Постанова

Іменем України

20 березня 2019 року

м. Київ

справа № 161/19019/17

провадження № 61-45700св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - приватне підприємство «Інформаційне агентство «Волинь Пост»,

представник відповідача - Ващук Микола Васильович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 травня 2018 року у складі судді Рудської С. М. та постанову Апеляційного суду Волинської області від 12 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Бовчалюк З. А., Карпук А. К. Осіпука В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного підприємства «Інформаційне агентство «Волинь Пост» (далі - ПП «Інформаційне агентство «Волинь Пост») про зобов'язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що на офіційному веб-сайті відповідача було розміщено ряд публікацій з посиланням на відеофільм, в якому міститься велика кількість її фото- та відеозображень, а також членів її сім'ї (неповнолітньої доньки, сина, померлого чоловіка), інформація про особисте життя.

ІНФОРМАЦІЯ_16 року було розміщено анонс під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2».

ІНФОРМАЦІЯ_17 року було розміщено публікацію під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2» з посиланням на відео «ІНФОРМАЦІЯ_1».

ІНФОРМАЦІЯ_17 року розміщено публікацію під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2» - о 13:00».

ІНФОРМАЦІЯ_18 року розміщено публікацію під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2» з посиланням на відео «ІНФОРМАЦІЯ_1».

ІНФОРМАЦІЯ_25 року розміщено статтю під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_3» щодо спроби видалити резонансний фільм-розслідування» з посиланням на відео «ІНФОРМАЦІЯ_1». Авторами статті зазначено: «…ми завантажили фільм на інші відеохостинги і будемо перезавантажувати їх стільки, скільки буде потрібно».

ІНФОРМАЦІЯ_19 року було розміщено статтю під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_11» з посиланням на відео «ІНФОРМАЦІЯ_1». Також цей відеосюжет - «ІНФОРМАЦІЯ_1» розміщений на веб-сторінці відповідача у сервісі «Facebook».

На «YouTube» каналі відповідача розміщений трейлер до вищезазначеного відеосюжету під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» від ІНФОРМАЦІЯ_16 року.

Вказувала, що зазначений відеосюжет містить інформацію про неї, у ньому коментується її особисте життя: «…Десь приблизно з 11-го року ОСОБА_4 фактично розійшовся з ОСОБА_1. Тобто на папері залишилися подружжям, але разом не жили. Він дійсно багато сил та енергії приділяв саме своєму бізнесу. І схоже, ОСОБА_1 не могла з цим змиритися. І на цьому ґрунті в них було багато скандалів, і навіть почалися проблеми психологічного характер. Зрештою ОСОБА_4 не витримав і пішов від ОСОБА_1. Практично весь час він жив у Києві, у Луцьк приїжджав дуже рідко саме для того, щоб побачити власних дітей. Він жив у своєму будинку, а ОСОБА_1 залишилася жити у квартирі у м. Луцьку, ОСОБА_1 живе в Луцьку, ОСОБА_4 жив у Києві. Причому він жив не сам, а з дівчиною ОСОБА_5. І ОСОБА_1 про це добре знала…»

Також відеосюжет місить ряд її особистих документів: фотокопію свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 липня 2016 року на ім'я ОСОБА_6, де зазначено, що спадкоємцями майна померлого ОСОБА_7 є його дружина - ОСОБА_1, дочка - ОСОБА_1 (її неповнолітня донька), й містяться дані про майно померлого - квартиру із вказівкою точної адреси; фотокопії незрозумілих документів, які у сюжеті названі «видаткові звіти», на яких міститься ім'я та начебто її підпис.

Зазначала, що, крім того, відеосюжет містить велику кількість її фото- та відеозображень, а також членів її родини.

ІНФОРМАЦІЯ_17 року вона на електронну адресу редакції відправила лист-заборону на використання останнім будь-яких графічних, фото-, кіно-, теле-, відеозображень, на яких присутня сама вона, її неповнолітня дочка та її покійний чоловік. Також ІНФОРМАЦІЯ_17 року на електронну адресу редакції відповідача її адвокатом було направлено лист-вимогу, в якому повідомлено про те, що вона не дає згоди на поширення фотографій чи відео з її зображенням у будь-якому вигляді чи контексті подій, що стосуються родини ОСОБА_1. Відповіді на лист не отримано.

14 листопада 2017 року її адвокатом на поштову адресу відповідача було направлено лист-претензію з вимогами: припинити порушення її прав; видали з офіційного веб-порталу «Волинь Пост» та каналу YouTube «Волинь Пост» анонси, інформацію та відеосюжет під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2»; не допускати у подальшому розміщення будь-яких матеріалів, статей, анонсів, сюжетів тощо, які містять будь-які графічні, фото-, кіно-, теле-, відеозображення родини ОСОБА_1. Відповіді на претензію не отримано.

Крім цього, нехтуючи її забороною та вимогою адвоката, ІНФОРМАЦІЯ_20 року на офіційному веб-сайті відповідача розміщено анонс двадцять другого номера газети «ВолиньPost» під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_12 та ІНФОРМАЦІЯ_21 року розмішено анoнс двадцять третього номера газети «ВолиньPost» під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_12, в яких містяться її фотографії.

Вказувала, що на день звернення до суду з позовною заявою зазначені публікації та відеосюжети залишаються розміщеними на вказаних ресурсах. Стверджувала, що таким чином відповідач порушує її особисті немайнові права.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд зобов'язати ПП «Інформаційне агентство «Волинь Пост» видалити зі свого офіційного веб-сайту «www.volynpost.com» та інших джерел інформацію та відеосюжет під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розміщені за посиланнями:

-ІНФОРМАЦІЯ_4;

-ІНФОРМАЦІЯ_5;

-ІНФОРМАЦІЯ_6;

-ІНФОРМАЦІЯ_7;

-ІНФОРМАЦІЯ_8;

-ІНФОРМАЦІЯ_9;

-ІНФОРМАЦІЯ_10.

Також просила заборонити ПП «Інформаційне агентство «Волинь Пост» поширення будь-яких матеріалів, статей, анонсів, сюжетів, тощо, які містять будь-які графічні, фото-, кіно-, теле-, відеозображення родини ОСОБА_1, а саме: її самої, її неповнолітньої дочки ОСОБА_9 та її покійного чоловіка - ОСОБА_7

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що судом неодноразово роз'яснювалися положення статей 12, 81 ЦПК України, зокрема, представнику позивача пропонувалося додатково надати докази, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Проте, у якості електронного доказу відеосюжет під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» стороною позивача суду наданий не був, клопотання про перегляд цього відеосюжету безпосередньо у мережі інтернет у ході розгляду справи судом, стороною позивача не заявлялося.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити за його необґрунтованістю та недоведеністю.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Волинської області від 12 вересня 2018 рокуапеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 травня 2018 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що місцевий суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, висновки суду ґрунтуються на повно і всебічно з'ясованих обставинах справи, перевірені належними доказами, на які є посилання у судовому рішенні і яким суд дав правильну правову оцінку.

Суд вказав, що позивач не надала належних, допустимих та беззаперечних доказів порушення її немайнового права відповідачем.

При цьому, апеляційний суд врахував, що покійний чоловік позивача - ОСОБА_7, був публічною особою, інформація щодо його життя є суспільно значимою й має значний громадський інтерес та дійшов висновку, що відповідачем було дотримано баланс між правом ОСОБА_1 на таємницю приватного життя та правом громадськості на таку інформацію.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов ОСОБА_1

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно розглянули справу та не досліджували підстав звернення з позовом, не застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а саме статті 307, 308 ЦК України, статтю 32 Конституції України.

Вказує, що відповідач повинен був отримати у неї дозвіл на публічне поширення фотографій та відео за її участі. Крім того, суди не надали оцінку тому, що вона надсилала відповідачу відповідну заборону на таке поширення, яка ним була проігнорована.

