Постанова

Іменем України

11 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 707/2709/16-к

провадження № 51-1716км19

Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого

Бущенка А.П.,

суддів

Григор`євої І.В., Стороженка С.О.,

за участю: секретаря судового засідання

Червінської М.П.,

захисника

Демчика В.І.,

прокурора

Браїла І.Г.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Демчика В.І. в інтересах засудженого на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 5 червня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 21 лютого 2019 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хутір-Хмільна Канівського району Черкаської області, жителя АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Оскаржені судові рішення

1. Черкаський районний суд Черкаської області вироком від 5 червня 2018 року засудив ОСОБА_1 за частиною 1 статті 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі статті 75 КК суд звільнив засудженого від відбування покарання з випробуванням, установивши іспитовий строк тривалістю 3 роки.

2. Суд визнав доведеним, що ОСОБА_1 8 серпня 2015 року близько 18:00, перебуваючи в човні біля берега острова, розташованого на території мисливських угідь смт Ірдинь Черкаського району Черкаської області, на ґрунті раптово виниклого конфлікту через постріл, який здійснив ОСОБА_2 в підсадну качку, що належала ОСОБА_1 , умисно здійснив два постріли з мисливської рушниці в бік човна, в якому перебували ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , чим заподіяв ОСОБА_3 та ОСОБА_4 різного ступеня тяжкості тілесні ушкодження, у тому числі й тяжкі.

3. Апеляційний суд Черкаської області ухвалою від 21 лютого 2019 року залишив вирок без змін.

Вимоги і доводи касаційної скарги

4. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на пункт 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

5. Захисник стверджує, що суди неправильно відобразили у своїх рішеннях показання потерпілого та свідка в частині кількості пострілів, здійснених ОСОБА_1

6. Крім того, захисник посилається на те, що суд першої інстанції не надав оцінки показанням судово-медичного експерта, який пояснив, що об`єктивні дані, які б вказували на те, що один чи два постріли було здійснено щодо потерпілих, відсутні.

7. Захисник вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували закон України про кримінальну відповідальність за наявності неспростованих обставин, які вказують, що мав місце казус.

8. Він звертає увагу на те, що в суді першої інстанції обвинуваченням не було надано доказів умислу засудженого на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, і суд у вироку сформулював склад злочину, передбаченого статтею 128 КК, тобто заподіяння необережного тяжкого тілесного ушкодження, пославшись на ознаки злочинної недбалості, а не умислу.

9. Суд апеляційної інстанції, на думку захисника, не надав відповідей на аналогічні доводи апеляційної скарги сторони захисту, чим порушив вимоги частини першої статті 405, статей 370, 94 та 419 КПК.

Позиції учасників касаційного розгляду

10. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

11. У судовому засіданні захисник Демчик В.І. просив Суд задовольнити касаційну скаргу.

12. Прокурор вважав, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без зміни.

Оцінка Суду

13. Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника і прокурора, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу захисника належить задовольнити частково на таких підставах.

14. Відповідно до статті 433 КПК Суд не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

15. Проте касаційний суд зобов`язаний перевірити в межах доводів, висловлених в касаційній скарзі, чи були додержані судами попередніх інстанцій процесуальні норми, що регулюють розгляд судами пред`явленого обвинувачення, у тому числі положення, що стосуються оцінки доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів - їх достатності для висновків суду.

16. У постанові від 4 липня 2018 року Суд вже висловлював свою позицію про те, що для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням[1].

17. У цій справі на спростування версії обвинувачення сторона захисту висунула свою версію, яка певним чином підтверджується показаннями свідка ОСОБА_6 , що засуджений випадково натиснув на спусковий гачок рушниці, коли послизнувся на мулі в човні та впав.

18. Спростовуючи цю версію, суд першої інстанції зазначив, що згідно з протоколом огляду човна слідів мулу чи падіння не виявлено. Також суд послався на показання свідка ОСОБА_5 та потерпілих про те, що ОСОБА_1 здійснив два постріли в їх напрямку, що не може статися випадково, оскільки при однократному натисканні на спусковий гачок з цієї рушниці можливо зробити лише один постріл.

19. Окрім того, суд першої інстанції не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_6 , пославшись на те, що той є зацікавленою особою. Однак суд не пояснив, чому цей свідок зацікавлений у результатах справи більше, ніж потерпілі, на показаннях яких суд обґрунтував свій висновок про винуватість засудженого.

20. Сторона захисту в апеляційних скаргах звертала увагу на ці аспекти судового розгляду та вироку, однак апеляційний суд не перевірив належним чином доводів захисту щодо цих обставин та відхилив їх без відповідного обґрунтування.

21. В обставинах цієї справи встановлення кількості пострілів мало важливе значення, оскільки суд обґрунтував наявність умислу в засудженого саме на тій підставі, що той здійснив два постріли. Так, у вироку суд зазначив: «Крім того, суд враховує кількість пострілів, яких згідно показань свідка ОСОБА_5 та потерпілих було два».

22. Оскарживши вирок в апеляційному порядку, сторона захисту зазначала, що суд першої інстанції неправильно відобразив у своїх рішеннях показання свідка та потерпілих щодо кількості пострілів і не провів належної оцінки достовірності показань потерпілого. Суд вважає, що ці аргументи сторони захисту ґрунтуються на матеріалах провадження і потребували ретельного дослідження апеляційним судом.

23. Так, свідок ОСОБА_5 під час допиту в судовому засіданні 31 липня 2017 року вказував, що не може точно сказати, один чи два постріли пролунали (технічний запис судового засідання від 31 липня 2017 року). Під час слідчого експерименту, проведеного на досудовому розслідуванні, він також заявляв лише про один постріл. Однак у вироку зазначено, що цей свідок казав про два постріли, що не відповідає матеріалам провадження.

24. Сторона захисту не мала можливості допитати потерпілого ОСОБА_4 під час судового засідання через його відсутність. Навіть якщо залишити осторонь порушення права захисту на перехресний допит цього потерпілого внаслідок використання його показань, наданих під час слідчого експерименту, слід зазначити, що під час цієї слідчої дії він стверджував, що з боку засудженого був «постріл» (т. 1, а.с. 207), а не «постріли», як це відображено у вироку.

25. Потерпілий ОСОБА_3 дійсно свідчив у суді, що було два постріли. Водночас під час досудового розслідування він, як і свідок ОСОБА_5 та потерпілий ОСОБА_4 , повідомляв лише про один постріл (т. 1, а.с. 215).

26. Відповідно до статті 94 КПК суд зобов`язаний оцінити кожний доказ з точки зору його достовірності, а частина 4 статті 96 КПК передбачає, що свідок може бути допитаний щодо попередніх показань, які не узгоджуються із його показаннями. Таким чином, на відміну від заборони, що міститься у частині 6 статті 95 КПК, використовувати надані під час досудового розслідування показання на доведення винуватості, такі показання є допустимими і належними для з`ясування достовірності показань, які особа надає під час судового розгляду.

27. Однак суд першої інстанції не звернув належної уваги на очевидну суперечність у показаннях потерпілого щодо важливої обставини справи і не пояснив у вироку, чим зумовлена зміна показань потерпілого. Апеляційний суд у свою чергу жодним чином не відповів на відповідний довід сторони захисту, хоча мав можливість повторно дослідити цю обставину.

28. Окрім того, Суд звертає увагу, що, оскільки така обставина, як кількість пострілів, що здійснив засуджений, мала важливе значення для вирішення справи, то ця обставина підлягала ретельному дослідженню, у тому числі за допомогою відповідних експертиз. Однак, хоча у справі було проведено кілька експертних досліджень, жодного разу питання про кількість пострілів не було поставлено на вирішення відповідної експертизи.

29. Іншою обставиною, на яку суд першої інстанції послався на спростування версії сторони захисту, була встановлена під час огляду відсутність мулу в човні обвинуваченого. Зокрема, у вироку зазначено: «Посилання обвинуваченого на те, що у човні був іл, внаслідок чого він упав та випадково нажав на спусковий гачок, спростовується протоколом огляду указаного човна, де не було зафіксовано слідів ілу чи то слідів падіння».

30. Однак, у матеріалах кримінального провадження відсутній будь-який документ, що підтверджує проведення огляду човна засудженого та відображає його результати. На аркушах справи 223-224 у томі 1 міститься протокол огляду місця події від 1 березня 2016 року, в якому зафіксовано огляд подвір`я засудженого, під час якого виявлено металевий човен, однак жодних відомостей про огляд цього човна в протоколі немає.

31. Єдиний протокол огляду човна, який міститься в матеріалах справи (том 1, а.с. 229-232), стосується човна, який належить свідку ОСОБА_5 і в якому під час події перебували потерпілі та свідок. Однак результати цього огляду, вочевидь, не можуть доводити відсутність мулу в човні засудженого.

32. Отже, апеляційний суд не розглянув належним чином доводів в апеляційній скарзі сторони захисту щодо недоведення належними та допустимими доказами встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи. Такий апеляційний розгляд не можна вважати повним, а ухвалу апеляційного суду законною та обґрунтованою. Саме тому Суд дійшов висновку, що ухвалу апеляційного суду належить скасувати на підставі частини 1 статті 412 КПК у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

33. Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати викладене, здійснити провадження із додержанням вимог чинного законодавства і постановити рішення, яке відповідає положенням статті 370 КПК.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 21 лютого 2019 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

А.П. Бущенко І.В. Григор`єва С.О. Стороженко

[1] http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75286445