ОКРЕМА ДУМКА

суддів Великої Палати Верховного Суду Анцупової Т.О., Британчука В.В., Гриціва М.І., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю. у кримінальній справі щодо ОСОБА_1 за заявою захисника Тарахкала М.О. про перегляд судових рішень з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом (справа № 1-07/07, провадження № 13-36зво19)

Вироком Апеляційного суду Одеської області від 15 січня 2008 року ОСОБА_1 засуджено за сукупністю злочинів, передбачених пунктами 1, 4, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК), до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , питання про перегляд судових рішень щодо яких не порушується.

За вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів за таких обставин.

У грудні 2004 року ОСОБА_2 замовила й організувала умисне вбивство ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з мотивів особистої неприязні, оскільки вважала їх винуватими у руйнуванні сімейних стосунків зі своїм співмешканцем ОСОБА_4 . Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_2 підбурила до вчинення цього злочину ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які виступили виконавцями вбивства.

10 грудня 2004 року близько 19.00 год. ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на виконання замовлення ОСОБА_2 , за попередньою змовою з нею та між собою, з метою позбавлення життя ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , озброєні наданими ОСОБА_2 ножами, прибули до належного сім`ї ОСОБА_5 домоволодіння АДРЕСА_1 . У приміщенні літньої кухні ОСОБА_1 , діючи з особливою жорстокістю, завдав ОСОБА_5 не менше двадцяти двох ударів, а ОСОБА_6 - не менше восьми ударів ножем у різні частини тіла, у тому числі у життєво важливі органи. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_5 та ОСОБА_6 померли на місці події.

Крім того, ОСОБА_1 спочатку помилково сприйняв присутню в помешканні сім`ї ОСОБА_5 ОСОБА_8 за одну з осіб, котрих він мав убити на замовлення ОСОБА_2 , у зв`язку з чим завдав ОСОБА_8 одного удару ножем у грудну клітину і заподіяв легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Ухвалою Верховного Суду України від 12 серпня 2008 року вирок щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 змінено шляхом виключення кваліфікуючої ознаки злочину, передбаченої п. 6 ч. 2 ст. 115 КК, - вчинення умисного вбивства з корисливих мотивів, і застосування судом за цим законом додаткового покарання - конфіскації майна. В решті вирок залишено без змін.

Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) «Алахвердян проти України» від 16 квітня 2019 року встановлено порушення у справі ОСОБА_1 пунктів 1, 3 (с) ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).

Таке порушення полягало у відібранні в ОСОБА_1 12 грудня 2004 року явки з повинною і проведення з ним цього ж дня відтворення обстановки і обставин події у процесуальному статусі свідка без участі захисника, попри наявність фактичних і правових підстав офіційно обвинувачувати його у вчиненні умисного вбивства за обтяжуючих обставин. На час проведення зазначених процесуальних дій санкцією закону України про кримінальну відповідальність за такий злочин передбачалося покарання у виді довічного позбавлення волі, що зумовлювало необхідність обов`язкового забезпечення підозрюваного (обвинуваченого) кваліфікованою правовою допомогою.

Міжнародна судова установа визнала невідповідність національного судового провадження вимогам ст. 6 Конвенції в частині використання судами першої та касаційної інстанцій на обґрунтування своїх висновків про винуватість заявника у вчиненні вбивства даних явки з повинною і результатів відтворення обстановки і обставин події, проведених з порушенням його конвенційних прав.

У заяві засуджений ОСОБА_1 просив переглянути справу з підстави установлення ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом, скасувати вирок апеляційного суду та ухвалу Верховного Суду України і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Заявник стверджував, що в основу судових рішень стосовно нього, як констатовано ЄСПЛ, покладено, крім іншого, докази, отримані з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону (порушення його права на захист), а саме - дані з його явки з повинною та показань під час відтворення обстановки і обставин події від 12 грудня 2004 року, проведених за відсутності захисника.

13 листопада 2019 року Велика Палата Верховного Суду (далі - Велика Палата) переглянула справу та постановила:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд судових рішень у зв`язку зі встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Одеської області від 15 січня 2008 року та ухвалу Верховного Суду України від 12 серпня 2008 року в частині засудження ОСОБА_1 за пунктами 1, 4, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК змінити.

Виключити з вироку та ухвали посилання як на докази на дані: явки з повинною ОСОБА_1 ; протоколу відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_1 як свідка; протоколів допитів ОСОБА_1 як підозрюваного й обвинуваченого; протоколу відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_1 як підозрюваного; протоколів очних ставок між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , свідками ОСОБА_9 і ОСОБА_10 у частині показань ОСОБА_1 ; протоколу виїмки за місцем проживання заявника светра зі слідами речовини бурого кольору; висновків судово-імунологічної та судово-медичної генотипоскопічної експертиз за результатами дослідження цього речового доказу; висновку криміналістичної експертизи паливно-мастильних матеріалів за результатами дослідження фрагментів спаленого одягу, виявлених і вилучених у домоволодінні ОСОБА_3 ; висновку судово-психіатричної експертизи ОСОБА_1 у частині пояснень заявника експерту про свою участь у вчиненні злочинів.

У решті судові рішення в цій частині і у повному обсязі в частині засудження ОСОБА_1 за ч.2 ст. 125 КК залишити без змін.

Судді Анцупова Т.О., Британчук В.В., Гриців М.І., Лященко Н.П., Прокопенко О.Б., Ситнік О.М., Уркевич В.Ю. не погоджуються з постановленим рішенням з наступних підстав.

1. У рішенні «Алахвердян проти України» ЄСПЛ, викладаючи загальні принципи, які мають застосовуватися щодо обмежень у доступі до захисника та щодо справедливості провадження, крім іншого, зазначив, що інформація у показаннях ОСОБА_1 , коли він ще мав статус свідка, у подальшому дозволила слідчим органам долучити до справи додаткові докази, які були використані у справі щодо заявника (п. 63), а показання цієї особи від 12 грудня 2004 року вказали цим органам межі, довкола яких вони побудували справу, а також фокус для пошуку інших підтверджуючих доказів (п. 64). ЄСПЛ вказав, що судами не було розглянуто аргументи заявника про порушення його права на захист, коли він давав первинні зізнавальні показання від 12 грудня 2004 року, які вплинули на подальший хід розслідування та його остаточне засудження (п. 66). У підсумку ЄСПЛ констатував, що Уряд переконливо не довів, що за виняткових та конкретних обставин справи загальну справедливість кримінального провадження не було непоправно порушено обмеженням доступу до захисника 12 грудня 2004 року (п. 67).

За таких висновків міжнародної судової установи виключення з вироку і ухвали посилання на певні докази з залишенням у решті судових рішень без зміни, на нашу думку, не усунуло загальної несправедливості кримінального провадження. Усунути останнє могло лише скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд у компетентний суд першої інстанції.

2. Велика Палата, як зазначалося раніше, змінила судові рішення у справі шляхом виключення з них посилання як на докази на дані явки з повинною ОСОБА_1 , протоколу відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_1 як свідка, та на деякі інші дані, як похідні від двох інших («плоди отруйного дерева»), визнавши їх недопустимими.

Проте, не було наведено мотивів, чому не виключаються показання потерпілої ОСОБА_8 , щодо якої ОСОБА_1 дав інформацію у вищевказаних явці з повинною та під час відтворення обстановки і обставин події (показав, що вона - «односельчанка» зі слів ОСОБА_3 , була присутня під час подвійного вбивства двох жінок, та була заявником поранена ножем).

Також, Велика Палата увійшла в оцінку доказів у справі (оцінку фактів), зробивши висновок про достатність доказів, що залишаються після виключених, для визнання заявника винним, чим фактично знову розглянула справу, на що повноважень, передбачених КПК 1960 року та діючим КПК, не мала.

Питання допустимості і достатності доказів підлягає окремому дослідженню лише під час повноцінного судового розгляду. Це не може відбуватися при перегляді судових рішень за виключними обставинами, адже потребує безпосереднього дослідження доказів, допиту певних осіб, зокрема ОСОБА_1 (ч. 1 ст. 257 КПК 1960 року).

У справі «Яременко проти України (№ 2)» ЄСПЛ констатував, що розгляд справи Верховним Судом України у порядку виключного провадження стосувався встановлення вини заявника у вчиненні кримінального правопорушення у розумінні ст. 6 Конвенції і призвів до повторної оцінки фактів справи, а у підсумку - до нового рішення у справі (п. 64). Верховний Суд України вирішив, що первинні визнавальні показання заявника були єдиними порушеннями у кримінальній справі щодо нього та що виключення цих доказів не вплине на переконливість решти доказів у справі. На думку Суду, це останнє питання саме по собі вимагає ретельного розгляду доказів у цій справі в межах повного нового розгляду, а не в рамках дуже обмеженого перегляду, здійсненого Верховним Судом України (п. 66).

Аналогічних висновків дійшов Суд і у справі «Шабельник проти України (№ 2)» (пункти 47, 53, 56).

З огляду на викладене, виходячи з констатованого ЄСПЛ характеру (змісту) порушень Конвенції, на нашу думку, провадження у справі ОСОБА_1 повинно було бути здійснено шляхом повторного розгляду справи компетентним судом першої інстанції, включаючи відновлення усього провадження у справі, як того просив заявник у заяві про перегляд судових рішень.

З урахуванням вищенаведеного вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду судові рішення у справі щодо ОСОБА_1 повинна була скасувати у повному обсязі з повторним переглядом справи.

Судді

Великої Палати

Верховного Суду

Т.О. Анцупова

В.В. Британчук

М.І. Гриців

Н.П. Лященко

О.Б. Прокопенко

О.М. Ситнік

В.Ю. Уркевич