Постанова

Іменем України

31 жовтня 2019 року

м. Київ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча Стефанів Н.С.,

судді: Голубицький С.С.,

Шевченко Т.В.,

секретар судового засідання Безкровний С.О.,

учасники судового провадження:

прокурор Сенюк В.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції,на вирок Веселівського районного суду Запорізької області від 02 липня 2018 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 06 червня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014080290000148,

стосовноОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виправданого за ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

1. Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

Прокурор у касаційній скарзі виклав вимогу до касаційного суду про скасування судових рішень стосовно ОСОБА_1 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вимогу мотивував істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а саме необґрунтованим неприйняттям судом належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненому збуті наркотичних засобів, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, тобто безпідставного виправдання ОСОБА_1 за вчинений злочин, передбачений ч. 2 ст. 307 КК України.

У запереченні на касаційну скаргу захисник виправданого Ганюков В.Д. просить оскаржувані прокурором судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

2. Історія провадження, зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

2.1 Суд першої інстанції

За вироком Михайлівського районного суду Запорізької області від 26 листопада 2014 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та виправдано за недоведеністю вчинення ним цього злочину.

Також вирішено долю речових доказів та питання щодо процесуальних витрат.

2.2 Суд апеляційної інстанції

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 06 травня 2015 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, а вирок Михайлівського районного суду Запорізької області від 26 листопада 2014 року стосовно виправданого ОСОБА_1 скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

2.3 Суд першої інстанції

За вироком Михайлівського районного суду Запорізької області від 20 липня 2016 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та виправдано за недоведеністю вчинення ним цього злочину.

Також вирішено долю речових доказів та питання щодо процесуальних витрат.

2.4 Суд апеляційної інстанції

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 24 листопада 2016 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, а вирок Михайлівського районного суду Запорізької області від 20 липня 2016 року стосовно виправданого ОСОБА_1 скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

2.5 Суд першої інстанції, рішення якого оскаржується

За вироком Веселівського районного суду Запорізької області від 02 липня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та виправдано за недоведеністю вчинення ним цього злочину.

Також вирішено долю речових доказів та питання щодо процесуальних витрат.

2.6 Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 06 червня 2019 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Веселівського районного суду Запорізької області від 02 липня 2018 року стосовно виправданого ОСОБА_1 - без зміни.

2.7 Обставини у кримінальному провадженні за пред'явленим обвинуваченням

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він за місцем свого проживання АДРЕСА_1 , маючи умисел на незаконне зберігання особливо небезпечних наркотичних засобів з метою збуту, незаконно зберігав там особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс (марихуану) приблизно до 16 год. 30 хв. 07 квітня 2014 року. Цього ж дня приблизно о 16 год. 30 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання за вказаною адресою, маючи умисел, спрямований на незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, діючи з корисливих мотивів, шляхом продажу за 50 грн збув ОСОБА_3 вказаний особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс (марихуану), маса якого в перерахунку на суху речовину становила 5,561 г.

Вказані дії ОСОБА_1 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 2 ст. 307 КК України як незаконне зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів.

Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він за місцем свого проживання за вказаною адресою, маючи умисел на незаконне зберігання наркотичних засобів з метою збуту, незаконно зберігав на дереві на під`їзній ділянці до свого домоволодіння особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс (марихуану) приблизно до 12 год. 20 хв. 24 квітня 2014 року. Цього ж дня приблизно о 12 год. 20 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи на під`їздній ділянці до свого домоволодіння за вказаною адресою, маючи умисел на незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, діючи з корисливих мотивів, шляхом продажу за 50 грн повторно збув ОСОБА_3 вказаний особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс (марихуану), маса якого в перерахунку на суху речовину становила 4,570 г.

Вказані дії ОСОБА_1 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 2 ст. 307 КК України як незаконне зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, вчинене повторно.

Судом першої інстанції ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні цього злочину та виправдано за недоведеністю його вчинення.

3. Доводи інших учасників судового провадження

Прокурор у засіданні касаційного суду підтримала касаційну скаргу прокурора.

