Ухвала

Іменем України

14 вересня 2020 р.

м. Київ

Справа № 493/1843/16-к

Провадження № 51-4363 ск 20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої Вус С.М.,

суддів: Єремейчука С.В., Стороженка С.О.,

розглянувши касаційну скаргу адвоката Марченко Н.В. на ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 24 грудня 2019 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 09 червня 2020 року стосовно ОСОБА_1 ,

встановив:

Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 24 грудня 2019 року клопотання захисника Івасишина В.П. задоволено - ОСОБА_1 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 369-2 КК України звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, а кримінальне провадження стосовно нього закрито.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09 червня 2020 року вищевказану ухвалу місцевого суду залишено без змін.

У касаційній скарзі захисник Марченко Н.В. ставить питання про скасування постановлених стосовно ОСОБА_1 судових рішень, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що суди ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності не дослідили всі обставини кримінального провадження, не навели висновків, що таке діяння дійсно мало місце, містить склад злочину та ОСОБА_1 винний у його вчиненні, а також умови та підстави звільнення від кримінальної відповідальності. Зазначає, що у разі відсутності складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 369-2 КК України в діях ОСОБА_1 суд повинен був постановити виправдувальний вирок. Просить скасувати зазначені судові рішення і направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Частиною 4 ст. 286 КПК України, передбачено, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

За частиною 1 статті 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Матеріально-правовою підставою застосування інституту давності вважається істотне зменшення суспільної небезпечності вчиненого злочину внаслідок спливу певного проміжку часу, що суттєво позначається на досягненні мети покарання.

Досягнення мети кари і виправлення особи, яка вчинила злочин, загального і спеціального попередження іноді стає або взагалі неможливим, або просто зайвим. Тому недоцільним є і притягнення особи до кримінальної відповідальності. Внаслідок цього ст. 49 КК України встановлює строки давності, тобто строки, після закінчення яких особа не може бути піддана кримінальній відповідальності за раніше вчинений злочин. Закінчення цих строків є підставою обов`язкового і безумовного звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого. Факт визнання чи невизнання особою своєї винуватості у даному випадку не має значення для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави. Таке звільнення є обов`язком, а не правом суду, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 5 ст. 49 КК України.

Так, з долученого до скарги копії судового рішення суду першої інстанції вбачається, що у судовому засіданні захисник звернувся до суду з клопотанням, про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 та звільнення його від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 369-2 КК України в зв`язку з закінченням строків давності.

Приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 від відповідальності, суд першої інстанції вказав, що він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 369-2 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, за яке передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до двох років. Враховуючи, що кримінальне правопорушення обвинуваченим ОСОБА_1 вчинене12 вересня 2016 року, то відповідно до п. 2 ч.1 ст. 49 КК України закінчились строки давності притягнення його до кримінальної відповідальності.

За таких обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 .

Твердження адвоката Марченко Н.В. про те, що судами допущені істотні порушення вимог кримінально процесуального закону у зв`язку з не дослідженням доказів та не встановленням усіх обставин справи, не заслуговує на увагу, оскільки враховуючи положення ч. 4 ст. 286 КПК України, суд першої інстанції розглянув вищезазначене клопотання невідкладно, не з`ясовуючи при цьому обставини, установлені під час кримінального провадження, та не перевіряючи їх доказами у порядку статей 347 - 363 КПК України.

Апеляційний суд, дотримуючись вимог, передбачених статтями 404, 405, 407, 419 КПК України, розглянув апеляційну скаргу захисника, зазначив в ухвалі правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувався ОСОБА_1 , переглянув встановлені Балтським районним судом Одеської області обставини щодо наявності передбачених законом підстав для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, а також мотиви, з яких суд виходив при постановленні свого рішення та вмотивовано залишив без змін ухвалу суду першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, зокрема, що відповідно до журналу судових засідань від 24 грудня 2019 року після проголошення клопотання захисника, було оголошено технічну перерву для узгодження підстав для закриття провадження, після завершення якої обвинуваченому роз`яснено, що кримінальне провадження закривається на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, на що обвинувачений погодився. Крім того, суд апеляційної інстанції обгрунтовано зазначив про те, що посилання захисника Марченко Н.В. про помилковість прийнятого рішення та необхідність відмови у задоволенні клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з тим, що в діях обвинуваченого відсутній склад злочину та необхідно було постановити виправдувальний вирок безпідставні, оскільки ОСОБА_1 не заперечував проти закриття провадження саме на підставах, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, а суд позбавлений можливості вирішувати питання щодо необхідності продовження судового розгляду, а зобов`язаний у разі наявності такого клопотання та відсутності заперечення на його задоволення з боку обвинуваченого, звільнити особу від кримінальної відповідальності та закрити провадження, що і було зроблено судом першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 370, 419 КПК України, є законною, мотивованою та обгрунтованою.

Посилань на істотні порушення кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування чи зміни оспорюваних судових рішень, як і доводів щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність касаційна скарга не містить.

Таким чином, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428, ст. 441 КПК України, Суд

постановив:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Марченко Н.В. на ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 24 грудня 2019 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 09 червня 2020 року стосовно ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

С.М. Вус С.В. Єремейчук С.О. Стороженко