Посилається на те, що апеляційний суд не надав належної правової оцінки всім відеосюжетам, розповсюдженим відповідачем, формально та узагальнено надав оцінку доказам у справі.

Зазначає, що суди не звернули увагу на те, що вона не заявляла вимог про спростування інформації чи виплати їй будь-яких компенсацій, а просила тільки не розповсюджувати фото- та відеоматеріали, що стосуються її сім'ї, без її згоди, тобто суди неправильно визначили предмет позову.

Посилання апеляційного суду на суспільний інтерес вважає безпідставним, оскільки у розповсюджених відеосюжетах йдеться про життя, смерть та особисте життя ОСОБА_7, а не про його публічну діяльність.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2018 року ПП «Інформаційне агентство «Волинь Пост» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника позивача, в якому вказує на безпідставність її доводів. Зазначає, що апеляційний суд надав правильну правову оцінку поданим позивачем доказам, вказавши, що відеоматеріали, які були розповсюджені, є відтворенням сюжетів із різних телеканалів, на яких позивач давала інтерв'ю, тобто нею раніше надавалася згода на публічне поширення її фото- та відеозображень.

Посилається на те, що суди правильно визначили предмет спору та вірно застосували норми статей 307, 308 ЦК України, статті 32 Конституції України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ПП «Інформаційне агентство «Волинь Пост» створено та зареєстровано як інформаційне агентство.

ІНФОРМАЦІЯ_17 року о 00.25 год. на офіційному веб-сайті відповідача було розміщено анонс під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_23 (інтернет посилання ІНФОРМАЦІЯ_13).

ІНФОРМАЦІЯ_17 року о 12.06 год. на офіційному веб-сайті відповідача було розміщено публікацію під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_22 (інтернет посилання ІНФОРМАЦІЯ_14).

ІНФОРМАЦІЯ_18 року на офіційному веб-сайті відповідача було розміщено публікацію під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_24 з посиланням на відео «ІНФОРМАЦІЯ_1» (інтернет посилання ІНФОРМАЦІЯ_6).

ІНФОРМАЦІЯ_20 на офіційному веб-сайті відповідача розміщено анонс двадцять другого номера газети «ВолиньPost» під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_12.

ІНФОРМАЦІЯ_21 року на своєму веб-сайт відповідачем розміщено анoнс двадцять третього номера газети «ВолиньPost» під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_12.

ІНФОРМАЦІЯ_25 року відповідач на своєму веб-сайті розмістив статтю під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_3» щодо спроби видати резонансний фільм-розслідування» з посиланням на відео «ІНФОРМАЦІЯ_1» (Інтернет посилання ІНФОРМАЦІЯ_15).

Зазначені статті та анонси містять по одному ідентичному фотозображенню ОСОБА_1, що не заперечувалося стороною відповідача.

Крім того, відповідачем на своєму офіційному веб-сайті www.volynpost.com, а також каналах «YouTube» та «Facebook» «ВолиньPost» було розміщено відеосюжет під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1».

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Положеннями статті 32 Конституції України встановлено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 307 ЦК України фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. Фізична особа, яка погодилася на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, може вимагати припинення їх публічного показу в тій частині, яка стосується її особистого життя. Витрати, пов'язані з демонтажем виставки чи запису, відшкодовуються цією фізичною особою.

Згідно зі статтею 308 ЦК України фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті - за згодою осіб, визначених частиною четвертою статті 303 цього Кодексу. Якщо фізична особа позувала авторові за плату, фотографія, інший художній твір може бути публічно показаний, відтворений або розповсюджений без її згоди. Фотографія може бути розповсюджена без дозволу фізичної особи, яка зображена на ній, якщо це викликано необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Відповідно до частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що термін «приватне життя» є широким поняттям, який не має вичерпного визначення, і поширюється на безліч аспектів самоідентифікації людини, наприклад, на ім'я особи та зображення, і включає в себе її фізичну та психологічну цілісність. Репутація і честь людини є частиною її самоідентифікації і психологічної цілісності, а тому також охоплюються поняттям приватне життя (BOGOMOLOVA v. RUSSIA, № 13812/09, § 51, ЄСПЛ, 20 червня 2017 року).

Відносно фотографій Європейський Суд вказав, що зображення особи є одним із головних атрибутів її особистості, оскільки воно розкриває унікальні характеристики особи і відрізняє особу з-поміж інших. Право на захист свого зображення є, таким чином, однією з головних складових особистого розвитку. Воно передбачає, головним чином, право особи контролювати використання цього зображення, в тому числі і не дозволяти його опублікувати. Хоча головною метою статті 8 є захист особи від неправомірного втручання з боку державної влади, вона не лише зобов'язує державу утримуватись від такого втручання: окрім такого негативного заходу, можуть існувати позитивні зобов'язання, невід'ємні від ефективної поваги до приватного або сімейного життя особи. Ці зобов'язання можуть передбачати здійснення заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин осіб між собою. Це стосується також захисту зображення особи від зловживання з боку інших осіб (VON HANNOVER v. GERMANY (No. 2), № 40660/08, 60641/08, § 96, 98, ЄСПЛ, 07 лютого 2012 року).

При встановленні балансу між захистом приватного життя та свободою вираження поглядів Європейський суд акцентує на необхідності враховувати, по-перше, внесок, зроблений фотографією або статтею до обговорення, що має загальний інтерес. Визначення того, що є предметом загального інтересу, залежатиме від обставин справи. Тим не менше, суд вважає відзначити, що він визнавав існування такого інтересу не лише в публікаціях стосовно політичних питань чи злочинності, але також коли воно стосувалось спорту або відомих митців. Проте, чутки про подружні проблеми президента республіки або фінансові труднощі відомого співака не були визнані предметом загального інтересу. По-друге, наскільки широко відомою є відповідна особа і яка тема повідомлення. Роль або посада відповідної особи і характер діяльності, яка є темою повідомлення і/або фотографії, є іншим важливим критерієм, пов'язаним із попереднім. У зв'язку з цим необхідно розрізняти приватних осіб і осіб, котрі діють в публічному контексті, як політичні або публічні постаті. Отже, у той час як невідома громадськості приватна особа може вимагати особливого захисту свого приватного життя, це не стосується публічних осіб. Існує фундаментальна відмінність між повідомленням фактів, здатних зробити внесок в обговорення у демократичному суспільстві і пов'язаних, наприклад, з політиками, які здійснюють свої офіційні повноваження, і повідомленням подробиць із приватного життя особи, котра не має таких повноважень. По-третє, попередня поведінка відповідної особи. Поведінка відповідної особи до оприлюднення повідомлення або те, що фотографія і пов'язана з нею інформація вже з'являлись у попередній публікації, також є фактором, який слід брати до уваги. Проте, сам факт попереднього співробітництва з пресою не може бути аргументом для позбавлення відповідної сторони усього захисту від оприлюднення спірної фотографії. По-четверте, зміст, форма і наслідки публікації. Спосіб, у який фотографія або звіт оприлюднені, і спосіб, у який відповідна особа зображена на фотографії або у звіті, також може бути фактором, який слід взяти до уваги. Обсяг, у якому було поширено звіт і фотографію, також може бути важливим фактором, залежно від того, чи є газета загальнонаціональною або місцевою, і має велику чи обмежену передплату. По-п'яте, обставини, за яких було зроблено фотографії. Тобто, чи сфотографована особа дала свою згоду на фотографування і на оприлюднення фотографій, або ж це було зроблено без повідомлення її, чи обманом, чи іншими незаконними засобами. Слід також звернути увагу на характер і серйозність втручання і на наслідки для відповідної особи оприлюднення фотографії. Для приватної особи, невідомої для громадськості, оприлюднення фотографії може становити більше втручання, ніж друкована стаття (VON HANNOVER v. GERMANY (No. 2), № 40660/08, 60641/08, § 109-113, ЄСПЛ, 07 лютого 2012 року).

При цьому статус публічності не позбавляє фізичну особу захисту від втручання в особисте життя, а тому постає питання про межі правомірності такого втручання.

Апеляційний суд, посилаючись на суспільний інтерес до покійного чоловіка позивача - ОСОБА_7, який був відомою особою у Волинській області й загалом в Україні, який неодноразово був народним депутатом України, та праву громадськості на інформацію, не надав належної оцінки доводам позивач про те, що спірний відеосюжет стосується виключно приватного життя позивача та членів її сім'ї, у тому числі й ОСОБА_7 (розподіл його спадщини, особисті відносини позивача та її чоловіка, його відносини з іншою жінкою тощо), при цьому жодним чином не торкається його публічної діяльності.

Тлумачення частини першої статті 308 ЦК України свідчить, що, за загальним правилом, фотографія на якій зображено фізичну особу, може бути публічно показана, відтворена, розповсюджена тільки за згодою фізичної особи. Винятком є випадки, за яких: (а) фізична особа позувала авторові за плату; (б) це викликано необхідністю захисту інтересів зображеної фізичної особи або інтересів інших осіб.

Суди попередніх інстанцій неповно дослідили спірний відеосюжет та не дали йому детальної правової оцінки на предмет приватності, оскільки, крім сюжетів з інших телеканалі (ТРК «Студія 1+1», ТРК «Аверс», ZN.UA), відеоматеріали містять також й приватні фото- та відеоматеріали з позивачем, а також членами її сім'ї, а також інформацію з особистих документів позивача, зокрема й дані з паспорту. Суди не встановили та не вказали у своїх судових рішеннях, чи існують будь-які із зазначених випадків, які б виключали необхідність отримання згоди від ОСОБА_1 на публічний показ, відтворення й розповсюдження приватних фотографії та відеоматеріалів з її зображенням, а також членів її сім'ї.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, положеннями частини п'ятої статті 12 ЦПК України на суд покладені певні обов'язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема: керує ходом судового процесу; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Суд першої інстанції, у порушення вказаних норм процесуального права, формально розглянув справу, послався лише на те, що представнику позивача пропонувалося додатково надати докази, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Проте, у якості електронного доказу відеосюжет під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» стороною позивача суду наданий не був, клопотання про перегляд цього відеосюжету безпосередньо у мережі інтернет у ході розгляду справи судом, стороною позивача не заявлялося. Таким чином, суд не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, фактично самоусунувшись від її розгляду.

Апеляційний суд, розглядаючи справу, взагалі не надав оцінки та не аналізував позовні вимоги ОСОБА_1 з посиланням на норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а саме статтю 32 Конституції України, статті 307, 308 ЦК України.

Суд не звернув уваги на позовні вимоги та доводи позивача про те, що вона не заявляла вимог про визнання інформації недостовірною, її спростування чи компенсацію шкоди, а просила зобов'язати відповідача видалити зі своїх інтернет-ресурсів відеосюжет, який містить без її згоди на це її приватні фото- та відеозображення, а також заборонити розповсюджувати будь-які графічні, фото-, кіно-, теле-, відеозображення родини ОСОБА_1, а саме: її самої, неповнолітньої дочки та її покійного чоловіка - ОСОБА_7

Таким чином, суди фактично не виконали завдань цивільного судочинства, а саме справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Суди першої та апеляційної інстанцій у порушення статей 263-265, 382 ЦПК України не забезпечили повний та всебічний розгляд справи, формально розглянули позовну заяву, належним чином не встановили усі необхідні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та не дослідили надані сторонами докази, не встановили належним чином характеру спірних правовідносин та позовних вимог, які заявлялися позивачем, що призвело до передчасної відмови у задоволенні позову ОСОБА_1

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, збирати та надавати оцінку доказам, порушення норм процесуального права допущені обома судами, то справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Волинської області від 12 вересня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б.І. Гулько

Є. В.Синельников

Ю. В. Черняк