ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 908/374/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Могила С.К.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.08.2019 (колегія суддів: Кощеєв І.М. - головуючий, Кузнєцова І.Л., Широбокова Л.П.) та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 18.06.2019 (суддя Носівець В.В.)

за позовом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротіс"

про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - позивач), звернувшись в Господарський суд Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротіс" (далі - відповідач), просило стягнути з відповідача на користь держави 300 392,38 грн шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.06.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.08.2019, в позові відмовлено.

2.2. Оскарженим у касаційному порядку додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.06.2019, залишеним без змін іншою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.08.2019, заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення задоволено, стягнуто з позивача на користь відповідача 45540,32 грн витрат на професійну правничу допомогу.

2.3. Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджені, а заяви про зменшення вказаних витрат позивачем не подавалось. Апеляційний суд в обґрунтування свого рішення також зазначив, що позивач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання і мав можливість подати свої заперечення щодо розміру заявлених до стягнення відповідачем сум витрат.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнюючи доводи інших учасників справи

3.1. Позивач у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить змінити додаткове рішення від 18.06.2019, виклавши резолютивну частину у наступній редакції: "1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Агротіс" №б/н від 12.06.2019 про ухвалення додаткового рішення у справі №908/374/19 задовольнити частково; 2. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, ідентифікаційний код 39820689) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агротіс" (72454, Запорізька область, Приазовський район, с. Степанівка Перша, вул. Мартинова, 1А, ідентифікаційний код 31692092) 3350,00 грн. (п`ять тисяч грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу"; змінити мотивувальну частину цього рішення, врахувавши обставини та підстави, викладені у даній касаційній скарзі; скасувати постанову апеляційного суду від 08.08.2019, прийняту у результаті перегляду додаткового рішення.

3.2. Обґрунтовуючи касаційну скаргу позивач посилається на те, що його було позбавлено можливості подати заяву про зменшення судових витрат на оплату послуг правничої допомоги, оскільки заява відповідача про винесення додаткового рішення від 12.06.2019 надійшла на адресу позивача після ухвалення додаткового рішення, яким вирішено питання судових витрат. Відповідачем заздалегідь не було надіслано позивачу докази в підтвердження своїх вимог як того вимагає стаття 80 Господарського процесуального кодексу України. Про судове засідання, в якому вирішувалось питання розподілу судових витрат на правничу допомогу, позивача не було повідомлено у спосіб і порядку, встановленим Господарським процесуальним кодексом України, оскільки позивачу не було надіслано копію повного рішення суду першої інстанції від 11.06.2019, де було вказано про призначення судового засідання по розподілу судових витрат. Самі витрати позивача на правничу допомогу неспівмірні з вимогами, викладеними в ч.4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Робота проведена адвокатами позивача, враховуючи їх участь у цивільній і адміністративній судових справах, де досліджувались ті ж обставини, що і в даній господарській справі, не була надважка і не потребувала значних зусиль. Друк, засвідчення копій документів, оформлення ордеру, складання опису, надсилання документів адвокатом також не співмірні з затраченим адвокатом часом на виконання вказаних робіт. В Запорізькому регіоні звичайно задовольняються вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в набагато меншому розмірі. Позивач є неприбутковою організацією і утримується за рахунок Державного бюджету, що повинно також враховуватись при розподілі витрат на правничу допомогу. Докази щодо розміру вказаних витрат відповідачем без поважних причин були подані після винесення судового рішення по суті, що свідчить про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами, що в свою чергу може бути підставою для покладення на таку особу судових витрат незалежно від результатів вирішення спору. Апеляційний суд в своїй постанові від 08.08.2019, якою переглядалось рішення суду першої інстанції від 11.06.2019, зменшив розмір стягнутих з позивача витрат відповідача на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, визнавши обґрунтованою суму у 10000 грн, замість 35500 грн, виходить, що представництво інтересів відповідача в суді першої інстанції коштувало йому в 5 разів більше, хоча рішення суду першої інстанції може бути переглянуто щонайменше двічі, а постанова апеляційного суду набирає одразу законної сили.

3.3. Відповідач подав два відзиви на касаційну скаргу з однаковим змістом, де посилаючись на законність прийнятих рішень просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

3.4. Відзив мотивовано тим, що Суд правомірно вказавши про відсутність клопотання іншої сторони про зменшення судових витрат на правничу допомогу, задовольнив заяву відповідача про стягнення з відповідача вказаних витрат. В судовому засіданні, де оголошувалось про призначення судового засідання для розгляду питання судових витрат на правничу допомогу, був присутній представник позивача, який розписався в розписці про те, що він повідомлений про вказане судове засідання. Стаття 129 Господарського процесуального кодексу України не зобов`язує сторону надсилати іншій стороні докази судових витрат на правничу допомогу, а посилання позивача на статтю 80 вказаного кодексу недоречне, оскільки вона стосується доказів щодо обставин справи по суті. При цьому відповідач надіслав за 6 днів до засідання позивачу копію заяви про винесення додаткового рішення з додатками, проте сам позивач зволікав з отриманням поштової кореспонденції, що і призвело до отримання копій доказів судових витрат лише 27.06.2019 - починаючи з 13.06.2019 лист відповідача вже перебував на відділенні поштового зв`язку. Позивач не скористався своїм правом на ознайомлення з матеріалами справи та не просив відкласти судове засідання для того щоб довідатись про розмір витрат і підготовити свої заперечення. Ще у відзиві на позов відповідач повідомляв про орієнтовний розмір своїх витрат на правничу допомогу в розмірі 50000 грн. Свої заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу, заявленого у відзиві на позов, позивач не висловив. На 11.06.2019 було призначено підготовче засідання і відповідач вважав, що судові дебати, до закінчення яких подаються докази судових витрат, відбудуться в наступному засіданні і на момент підготовчого засідання не мав на руках доказів вказаних витрат. Витрати відповідача співмірні із ціною позову, із значенням справи для сторони, із складністю справи, із витраченим адвокатом часом, із обсягом адвокатських робіт. Відповідно до звіту про рух грошових коштів позивача та дій позивача щодо сплати судових зборів у справі фінансовий стан позивача є задовольним і свідчить про спроможність оплатити судові витрати відповідача на правничу допомогу в результаті відмови у позові. Витрати на правничу допомогу в розмірі 45540,32 грн з огляду також на практику Верховного Суду у 2018, 2019 роках не можуть вважатись завищеними.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами

4.1. Як вбачається з матеріалів справи, після подання позову відповідачем було подано до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, де було зазначено про орієнтовний розмір судових витрат відповідача на правничу допомогу в розмірі 50000 грн і висловлено прохання стягнути з позивача всі судові витрати.

4.2. В судовому засіданні 11.06.2019 відповідачем подана заява про дозвіл надати докази витрат на правничу допомогу протягом 5 днів після ухвалення рішення, оскільки представником відповідача ще не було отримано платіжного доручення про оплату послуг від відповідача.

Відповідно до протоколу судового засідання від 11.06.2019, на якому були присутні представник позивача і відповідача, відповідач заявив в судовому засіданні про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати.

У судовому засіданні 11.06.2019 було призначено судове засідання для вирішення питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу на 18.06.2019, визначено відповідачу строк для подання доказів щодо розміру понесених витрат на правничу допомогу до 18.06.2019, про що зазначено резолютивній частині рішення суду, яка, як вбачається із справи, була проголошена судом за участі представників обох сторін.

Про судове засідання, призначене на 18.06.2019, під розписку повідомлені позивач і відповідач.

Відповідачем до господарського суду подано письмову заяву про винесення додаткового рішення, в якому відповідач просив стягнути з позивача на користь відповідача 45540,32 грн витрат на професійну правничу допомогу. Вказана заява разом з актом здачі-прийняття наданих послуг та копією платіжного доручення була подана відповідачем 12.06.2019, надійшла на адресу суду 14.06.2019, була надіслана позивачу 12.06.2019. Як зазначено в заяві, копія договору про надання правової допомоги, копія свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правової допомоги перебувають у матеріалах справи.

4.3. Представники сторін в судове засідання, призначене на 18.06.2019, не з`явились. Господарський суд виніс рішення, яким у зв`язку з відсутністю клопотання позивача про зменшення судових витрат відповідача на правничу допомогу, що підлягають стягненню з позивача, вказані витрати стягнув у заявленому відповідачем розмірі.

4.4. Як встановлено судами, правову допомогу відповідачу надавало Адвокатське об`єднання "Гладкий, Яценко та Партнери" згідно договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № б/н від 14.02.2018.

Відповідно до умов вказаного Договору: Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати професійну правничу допомогу (далі - правова допомога ) в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором (п. 1.1), зокрема: надання правової-інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань (п. 1.1.1); складення позовних заяв, заяв, скарг, адвокатських запитів, процесуальних та інших документів правового характеру (п. 1.1.2); представництво інтересів Клієнта у судах під час здійснення кримінального, цивільного господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (п. 1.1.4) тощо. Згідно з п.1.2 Договору, сторони підтверджують, що представляти інтереси Клієнта без додаткових повноважень мають право усі учасники Адвокатського об`єднання, зокрема, але не виключно, такі адвокати: Гладкий Дмитро Вікторович, свідоцтво № 4337 від 06.06.2012 видане КДКА Донецької області, Яценко Дмитро Валерійович, свідоцтво № 988 від 30.08.2012 видане КДКА Запорізької області.

У даній справі інтереси відповідача представляли Яценко Д.М. згідно ордеру на надання правової допомоги серія ЗП № 117419 від 20.03.2019 та Шумейко І.П. згідно ордеру ЗП № 127865 від 15.04.2019.

Відповідачем в підтвердження понесених ним судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, надано до суду: договір про надання правової (професійної правничої) допомоги №б/н від 14.02.2018; ордер на надання правової допомоги серія ЗП №117419 від 20.03.2019 адвокатом Яценко Дмитром Валерійовичем, свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю №988 від 30.08.2012; ордер на надання правової допомоги серія ЗП №127865 від 15.04.2019 адвокатом Шумейком Іваном Павловичем, свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю ЗП 002116 від 09.04.2019; акт № 235 здачі-прийняття наданих послуг від 03.06.2019, згідно з яким загальний розмір гонорару за супроводження справи №908/374/19 становить 45540,32 грн; платіжне доручення №1082 від 07.06.2019, згідно з якими відповідачем сплачено вартість послуг в розмірі 45540,32 грн.

Також відповідачем надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами, та здійснених відповідачем витрат: вивчення документів, наданих Клієнтом (позовної заяви з доданими до неї матеріалами, у т.ч. матеріалами судової практики) та надання первинної консультації Клієнту, узгодження правової позиції у справі; складання відзиву ТОВ "Агротіс" на позовну заяву Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про стягнення 300 392,38 грн.; друк та засвідчення копій документів, що додаються до відзиву, оформлення ордера, складання опису, надсилання копій документів іншому учаснику справи, надсилання відзиву до суду; підготовка до участі та участь представника відповідача в підготовчому засіданні в Господарському суді Запорізької області у справі №908/374/19, яке відбулося 28.05.2019; вивчення та аналіз відповіді на відзив, та інших документів, у т. ч. тих, які витребувані у відповідача ухвалою суду від 28.05.2019 у справі №908/374/19; складання додаткових пояснень по суті спору, після отримання повного тексту постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 30.05.2019 у справі №0840/3534/18; підготовка до участі та участь представника відповідача в підготовчому засіданні в Господарському суді Запорізької області у справі №908/374/19, яке відбулося 11.06.2019 та в судовому засіданні, під час якого здійснювався розгляд справи по суті, та яке відбулося того ж дня.

4.5. Як зазначив суд першої інстанції, позивачем не надано до суду заяви про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з приписами статті 30 наведеного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (ч. 1). Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо, визначаються в договорі про надання правової допомоги (ч. 2). При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За приписами частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 Кодексу).

У частині 3 статті 126 цього Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Кодексу).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч.5 ст.126 Кодексу)

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 Кодексу).

Подані в обґрунтування своїх вимог відповідачем докази понесених витрат на професійну правничу допомогу були досліджені судами. Сума, про стягнення якої подано заяву відповідачем, фактично ним витрачена і підтверджується договором про надання правової допомоги, актом здачі-прийняття наданих послуг.

Представництво інтересів відповідача у даній справі здійснювалось адвокатами Шумейко І.П. та Яценко Д.В.

5.2. Згідно із статтею 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч.1). Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч.3).

Як зазначалось вище, відповідач у відзиві на позовну заяву, визначив свої витрати на правничу допомогу в розмірі 50000 грн.

5.3. Відповідно до приписів статті 126 Господарського процесуального кодексу України в разі підтвердження своїх витрат на правничу допомогу стороні, на користь якої відбулось рішення, відшкодовуються її витрати за рахунок іншої сторони, а підставою зменшення цих витрат є лише клопотання іншої сторони з доведенням неспівмірності цих витрат.

Отже, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

5.4. Позивач у касацій скарзі посилається на те, що він був позбавлений можливості подати клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, відповідно до матеріалів справи такі посилання є безпідставними.

Про призначення судового засідання для розгляду питання розподілу судових витрат на правничу допомогу учасників сторін було повідомлено під час судового засідання від 11.06.2019.

Відповідно до п.5 ч.6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення, строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат у разі необхідності вказується у резолютивній частині судового рішення.

В резолютивній частині рішення суду першої інстанції від 11.06.2019 було вказано про призначення судового засідання на 18.06.2019 для вирішення вищевказаних питань, і як вбачається із справи, вона була проголошена судом за участі представників обох сторін.

Про судове засідання, призначене на 18.06.2019, під розписку повідомлені позивач і відповідач.

Згідно частини 3 статті 233 Господарського процесуального кодексу України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Статтею 244 цього Кодексу передбачено, що суд може ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Таке рішення має бути ухвалене протягом десяти днів з дня надходження заяви. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

5.5. Відповідно до статті 221 вказаного кодексу, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч.1). Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч.2). У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч.3).

Відповідно до протоколу судового засідання від 11.06.2019 в цей день відбулось підготовче засідання, розгляд справи по суті і судові дебати, до закінчення яких відповідачем було подано заяву про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати і заяву про подання доказів вказаних витрат протягом 5 днів.

Такі докази, а саме копія акту здачі-прийняття з описом наданих послуг та копія платіжного доручення були надіслані на адресу суду і позивачу 12.06.2019. Поштове відправлення для позивача відповідно до офіційних ресурсів Укрпошти і номеру накладної було в точці видачі/доставки 13.06.2019 і було фактично отримано позивачем 27.06.2019.

Отже, судом першої інстанції і відповідачем було дотримано вимог процесуального законодавства при вирішенні питання розподілу судових витрат відповідача на правничу допомогу, позивача було належним чином повідомлено про судове засідання щодо вирішення вказаного питання, з доказами на підтвердження зазначених витрат позивач мав можливість ознайомитись до судового засідання, де вирішувалось це питання, а відтак у нього була можливість заперечити щодо розміру витрат на правничу допомого відповідача.

5.6. Враховуючи викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції цілком законно виніс додаткове рішення про задоволення вимог відповідача щодо стягнення його витрат на правничу допомогу у справі з позивача.

Інші доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, не спростовують вказаного вище висновку і могли бути предметом дослідження в суді першої інстанції при розгляді можливого заперечення позивача щодо заявленого до стягнення розміру витрат на правничу допомогу, проте не можуть бути підставою для скасування винесених рішень, оскільки не свідчать про порушення судом першої інстанції норм права.

Враховуючи викладене, касаційна скарга позивача не може бути задоволена. А доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу підтверджуються матеріалами справи.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Постанова суду апеляційної інстанції та додаткове рішення суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.

6.2. За вказаних обставин, оскільки порушень норм права не встановлено при вирішенні спору, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, немає.

З огляду на наведене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції без змін як такої, що ухвалена з додержанням норм права.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини першої пункту 4 підпункту "в" Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд касаційної скарги у справі належить покласти на заявника.

Керуючись статтями 126, 129, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.08.2019 у справі №908/374/19 Господарського суду Запорізької області, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Є.В. Краснов

С.К. Могил