ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 548/1574/19 Номер провадження 22-ц/814/2788/19

Головуючий у 1-й інстанції Миркушіна Н. С. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 року

м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Бутенко С.Б.

Суддів: Дорош А.І., Триголова В.М.

розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, до якої приєднався Департамент патрульної поліції національної поліції України,

на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 30 серпня 2019 року у складі судді Миркушіної Н.С.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державного казначейства України, Управління Державної казначейської служби України у Хорольському районі Полтавської області про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої незаконним рішенням службової особи органу державної влади (Департаменту патрульної поліції),

в с т а н о в и в:

В липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, Державного казначейства України, Управління Державної казначейської служби України у Хорольському районі Полтавської області про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої незаконним рішенням службової особи органу державної влади (Департаменту патрульної поліції).

Позовна заява мотивована тим, що 16.02.2018 року інспектором роти № 1 батальйону УПП у м. Полтава старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 було винесено постанову серії НОМЕР_1 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.за те, що позивач, керуючи транспортним засобом ВАЗ-2108, державний номер НОМЕР_2 , 16.02.2018 року о 12-25 год. на 240 км. а/д М-03 «Київ - Харків - Довжанський» поза межами населеного пункту при зміні напрямку руху у відсутності денних ходових вогнів не ввімкнув ближнє світло фар, чим порушив п. 9.8 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

В подальшому рішенням Хорольського районного суду від 15 серпня 2018 року, яке набрало законної сили 07 вересня 2018 року, в справі № 548/335/18 дану постанову було скасовано, а провадження по справі закрито за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Зазначає, що внаслідок вказаних протиправних дій працівника поліції щодо притягнення до адміністративної відповідальності, йому було заподіяно моральну шкоду, яка полягає у приниженні часті, гідності, моральних переживаннях, фізичних стражданнях, порушенні нормальних життєвих стосунків, розмір якої оцінено позивачем у 30 000,00 грн., що її він просив стягнути з держави.

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 30 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з держави через Державну казначейську службу України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 3500 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням службової особи органу державної влади Департаменту патрульної поліції.

Рішення мотивоване доведеністю позивачем факту наявності моральної шкоди, що завдана йому провадженням у справі про адміністративне правопорушення, та полягає у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях, фізичних стражданнях, порушенні нормальних життєвих стосунків позивача.

Не погодившись з вказаним рішенням, представник Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області подав апеляційну скаргу, до якої приєднався Департамент патрульної поліції національної поліції України, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження перенесених ним душевних страждань, порушення нормальних життєвих зв`язків та стосунків з оточуючими, а також не зазначено, з яких саме міркувань він виходив при визначенні розміру моральної шкоди. Саме по собі накладення штрафу на особу та в подальшому скасування цієї постанови не може свідчити про встановлений факт спричинення моральної шкоди та неправомірності дій працівників патрульної поліції за відсутності причинно-наслідкового зв`язку з протиправністю дій і завданням шкоди.

Також звертає увагу на те, що позивач не пред`являв позовних вимог безпосередньо до Державної казначейської служби України, а за власним переконанням та відповідно до ст. 54 Конституції визначив, що шкода має бути стягнута з Держави за рахунок коштів Державного бюджету.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.

Частина третя статті 3 ЦПК України встановлює, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина четверта статті 19, стаття 274 ЦПК).

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК).

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина 13 статті 7 ЦПК).

Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 375 ЦК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

По справі встановлено, що 16 лютого 2018 року інспектором роти № 1 батальйону УПП у м. Полтава старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 було винесено постанову серії НОМЕР_1 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.за те, що позивач, керуючи транспортним засобом ВАЗ-2108, державний номер НОМЕР_2 , 16.02.2018 року о 12-25 год. на 240 км. а/д М-03 «Київ - Харків - Довжанський» поза межами населеного пункту при зміні напрямку руху у відсутності денних ходових вогнів не ввімкнув ближнє світло фар, чим порушив вимоги пункту 9.8 ПДР України.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач оскаржив її в судовому порядку.

Рішенням Хорольського районного суду від 15 серпня 2018 року, яке набрало законної сили, у справі № 548/335/18 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти № 1 батальйону УПП у м. Полтава старшого лейтенанта поліції Рубана Е.В. за участю третьої особи - Управління патрульної поліції у м. Полтаві Департаменту патрульної поліції України.

Скасовано, як протиправну, постанову інспектора роти № 1 батальйону УПП у м. Полтава старшого лейтенанта поліції Рубана Е.В. серії БР № 641332 від 16.02.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП, провадження по справі закрито за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статей 19, 56 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування, матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 1, частиною третьою статті 19, статтею 23 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб вказаних органів лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Згідно статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, та причинний зв`язок між ними. Наявність чи відсутність вини посадової особи органу державної влади правового значення при цьому не має.

Згідно із вимогами статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості, вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача.

Згідно пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Встановивши, що права позивача було порушено внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності та накладення штрафу за відсутності складу адміністративного правопорушення за частиною другою статті 122 КУпАП, що встановлено рішенням Хорольського районного суду від 15 серпня 2018 року, яке набрало законної сили, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача справедливої сатисфакції завданої позивачеві моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

У пункті 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, стаття 9 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність»). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

За змістом пунктів 1, 35, 38 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45, цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, прийнятих судами.

Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації): 1) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду; 2) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень; 3) шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності; 4) різниці між сумою коштів, що надійшли до державного бюджету від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, та сумою, встановленою у судовому рішенні; 5) шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок кримінального правопорушення.

Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Аналогічна позиція зазначена і в частині першій статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» - виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, на яку посилаються позивачі в позові.

Верховний суд у своїй практиці, зокрема, у справах № 521/10640/15-ц і № 520/3307/16-ц, виходить з того, що обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна, шляхом списання казначейством України із державного бюджету як органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Таким чином, вирішуючи питання про порядок відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення таких коштів за рахунок держави шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку державного бюджету України.

Апеляційний суд також враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Суд першої інстанції повно та об`єктивно встановивши фактичні обставини справи, дав їм належну правову оцінку, вірно застосував норми матеріального права відповідно до характеру спірних правовідносин та ухвалив законне і обґрунтоване рішення.

За наведених норм матеріального права та обставин справи, підстав для скасування оскаржуваного судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегією суддів апеляційного суду не вбачається.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, до якої приєднався Департамент патрульної поліції національної поліції України, – залишити без задоволення.

Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 30 серпня 2019 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: С.Б. Бутенко

Судді: А.І. Дорош

В.М. Триголов