Постанова

Іменем України

12 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 761/19847/16-ц

провадження № 61-18903св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 26 квітня 2019 року у складі судді Панасюка І. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Кіселика С. А., Дьомич Л. М., Єгорової С. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 09 листопада 2015 року він позичив відповідачу 15 000,00 доларів США, про що складено відповідну розписку, зі строком повернення до 14 листопада 2015 року.

Посилаючись на те, що на час звернення до суду з цим позовом відповідач позику не повернув, ОСОБА_1 просив стягнути із ОСОБА_2

15 000,00 доларів США позичених коштів, а також проценти за користування позикою на рівні облікової ставки НБУ в розмірі 7 541,92 доларів США, 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов`язання в сумі 1 382,12 доларів США та понесені судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 26 квітня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що розписка про отримання грошових коштів не містить ознак договору позики, зокрема, не відповідає вимогам, установленим для правочинів, які укладаються в письмовій формі, а саме: договір позики в цій справі підписаний лише однією стороною - відповідачем у справі ОСОБА_2 , і не підписаний позивачем ОСОБА_1 , не вказана прописом (число, місяць і рік) дата складання розписки і місце (місто, селище тощо) її складання, не вказані паспортні дані позичальника і кредитора (позикодавця).

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 16 вересня 2019 року апеляційну скаргу адвоката Удовіченка А. Г., який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишено без задоволення, а заочне рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 26 квітня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки надана позивачем розписка не є достатнім доказом, за наявності якого суд може зробити однозначний висновок щодо особи боржника, оскільки розписка не містить даних, які б дали можливість ідентифікувати особу боржника, зокрема за відсутності відповідача у судовому засіданні у зв`язку з відсутністю відомостей про його місцеперебування, зробити висновок, що дана розписка написана саме особою, до якої пред`явлено позов, і така особа це підтверджує. Крім того, позивач та його представник не довели тієї обставини, що строком повернення боргу є саме 14 листопада 2015 року, оскільки із тексту розписки вбачається, що особа яка отримала від ОСОБА_1 15 000,00 доларів США зобов`язалась повернути їх не пізніше 14 листопада 2025 року.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у жовтні 2019 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Вітровчак В. А., посилаючись на порушення судами норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права, просить заочне рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області

від 26 квітня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 вересня 2019 року скасувати й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що відповідач не з`явився в судове засідання та не заперечив факт отримання ним коштів, не заперечив дату повернення коштів, яка була обумовлена сторонами під час передачі коштів, оскільки на десять років кошти в борг не передавались. Позивачем спочатку позовна заява подавалась до м. Києва, проте згодом позивачем було подано клопотання до суду із зазначенням приблизного місця проживання відповідача із доволі рідким прізвищем та по-батькові. Крім цього, в реєстрі фізичних осіб-підприємців випадково було знайдено, що відповідач є фахівцем в галузі права та зареєстрований як фізична особа-підприємець саме в с. Завалля Кіровоградської області, а отже судові повістки ним не отримувались навмисно. Заявник зазначає, що між ним і відповідачем укладено договір позики, оформлений розпискою, на підставі якого у ОСОБА_2 виник обов`язок повернути йому отримані у борг 15 000 доларів США, тому висновки судів попередніх інстанцій про невідповідність форми розписки вимогам, встановленим для письмового договору, а отже недоведеність виникнення між сторонами правовідносин, характерних для договору позики, вважає помилковими.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

Відзивів на касаційну скаргу не надходило.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 761/19847/16 з Гайворонського районного суду Кіровоградської області.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2020 року справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що звертаючись до суду з цим позовом, позивач, як доказ існуючих правовідносин та наявності неналежного виконання ОСОБА_2 своїх боргових зобов`язань, надав розписку, в якій зазначені повні прізвища, ім`я та по батькові позичальника, його дата народження, а також прізвища, ім`я та по батькові кредитора (позикодавця), позичальник поставив свій підпис і розшифрував його, та вказав дату повного розрахунку за розпискою. Решту вимог до складання розписки боржником та позикодавцем не виконано.

Відповідач в судове засідання не з`явився, судову повістку не отримував, оскільки не проживає в зареєстрованому місці проживання.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини другої статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першої статті 402 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги).

Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема з правочинів та договорів.

За правилом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Досліджуючи боргові розписки, суди мають з`ясувати справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів зробити відповідні правові висновки.

На підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15.

Крім того, частиною першою статті 530, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Отже, розписка, як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Однак, встановивши, що надана позивачем розписка містить прізвище, ім`я, по батькові позичальника та позикодавця, дату народження позичальника, дату складання розписки (09 листопада 2015 року) та зобов`язання повернути грошові кошти у сумі 15 000,00 доларів США не пізніше 14 листопада 2025 року, тобто суму зобов`язання та дату повернення кошів (14 листопада 2025 року), суди першої й апеляційної інстанцій дійшли висновку про відмову в позові у зв`язку з тим, що така розписка не містить усіх необхідних даних для такого виду документа.

Однак з такими висновками колегія суддів повністю погодитись не може та вважає, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення у справі, оскільки судами неправильно застосовано норми права, які регулюють спірні правовідносини.

З огляду на вказані вище норми матеріального права та виходячи з обставин, встановлених судами першої й апеляційної інстанцій, зокрема з того, що у наданій розписці, складеній 09 листопада 2015 року, позичальник (відповідач у справі) зобов`язався повернути грошові кошти у сумі 15 000,00 доларів США не пізніше 14 листопада 2025 року, колегія суддів вважає, що позов задоволенню не підлягає, оскільки не настав строк виконання зобов`язання, визначений у розписці.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 412 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з мотивів, наведених у даній постанові.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги), якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Зважаючи на викладене вище, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 415, 416 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області

від 26 квітня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду

від 16 вересня 2019 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:

М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун