ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 750/2052/16-ц

Провадження № 14-641цс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача СитнікО. М.,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Акваріум»(далі - ТОВ «БК «Акваріум»),

відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Чернігівобленерго» (далі - ПАТ «Чернігівобленерго»), тимчасово виконуючий обов'язки голови правління ПАТ «Чернігівобленерго» ОСОБА_3,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4, міський портал м. Чернігова Gorod.cn.ua,

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ТОВ «БК «Акваріум»

на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 липня 2017 року у складі судді Жука М. І. та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 30 серпня 2017 року у складі колегії суддів Страшного М. М., Бечка Є. М., Шарапової О. Л.,

у цивільній справі за позовом ТОВ «БК «Акваріум» до ПАТ «Чернігівобленерго», тимчасово виконуючого обов'язки голови правління ПАТ «Чернігівобленерго» ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4, міський портал м. Чернігова Gorod.cn.ua, про визнання недостовірною поширеної інформації та зобов'язання її спростувати, та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ТОВ «БК «Акваріум» звернулося до суду з позовом, у якому просило: визнати недостовірною поширену тимчасово виконуючим обов'язки голови правління ПАТ «Чернігівобленерго» ОСОБА_3 під час проведення 21 січня 2015 року прес-конференції для журналістів інформацію з приводу того, що ТОВ «БК «Акваріум» не сплачує грошові кошти за електричну енергію та, що мала місце крадіжка ТОВ «БК «Акваріум» електричної енергії у відповідача; спростувати цю недостовірну інформацію у спосіб, аналогічний її поширенню, а саме: під час проведення публічного заходу - прес-конференції керівника ПАТ «Чернігівобленерго» із запрошенням журналістів, яких зазвичай запрошують на аналогічні прес-конференції, протягом місяця з часу набрання законної сили рішенням суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 січня 2015 року ОСОБА_3 як тимчасово виконуючий обов'язки голови правлінняПАТ «Чернігівобленерго» діяв від імені товариства, під час проведення прес-конференції поширив неправдиву інформацію, що нібито ТОВ «БК «Акваріум» не сплачує грошові кошти за електричну енергію та, що мала місце крадіжка останнім електричної енергії у відповідача.

Посилаючись на те, що ТОВ «БК «Акваріум» як споживач електричної енергії виконує свої обов'язки згідно з умовами укладеного із ПАТ «Чернігівобленерго» договору та інших нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини між енергопостачальною компанією та споживачами, та жодним компетентним органом не підтверджено фактів причетності позивача чи його посадових осіб до крадіжки електричної енергії, позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Судами попередніх інстанції справа вирішувалася неодноразово.

Останньою ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 липня 2017 року провадження у справі закрито.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що спір виник між юридичними особами, а тому справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 30 серпня 2017 року ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 липня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, що спір з огляду на статті 1, 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; тут і далі - у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки ОСОБА_3 як голова правління ПАТ «Чернігівобленерго» виступав на прес-конференції від імені цього товариства, а поширена ним інформація пов'язана із сферою господарювання юридичних осіб.

Також апеляційним судом вказано, що жодних вимог позивачем до ОСОБА_3 як фізичної особи не заявлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2017 року ТОВ «БК «Акваріум» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просило скасувати ухвали судів першої й апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про те, що справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки позов пред'явлено до двох належних відповідачів - фізичних осіб, а саме голови правління ПАТ «Чернігівобленерго» ОСОБА_3 та журналіста ОСОБА_4, що унеможливлює розгляд справи в порядку господарського судочинства, тому спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Позиція інших учасників справи

У грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ТОВ «БК «Акваріум», в яких зазначалося, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, оскільки цей спір, з огляду на суб'єктний склад, підлягає розгляду в порядку господарського, а не цивільного судочинства у зв'язку із чим доводи касаційної скарги є безпідставними.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) викладено в новій редакції.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У червні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 грудня 2018 року справу призначено до розгляду, ухвалою від 19 грудня 2018 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суди установили, що ТОВ «БК «Акваріум» звернулося до суду з позовом до іншої юридичної особи ПАТ «Чернігівобленерго», а також тимчасово виконуючого обов'язки голови правління цього товариства ОСОБА_3 про захист ділової репутації шляхом спростування поширеної останнім під час проведення 21 січня 2015 року прес-конференції інформації про несплату позивачем до ПАТ «Чернігівобленерго» коштів за електричну енергію та про крадіжку ТОВ «БК «Акваріум» електричної енергії в енергопостачальника. Зазначено способом спростування недостовірної інформації - проведення аналогічного публічного заходу керівника ПАТ «Чернігівобленерго».

Вирішуючи питання юрисдикційності спору, у зв'язку з чим справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, слід зазначити таке.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.

ЦПК України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду та розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, у пунктах 1, 3 частини першої статті 15 передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до частини першої статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом вказаної статті право звертатися до господарського суду мали підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, а також громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

За змістом статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема й підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Тобто у порядку господарського судочинства розглядаються спори юридичних осіб між собою та фізичних осіб - підприємців.

Категорії таких справ визначені у статті 12 ГПК України, а саме:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;

4-1) справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю);

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових осіб та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Визначальною для визначення юрисдикції за пунктом 1 частини першої статті 12 ГПК України у вказаній редакції була участь у відносинах, з приводу яких виник спір, суб'єкта господарської діяльності.

З урахуванням положень статті 15 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій та статей 1, 12 ГПК, з огляду на те, що характер спірних правовідносин є цивільно-правовим (незалежно від суб'єктного складу), то всі справи зазначеної категорії підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, за винятком справ про захист ділової репутації між юридичними особами та іншими суб'єктами підприємницької діяльності у сфері господарювання та іншої підприємницької діяльності, що розглядаються в порядку господарського судочинства.

Відповідачем у випадку поширення інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, зокрема під час прес-конференції щодо діяльності окремої виробничої установи (її результатів) в якій вона працює, є саме ця юридична особа.

Ураховуючи, що розгляд справи може вплинути на права та обов'язки цієї фізичної особи, остання може бути залучена до участі у справі як третя особа.

У разі поширення такої інформації посадовою чи службовою особою, для визначення належного відповідача судам необхідно з'ясовувати, від імені кого ця особа виступає. Якщо посадова чи службова особа виступає не від імені юридичної особи і не при виконанні посадових (службових) обов'язків, то належним відповідачем є саме вона.

Згідно з частинами другою та третьою статті 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, а відповідачами - юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Отже, виступаючи на прес-конференції ПАТ «Чернігівобленерго», ОСОБА_3 як голова правління цього товариства представляв його інтереси та діяв від його імені, оскільки уповноважений здійснювати всі юридично значимі дії, зокрема, представляти товариство у відносинах з іншими суб'єктами господарської діяльності та фізичними особами. Викладена ним інформаціястосувалася провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачув частині невиконання/неналежного виконання договірного зобов'язання іншою юридичною особою та суб'єктом господарської діяльності, на підставі якого останній використовує електричну енергію для власних потреб.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зробив правильний висновок, що за цим позовом належним відповідачем є саме ПАТ «Чернігівобленерго», вимог до відповідача ОСОБА_3 як фізичної особи, чи журналіста ОСОБА_4, який визначений самим позивачем як третя особа без самостійний вимог щодо предмета спору, ТОВ «БК «Акваріум» не заявлено, тому справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а належить до компетенції господарського суду.

Підстав для висновків, що суди порушили правила предметної чи суб'єктної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду не вбачає.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів та не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Виходячи з викладеного ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку про залишення вказаної касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 258, 259, 400, 402, 403, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Акваріум» залишити без задоволення.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 30 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. М. Ситнік

Судді: Н. О. Антонюк Н. П. Лященко

С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко

В. В. Британчук Л. І. Рогач

В. І. Данішевська І. В. Саприкіна

О. С. Золотніков О. С. Ткачук

О. Р. Кібенко В. Ю. Уркевич

В. С. Князєв О. Г. Яновська

Л. М. Лобойко