Постанова

Іменем України

16 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 464/4433/15-ц

провадження № 61-26281св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Рада адвокатів Львівської області, кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Львівської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Львівської області від 23 серпня 2017 року в складі колегії суддів Струс Л. Б., Левика Я. А., Шандри М. М.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що вислови відповідача, сказані під час розгляду справи № 2-128/11 є образливими, не відповідають дійсності (є недостовірними) та принижують честь та гідність позивача.

Просить визнати відомості, поширені ОСОБА_2 під час розгляду Сколівським районним судом Львівської області цивільної справи № 2-128/11 (провадження № 2/453/5/15) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 з участю третіх осіб ОСОБА_4 , об`єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку «Чайка-Сколе» та Сколівської міської ради Львівської області про усунення перешкод в користуванні горищем недостовірними. Також просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь у відшкодування моральної шкоди 25 000,00 грн та судові витрати.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2016 року у складі судді Рудакова І. П.позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недостовірною інформацію відносно ОСОБА_1 , поширену адвокатом Правосудьком О. М., у формі виступу в ході судового засідання від 02 березня 2015 року в рамках розгляду Сколівським районним судом Львівської області цивільної справи № 2-128/11 до головуючого судді Микитина Володимира Ярославовича, а саме: « ОСОБА_3 знаходиться у сусідстві з ОСОБА_1 , який є позивачем у даній справі. Зазначений позивач вчиняє по відношенню до особи, яку він представляє, незаконні дії, тобто самочинно захвачує земельні ділянки, бігає за мешканцями будинку з топором, щоб їх налякати, вчиняє злочинні дії по відношенню до ОСОБА_3 », та в абзаці 8 заяви про уточнення позовних вимог від 31 січня 2015 року № 78, поданої на адресу Сколівського районного суду Львівської області в іншій цивільній справі № 453/1691/14-ц, а саме: «позивач залякував мешканців, які проживають на другому поверсі вищезгаданого багатоквартирного будинку, і ганявся із сокирою за престарілою жінкою».

Зобов`язано адвоката ОСОБА_2 спростувати зазначену недостовірну інформацію шляхом направлення листа на адресу Сколівського районного суду Львівської області (судді Микитину В. Я.) та Сколівської міської ради Львівської області із зазначенням у них такого тексту: « ОСОБА_1 не вчиняв по відношенню до ОСОБА_6 незаконних та злочинних дій, не залякував жителів багатоквартирного житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1 , не гонився за ними та за престарілою жінкою із сокирою».

Стягнуто з адвоката ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з відповідача ОСОБА_2 в користь позивача ОСОБА_1 494,00 грн судового збору.

Рішення мотивоване тим, що висловлювання відповідача в судовому засіданні 02 березня 2015 року не стосувались предмета спору та не слугували доказом у справі, а тому така інформація може розцінюватись як поширення неправдивих відомостей. Виходячи з фактичних обставин, враховуючи статус відповідача ОСОБА_2 , зміст його висловлювань, його емоційний стан та поведінку під час судового засідання 02 березня 2015 року, можна встановити, що метою дій відповідача було приниження честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_1 . Винними діями відповідача позивачу була спричинена моральна шкода, оскільки суб`єктивна думка відповідача, що не відповідає дійсності, висловлена в принизливій, непристойній формі, принизила гідність, честь та ділову репутацію позивача, спричинила йому моральні страждання.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 23 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди.

Рішення мотивоване тим, що при здійсненні професійної діяльності адвокат зобов`язаний керуватися вказівками клієнта. Таке звернення виконувалось адвокатом ОСОБА_2 з метою захисту інтересів його клієнта ОСОБА_3 та за вказівками останнього і розцінюється як правова позиція адвоката по даній справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасуватиі залишити в силі рішення Сихівського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2017 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 464/4433/15-ц і витребувано її з Сихівського районного суду м. Львова.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки» призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.

07 червня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд при ухваленні рішення керувався Законом України «Про адвокатуру», який втратив чинність 19 листопада 2012 року і станом на 02 березня 2015 року не був чинним, не застосував вимоги статей 34, 68 Конституції України, пункт 1 частини першої статті 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статті 43 Правил адвокатської етики, пункти 4.1, 4.3, 4.4 Загального кодексу правил для адвокатів Європейського Співтовариства, які підлягають застосуванню.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не надіслали заперечення на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 02 березня 2015 року Сколівським районним судом Львівської області під час слухання цивільної справи № 2-128/11 (провадження № 2/453/5/15) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 з участю третіх осіб ОСОБА_4 , об`єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку «Чайка-Сколе» та Сколівської міської ради Львівської області про усунення перешкод в користуванні горищем, відповідач у своєму виступі в судовому засіданні висловився наступним чином: «позивач ОСОБА_1 вчиняє по відношенню до особи, яку він представляє, незаконні дії, тобто самочинно захвачує земельні ділянки, бігає за мешканцями будинку з топором, щоб їх налякати, вчиняє злочинні дії по відношенню до ОСОБА_3 ».

