шкода. При цьому суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_2 підтвердила наявність суперечок, які виникли між нею та ОСОБА_1 на оперативних нарадах та наявність між ними конфліктної ситуації, відповідач доказів на спростування вказаних в позовній заяві фактів про образливі висловлювання з її боку суду не надала. Також, суд першої інстанції надав належну правову оцінку доводам відповідача про підроблення протоколів оперативних нарад, які не знайшли свого підтвердження. Крім того, судом першої інстанції правильно зазначено, що висловлювання відповідача містять твердження про факти вчинення позивачем дій, які містять ознаки складу злочину, відповідальність за який встановлена КК України, проте останньою не доведено протилежне, у тому числі наявність процесуального документу, яким би встановлювалась вина ОСОБА_1 у вчинення злочину, передбаченого КК України, або корупційних дій. Посилаючись на наведене, апеляційний суд зробив висновок, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог є законним та обґрунтованим, у зв`язку із чим залишив апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення.

Разом з тим, апеляційним судом зазначено, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 частково знайшли своє підтвердження, а тому ухвалене у справі судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача спростувати недостовірну інформацію у той самий спосіб, у який вона була поширена, не може вважатися законним і обґрунтованим та підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення позову, оскільки визнавши поширену відповідачем інформацію недостовірною та негативною, суд першої інстанції помилково не зобов`язав відповідача спростувати цю інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена.

При цьому апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача вибачитись за розповсюдження недостовірної інформації, адже такий спосіб захисту порушеного права законом не передбачений.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У квітні 2019 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21 листопада 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 06 березня 2019 року, в якій просить скасувати зазначені вище судові рішення та закрити провадження в справі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зазначає, що судами порушено норми процесуального права щодо повного та всебічного встановлення обставин справи, що вбачається з наступного. Судами встановлено, що ОСОБА_1 займає посаду головного лікаря Перинатального центру ІІ рівня в складі Покровської ЦРЛ. Проте ці обставини не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_1 працює керівником-завідувачем Перинатального центру ІІ рівня в складі Покровської ЦРЛ.

Звертає увагу на те, що в судовому рішенні апеляційного суду зазначено, що на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів та пояснень допитаних в судовому засіданні свідків судом встановлено, що на оперативних нарадах Перинатального центру в присутності інших лікарів відповідач ОСОБА_2 розповсюджувала інформацію, що позивача призначено на посаду головного лікаря Перинатального центру у зв`язку з тим, що він дав хабар головному лікарю Покровської ЦРЛ ОСОБА_3 . Однак наявні в матеріалах справи докази навпаки спростовують розповсюдження відповідачем зазначеної вище інформації, оскільки у витягах з журналу щоденних нарад за 26 липня та 01 грудня 2017 року відсутні підписи ОСОБА_2 поряд з підписами інших лікарів, які дійсно були присутні на цих нарадах. При цьому судами не враховано, що свідки, які були присутні на нарадах та підтвердили те, що ОСОБА_2 розповсюджує інформацію щодо ОСОБА_1 , яку останній просить визнати недостовірною та спростувати, є заінтересованими особами, оскільки є підлеглими ОСОБА_1 . Разом з тим судами в оскаржуваних судових рішеннях не відображено та не надано правової оцінки поясненням свідка ОСОБА_10 , що також була присутня на нарадах 26 липня та 01 грудня 2017 року та зазначила, що не чула від ОСОБА_11 інформації, щодо якої заявлено позов, та взагалі не пам`ятає, що відповідач була присутня за вказаних вище нарадах.

У травні 2019 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому зазначає про безпідставність її доводів та відсутність підстав для скасування оскаржуваних відповідачем судових рішень.

Звертає увагу на те, що судами правильно встановлено, що позивач займає посаду головного лікаря Перинатального центру ІІ рівня в складі Покровської ЦРЛ, оскільки посаду керівника-завідувача Перинатального центру ІІ рівня в складі Покровської ЦРЛ він займає після відповідних змін в штатному розписі. При цьому, це не призвело до порушення судами норм процесуального права, як помилково зазначає відповідач.

Не заслуговують на увагу, на думку позивача, також доводи касаційної скарги щодо упередженого розгляду справи судом та надання переваги тільки показанням свідків на стороні позивача, оскільки всі свідки були попередженні про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 15 квітня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2 передано на розгляд судді-доповідачу Курило В. П.

Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргоюОСОБА_2 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21 листопада 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 06 березня 2019 року, витребувано матеріали справи № 235/4145/18-ц із Красноармійського міськрайонного суду Донецької області та надано учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року № 1094/0/226-20 у зв`язку з рішенням зборів суддів Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2020 року № 3 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи (у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_12 ).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 та матеріали справи № 235/4145/18-ц передано на розгляд судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ).

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону

№ 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21 листопада 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 06 березня 2019 року підлягає розгляду Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України, в редакції чинній на час її подання, тобто до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення суду першої інстанції в не скасованій частині та постанова апеляційного суду - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що ОСОБА_1 займає посаду головного лікаря Перинатального центру ІІ рівня в складі Покровської ЦРЛ. Станом на 26 липня

2017 року відповідач ОСОБА_2 працювала на посаді завідуючої акушерським відділенням.

26 липня та 01 грудня 2017 року в Покровській ЦРЛ проходили оперативні наради, де були присутні позивач, відповідач та працівники Покровської ЦРЛ.

26 липня 2017 року на оперативній нараді Перинатального центру Покровської ЦРЛ між головним лікарем Перинатального центру ОСОБА_1 та завідуючою акушерським відділенням ОСОБА_2 виникла суперечка з робочих моментів, внаслідок яких остання виловилась на адресу позивача: «Ви тут працюєте лише тому, що надали хабар головному лікарю».

Вказані обставини підтверджені поясненнями позивача в судовому засіданні, свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , а також витягом з протоколу оперативної наради від 26 липня 2017 року.

01 грудня 2017 року на оперативній нараді при обговоренні питання щодо очікування перевірки комісією з департаменту охорони здоров`я між позивачем та відповідачем виникла конфліктна ситуація, в процесі якої остання висловилась на адресу ОСОБА_1 : «Даєте всюди і тут дасте. Продовжуй носити хабар головному лікарю».

Вказані обставини підтверджені поясненнями позивача в судовому засіданні, свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , а також витягом з протоколу оперативних нарад від 01 грудня 2017 року.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

За змістом статті 32 Конституції Україникожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 201 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Одним із основних питань, яке підлягає вирішенню у цій категорії справ, є визначення характеру поширеної інформації та з`ясування, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Відповідно до статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 17 Кримінального процесуального кодексу України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України(у редакції станом на дату розгляду справи судами) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України (у редакції станом на дату розгляду справи судами)).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини, баланс прав на свободу слова та на повагу до гідності та честі, недоторканність ділової репутації, а також презумпцію невинуватості, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання недостовірною та такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію щодо останнього, поширену ОСОБА_2 . Висловлювання відповідача містять твердження про факти вчинення позивачем дій, які містять ознаки складу злочину, відповідальність за який встановлена КК України, проте останньою не доведено протилежне, у тому числі наявність процесуального документу, яким би встановлювалась вина ОСОБА_1 у вчиненні корупційних дій.

Правильним є також висновок апеляційного суду щодо наявності правових підстав для задоволення вимоги ОСОБА_1 про спростування розповсюдженої ОСОБА_2 інформації щодо нього, в такий же спосіб, в якій така інформація була поширена, оскільки визнання поширеної відповідачем інформації щодо позивача недостовірною без зобов`язання останньої спростувати цю інформацію не в повній мірі відновлює порушені права позивача на повагу до його честі, гідності та ділової репутації.

Доводи касаційної скарги відповідача про те, що судами допущено порушення норм процесуального права, що, на думку заявника, полягає в неповному встановленні фактичних обставин справи та виразилось в неправильному зазначенні посади позивача, є безпідставними. Встановлення судами, що позивач працює на посаді головного лікаря Перинатального центру ІІ рівня в складі Покровської ЦРЛ, а насправді позивач займає посаду керівника-завідувача центру, свідчить лише про відповідні зміни до штатного розпису, про що також зазначив позивач у відзиві на касаційну скаргу відповідача. При цьому це не вилинуло на правильність висновків судів щодо суті вирішання спору.

Доводи заявника про те, що суди надали перевагу показанням свідків на стороні позивача, не врахувавши показання свідка ОСОБА_10 , спростовуються змістом рішення суду першої інстанції, з якого вбачається, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку показанням цього свідка, яка зазначила, що не чула образ від ОСОБА_2 на адресу позивача на оперативних нарадах. Проте свідок ОСОБА_10 не стверджувала, що ОСОБА_2 не була присутня на оперативних нарадах 26 липня та 01 грудня 2017 року. Зазначені вище обставини спростовують доводи касаційної скарги про те, що свідок ОСОБА_10 підтвердила, що відповідач не була присутня на зазначених вище нарадах та відповідно не могла розповсюджувати оспорювану позивачем інформацію.

Факт присутності позивача на оперативних нарадах 26 липня та 01 грудня 2017 року та розповсюдження нею інформації, про спростування якої заявлено в позові, встановлений судами на підставі належної правової оцінки доказів в їх сукупності, а переоцінка доказів знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Не заслуговують на увагу також доводи касаційної скарги про те, що свідки на стороні позивача є його підлеглими, тобто заінтересованими особами, оскільки всі свідки були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень, зводяться до незгоди заявника з висновками судів та неправильного тлумачення скаржником норм матеріального і процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суд першої інстанції в не скасованій частині та постанова апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21 листопада 2018 року в не скасованій частині та постанову Донецького апеляційного суду

від 06 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий

О. В. Ступак

Судді:

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко