Справа № 349/651/16-к

Провадження № 11-кп/4808/51/20

Категорія ч.1ст. 296 КК України

Головуючий у 1 інстанції Лошак О. О.

Суддя-доповідач Шкрібляк

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2020 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду к римінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду у складі :

головуючого судді Шкрібляка Ю.Д.,

суддів Малєєва А.Ю., Кукурудза Б.І.,

секретаря с/з Лавринович У.М.,

з участю прокурора Журавльова Є.Є.,

захисника Шизіндського І.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

потерпілого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Івано-Франківську справу за апеляційними скаргами (далі АС) прокурора Рогатинського відділу Тисменицької місцевої прокуратури Триніва В.І. та обвинуваченого ОСОБА_1 , на вирок Рогатинського районного суду від 18 листопада 2019 року по кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), предбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі КК),-

в с т а н о в и л а:

Вказаним вироком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , з вищою освітою, одружений, раніше не судимий, громадянин України,-

визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (тисячу сімсот) гривень.

Відповідно до ч.5 ст.74 КК ОСОБА_1 від покарання у виді штрафу в сумі 1700 (тисячу сімсот) гривень звільнено на підставі п.2 ч.1 ст.49 цього ж Кодексу у зв`язку з закінченням строків давності.

Долю речових доказів вирішено у відповідності до положень Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК).

За вироком суду, ОСОБА_1 заподіяв потерпілому ОСОБА_2 умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Злочин вчинено за таких, встановлених судом обставин.

18 вересня 2015 року о 20 год. 40 хв., ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки "Опель Віваро", реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався автомобільною дорогою Мукачево – Львів в напрямку м.Львів. У попутному напрямку рухався автомобіль марки "Мітцубісі Оутлендер" , реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 В м.Рогатині Івано-Франківської області, на вул.Галицькій між водіями виник конфлікт з приводу порушення, на думку водіїв, правил дорожнього руху під час виконання маневру обгону. Для з`ясування стосунків обидва водії зупинилися на узбіччі проїжджої частини центральної вулиці м.Рогатина - Галицької, поблизу крамниці будівельних матеріалів. ОСОБА_2 підійшов до автомобіля, яким керував ОСОБА_1 . Після чого ОСОБА_1 вийшов з автомобіля та умисно, з мотивів особистої неприязні до ОСОБА_2 , яка виникла раптово через здійснення ОСОБА_2 маневру обгону його транспортного засобу під час затору, що утворився внаслідок проведення ремонту дороги, маючи на меті провчити ОСОБА_2 , як учасника дорожнього руху, завдав потерпілому один удар невстановленим слідством твердим предметом в лобно-тім`яну ділянку голови. Внаслідок нанесеного ОСОБА_1 удару ОСОБА_2 заподіяно тілесне ушкодження у виді забійної рани в ділянці голови, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я.

В АС прокурор, вважає вирок таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме - неправильної кваліфікації судом дій обвинуваченого ОСОБА_1 .

Просить скасувати вирок та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 виннуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 800 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 13600 грн.

Обвинувачений ОСОБА_1 в АС зазначає, що вирок є незаконним і необґрунтованим, оскільки при його постановлені судом було неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, що вплинуло на вирішення питання про його невинуватість .

Просить дослідити докази сторони обвинувачення ( а саме матеріали відеозапису), а вирок щодо нього скасувати та постановити новий, яким визнати його невинуватим і виправдати за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_1 подав заперечення на АС прокурора , яку вважає безпідставною і необґрунтованою.

Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_1 заявив клопотання про перегляд відеозапису від 20 вересня 2015 року, яке підтримав його захисник, а прокурор та потерпілий заперечили проти його задоволення.

Колегія суддів заслухала думку учасників процесу, відхилила дане клопотання, оскільки такий перегляд відбувся в суді першої інстанції, а тому відповідне клопотання не грунтується на вимогах ст. 404 КПК.

Заслухавши доповідь судді Шкрібляка Ю.Д., пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали подану АС та заперечили доводи АС прокурора, та вважають вирок незаконним і просять його скасувати, з підстав невинуватості обвинуваченого; пояснення прокурора Журавльова Є.Є. та потерпілого ОСОБА_2 , які підтримали подану АС прокурора Триніва В.І., просять вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким дії обвинуваченого кваліфікувати за ч.1 ст. 296 КК, АС обвинуваченого вважають необґрунтованою і безпідставною; перевіривши матеріали кримінального провадження та додані документи, обговоривши доводи і мотиви АС, колегія суддів приходить до висновку, що вони не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до вимогст.370КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно ст.94 КПК суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Вказані вимоги закону, як вважає колегія суддів, судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_1 були дотримані.

Розглядаючи кримінальне провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , суд першої інстанції, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом. В межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Ухвалюючи обвинувальний вирок щодо обвинуваченого ОСОБА_1 суд першої інстанції обґрунтував його доказами, які були досліджені в ході судового розгляду та відповідають вимогам у контексті їх належності та допустимості.

Так, висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 за ч.2 ст.125 КК підтверджуються показаннями потерпілого ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_3 які були допитані в судовому засіданні.

Крім показання потерпілого, свідків та показань самого обвинуваченого, в тій частині, де він вказує про місце конфлікту між ним і потерпілим, вина обвинуваченого підтверджується і дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме: протоколом пред`явлення до впізнання особи за фотознімками від 22 січня 2016 року, відповідно до якого ОСОБА_2 впізнав особу чоловіка, зображеного на фотознімку, який розміщено зліва направо по порядку під №3 ( ОСОБА_1 ), як такого, що умисно спричинив йому тілесне ушкодження 18 вересня 2015 року на проїзній частині дороги в м.Рогатині Івано-Франківської області; протоколом проведення слідчого експерименту від 23 травня 2016 року з фото таблицями , з яких вбачається, що під час проведення слідчого експеремнту потерпілий ОСОБА_2 показав місце події та спосіб нанесення ОСОБА_1 йому удару невідомим твердим предметом; протоколом проведення слідчого експерименту від 23 травня 2016 року з фото таблицями , з яких вбачається, що під час проведення слідчого експеремнту свідок ОСОБА_3 показала місце події, де вона виявила свого чоловіка, в якого з лобної ділянки голови текла кров; висновком щодо результатів медичного огляду від 18 вересня 2015 року, з якого вбачається, що водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом без ознак алкогольного сп`яніння; висновком експерта № 91 від 24 жовтня 2015 року, відповідно до якого у ОСОБА_2 була виявлена забійна рана в ділянці голови, яка утворилась від дії тупого твердого предмету, могла утворитись внаслідок нанесення удару таким у вказану вище ділянку, може відповідати терміну вказаному у постанові, яка відноситься до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я; протоколом огляду предмету від 20 вересня 2015 року, згідно з яким оглянуто магнітний носій DVD – R – диск з відеофайлом , в якому частково відтворені обставини події, яка мала місце на проїзній частині автомобільної дороги Мукачево – Львів, в м.Рогатині, неподалік приміщення Рогатинського відділення поліції.

Під час апеляційного розгляду потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що, викладені у вироку обставини кримінального провадження, визнає повністю, однак не погоджується з кваліфікацією дій обвинуваченого ОСОБА_1 , вважає, що в діях останнього є всі ознаки хуліганства.

Крім цього, потерпілий ОСОБА_2 зазначив, що він визнає, що перед початком неправомірних дій обвинуваченого, він порушив Правила Дорожнього Руху України (далі ПДР), але після цього і порушив ПДР обвинувачений ОСОБА_1 , здійснивши обгін його транспортного засобу зправа і зупинився. Внаслідок таких дій обвинуваченого, він вирішив з`ясувати у нього таку поведінку. Вийшовши з автомобіля, він спочатку намагався відкрити двері зі сторони пасажира, оскільки вони були зачинені, обійшов автомобіль та підійшов зі сторони водія, стояв між дверкою автомобіля і капотом, звернувшись до водія, чого він так вчинив, в цей час обвинувачений дістав невідомий предмет, яким наніс йому удар в голову, від якого він впав і втратив свідомість. Як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду бажає, щоб обвинувачений поніс справжнє покарання.

Доводи АС прокурора та про невірну правову кваліфікацію діянь ОСОБА_1 , є неспроможними, з огляду на наступне.

За змістом ч.2 ст. 296 КК, відповідальність за хуліганство настає при грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, вчинені групою осіб.

Суб`єктивна сторона хуліганства характеризується умисною виною і мотивами явної неповаги до суспільства. Обов`язковою ознакою хуліганства є усвідомлене вчинення діяння з мотиву явної неповаги до суспільства.

Як вбачається з роз`яснень, що містяться у до п. 4Постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 22 грудня 2006 року «Про судову практику у справах про хуліганство»,суди мають відрізняти хуліганство від інших злочинів залежно від спрямованості умислу, мотивів, цілей винного та обставин учинення ним кримінально караних дій. Дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім`ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Аналіз наведених доказів свідчить про відсутність у обвинуваченого ОСОБА_1 умислу на вчинення хуліганства, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжувалося особливим зухвальством.

Так, виходячи із законодавчого опису ознак складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК, відповідальність за його вчинення настає тільки за таке грубе порушення громадського порядку, яке вчинене з мотивів явної неповаги до суспільства і супроводжувалось особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, які в свою чергу є основними і обов`язковими показниками грубого порушення громадського порядку.

Отже, в даному кримінальному провадженні обов`язковому встановленню підлягає вирішення питання про те, чи наявне в діях обвинуваченого порушення громадського порядку, і якщо так, то чи було воно грубим, тобто чи спричинило воно істотну шкоду особистим чи суспільним інтересам, та чи супроводжувалось таке порушення особливою зухвалістю.