Зміст даного виступу міститься на носію інформації, на який здійснювався технічний запис судових засідань за допомогою системи «Камертон», серійний номер 2015.03.03-17.40, та який приєднаний до матеріалів справи № 2-128/11 як додаток до журналу судового засідання.

Крім того, в абзаці 8 заяви про уточнення позовних вимог від 31 січня 2015 року № 78, поданої на адресу Сколівського районного суду Львівської області в іншій цивільній справі № 453/1691/14-ц, адвокат ОСОБА_2 зазначив, що « ОСОБА_1 залякував мешканців, які проживають на другому поверсі вищезгаданого багатоквартирного будинку, і ганявся із сокирою за престарілою жінкою».

Дані обставини справи стверджуються також іншими матеріалами справи.

19 червня 2015 року була винесена окрема ухвала щодо неналежної поведінки під час судових засідань у цивільній справі адвоката ОСОБА_2 проявів неповаги до суду, інших учасників цивільного процесу, недотримання Правил адвокатської етики та вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», зловживання процесуальними правами, обов`язками передбаченими ЦПК України, постановлено довести до відома кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області цю інформацію для вжиття заходів належного реагування та вирішення питання про застосування дисциплінарного стягнення відповідно до вимог статей 34-35 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Зазначена окрема ухвала була скасована відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2016 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду та вирішення справи.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосувати Конвенцію про захист прав і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь яких інших дій, наприклад, порушення принципів моралі, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо, і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Частина перша статті 277 ЦК України передбачає, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (частина сьома статті 277 ЦК України).

Позови про захист честі, гідності чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (статті 3, 28). Відповідно до статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони порядку з метою запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Зазначений позов пред`явлений до відповідача адвоката ОСОБА_2, який представляв інтереси відповідача ОСОБА_3 в зазначеній цивільній справі.

У той же час, професійна діяльність адвоката в Україні, на час виникнення спірних правовідносин, регламентувалася Законом України «Про адвокатуру» №2887-ХІІ від 19 грудня 1992 року (втратив чинність від 19 листопада 2012 року).

Відповідно до частини першої статті сьомої Закону № 2887-ХІІ при здійсненні своїх професійних обов`язків адвокат зобов`язаний неухильно додержувати вимог чинного законодавства, використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення, та відмовитись від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.

На даний час, професійна діяльність адвоката в Україні, регламентується Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VІ від 05 липня 2012 року.

Як зазначено у статті 23 Закону України № 5076-VІ професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами.

Крім того, у жовтні 1988 року на пленарному засіданні у Страсбурзі делегацією дванадцяти країн-учасниць було прийнято Загальний кодекс правил для адвокатів Європейського Співтовариства (далі - Кодекс).

Як зазначено у статті 2.1.1 Кодексу завдання, що виконуються адвокатом у процесі професійної діяльності, вимагають його абсолютної незалежності і відсутності будь-якого впливу на нього, пов`язаного, в першу чергу, його особистою заінтересованістю або з тиском зовні. Незалежне становище адвоката сприяє зміцненню в суспільстві довіри до процедур правосуддя і неупередженості суддів. Таким чином, адвокату необхідно уникати будь-яких ущемлень власної незалежності і не поступатися принципам обов`язку інтересів клієнта, суду або інших осіб.

У статті 3.1.1 Кодексу зазначено, що при здійсненні професійної діяльності адвокат зобов`язаний керуватися вказівками клієнта. Таке звернення, як встановлено в суді виконувалось адвокатом ОСОБА_2 з метою захисту інтересів його клієнта ОСОБА_3 та за вказівками останнього і розцінюється як правова позиція адвоката по даній справі.

Інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред`явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом.

Не підлягають розгляду судами позови про захист гідності, честі чи ділової репутації, приниження яких відбулося внаслідок давання показань свідками, а так само іншими особами, які брали участь у справі, відносно осіб, які брали участь у тій справі, якщо наведена в них інформація була доказом у справі та

оцінювалась судом при ухваленні судового рішення, оскільки нормами процесуальних кодексів встановлено спеціальний порядок дослідження та оцінки таких доказів.

Вказана вимога по суті означала б вимогу повторної судової оцінки наданих суду доказів у раніше розглянутій справі.

Статтею 10 Конвенції передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї.

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Львівської області від 23 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

А. І. Грушицький

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська