Постанова

Іменем України

02 жовтня 2019 року

місто Київ

справа № 332/293/17

провадження № 61-40369св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Східний офіс Держаудитслужби, Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 05 червня 2018 року у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Подліянової Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недостовірною інформації, що міститься в аудиторському звіті Державної фінансової інспекції у Запорізькій області від 20 липня 2015 року № 21-24/4.

Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що у період з 01 листопада 2013 року до 31 травня 2015 року Державною фінансовою інспекцією в Запорізькій області (далі - Інспекція) проведено фінансовий аудит діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (далі - ТОВ «ЗТМК»). За результатами аудиту сформований аудиторський звіт від 20 липня 2015 року № 21-24/4. Вважає, що зазначений аудиторський звіт містить недостовірну інформацію стосовно нього, зокрема: у абзаці 6 на 66 сторінці аудиторського звіту зазначено: «Мети створення ТОВ «ЗТМК» у частині проведення модернізації виробництва шляхом впровадження сучасних прогресивних технологій, високопродуктивного обладнання і устаткування та введення в експлуатацію нових потужностей і виробництва високоякісної титанової продукції за рахунок залучення інвестицій Компанії «Толексіс Трейдінг Лімітед» станом на 31 травня 2015 року не досягнуто»; у 2-3 абзацах на 67 сторінці аудиторського звіту зазначено: «Додаткового зобов`язання в частині забезпечення погашення в повному обсязі за власний рахунок простроченої заборгованості Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (далі - ДП «ЗТМК») за спожиті енергоносії, що виникла до 19 листопада 2013 року, Компанією «Толексіс Трейдинг Лімітед» також не виконано в повному обсязі та у визначений термін (до 19 лютого 2014 року), про що свідчить здійснена ТОВ «ЗТМК» оплата за власні кошти в сумі 18, 623 млн грн (протягом червня-листопада 2014 року) простроченої заборгованості ДП «ЗТМК» за спожиту активну електроенергію до 19 листопада 2013 року; із загальної суми інвестицій, отриманих від Компанії «Толексіс Трейдінг Лімітед» в обсязі 110 млн дол. США, фактично щонайменше 362, 442 млн грн спрямовані ТОВ «ЗТМК» всупереч договору про заснування ТОВ «ЗТМК» № 85 зі змінами, не на технічну модернізацію виробництва, а направлено на оплату енергоносіїв та сировини (28, 469 млн грн), перераховано ДП «ЗТМК» у вигляді поворотної фінансової допомоги (260, 450 млн грн), направлено на погашення заборгованості ДП «ЗТМК», що виникла за кредитним договором (73, 523 млн грн)»; у 5-6 абзаці на 67 сторінці аудиторського звіту зазначено: «Значний обсяг дебіторської заборгованості, частина з якої обліковується за суб`єктами господарювання, що перебувають у стані припинення; Аналізом дебіторської заборгованості, що обліковується в ТОВ «ЗТМК» станом на 31 березня 2015 року з`ясовано, що в досліджуваному періоді відбулось відволікання грошових коштів ТОВ «ЗТМК» в загальній сумі 510, 404 млн грн (з них 333, 973 млн грн інвестиції від Компанії «Толексіс Трейдинг Лімітед») в дебіторську заборгованість за ДП «ЗТМК», яке перебуває в стані припинення, отже повернення їх боржником є сумнівним».

Зазначені висновки, на переконання позивача, вказують на те, що під час перебування на посаді керівника ТОВ «ЗТМК» ним вчинено ряд дій щодо нецільового використання коштів, отриманих від інвестора - Компанії «Толексіс Трейдинг Лімітед», що призвело до невиконання стратегічної програми розвитку та модернізації виробництва товариства, а також ним порушено положення ГК України, статуту товариства, договору про заснування ТОВ «ЗТМК» від 22 лютого 2013 року № 85 разом з додатковою угодою від 18 жовтня 2013 року. У той же час, позивач обґрунтовує свою позицію тим, що положення чинного законодавства, статуту ТОВ «ЗТМК», контракту від 21 листопада 2013 року, укладеного між ТОВ «ЗТМК» та ОСОБА_1 , надають керівнику ТОВ «ЗТМК» певний ступінь самостійності при управлінні майном товариства, адже ТОВ «ЗТМК» є незалежним суб`єктом господарювання. Статутом та договором про заснування ТОВ «ЗТМК» передбачено альтернативні варіанти поведінки виконавчого органу ТОВ «ЗТМК» щодо управління майном у межах законодавства та мети створення товариства. Директор ТОВ «ЗТМК» має право вчиняти ряд правочинів без отримання згоди загальних зборів Учасників. До того ж, ТОВ «ЗТМК» є правонаступником прав та обов`язків ДП «ЗТМК», що змушує ТОВ «ЗТМК» здійснювати ефективне використання коштів, отриманих від інвестора, для запобігання потенційному переходу заборгованості ТОВ «ЗТМК» від ДП «ЗТМК». Зазначена недостовірна інформація поширена відповідачем, у тому числі шляхом надсилання аудиторського звіту до Фонду державного майна України.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач Східний офіс Держаудитслужби надав суду відзив на позовну заяву, просив відмовити у позові внаслідок його необґрунтованості та безпідставності.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25 липня 2017 року позов задоволено в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що здійснення ТОВ «ЗТМК» в особі керівника ОСОБА_1 . розрахунків за договорами позики грошових коштів, погашення ТОВ «ЗТМК» заборгованості ДП «ЗТМК» за спожиті енергоносії (активну електроенергію), що виникла до 19 листопада 2013 року перед ВАТ «Запоріжжяоблнерго»; здійснення грошових розрахунків за угодою про погашення (визнання) боргу від 03 лютого 2015 року, відповідають договору про заснування ТОВ «ЗТМК» від 22 березня 2013 року № 85 разом із додатковою угодою від 18 жовтня 2013 року, є економічно обґрунтованим та доцільним. Суд констатував відсутність втрати активів та відволікання коштів за наслідками здійснення зазначених господарських операцій. Встановлення цих обставин дозволило суду зробити висновок, що оспорювані позивачем висловлювання є недостовірними та такими, що спростовуються матеріалами справи. Відповідачами не спростовано жодного доказу, які подані позивачем.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 05 червня 2018 року апеляційну скаргу Східного офісу Держаудитслужби задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, керувався тим, що під час проведення державного фінансового аудиту ТОВ «ЗТМК», оформленні його результатів та реалізації врахування рекомендацій, склалися публічно-правові правовідносини, в тому числі із керівником ТОВ «ЗТМК» ОСОБА_1 , пов`язані з виконанням Інспекцією владних (контрольних) функцій та повноважень. Копії аудиторського звіту від 20 липня 2015 року № 21-24/4 та матеріалів державного фінансового аудиту направлялися Інспекцією на запити правоохоронних органів у кримінальному провадженні від 15 вересня 2015 року №12015080030002227 до слідчих органів та відповідно до отриманої інформації долучені у якості доказів до матеріалів кримінального провадження від 15 вересня 2015 року № 12015080030002227 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України. З огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість апеляційної скарги в частині неналежного способу захисту позивачем порушеного права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у липні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Апеляційного суду Запорізької області від 05 червня 2018 року та залишити в силі рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25 липня 2017 року.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що спірні правовідносини носять характер публічно-правових, отже обраний позивачем спосіб захисту шляхом звернення до суду із цивільним позовом про спростування недостовірної інформації є неналежним. На переконання позивача, враховуючи предмет позову, спір не може бути віднесений до адміністративної юрисдикції.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відповідачі надали суду відзиви на касаційну скаргу, у яких зазначили про її необґрунтованість та безпідставність.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 . Ухвалою від 31 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За правилом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до статуту ТОВ «ЗТМК» управління товариством здійснюється, зокрема директором товариства, який є одноособовим виконавчим органом товариства.

Позивач був директором ТОВ «ЗТМК» на підставі контракту від 21 листопада 2013 року, укладеного з ТОВ «ЗТМК».

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за період з 01 листопада 2013 року до 31 травня 2015 року Інспекцією проведено фінансовий аудит діяльності ТОВ «ЗТМК».

За результатами аудиту сформований аудиторський звіт від 20 липня 2015 року № 21-24/4.

У аудиторському звіті відображається оцінка дій ОСОБА_1 , як керівника ТОВ «ЗТМК», на предмет відповідності чинному законодавству, договору про заснування ТОВ «ЗТМК» № 85 та статуту товариства тощо. У абзаці 6 на 66 сторінці аудиторського звіту зазначено: «Мети створення ТОВ «ЗТМК» у частині проведення модернізації виробництва шляхом впровадження сучасних прогресивних технологій, високопродуктивного обладнання і устаткування та введення в експлуатацію нових потужностей і виробництва високоякісної титанової продукції за рахунок залучення інвестицій Компанії «Толексіс Трейдінг Лімітед» станом на 31 травня 2015 року не досягнуто»; у 2-3 абзацах на 67 сторінці аудиторського звіту зазначено: «Додаткового зобов`язання в частині забезпечення погашення в повному обсязі за власний рахунок простроченої заборгованості Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (далі - ДП «ЗТМК») за спожиті енергоносії, що виникла до 19 листопада 2013 року, Компанією «Толексіс Трейдинг Лімітед» також не виконано в повному обсязі та у визначений термін (до 19 лютого 2014 року), про що свідчить здійснена ТОВ «ЗТМК» оплата за власні кошти в сумі 18, 623 млн грн (протягом червня-листопада 2014 року) простроченої заборгованості ДП «ЗТМК» за спожиту активну електроенергію до 19 листопада 2013 року; із загальної суми інвестицій, отриманих від Компанії «ТОЛЕКСІС ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД» в обсязі 110 млн дол США, фактично щонайменше 362, 442 млн грн спрямовані ТОВ «ЗТМК» всупереч договору про заснування ТОВ «ЗТМК» № 85 зі змінами, не на технічну модернізацію виробництва, а направлено на оплату енергоносіїв та сировини (28, 469 млн грн), перераховано ДП «ЗТМК» у вигляді поворотної фінансової допомоги (260, 450 млн грн), направлено на погашення заборгованості ДП «ЗТМК», що виникла за кредитним договором (73, 523 млн. грн)»; у 5-6 абзацах на 67 сторінці аудиторського звіту зазначено: «значний обсяг дебіторської заборгованості, частина з якої обліковується за суб`єктами господарювання, що перебувають у стані припинення; Аналізом дебіторської заборгованості, що обліковується в ТОВ «ЗТМК» станом на 31 березня 2015 з`ясовано, що в досліджуваному періоді відбулось відволікання грошових коштів ТОВ «ЗТМК» в загальній сумі 510, 404 млн грн (з них 333, 973 млн грн інвестиції від Компанії «Толексіс Трейдинг Лімітед») в дебіторську заборгованість за ДП «ЗТМК», яке перебуває в стані припинення, отже повернення їх боржником є сумнівним».

За результатами опрацювання аудиторського звіту відповідно до пункту 11 Порядку проведення Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами державного фінансового аудиту діяльності суб`єктів господарювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2006 року № 361 (далі - Порядок), листом від 17 липня 2015 року № 11/13-1507 за підписом директора ОСОБА_1 направлено протокол розбіжностей, який підписано ОСОБА_1 17 липня 2015 року та заступником начальника відділу державного фінансового аудиту ОСОБА_2 13 липня 2015 року.

Листом Держфінінспекції у Запорізькій області від 07 серпня 2015 року

№ 08-21-14-14/5080 на адресу ТОВ «ЗТМК» направлено висновки на зауваження до аудиторського звіту.

Листами від 14 вересня 2015 року № 11/13-1909 та від 22 лютого 2016 року № 11/01/399 ТОВ «ЗТМК» повідомило Інспекцію про проведену роботу із усунення недоліків та врахування рекомендацій, наданих Держфінінспекцією в Запорізькій області за результатами проведеного аудиту діяльності ТОВ «ЗТМК» за період з 01 листопада 2013 року до 31 травня 2015 року, в тому числі, повідомлено про те, що «посилено контроль по недопущенню виникнення та своєчасному відшкодуванню простроченої дебіторської заборгованості».

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Разом із тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Таким чином, застосування такого способу захисту як визнання недостовірною інформації є можливими у випадку порушення особистого немайнового права особи у відносинах, що за своєю правовою природою є цивільними.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України).

Щодо природи правових відносин між сторонами спору

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

За положеннями частини першої статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування. Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України (частини друга, третя статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні»).

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі органом державного фінансового контролю фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у звіті.

За правилом статті 13 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» дії або бездіяльність посадових осіб органу державного фінансового контролю можуть бути оскаржені в судовому або адміністративному порядку. Орган державного фінансового контролю забезпечує розгляд скарг на дії або бездіяльність своїх посадових осіб в адміністративному порядку не пізніш як у місячний строк з моменту їх надходження. Подання скарги в адміністративному порядку не припиняє оскаржуваної дії посадових осіб органу державного фінансового контролю.

Пунктом 1 Порядку визначений механізм проведення Держфінінспекцією, її територіальними органами державного фінансового аудиту, що полягає у перевірці та аналізі діяльності, фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю суб`єктів господарювання державного сектору економіки, а також: інших суб`єктів господарювання, що отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - аудит).

Наказом Міністерства фінансів України від 26 червня 2014 року № 728, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 16 липня 2014 року за № 826/25603, затверджено Методику проведення Державною фінансовою інспекцією України, її територіальними органами державного фінансового аудиту діяльності суб`єктів господарювання (далі - Методика № 728).

За приписами положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 310, Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Таким чином, питання щодо проведення органами Держфінінспекції державного фінансового аудиту суб`єктів господарювання державного сектору економіки, складання за його результатами аудиторського звіту та надання зауважень до аудиторського звіту регулюється спеціальними нормами публічного права, а відносини, що виникли між сторонами засновані на владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1 ЦК України).

Відповідно до абзацу першого пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що у порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про накладення на особу дисциплінарного стягнення, для яких законом установлено інший порядок оскарження.

З огляду на наведене Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем обрано спосіб захисту порушеного права, що не відповідає характеру та природі відносин, що виникли між сторонами цього спору. Застосування цивільно-правових способів захисту прав та інтересів до відносин, що виникли у публічно-правовій сфері і учасниками яких є сторони цього спору, законом не допускається. У розумінні цивільно-правового закону поширена стосовно позивача інформація не є таким видом інформації, що може бути визнана судом недостовірною у порядку захисту цивільних прав та інтересів особи.

Водночас Верховний Суд визнає необґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що зазначений спір підлягає розгляду в адміністративному порядку, оскільки такі твердження спростовуються висновками суду, який лише зазначив про те, що відповідач, реалізуючи свої повноваження, діяв як суб`єкт владних (контрольних) функцій та повноважень, проте, суд не робив висновку, що зазначений спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, Верховний Суд дійшов переконання, що суд апеляційної інстанції розглянув спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 389, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Запорізької області від 05 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко