ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«10» березня 2020 року

м. Харків

справа № 637/780/19-ц

провадження № 22ц/818/1632/20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів - Бровченка І.О., Маміної О.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Головне управління Національної поліції в Харківській області, Державна казначейська служба України

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області на заочне рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 27 серпня 2019 року в складі судді Стеганцова С.М.

в с т а н о в и в:

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 13 грудня 2018 року близько 08:30 під час керування автомобілем марки «Mercedes Benz», державний номер НОМЕР_1 , на автошляху Чугуїв-Мілове 400 км + 500 м Шевченківського району Харківської області він був зупинений працівниками поліції, та щодо нього інспектором Шевченківського ВП Куп`янського ВП Головного управління Національної поліції в Харківській області складено протокол про адміністративне правопорушення за статтею 185 КУпАП щодо злісної непокори, тобто відмови виконати законне розпорядження поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, з чим він не погодився, про що повідомив працівнику поліції.

Вказав, що того ж дня щодо нього інспектором Шевченківського ВП Куп`янського ВП Головного управління Національної поліції в Харківській області складено протокол про адміністративне правопорушення за статтею 124 КУпАП щодо порушення Правил дорожнього руху, з яким він також не погодився.

У той же день інспектором Шевченківського ВП Куп`янського ВП Головного управління Національної поліції в Харківській області винесено щодо нього постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, в якій вказано, що він, керуючи автомобілем марки «Mercedes Benz», державний номер НОМЕР_1 , на автошляху Чугуїв-Мілове зі сторони м. Харків у напрямку с. Шевченкове при зупинці не увімкнув аварійну сигналізацію, чим порушив пункт 9.9 Правил дорожнього руху України, у зв`язку з чим на нього накладено адміністративне стягнення у розмірі 425,00 грн.

Зазначив, що вказані протоколи та постанова оскаржені ним до суду, та рішеннями Шевченківського районного суду Харківської області від 14 січня 2019 року та 15 січня 2019 року справи про адміністративні правопорушення закриті за відсутністю в його діях складів адміністративних правопорушень, а рішенням суду від 06 березня 2019 року визнана незаконною та скасована постанова про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн.

Отже, щодо нього працівниками поліції незаконно складено два протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 185 та 124 КУпАП, а також незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП у вигляді штрафу. Під час притягнення його до адміністративної відповідальності порушено його права на ознайомлення з матеріалами справи та юридичну допомогу. Крім того, постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу винесено безпосередньо на місці вчинення правопорушення, що суперечить закону.

Зазначив, що 13 грудня 2018 року за завідомо неправдивим повідомленням про вчинення злочину за заявою працівника поліції Шевченківського ВП Куп`янського ВП Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо нього внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про скоєння злочину, передбаченого статтею 286 КК України, однак 28 грудня 2018 року винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу злочину.

Вказав, що внаслідок незаконних дій органів поліції він звинувачувався у кримінальному та адміністративному правопорушеннях протягом трьох місяців: з дня винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення від 13 грудня 2018 року до дня набрання законної сили рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 06 березня 2019 року, та у цьому періоді діяли певні обмеження прав та відбулась втрата нормальних життєвих зв`язків, що призвело до розладу його здоров`я.

Крім того, 13 грудня 2018 року працівниками поліції незаконно, без будь-яких пояснень та внесення відповідного запису про затримання транспортного засобу до протоколу про адміністративне правопорушення, був арештований його автомобіль, який йому повернули лише 29 грудня 2018 року, у зв`язку з чим протягом 17 днів він не міг користуватися своєю власністю, та йому як підприємцю спричинено моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

Зазначив, що у зв`язку з викладеними обставинами знаходився на лікуванні у Шевченківській лікарні з 25 березня 2019 року по 03 квітня 2019 року, на диспансерному обліку у сімейного лікаря з діагнозом: високий кризовий перебіг, порушення серцевого ритму.

Вказав, що події, пов`язані з його притягненням до адміністративної відповідальності, призвели до виникнення психологічної травми, яка викликала тривалі фізичні та моральні страждання, що посилювались постійним нервовим стресом, а також пов`язаними з ним конфліктами у сім`ї, судовими викликами до суду понад шести разів для участі у судових засіданнях впродовж судового розгляду справи, де він повинен був захищатись від незаконного звинувачення, що вплинуло на погіршення стану здоров`я. Він втратив можливість нормальної працездатності та зазнав інших негативних наслідків, які породили невпевненість у майбутньому і страх перед органами поліції, які в подальшому продовжували перешкоджати його підприємницькій діяльності.

Зазначив, що незаконно перебував під судовими розглядами протягом трьох місяців та чотирьох днів, що призвело до обмеження прав та втрати нормальних життєвих зв`язків, негативно вплинуло на стосунки з оточуючими людьми та змусило докладати значних зусиль для організації свого життя, у зв`язку з чим розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, має становити 12 519,00 грн (4 173,00 грн х 3 місяці).

Просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь у відшкодування моральної шкоди 12 519,00 грн.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 27 серпня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 - задоволено; стягнуто за рахунок Державного бюджету України з Державної казначейської служби України на його користь шляхом безспірного списання коштів з Державного бюджету в сумі 12 519,00 грн для відшкодування (компенсації) моральної шкоди, заподіяної внаслідок дій посадових осіб Головного управління Національної поліції в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду поштою 27 вересня 2019 року Головне управління Національної поліції в Харківській області подав апеляційну скаргу, яку ухвалою Харківського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року повернуто у зв`язку з порушенням порядку оскарження заочного рішення суду.

На вказане заочне рішення суду поштою 07 жовтня 2019 року Державна казначейська служба та поштою 04 листопада 2019 року Головне управління Національної поліції в Харківській області подали заяви про його перегляд.

Ухвалою Шевченківського районного суду Харківської області від 18 грудня 2019 року заяви Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Харківській області про перегляд заочного рішення - залишено без задоволення.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду Головне управління Національної поліції в Харківській області подав апеляційну скаргу, в якій просив заочне рішення суду - скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, вважав, що позивач не надав жодних доказів щодо завдання йому моральної шкоди та щодо звернення до медичного закладу саме у зв`язку з провадженням у справах про адміністративні правопорушення; що ОСОБА_1 не притягувався до кримінальної відповідальності, не перебував під судом і слідством, не мав статусу підозрюваного чи обвинувачуваного у кримінальному провадженні і щодо нього не застосовувались запобіжні заходи; що реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди; що сектор реагування патрульної поліції Шевченківського ВП Куп`янського ВП ГУНП в Харківській області не є органом досудового розслідування та не здійснює оперативно-розшукову діяльність, отже до спірних правовідносин не застосовується Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», та на його підставі не може бути визначений розмір відшкодування моральної шкоди.

Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області необхідно задовольнити частково, заочне рішення суду - змінити.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що закриття двох проваджень у справах про адміністративні правопорушення через відсутність складу адміністративного правопорушення та скасування постанови про накладення штрафу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, що є підставою для відшкодування йому моральної шкоди. При цьому, суд вважав, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а розмір моральної шкоди, визначений ОСОБА_1 , вважав обґрунтованим, виходячи з вимог розумності, справедливості, пропорційності та тривалості проваджень у справах про адміністративні правопорушення.

Проте, з таким висновком суду неможливо погодитися у повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 14 січня 2019 року інспектором сектору реагування патрульної поліції Шевченківського ВП Куп`янського ВП ГУНП в Харківській області складено протокол про адміністративне правопорушення, серія НОМЕР_2 щодо ОСОБА_1 , згідно якого він 13 грудня 2018 року біля 08-30 години, керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на автошляху Чугуїв - Мілове 400 м + 550 м Шевченківського району Харківської області, не впевнився в безпечності руху та перед початком руху здійснив наїзд на працівника поліції Гука В.М. , чим порушив пункт 10.1 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена статтею 124 КУпАП. У протоколі ОСОБА_1 зазначив про свою незгоду з ним (а. с. 6).

Постановою Шевченківського районного суду Харківської області від 15 січня 2019 року провадження у справі № 637/39/19 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 124 КУпАП, закрито судом за відсутності в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення (а. с. 7).

З протоколу про адміністративне правопорушення від 13 грудня 2018 року вбачається, що 13 грудня 2018 року приблизно о 08-35 годині на автошляху Чугуїв -Мілове 40 + 300 км Шевченківського району Харківської області ОСОБА_1 здійснив злісну непокору законній вимозі працівника поліції, а саме не виконав вимогу залишитися на місці, внаслідок чого здійснив наїзд на працівника поліції, чим вчинив правопорушення, передбачене статтею 185 КУпАП. Від підпису протоколу ОСОБА_1 відмовився (а .с. 9).

Постановою Шевченківського районного суду Харківської області від 14 січня 2019 року провадження у справі № 637/26/19 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 185 КУпАП, закрито за відсутності в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення (а. с. 8).

13 грудня 2018 року інспектором сектору реагування патрульної поліції Шевченківського ВП Куп`янського ВП ГУНП в Харківській області складено постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія НК, № 854272 . З постанови вбачається, що ОСОБА_1 13 грудня 2018 року о 8-30 годині рухався на своєму автомобілі (мікроавтобусі) «Mercedes Bens Vito», державний номер НОМЕР_1 , по автошляху Чугуїв-Мілове зі сторони міста Харків у напрямку с. Шевченкове, на вимогу поліцейського не увімкнув аварійну сигналізацію, чим порушив пункт 9.9 Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП, за що на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн (а. с. 15).

Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 06 березня 2019 року у справі № 637/211/19 вказану постанову у справі про адміністративне правопорушення від 13 грудня 2018 року, серія НК, № 854272, визнано незаконною та скасовано; закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 (а. с. 16-17).

Також, 13 грудня 2018 року слідчим СВ Шевченківського ВП Куп`янського ВП ГУНП в Харківській області Артюховим О.О. внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220450000319 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України, у зв`язку з надходженням рапорту інспектора сектору реагування патрульної поліції Гука В.М. про те, що після зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 він вчинив непокору працівникові поліції та здійснив наїзд на нього, у зв`язку з чим останній отримав тілесні ушкодження (а. с. 12).

Крім того, 13 грудня 2018 року у ОСОБА_1 вилучено автомобіль «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, що підтверджується відомостями з журналу №1 прийому та видачі затриманих та заарештованих транспортних засобів Шевченківського ВП Куп`янського відділу ГУНП в Харківській області (а. с. 42-43).

21 грудня 2018 року слідчим СВ Шевченківського ВП Куп`янського ВП ГУНП в Харківській області до Шевченківського районного суду Харківської області направлено клопотання про арешт тимчасово вилученого майна: автомобіля марки «Mercedes-Benz Vito», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а. с. 45-47).

Ухвалою Шевченківського районного суду Харківської області від 26 грудня 2018 року слідчому відмовлено в задоволенні клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно та зобов`язано повернути автомобіль та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу його власнику. Вказаною ухвалою встановлено, що ОСОБА_1 не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (а. с. 48-50).

Постановою слідчого СВ Шевченківського ВП Куп`янського ВП ГУНП в Харківській області від 28 грудня 2018 року кримінальне провадження №12018220450000319 від 13 грудня 2018 року закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення - злочину (а. с. 12-14).

29 грудня 2018 року ОСОБА_1 повернуто раніше вилучений у нього автомобіль «Mercedes-Benz Vito», державний номер НОМЕР_1 , та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, що підтверджується його розпискою, наданою слідчому СВ Шевченківського ВП Куп`янського ВП ГУ Національної поліції в Харківській області Артюхову О.О. (а. с. 11).

З 25 березня 2019 року по 03 квітня 2019 року ОСОБА_1 знаходився на лікуванні у стаціонарі денного перебування у Комунальному некомерційному підприємстві «Центр первинної медично-санітарної допомоги Шевченківського району» Шевченківської районної ради Харківської області, а також він перебуває на диспансерному обліку у сімейного лікаря з діагнозом: ГХ ІІ ст. 3 ступеня, ризик високий, кризовий перебіг, синусове порушення серцевого ритму, потребує постійного амбулаторного та періодичного стаціонарного лікування, що підтверджується довідкою від 05 квітня 2019 року № 192 (а. с. 10).

З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 04 грудня 2018 року та довідки про відкриття рахунку АТ КБ «ПриватБанк» від 27 червня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем з 17 грудня 2002 року, вид діяльності - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах (а. с. 25, 26).

Статтею 13 Європейської Конвенції з прав людини від 04 листопада 1950 року передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснили свої офіційні повноваження.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи цих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, зазначені підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

У даній справі підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди є закриття справ про адміністративні правопорушення у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

У зв`язку з чим, судова колегія вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» щодо правових наслідків закриття справи про адміністративне правопорушення у формі виникнення права на відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення особи до відповідальності.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.

Пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

У наведених в статті 1 цього Закону випадках фізичній особі (громадянинові) відшкодовується моральна шкода, що передбачено пунктом 5 частини першої статті 3 вказаного Закону.

Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яку в подальшому закрито судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше).

Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц, провадження № 61-19000сво18.

Як вбачається з матеріалів справи, дії працівників Шевченківського відділу поліції щодо складання відносно Чоломбитька Д.О. протоколів про адміністративні правопорушення та постанови про накладення адміністративного стягнення відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 27 березня 2019 року, справа № 397/1745/14-ц, провадження № 61-19515св18; у постанові від 05 лютого 2020 року, справа № 640/16169/17, провадження № 61-15393св18.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивач дійсно зазнав моральних страждань, оскільки змушений був докладати додаткових зусиль задля відновлення свого порушеного права, зокрема, звертатися до суду, щоб довести неправомірність дій працівників поліції, протягом певного часу був позбавлений можливості користуватися своїм автомобілем, а також зазначені обставини призвели до погіршення стану його здоров`я, що є підставою для покладення на державу обов`язку з відшкодування завданої йому моральної шкоди.

Однак, судова колегія не може погодитися з визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 , виходячи з наступного.

Частинами п`ятою та шостою статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Тобто, суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її збагачення.

У рішенні від 12 липня 2007 року у справі «Stankov v. Bulgaria» Європейський суд з прав людини зазначив, що оцінка моральної шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.

Чинне законодавство не містить методики чи способів обчислення моральної шкоди, та при оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю та спокою особи, а будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 розрахував розмір завданої йому моральної шкоди, виходячи з одного мінімального розміру заробітної плати за період з 13 грудня 2018 року, коли було складено протокол про адміністративне правопорушення та постанову про накладення адміністративного стягнення, по 11 березня 2019 року, коли набрало законної сили рішення суду про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо нього, керуючись вимогами статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (4 173,00 грн х 3 місяці = 12 519,00 грн).

Суд першої інстанції не вважав за можливе застосовувати до спірних правовідносин норми вказаного Закону, однак, з визначеним позивачем розміром відшкодування погодився, вказавши, що він відповідає вимогам розумності та справедливості.

Разом з тим, судова колегія виходить з того, що на підставі частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розрахунок розміру моральної шкоди проводиться лише в разі перебування особи під слідством чи судом.

Однак, в даному випадку шкоди ОСОБА_1 заподіяно внаслідок притягнення його до адміністративної відповідальності. У кримінальному провадженні, відкритому на підставі рапорту працівника поліції, ОСОБА_1 не мав статусу підозрюваного чи обвинувачуваного, до відповідальності не притягувався. У зв`язку з викладеним, підстави для застосування до спірних правовідносин положень частини 3 статті 13 вказаного Закону відсутні.

З урахуванням тривалості провадження у справах про адміністративні правопорушення, необхідності зміни нормального життєвого стану та витрат часу на відновлення прав, а також керуючись принципами поміркованості, розумності та справедливості судова колегія вважає, що обґрунтованим є відшкодування ОСОБА_1 завданої моральної шкоди у розмірі 3000,00 грн.

Також, судова колегія звертає увагу на те, що судом першої інстанції всупереч вимогам пункту 3 частини 1 статті 280 ЦПК України ухвалено рішення у заочному порядку, незважаючи на те, що відповідач - Головне управління Національної поліції в Харківській області подав відзив на позов. Однак, зазначене порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи по суті спору. Ухвалу про заочний розгляд справи судом постановлено без виходу до нарадчої кімнати, тому посилання апелянта на порушення судом норм процесуального права у цій частині колегія суддів відхиляє.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що позивач не надав жодних доказів щодо завдання йому моральної шкоди та щодо звернення до медичного закладу саме у зв`язку з провадженням у справах про адміністративні правопорушення; що ОСОБА_1 не притягувався до кримінальної відповідальності, не перебував під судом і слідством, не мав статусу підозрюваного чи обвинувачуваного у кримінальному провадженні, щодо нього не застосовувались запобіжні заходи; що реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, судова колегія відхиляє, оскільки закриття судом справ про адміністративні правопорушення через відсутність їх складу свідчить про те, що ОСОБА_1 незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності, що є підставою для відшкодування йому моральної шкоди, пов`язаної з необхідністю відновлення його прав.

Твердження апелянта, що сектор реагування патрульної поліції Шевченківського ВП Куп`янського ВП ГУНП в Харківській області не є органом досудового розслідування та не здійснює оперативно-розшукову діяльність, отже до спірних правовідносин не застосовується Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», є безпідставними, оскільки нормами вказаного Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в порядку, передбаченому цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення, а також, що в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.

Виходячи з вищевикладеного, на підставі аналізу встановлених судом обставин справи та норм права, що їх регулюють, судова колегія вважає за необхідне змінити заочне рішення суду, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди, який підлягає виплаті ОСОБА_1 , з 12 519,00 грн до 3000,00 грн. та викласти абзац другий резолютивної частини заочного рішення в наступній редакції: "Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 3000,00 грн компенсації моральної шкоди", оскільки з Державної казначейської служби України зазначене стягнення коштів безпосередньо не здійснюється.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною шостою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки його позов задоволено частково, на 23,96%, з Головного управління Національної поліції в Харківській області підлягає стягненню судовий збір за подачу позову у розмірі 184,11 грн (768,40*23,96%) в дохід держави.

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області також задоволено частково, відповідно на 76,04 % (100-23,96).

Таким чином, за подання апеляційної скарги Головному управлінню Національної поліції в Харківській області підлягає компенсації за рахунок держави судовий збір у розмірі 692,33 грн (768,4*150% = 1152,60; 1152,60 * 76,04% = 876,44 грн; 876,44-184,11 = 692,33).

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст.374, ст.376, ст.ст.381 - 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області - задовольнити частково.

Заочне рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 27 серпня 2019 року - змінити в частині розміру стягнутої моральної шкоди та викласти абзац другий резолютивної частини заочного рішення в наступній редакції:

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3000,00 грн компенсації моральної шкоди.

Компенсувати Головному управлінню Національної поліції в Харківській області судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 692,33 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді І.О. Бровченко

О.В. Маміна

Повний текст постанови складено 10 березня 2020 року.