Під час юридичної оцінки протиправних дій обвинуваченого повинні бути з`ясовані: природа взаємин, які склалися між обвинуваченим та потерпілим; причина виникнення діяння; час, обстановка та обставини, за яких відбувався перебіг посягання; характер та динаміка дій винних осіб; характер наслідків та причинний зв`язок між ними та протиправними діями.

Так, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, сформульованого в рішенні від 4 жовтня 2012 року (справа № 5-17кс12), в основі відмежування хуліганства від злочинів проти здоров`я, крім інших ознак, перебувають об`єкт злочину, який значною мірою визначає правову природу (характер) кожного із цих діянь та їхню суспільну небезпечність, і така ознака суб`єктивної сторони злочину, як його мотив.

Під мотивом явної неповаги до суспільства слід вважати нахабно виявлене, очевидне для потерпілих та інших осіб, зневажливе ставлення винного до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності. Ця ознака однаково характеризує як об`єктивну сторону хуліганства грубе порушення громадського порядку, так і його суб`єктивну сторону хуліганські мотиви вчинення.

Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного (нікчемного) приводу, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою та/або фізичним насильством і призводять до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.

Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок та інші зазначені вище об`єкти захисту. Зміст та спрямованість цього діяння випливає з характеру дій особи, яка їх вчиняє, а також із стосунків, що склалися між такою особою та потерпілим.

З об`єктивної сторони хуліганство є суспільно небезпечною дією, що грубо порушує громадський порядок. Такими закон визнає тільки ті дії, які спричинили істотної шкоди особистим інтересам і відрізнялись особливою зухвалістю або винятковим цинізмом.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції, свідчать, що конфлікт між потерпілим та обвинуваченим виник раптово на ґрунті особистих неприязних стосунків. Обстановка й обставини подій, динаміка їх розвитку й об`єктивні ознаки насильницької поведінки обвинуваченого свідчать, що така поведінка ОСОБА_1 була зумовлена його особистою неприязню до ОСОБА_2 , що виникла у відповідь на порушення потерпілим ПДР, а не бажанням протиставити себе суспільству і продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки.

Під час розгляду кримінального провадження, судом було встановлено, що поведінка обвинуваченого в ході конфлікту з потерпілим була направлена лише щодо потерпілого внаслідок порушення потерпілим ПДР, а саме - здійснення обгону колони транспортних засобів, які рухалися в заторі.

Що стосується мотиву нанесення обвинуваченим тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , колегія суддів зазначає, що під час судового розгляду був встановлений лише конфлікт на ґрунті особистих неприязних стосунків з приводу порушення потерпілим ПДР, що свідчить про відсутність у обвинуваченого ОСОБА_1 мотиву для вчинення грубого порушення громадського порядку.

Між тим, показаннями свідків у своїй сукупності не свідчать про наявність саме хуліганських мотивів у діях обвинуваченого.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що стороною обвинувачення не було надано достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою доказів на підтвердження наявності в діянні ОСОБА_1 складу кримінально-караного хуліганства за ознакою грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно не взято до уваги показання як самого обвинуваченого, так і свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про те, що ОСОБА_1 не наносив тілесних ушкоджень потерпілому, оскільки вони спростовуються сукупністю досліджених доказів, як висновком судово-медичної експертизи, так і показаннями потерпілого ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_3 , які ствердили, що в салоні мікроавтобуса, крім обвинуваченого знаходились тільки дві жінки.

Крім того, як вбачається з вироку, що свідок ОСОБА_5 18 вересня 2015 року станом на 11 год. 47 хв. знаходився в м.Снятині.

Твердження обвинуваченого та його захисника про те, що через певний час обвинувачений мав конфлікт між потерпілим, який носив кримінальний характер, судом першої інстанції і апеляційним судом не може братися до уваги і слугувати підставою для зміни чи скасування вироку, оскільки суд першої інстанції розглядає справи, відповідно до вимог ст.337 КПК і не вправі виходити за межі обвинувачення інкримінованого винуватій особі.

Як вбачається з обвинувального акту, таких обставин, на які вказав обвинувачений та його захисник, він не містить.

З приводу таких подій обвинувачений та його захисник, як ствердили під час апеляційного розгляду, не звертались до правоохоронних органів щодо притягнення до кримінальної відповідальності потерпілого.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що на момент постановлення вироку строки передбачені п.2 ч.1 ст.49 КК сплили, а тому суд правильно ухвалив рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від призначення покарання на підставі ч.5 ст.74 названого Кодексу.

Відповідно до положень ст.374 КПК суд першої інстанції навів мотиви зміни обвинувачення неправомірних дій ОСОБА_1 за ч. 1ст. 296 на ч.2 ст.125 КК, обгрунтувавши їх належними і допустимими доказами.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, КПК колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційні скарги: прокурора Рогатинського відділу Тисменицької місцевої прокуратури Триніва В.І. та обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Рогатинського районного суду від 18 листопада 2019 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з часу проголошення, а обвинуваченому – у цей же строк з часу отримання копії ухвали.

Головуючий Ю.Д. Шкрібляк

Судді А.Ю. Малєєв

Б.М. Кукурудз