УХВАЛА

15 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 822/3620/17

Провадження № 11-194апп20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Гриціва М.І.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

перевірила наявність підстав для прийняття до розгляду справи за позовом Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра) до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче комерційне підприємство «ЕКОРЕСУРС» (далі - ТОВ «НВКП ЕКОРЕСУРС») про анулювання спеціального дозволу від 02листопада 2004 року № 3489, і

ВСТАНОВИЛА:

1. У грудні 2017 року Держгеонадра звернулася до суду з позовом про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 02 листопада 2004 року № 3489, виданого ТОВ «НВКП ЕКОРЕСУРС».

Вимоги позову обґрунтовані таким.

19 травня 2000 року Баранівська сільська рада Ярмолинецького району Хмельницької області рішенням №3 десятої сесії сільської ради ХХІІІ скликання надала ВАТ «Геотехнічний інститут» в довгострокову оренду 7,4 га землі несільськогосподарського призначення із земель запасу в урочищі «Яковець» терміном на 20 років для розробки кар`єру глауконітового піску.

18 січня 2002 року ВАТ «Геотехнічний інститут» засновало ТОВ «НВКП ЕКОРЕСУРС», яке 02 листопада 2004 року отримало спеціальний дозвіл на користування надрами № 3489 (далі - спеціальний дозвіл).

Держгеонадра наказом № 66 від 31 березня 2015 року продовжило спеціальний дозвіл на двадцять років до 02 листопада 2034 року.

Як додаток до спеціального дозволу, була укладена угода про умови користування надрами від 02 жовтня 2015 року №3489.

Відповідачу були видані документи, що засвідчують право на користування надрами, а саме: акти про надання гірничого відводу від 17 січня 2006 року №1166 та від 10 серпня 2016 року №3125.

2. Держгеонадра наказом від 21 червня 2016 року №193 «Про затвердження плану проведення перевірок надрокористувачів у ІІІ кварталі 2016 року» затвердило план проведення перевірок надрокористувачів у ІІІ кварталі 2016 року.

Згідно з наказом від 23 червня 2016 року №194 «Про проведення планових перевірок надрокористувачів у ІІІ кварталі 2016 року» наказано провести планові перевірки надрокористувачів, зазначених у Переліку надрокористувачів, щодо яких буде здійснюватися державний геологічний контроль у ІІІ кварталі 2016 року згідно з предметом перевірки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2011 року №1294.

Відповідно до додатку до наказу від 23 червня 2016 року № 194, витягу з Переліку надрокористувачів, щодо яких буде здійснюватися державний геологічний контроль у ІІІ кварталі 2016 року, перевірку дотримання вимог законодавства у сфері видобування корисних копалин заплановано провести у відповідача.

3. На підставі вищезазначених наказів та повідомлення про проведення планової перевірки б/н та направлення від 09 вересня 2016 року №1087-14/06 Центральний міжрегіональний відділ Департаменту державного геологічного контролю Держгеонадра (далі - ЦМВ ДДГО Держгеонадра) провів перевірку відповідача, за наслідками якої складено акт від 16 вересня 2016 року № 06-02/24/2016-51/п (188), в якому позивач вказує на ряду порушень, які допустив відповідач, а саме:

1) відсутні документи, що посвідчують право на земельну ділянку для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, чим порушено вимоги пункту 3 програми робіт «Підготовка матеріалів на отримання земельної ділянки для потреб, пов`язаних з користуванням надрами в установленому порядку» та відповідно пункту 5.3 Угоди про умови користування надрами: «проводити та фінансувати роботи у терміни та в межах, зазначених у Програмі робіт»;

2) надра, надані у користування, не використовуються за призначенням; видобування корисної копалини не проводиться, чим порушено вимоги пункту 4 програми робіт: «Проводження видобування 2 тис. т. на рік» (з 2 кв. 2016 р.) та пункту 5.3 Угоди про умови користування надрами: «використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано», також не виконується мета спеціального дозволу на користування надрами: Видобування глауконіт-кварцових пісків, придатних для виготовлення глауконітоліту у відповідності до вимог ТУ У 02497915,001-2001 «Глауконіт природний і модифікований. Технічні умови»;

3) не подається до Держгеонадра інформація щодо виконання Програми робіт за формою згідно з законодавством;

4) не проведено Повторну державну експертизу та оцінку запасів Адамівського-2 родовища (ДКЗ України, протокол від 22 липня 2004 року № 867);

5) проект розробки родовища корисних копалин не погоджений в установленому порядку, а саме відсутній висновок державної екологічної експертизи;

6) відсутній Акт про передачу розвіданого родовища для промислового освоєння.

4. На підставі акту перевірки 16 вересня 2016 року ЦМВ ДДГО Держгеонадра склав припис №1129-14/06, яким зобов`язав відповідача в термін до 17 жовтня 2016 року усунути порушення вимог законодавства у сфері надрокористування та надати до ЦМВ ДДГО Держгеонадра матеріали, які підтверджують факт усунення порушень.

ЦМВ ДДГО Держгеонадра направив на адресу Держгеонадра подання №1405-14/06 для зупинення дії спеціального дозволу і вказав, що ТОВ «НВКП ЕКОРЕСУРС» на виконання припису від 16 вересня 2016 року №1129-14/06 станом на 04 листопада 2016 року надіслало листи з поясненнями та матеріалами про усунення порушень зазначених у приписі від 16 вересня 2016року. Поряд з тим, після опрацювання цих листів, частина порушень, перелічених у пунктах 1-5, залишилися не усунутими.

5. Держгеонадра наказом від 16 листопада 2016 року № 429 зупинила дію спеціального дозволу на користування надрами від 02 листопада 2004 року № 3489 та надала відповідачу 30 календарних днів для усунення порушень.

Позивач наказами від 11 січня 2017 року № 6 та від 17 травня 2017 року № 227 надав надрокористувачу 30 календарних днів для проведення експертизи, а також продовжив термін для усунення порушень шляхом надання 30 календарних днів від 13 травня 2017 року.

ЦМВ ДДГО Держгеонадра надав директору Департаменту державного геологічного контролю інформацію для врахування на засіданні Комісії з питань надрокористування і повідомило, що станом на 31 липня 2017 року відповідач не надав матеріалів, які підтверджують факт усунення порушень, зазначених у приписі.

Держгеонадра звернулась 14 вересня 2017 року до відповідача з проханням надати у 15-денний строк, з моменту отримання листа, власну позицію (згоду/не згоду) на припинення права користування надрами згідно зі спеціальним договором.

6. З огляду на порушення ТОВ «НВКП ЕКОРЕСУРС» законодавства в сфері надрокористування та не усунення цих порушень, позивач дійшов висновку про наявність підстав для анулювання спеціального дозволу, передбачених статтею 26 Кодексу України про надра та пунктом 23 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615, в зв`язку із чим звернувся до суду.

7. Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 31 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року, у задоволенні позову відмовив.

Відмову в задоволенні позову суди попередніх інстанції мотивували тим, що Держгеонадра не довела і не обґрунтувала доказами того, що ТОВ «НВКП ЕКОРЕСУРС» порушило законодавство в сфері надрокористування та не усунуло вчасно усіх порушень, зазначених у приписі від 16 вересня 2016 року № 1129-14/06.

8. Держгеонадра не погодилася із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і 12 жовтня 2018 року звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій із посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цих судів та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Прохання мотивує тим, що відповідач порушив законодавство в сфері надрокористування та не усунув порушення, а, отже, наявні підстави для анулювання спеціального дозволу. Позивач наголошує, що надрокористувач після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, лише через два роки подав заяву на отримання дозволу для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що свідчить про неналежне виконання своїх обов`язків із дотримання вимог законодавства у сфері надрокористування.

9. У вересні 2019 року ТОВ «НВКП ЕКОРЕСУРС» подало до суду касаційної інстанції письмові пояснення, в яких вказало, що позивач наказом від 22 липня 2019 року № 232 поновив спеціальний дозвіл на користування надрами на строк до 2 листопада 2034 року, про анулювання якого звертався з позовом у цій справі. Вважає, що зазначена обставина свідчить про відсутність спору між сторонами як такого та про визнання позивачем відсутності порушень вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видав припис про їх усунення.

10. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 22 жовтня 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Держгеонадра, а ухвалою від 18 червня 2020 року на підставі частини п`ятої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Таке рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду обґрунтовано тим, що спірні правовідносини в цій справі містять виключну правову проблему та є очевидна необхідність формування єдиної правозастосовної практики щодо застосуванні статті 190 КАС України.

11. Рішення про передачу справи суд мотивував так.

У постанові від 1 квітня 2020 року у справі № 800/396/17 Велика Палата Верховного Суду взяла до уваги повну згоду відповідача із оскарженим рішенням суду, яка полягала у добровільному виконанні цього рішення.

Зазначає, що Держгеонадра після вирішення судами першої та апеляційної інстанції справи № 822/3620/17 та після звернення з касаційною скаргою на рішення цих судів поновила ТОВ «НВКП ЕКОРЕСУРС» строк дії спеціального дозволу на користування надрами.

Зокрема, касаційний суд зазначив, що відповідно до частини третьої статті 190 КАС України право на примирення може бути реалізоване не лише шляхом звернення сторін за спільною заявою, але й у спосіб подання однією стороною у справі відповідної заяви та наявності письмової згоди іншої сторони з умовами примирення.

Примирення сторін є різновидом дій, спрямованих на встановлення, зміну чи припинення прав і обов`язків.

У цивільних правовідносинах правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Вважає, що аналогічно факт примирення сторін в адміністративній справі можуть підтверджувати не тільки подання заяв щодо примирення, але й вчинення інших дій, які можна розглядати як подання стороною заяви про примирення та її прийняття іншою стороною.

Наголошує, що у матеріалах справи є заява відповідача від 2 вересня 2019 року, в якій він обґрунтував відсутність спору між сторонами з огляду на поновлення позивачем відповідачу строку дії спеціального дозволу на користування надрами. Крім того, відповідач направив до суду копію наказу позивача від 22 липня 2019 року №232 про поновлення, зупинення дії, анулювання спеціальних дозволів на користування надрами, встановлення термінів на усунення порушень та внесення змін до наказів. Отже, наказ позивача від 22 липня 2019 року №232 та відповідна заява відповідача можуть свідчити про згоду двох сторін спору на примирення, а відтак - про наявність підстави для постановлення відповідної ухвали із закриттям провадження у справі.

З цього суд висновує, що з урахуванням закріпленого у статті 3 Конституції України принципу відповідальності суб`єкта владних повноважень за його діяльність у такій ситуації внаслідок вчинення суб`єктом владних повноважень на користь відповідача дій, що є несумісними із заявленими ним позовними вимогами.

Відсутність судової практики із зазначеного питання щодо застосування статті 190 КАС України, яке може поставати не лише у відносинах з користування надрами, зумовило необхідність передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду задля вирішення цієї виключної правової проблеми, забезпечення розвитку права і формування єдиної правозастосовної практики з вказаних у цій ухвалі питань.

12. Відповідно до частини п`ятої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

Однак Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для передачі справи на її розгляд згідно з частиною п`ятою статті 346 цього Кодексу з огляду на таке.

Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначена частиною п`ятою статті 346 КАС України, передбачає наявність у справі виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

Лише за наявності таких умов справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Згідно із частиною першою статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Мотивація колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо наявності виключної правової проблеми у цій справі фактично зводиться до питання, чи поширюються положення частини п`ятої статті 190 КАС України на категорію справ, в яких поведінка сторони у справі, зокрема вчинення нею дій з виконання оскарженого рішення суду, може мати значення для вирішення заявлених позовних вимог.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що наведене в ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2020 року обґрунтування наявності виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, не створює підстави для прийняття до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 822/3620/17.

Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

За якісним критерієм про виключність правової проблеми свідчать такі обставини: 1) касаційна скарга мотивована тим, що суди допустили істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; 2) норми матеріального права були застосовані судами нижчих інстанцій так, що постає питання дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між інтересами сторін у справі.

У наведеному в ухвалі касаційного суду обґрунтуванні Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав, за яких в аспекті фактичних обставин справи за позовом Держгеонадра до ТОВ «НВКП ЕКОРЕСУРС» про анулювання спеціального дозволу від 02 листопада 2004 року № 3489 можна побачити в них виключну правову проблему, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

13. Якщо після вирішення судами попередніх інстанцій спору по суті позивач вчиняє якісь дії, які, як вважає протилежна сторона, мають значення та впливають на перевірку та оцінку законності й обґрунтованості оскаржених в касаційному порядку судових рішень, то такі дії чи рішення позивача потребуватимуть лише з`ясування міри й того, як і наскільки в межах касаційного перегляду вони спричиняються до результатів перегляду. Понад те, означені відповідачем обставини за визначенням не викликають труднощів у праворозумінні та правозастосуванні норм матеріального чи процесуального права у цій справі, зокрема й положень статті 190 КАС України.

14. Посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 800/396/17, як на підставу для передачі справі Великій Палата, не можна визнати коректним, оскільки у цій справі скаржниками були не сторони, а третя особа, й, окрім цього, скаржник після ухвалення судового рішення, не вчиняв дій, які з погляду сторони, що оскаржує таке рішення, можна було би потрактувати як вираз її певної позиції у спорі.

15. Відповідно до частини шостої статті 347 КАС України, якщо Велика Палата дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

З огляду на викладене, керуючись статтями 346 й 347 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Справу за позовом Державної служби геології та надр України до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВКП ЕКОРЕСУРС» про анулювання спеціального дозволу від 02листопада 2004 року № 3489 повернути відповідній колегії Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. І. Гриців

Судді: Н. О. Антонюк В. С. Князєв

Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н. П. Лященко

В. В. Британчук В. В. Пророк

Ю. Л. Власов Л. І. Рогач

В. І. Данішевська О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук

О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О. Г. Яновська