Постанова

Іменем України

09 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 688/1505/18

провадження № 61-2544св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30 березня 2018 року ОСОБА_2 повідомила знайомим та сусідам, що він вчинив відносно неї злочин шляхом нанесення тілесних ушкоджень. Вважав, що такими неправомірними діями, які виразилися у поширенні відомостей про вчинення ним відносно ОСОБА_2 злочину, вона принизила його честь та гідність, а також заподіяла йому моральну шкоду, яка виразилась у моральних стражданнях.

У зв`язку з цим, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати, що поширені відповідачем відомості про вчинення ним злочину, а саме побиття ОСОБА_2 , не відповідають дійсності та принижують його честь та гідність; заборонити відповідачу поширювати недостовірну інформацію про вчинення ним злочину побиття; стягнути з ОСОБА_2 на його користь 9 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 вересня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції керувався тим, що поширена відповідачем серед сусідів та знайомих інформація про її побиття ОСОБА_1 відповідає дійсності,

а сам факт звернення ОСОБА_2 до правоохоронних органів із повідомленням про вчинення відносно неї злочину позивачем є таким, що направлений на захист своїх прав, як потерпілої.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 27 грудня 2018 року рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 вересня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано, що поширені ОСОБА_2 відомості про вчинення злочину ОСОБА_1 не відповідають дійсності та принижують честь та гідність ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд керувався тим, що суд першої інстанції не застосував норми права щодо презумпції невинуватості. Згідно з частиною третьою статті 277 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Інформація, яка поширена відповідачем 30 березня 2018 року про те, що ОСОБА_1 вчинив злочин

є такою, що не відповідає дійсності і принижує честь та гідність позивача. А тому наявні правові підстави для відшкодування моральної шкоди, розмір якої визначено з урахуванням принципу розумності та справедливості.

Аргументи учасників справи

У травні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 грудня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просила постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд не взяв до уваги те, що при вирішенні справ про захист честі, гідності повинно забезпечуватися баланс

з конституційним правом на свободу думки та слова, правом на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Заява про вчинення злочину, подана нею до правоохоронних органів, які за законом наділені повноваженнями перевіряти цю інформацію на достовірність, не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність та ділову репутацію позивача. Такий висновок міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року

№ 8-рп/2003 у справі за конституційним зверненням про офіційне тлумачення положення частини першої статті 7 Цивільного кодексу УРСР. Крім того, доказів того, що метою звернення ОСОБА_2 до правоохоронних органів із заявами про вчинення злочинів було саме намагання опорочити честь, гідність та ділову репутацію позивача, матеріали справи не містять.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що старшим слідчим Слідчого відділу Шепетівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області Панзигою А. В. 31 березня 2018 року розпочато досудове розслідування

у кримінальному провадженні № 12018240270000350 про те, що 30 березня

2018 року близько 13-00 год. ОСОБА_1 , перебуваючи на подвір`ї будинку по АДРЕСА_1 , на ґрунті неприязних відносин, умисно спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2 , яку визнано потерпілою у вказаному кримінальному провадженні. Згідно

з висновком судово-медичної експертизи від 16 квітня 2018 року № 148 у ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження у вигляді синця в ділянці кута нижньої щелепи зліва, струс головного мозку, які відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, що спричиняють короткочасний розлад здоров`я, та два синці на задній поверхні лівого передпліччя, синця на передній поверхні грудної клітки в ділянці тіла грудини, які відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості. 25 липня 2018 року кримінальне провадження перекваліфіковано із частини першої статті 125 Кримінального кодексу України (далі - КК України) на частину другу статті 125 КК України.

Допитані в судовому засіданні суду першої інстанції свідки з боку позивача - його дружина ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_4 пояснили, що

30 березня 2018 року приблизно о 13-00 год. ОСОБА_2 сказала їм, що її побив ОСОБА_1 , при цьому показала почервоніння на своїх руках.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що ОСОБА_1 заперечував побиття ОСОБА_2 та вказував, що держав її за руки і не міг від себе відпихнути.

Свідок з боку відповідача ОСОБА_6 пояснила, що 30 березня 2018 року близько 13-00 год. побачила як біля двору ОСОБА_1 бив її бабусю - ОСОБА_2 . У результаті її втручання ОСОБА_1 припинив побиття та втік до себе додому.

Згідно зі статтею 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Частиною першою статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (частина сьома статті 277 ЦК України).

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського суду

з прав людини щодо її застосування.

Відповідно до статті 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати

і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади

і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане

з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду

і є необхідним в демократичному суспільстві.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з рішенням Конституційного Суду від 10 квітня 2003 року звернення до правоохоронного органу про порушення прав особи не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію. Хоча Конституційний Суд дійшов такого висновку у контексті тлумачення положень Цивільного кодексу 1963 року (стаття 7), який втратив чинність до того, як відбулися оскаржувані події, заявниця могла обґрунтовано сподіватися, що цей висновок так само буде застосований і до «нового» Цивільного кодексу 2003 року. Така правова позиція підтверджується постановою Пленуму Верховного Суду від 27 лютого 2009 року (SIRYK v. UKRAINE, № 6428/07, § 37, ЄСПЛ, від 31 березня 2011 року).

Колегія суддів вважає, що апеляційний суд зробив помилковий висновок про те, що інформація, яка поширена відповідачкою про її побиття ОСОБА_1 серед знайомих та сусідів, є такою, що принижує його честь і гідність. Апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_7 визнана потерпілою

у кримінальному провадженні № 12018240270000350 від 31 березня 2018 року,

і заяви, зроблені нею щодо побиття, стосуються саме зазначених тих подій, щодо якої вона звернулась до правоохоронного органу, а тому не можуть бути такими, що принижують честь, гідність позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 127/24530/16-ц (провадження № 61-41071св18) зроблено висновок, що «згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку

з прийняттям Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про доступ до публічної інформації» № 1170-VII від 27 березня 2014 року, що набрав чинності 19 квітня 2014 року, частину третю статті 277 ЦК України виключено. Відповідно частина третя статті 277 ЦК України, яка втратила чинність 19 квітня 2014 року,

і не може поширюватися на спірні відносини, які виникли 23 липня 2015 року».

Тому помилковим є посилання суду апеляційної інстанції на частину третю статті 277 ЦК України,оскільки її виключено на підставі Закону № 1170-VII від

27 березня 2014 року.

Згідно з частиною шостою статті 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційний суд у порушення зазначених вимог не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 у позовній заяві та під час розгляду справи судом першої інстанції не обґрунтовував свої вимоги порушенням щодо нього презумпції невинуватості, відповідно, суд першої інстанції не давав оцінку такій підставі позову.

Суд першої інстанції встановив, що позивач не довів наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій справі, а звернення відповідачем до правоохоронного органу із заявою про вчинення злочину не є поширенням недостовірної інформації.

Відповідно до статті 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню. Оскільки відсутні підстави для задоволення позову про захист честі, гідності та ділової репутації, то підстав для стягнення моральної шкоди немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції

і залишає в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України

у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», сплачений ОСОБА_2 судовий збір за розгляд касаційної скарги у розмірі 4 933,60 грн підлягає відшкодуванню за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 400, 402, 413, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 грудня 2018 року скасувати.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 вересня 2018 року залишити в силі.

Судовий збір, сплачений ОСОБА_2 у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції у розмірі 4 933,60 грн, підлягає відшкодуванню за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Хмельницького апеляційного суду від 27 грудня 2018 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков