Окрема думка суддів Великої Палати Верховного Суду

Антонюк Н. О., Лобойка Л. М., Яновської О. Г.

Справа № 682/956/17

Провадження № 13-31кс19

Великою Палатою Верховного Суду (далі - ВП ВС, Суд) 21 серпня 2019 року прийнято постанову у справі за касаційними скаргами захисника Васильєва В. М. в інтересах засудженого ОСОБА_1 та прокурора на вирок Хмельницького апеляційного суду від 17 грудня 2018 року щодо ОСОБА_1 .

За результатами розгляду касаційну скаргу прокурора суд задовольнив повністю, а захисника - частково. Вирок Хмельницького апеляційного суду від 17 грудня 2018 року скасував і призначив новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.

Справу було передано на розгляд ВП ВС колегією суддів Касаційного кримінального суду ухвалою від 16 травня 2019 року з підстави, передбаченої ч. 5 ст. 434-1 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

Касаційний кримінальний суд вказав на необхідність вирішення такого питання: вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння є об`єктивною стороною складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК), чи обставиною, що обтяжує покарання ?

Великою Палатою Верховного Суду зроблено такий висновок про застосування норми права: «Керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, хоча і становить порушення вимог підп. «а» п. 2.9 ПДР, однак само по собі не може виступати прямою безпосередньою причиною настання ДТП та її наслідків у вигляді заподіяння потерпілому (потерпілим) тілесних ушкоджень або смерті. Стан сп`яніння не охоплюється об`єктивною стороною (не є кваліфікуючою ознакою) злочину, передбаченого ст. 286 КК, і при призначенні покарання особі може враховуватись як обставина, що обтяжує покарання згідно з п.13 ч. 2 ст. 67 КК».

Не погоджуємося з висновком про застосування норми права, викладеним у цій постанові, тому відповідно до статті ч. 3 ст. 375 КПК висловлюємо свою позицію в цій окремій думці.

Те, що стан сп`яніння не є кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ст. 286 КК є очевидним. А тому вважаємо, що у висновку про застосування норми права не варто було на це вказувати.

У висновку вказано, що «…Стан сп`яніння не охоплюється об`єктивною стороною (не є кваліфікуючою ознакою) злочину…». Однак об`єктивна сторона злочину та кваліфікуюча ознака злочину не є взаємозамінними чи однопорядковими явищами. Вони не є синонімами. Але з застосованої судом конструкції речення складається враження, що це тотожні поняття.

Суду необхідно було дати відповідь на питання про те, чи може бути стан сп`яніння складовою такої конститутивної (обов`язкової) ознаки об`єктивної сторони складу злочину, як суспільно небезпечне діяння. Тому саме на цьому запитанні і зупинимося в окремій думці.

1. Щодо конструкції статті 286 КК

Не викликає сумніву той факт, що диспозиція ст. 286 КК є бланкетною і тому для встановлення ознак об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого цієї статтею КК, доцільно звернутися до аналізу тих нормативно-правових актів, у яких сформульовані правила безпеки руху й експлуатації транспорту, зокрема, до Правил дорожнього руху (далі - ПДР) для того, щоб з`ясувати, які саме порушення ПДР були допущені особою, що керувала транспортним засобом в момент дорожньо-транспортної пригоди.

Злочин, передбачений ст. 286 КК, належить до злочинів з матеріальним складом, тому ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР, а лише ті з них, які спричиняють (обумовлюють, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 ст. 286 КК, тобто тільки такі порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають з ними у причиновому зв`язку.

Конструювання тексту статті Особливої частини КК, зазвичай, здійснюється через абстрактне формулювання ознак складу злочину, зміст яких в окремих випадках необхідно встановлювати за допомогою норм чинного КК чи інших нормативно-правових актів. Проте, зведення розуміння ознак складу злочину винятково до їх умовного семантичного позначення (такого як діяння, наслідок, спосіб, тощо) без урахування змістовної складової призведе до нівелювання сутності кримінально-правової заборони.

Оскільки стан сп`яніння передбачений як порушення ПДР, то керування транспортним засобом у такому стані може бути одним із проявів порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту як суспільно небезпечного діяння, передбаченого відповідною частиною ст. 286 КК. Якщо ж порушення ПДР не визнавати діянням і не відносити до об`єктивної сторони злочину лише тому, що воно безпосередньо не передбачене в диспозиції однієї з частин ст. 286 КК, то невідворотно поставатиме питання про те, на якій підставі особу можна притягнути до кримінальної відповідальності. Відсутність у кримінально-правовій нормі прямої вказівки на перелік порушень конкретних правил є одним із засобів юридичної техніки конструювання кримінального закону. Адже, саме для цього законодавець і формулює диспозицію як бланкетну, щоб значним за обсягом списком ознак не перевантажувати текст КК.

2. Щодо причинового зв`язку між конкретним порушенням правил дорожнього руху і наслідком

Під час розгляду справи суд зобов`язаний виявити, встановити і перелічити у вироку всі без винятків порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але в той же час він повинен чітко зазначити у вироку які саме з цих порушень (а) були причиною настання наслідків, передбачених ст. 286 КК, тобто знаходилися у причиновому зв`язку з ними, а які (б) могли лише сприяти порушенню правил, що обумовили настання наслідків.

Зважаючи на вищенаведене, вбачається, що здійснюючи кваліфікацію та призначаючи покарання за ст. 286 КК у випадках, коли винний при порушенні правил дорожнього руху перебував у стані алкогольного сп`яніння, варто враховувати, чи стан сп`яніння винного перебував у безпосередньому причиновому зв`язку із наслідками такого порушення.

Якщо суд дійде висновку, що знаходження винного у стані сп`яніння перебувало у безпосередньому причиновому зв`язку з наслідками, передбаченими у ст. 286 КК, то не слід застосовувати таку обтяжуючу покарання обставину, як вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння (п. 13 ст. 67 КК). До таких ситуацій можливо, зокрема, відносити, випадки, коли винний, перебуваючи у стані сп`яніння, засинає за кермом і в подальшому, як наслідок, втрачає можливість керування транспортним засобом, або, коли внаслідок стану алкогольного сп`яніння, замість гальм натискає на газ, тощо. У наведених випадках важливе значення має урахування впливу порушень на розвиток причинового зв`язку. Порушення п. 2.9 «а» є головною (безпосередньою) умовою його розвитку.

Якщо ж суд зробить висновок, що знаходження винного у стані сп`яніння не перебувало у безпосередньому причиновому зв`язку з наслідками, передбаченими у ст. 286 КК, то застосування такої обтяжуючої покарання обставини, як вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, є можливим (за наявності для цього підстав) і не порушить принципу заборони подвійного інкримінування.

У випадках, якщо стан алкогольного сп`яніння був у безпосередньому причиновому зв`язку з наступним порушенням ПДР і, відповідно, наслідками у вигляді середньої тяжкості/тяжких тілесних ушкоджень, смертю потерпілого, вбачається що порушення ПДР у виді керування автомобілем у стані алкогольного сп`яніння виступає частиною об`єктивної сторони злочину за ст. 286 КК, тобто є ознакою злочину, що впливає на його кваліфікацію. В такому випадку врахування стану алкогольного сп`яніння як обставини, що обтяжує покарання є недопустимим, оскільки порушує принцип заборони подвійного інкримінування.

Згідно з ч. 4 ст. 67 КК, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена у статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, яка впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз ураховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Таким чином, якщо судом буде встановлено, що стан сп`яніння перебуває у безпосередньому прямому причиновому зв`язку з наслідками, передбаченими відповідною частиною ст. 286 КК, такий стан особи необхідно визнавати змістовним проявом діяння (у формі керування транспортним засобом у стані сп`яніння) і кваліфікувати вчинене залежно від суспільно небезпечного наслідку за тією частиною ст. 286 КК, яка цей наслідок передбачає. Повторно враховувати цю ознаку ще й як таку, що обтяжує покарання, недопустимо.

У постанові суду зазначено, що «Під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених ст. 286 КК, тобто знаходилися у причиновому зв`язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли». Якщо щодо виключної правової проблеми ВП ВС зробила висновок про те, що стан сп`яніння не охоплюється об`єктивною стороною злочину, передбаченого ст. 286 КК, то виникає запитання: для чого суду з`ясовувати чи стан сп`яніння є причиною чи лише сприяв настанню наслідку.

У постанові зроблено висновок про те, що підстав для відступу від висновку ВСУ Велика Палата не вбачає. Зауважимо, що справа була передана ККС до ВП ВС з іншої підстави - у зв`язку з наявністю виключної правової проблеми.

Таким чином вважаємо, що висновок про застосування норми права у цій справі мав бути таким:

1) вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння може бути або складовою об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, або обставиною, що обтяжує покарання, передбаченою статтею 67 КК України;

2) у випадку врахування як ознаки об`єктивної сторони злочину проти безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту такої обставини, як вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння та встановлення безпосереднього причинового зв`язку між цим порушенням ПДР та суспільно небезпечними наслідками, така обставина не може вважатися як обтяжуюча покарання за ст. 67 КК України;

3) у випадках, якщо факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння перебував у причиновому зв`язку зі смертю потерпілого чи заподіянням йому тяжкого тілесного ушкодження, врахування згаданого стану як обставини, що обтяжує покарання, при призначенні покарання за злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК, буде порушенням ч. 4 ст. 67 КК.

Судді Н.О. Антонюк

Л. М. Лобойко

О. Г. Яновська