ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/1813/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.

за участю представників:

позивача - Приміч Д.В.,

відповідача - не з'явився,

третьої особи-1 - не з'явився,

третьої особи-2 - не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рів'єра 2" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 (Принцевська Н.М., Аленін О.Ю., Ярош А.І.) у справі № 916/1813/16 Господарського суду Одеської області

за позовом Дочірнього підприємства "Маккенлі" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рів'єра 2", 2) Державного підприємства "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень" в особі Одеської філії, треті особи: 1) Фонтанська сільська рада Комінтернівського району Одеської області; 2) Обслуговуючий кооператив "Об'єднання бійців АТО "Захисник" про визнання недійсним договору суборенди та зобов'язання вчинити певні дії

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Дочірнє підприємство "Маккенлі" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рів'єра 2" (далі - Відповідач-1), Державного підприємства "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень" в особі Одеської філії (далі - Відповідач-2), Фонтанська сільська рада Комінтернівського району Одеської області (далі - Третя особа-1), Обслуговуючий кооператив "Об'єднання бійців АТО "Захисник" (далі - Третя особа-2) про:

- визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 16.12.2015, укладеного між Позивачем та Відповідачем-1, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.05.2016 за № 14576001 та 26.05.2016 за № 14701262;

- зобов'язання Відповідача-2 внести запис про скасування державної реєстрації прав № 14576001 від 17.05.2016 та № 14701262 від 26.05.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- зобов'язання Відповідача-1 повернути Позивачу земельну ділянку, загальною площею 33,058 га.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Позивач не укладав жодних договорів суборенди, а спірний договір є таким, що укладено та спрямовано на протиправне заволодіння майном Позивача з використанням викрадених попереднім керівником печаток і документів. Доказами того, що договір суборенди земельної ділянки від 16.12.2015 ним не укладався, на думку Позивача, є те, що цей договір було зареєстровано лише 17.05.2016 та 26.05.2016, що не відповідає вимогам чинного законодавства, посилаючись на приписи статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) наголошуючи на відсутності волевиявлення Позивача на укладення спірного договору. Крім того, Позивач зазначив про відсутність згоди орендодавця земельної ділянки - Третьої особи-1 на передачу частини земельної ділянки в суборенду, що є порушенням пункту 28 договору оренди земельної ділянки від 24.10.2007, укладеного між Позивачем та Третьою особою-1.

Судові рішення у справі

3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.09.2016 відмовлено у задоволенні позову повністю.

4. Рішення суду мотивовано недоведеністю позовних вимог, тоді як спірний договір суборенди укладено повноважними представниками сторін договору та зареєстровано у встановленому законом порядку.

5. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2016 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково.

5.1. Визнано недійсним договір суборенди земельної ділянки від 16.12.2015, зобов'язано Відповідача-1 повернути земельну ділянку Позивачу. У решті позовних вимог відмовлено.

6. Постанова суду мотивована тим, що договір суборенди земельної ділянки від 16.12.2015 укладено всупереч волевиявленню Позивача та без письмового попередження власника земельної ділянки - Третьої особи-1, отже спірний договір суперечить нормам чинного законодавства.

7. Постановою Верховного Суду від 17.04.2018 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

8. Постанова суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не розглянув вимогу Позивача про визнання недійсним договору суборенди землі від 16.12.2015, укладеного з Відповідачем-1, виходячи з підстав позову, визначених Позивачем, а саме недійсність договору від 16.12.2015 у зв'язку із його реєстрацію лише 17.05.2016 і 26.05.2016, та не встановив, чи є наведені обставини підставою для визнання договору суборенди землі недійсним з урахуванням норм чинного законодавства.

8.1. Судом апеляційної інстанції не з'ясовано у чому саме полягає порушення прав і охоронюваних законом інтересів Позивача та якими доказами ним підтверджено наявність підстав, визначених ЦК України, за яких угоду може бути визнано недійсною.