4. Джерела права й акти їх застосування

4.1 Кримінальний процесуальний кодекс України

4.1.1 Стаття 94. Оцінка доказів

Частина 1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Частина 2. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

4.1.2 Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення

Частина 1. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

4.1.3 Стаття 419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Частина 2. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

5. Мотиви та висновки Верховного Суду

5.1 Щодо меж касаційного розгляду

З урахуванням доводів, викладених у касаційній скарзі, та меж касаційного перегляду, установлених Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України), розгляд провадження судом касаційної інстанції здійснено в частині перевірки доводів прокурора в касаційній скарзі щодо правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що призвело, на думку прокурора, до безпідставного виправдання ОСОБА_1 в інкримінованому злочині за ч. 2 ст. 307 КК України.

5.2 Щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотних порушень вимог кримінального процесуального закону

Доводи, наведені в касаційній скарзі прокурора, щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону Суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку, прийнявши відповідне процесуальне рішення у виді виправдувального вироку на підставах невстановлення в суді достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 [4.1.1].

Вказане судове рішення є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених процесуальним законом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України, та в якому наведені належні й достатні мотиви й підстави його ухвалення [4.1.2].

Досудове розслідування як стадія кримінального провадження розпочинається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) і закінчується, як в цьому провадженні, направленням обвинувального акта до суду.

Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до ЄРДР або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, установлену законом (ст. 214 КПК України).

У цьому кримінальному провадженні підставою до кримінального переслідування та внесення відомостей в ЄРДР 16 березня 2014 року стала заява ОСОБА_4 , у якій він повідомив про те, що чоловік на ім`я ОСОБА_1 здійснює незаконний збут наркотичного засобу - марихуани.

Втім, у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , будучи безпосередньо допитаним, дав показання про те, що з ОСОБА_1 він не знайомий і до правоохоронних органів із заявою про вчинення ним злочину не звертався.

Водночас стороною обвинувачення ці показання свідка ОСОБА_4 не були спростовані.

Першу оперативну закупку в цьому провадженні правоохоронні органи провели 07 квітня 2014 року за участю закупного ОСОБА_3 , про що був складений відповідний протокол.

24 квітня 2014 року слідчим знову було проведено оперативну закупку. Крім того, діяння ОСОБА_1 за епізодом від 24 квітня 2014 року були кваліфіковані як вчинені повторно, а саме вчинені особою, яка вже вчинила тотожний або однорідний злочин, тобто слідчий отримав відомості про вчинення іншого окремого кримінального правопорушення.

За таких обставин слідчий, який під час досудового розслідування кримінального провадження безпосередньо виявив вчинення кримінального правопорушення, повинен був відповідно до положень ст. 214 КПК України та пунктів 2.8, 2.9, 2.15, 2.16 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань внести окремі відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення, вчинене 24 квітня 2014 року.

Однак зазначених положень кримінального процесуального закону щодо обов`язкового внесення відомостей до ЄРДР щодо кожного правопорушення окремо не було виконано ні слідчим, ні прокурором.

Основними доказами, якими сторона обвинувачення обґрунтовувала доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, були матеріали, отримані органом досудового розслідування в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) - контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки наркотичного засобу, аудіо-, відеоконтролю за особою, та які були предметом детального аналізу суду.

По епізоду обвинувачення ОСОБА_1 у збуті наркотичного засобу 07 квітня 2014 року прямих доказів його вини взагалі не здобуто.

Протоколи про проведення негласних слідчих дій з додатками не пізніше ніж через 24 години з моменту припинення зазначених негласних слідчих дій передаються прокурору (ч. 3 ст. 252 КПК України), проте вказаних положень процесуального закону слідчий також не дотримався, оскільки відеоконтроль за особою було проведено 24 квітня 2014 року, а протокол, з невідомих причин, слідчим складено лише 07 травня 2014 року.

Крім того, під час дослідження протоколу відеоконтролю особи від 07 травня 2014 року суд дійшов до правильного висновку, що він не відповідає вимогам ст. 252 КПК України, оскільки не містить відомостей про осіб, залучених до його проведення, зокрема, зі змісту протоколу не зрозуміло, кому саме слідчий доручив проводити відеофіксацію.

До того ж зміст протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) від 07 травня 2014 року не відповідає обставинам, зафіксованим на технічному носії, який було досліджено під час судового розгляду.

Досліджені в судовому засіданні постанови прокурора про контроль за вчиненням злочину від 03 та 14 квітня 2014 року були розсекречені лише 24 жовтня 2014 року, а кримінальне провадження надійшло до суду 02 червня 2014 року, а отже вони не були відкриті у встановленому законом порядку стороні захисту.

Щодо предмета злочину, то він був підданий експертним дослідженням, під час проведення яких було встановлено, що факт наявності канабісу (марихуани) в наданих на дослідження газетних згортках було встановлено з порушенням вимог КПК України, тому вони не були використані у кримінальному провадженні.

Погоджується Суд і з рішенням суду першої інстанції про визнання у свою чергу висновків експертів від 09 квітня 2014 року № 402, від 25 квітня 2014 року № 547, від 25 квітня 2014 року № 485 недопустимими доказами, враховуючи, що вони є похідними від доказів, отриманих не у встановленому процесуальним законом порядку.

Також судом щодо даних про особу обвинуваченого не було встановлено, що ОСОБА_1 збував наркотичні засоби, судимостей не має.

Тому небезпідставні й посилання суду на провокацію правоохоронних органів щодо вчинення цих злочинів. Так, за позицією Європейського суду з прав людини, висловленою в ряді рішень, при фактично відсутніх у провадженні даних про те, що особа займалася збутом наркотичних засобів іншим особам, крім легендованої, є достатні підстави підозрювати, що мала місце провокація.

Суд, оцінивши в сукупності всі докази, досліджені в судовому засіданні, врахувавши, що всі можливості збирання додаткових доказів вичерпано, а також положення презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини за ст. 17 КПК України, дійшов мотивованого висновку про виправдання ОСОБА_1 у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Аналогічну позицію Верховний Суд вже висловлював у постановах від 15 листопада 2018 року (провадження за касаційною скаргою № 51-2617км18), 06 грудня 2018 року (провадження № 51-4558км18), 03 жовтня 2019 року (провадження № 51-757км19), 10 жовтня 2019 року (провадження № 51-9577км18), 10 вересня 2019 року (провадження № 51-10556км18).

«Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину».

Таким чином, підстав, передбачених процесуальним законом, до скасування вироку Судом не встановлено.

Не вбачає Суд підстав і до скасування ухвали апеляційного суду, як про це вимагає прокурор у поданій ним касаційній скарзі.

Так, апеляційний розгляд проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Апеляційний суд перевірив повною мірою твердження щодо скасування вироку суду першої інстанції, викладені в апеляційній скарзі прокурора, які не знайшли свого підтвердження та були спростовані з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення.

Так, колегія суддів небезпідставно не погодилася з доводами прокурора про те, що суд упереджено та неправомірно взяв до уваги одні докази (показання обвинуваченого) і відкинув інші (показання свідка ОСОБА_3 , матеріали НСРД тощо), адже висновки, наведені у вироку стосовно невідповідності вимогам (ст.ст. 251, 252, 266 КПК України) постанов про проведення НСРД, протоколів НСРД, а також щодо недотримання стороною обвинувачення вимог ч. 12 ст. 290 КПК України про надання доступу до них стороні захисту є належно та достатньо аргументованими.

При цьому з допустимих доказів, а саме з показань допитаних у судовому засіданні свідків, протоколу обшуку ОСОБА_1 не вбачається жодним чином, що ним двічі було здійснено збут ОСОБА_3 наркотичних засобів.

З огляду на невстановлення Судом неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотних порушень вимог кримінального процесуального закону підстави до задоволення касаційної скарги прокурора відсутні.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Вирок Веселівського районного суду Запорізької області від 02 липня 2018 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 06 червня 2019 року у кримінальному провадженні стосовно виправданого ОСОБА_1 залишити без зміни.

Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.С. Стефанів С.С. Голубицький Т.В. Шевченко