8.2. Суд апеляційної інстанції не навів підстав висновку про необхідність здійснення орендарем земельної ділянки попередження про намір передати земельну ділянку в суборенду саме у письмовому вигляді, оскільки ані статтею 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) і статтею 8 Закону України "Про оренду землі", ані умовами договору оренди землі від 24.10.2007 не передбачено порядку здійснення такого попередження.

8.3. Суд не навів правових підстав неможливості подання/прийняття сільською радою відповідного документа у вихідний день, на той час як матеріали справи не містять доказів на підтвердження фальсифікації цього попередження, відповідних обставин судом не встановлено. Не з'ясовано судом і питання, чи є підставою для визнання недійсним договору суборенди землі неповідомлення власника землі про намір укласти такий договір, зважаючи на положення чинного законодавства.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

9. За результатами нового розгляду постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2016 скасовано частково.

9.1. Визнано недійсним договір суборенди земельної ділянки від 16.12.2015. В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2016 залишено без змін.

10. Постанова суду мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність добровільного волевиявлення та обізнаності Позивача про укладання оспорюваного правочину, що свідчить про доведеність Позивачем обставин справи, які входять до предмета доказування, з огляду на що позовні вимоги в частині визнання недійсним договору суборенди є такими, що підлягають задоволенню. Звернення до суду з позовом про зобов'язання Відповідача-2 внести запис про скасування державної реєстрації прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є передчасним, а тому така позовна вимога задоволенню не підлягає в зв'язку з відсутністю порушеного права. Оскільки земельна ділянка не знаходиться в користуванні Відповідача-1, тому позовна вимога про зобов'язання Відповідача-1 повернути Позивачу земельну ділянку задоволенню не підлягає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. Відповідач-1 подав касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи Відповідача-1, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

12. Під час перегляду справи в апеляційному порядку Відповідачем-1 та Третьою особою-2 подано значну кількість клопотань, по яким судом апеляційної інстанції не постановлено жодної ухвали, що є порушенням частини 2 статті 281 ГПК України.

13. Клопотання Відповідача-1 та Третьої особи-1 про долучення до матеріалів справи додаткових документів та клопотання Відповідача-1 про виклик свідка на допит судом не вирішено в судовому засіданні.

14. Не прийнято до уваги фактичні докази отримання Третьою особою-1 попередження про передачу земельної ділянки в суборенду, на якому наявна печатка Третьої особи-1 про отримання, що спростовує доводи суду апеляційної інстанції про недійсність спірного правочину відповідно до статті 215 ЦК України.

15. Не надано належної оцінки тому, що позовна вимога про визнання недійсним договору суборенди з підстав неповідомлення власника землі - Третю особу-1 про намір укласти договір суборенди подана до неналежного відповідача, оскільки Відповідач-1 не має відношення до правовідносин між Позивачем та Третьою особою-1 за договором оренди від 24.10.2007.

16. Суд вийшов за межі доводів та вимог позову і апеляційної скарги щодо визначення повноважень на підписання з боку Позивача спірного договору заступником директора Миколайчуком О.О., тоді як така обставина ніким не оспорювалася.

17. Не взято до уваги довіреність Позивача, видана Миколайчуку О.О. на право підписання спірного договору, тоді як такий документ до суду першої інстанції не подавався з об'єктивних причин.

18. Не розглянуто в чому полягає порушення прав та інтересів Позивача та якими доказами це підтверджується.

19. Висновок суду про можливість визнання спірного договору недійсним з підстав невчинення Відповідачем-1 дій з використання земельної ділянки є припущенням, яке не підтверджене належними та допустимими доказами.

20. Не надано оцінки тому, що в позовній заяві Позивач наполягав на тому, що спірний договір ним не укладався, тоді як в апеляційній скарзі зазначив, що договір суборенди від 16.12.2015 укладений з перевищенням повноважень представника Позивача і такі доводи є взаємовиключними.

Позиція Позивача у відзиві на касаційну скаргу

21. Суд дійшов вірного висновку, що спірний договір укладено всупереч волевиявлення Позивача.

Інші документи

22. Третьою особою-2 05.12.2018 подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано неможливістю керівника прибути в судове засідання 05.12.2018 у зв'язку з перебуванням на лікуванні в місті Одеса.

22.1. Розглянувши клопотання Третьої особи-2, колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення, оскільки явка представників учасників справи обов'язковою не визнавалась. Крім того, підстави, наведені в клопотанні, не підтверджені належними засобами доказування.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

23. Відповідно до частин 1, 2 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).

24. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

25. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

26. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

27. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду.

28. Спір у справі стосується питання визнання недійсним договору суборенди від 16.12.2015 на тій підставі, що він не відповідає вимогам чинного законодавства і укладений за відсутності волевиявлення Позивача на його укладення, що виражається в тому, що договір було зареєстровано лише 17.05.2016 та 26.05.2016, а також наявна відсутність згоди орендодавця земельної ділянки - Третьої особи-1 на передачу частини земельної ділянки в суборенду, що є порушенням пункту 28 договору оренди земельної ділянки від 24.10.2007, укладеного між Позивачем та Третьою особою-1. Крім того, Позивач зазначає, що договір, який зареєстрований в реєстрі, є таким, що укладений з використанням викрадених печаток та документів Позивача.

29. Підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог статті 74 ГПК України обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем.

30. Під час перегляду рішення в апеляційному порядку суд зазначив, що матеріали справи не містять належним чином оформленої копії статуту Позивача, довіреності на ім'я Миколайчука О.О., як заступника директора Позивача, який підписав спірний договір, а також будь-яких доказів, що Миколайчук О.О. перебував на посаді заступника директора Позивача та що така посада взагалі була передбачена штатним розписом Позивача.

30.1. Крім того, суд надав оцінку обставинам, пов'язаним з повноваженнями на підписання спірного договору певною особою зі сторони Позивача, обставинам, пов'язаним з виконанням Відповідачем-1 умов цього ж спірного договору, а саме, дослідив питання оплати Відповідачем-1 за орендовану земельну ділянку, вчинення останнім дій, які б відповідали умовам використання земельної ділянки, здійснення Відповідачем-1 дій, які спрямовані на укладення з Третьою особою-2 договору суборенди, заяву Позивача, підписану заступником директора Миколайчуком О.О., до Відповідача-2 з листами щодо присвоєння юридичної адреси об'єкту нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці.

30.2. За наслідками надання оцінки зазначеному суд дійшов висновку, що всі перелічені обставини свідчать про відсутність волевиявлення Позивача в момент укладення оспорюваного правочину та недобросовісність поведінки Відповідача-1 після його укладення, що, за висновком суду, є підставою для визнання спірного договору суборенди від 16.12.2015 недійсним.

31. Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

32. Верховний Суд вважає висновки суду апеляційної інстанції помилковими та такими, що не відповідають матеріалам справи і вимогам чинного законодавства з огляду на таке.

32.1. Обставини, на які послався суд апеляційної інстанції, в обґрунтування підстав недійсності спірного правочину, не є підставою заявленого позову, а зміна підстав позову шляхом зазначення їх в апеляційній скарзі не відповідає вимогам процесуального закону.

До того ж, висновки суду спростовуються наявними у справі матеріалами і є суперечливими щодо заступника директора Позивача Миколайчука О.О., зокрема, в частині посилання на відсутність у справі таких доказів з подальшим посиланням суду, як на доказ, на лист Позивача за підписом заступника директора Миколайчука О.О.

Посилання суду на поведінку Відповідача-1 щодо невиконання ним умов спірного договору в частині сплати орендної плати та інших дій не узгоджується з положеннями закону щодо обставин, з якими пов'язується недійсність правочину на час його вчинення, а також з підставами позову.

32.2. Зважаючи на підстави заявленого Позивачем позову, а також встановлені судом апеляційної інстанції обставини та висновки, яких дійшов суд внаслідок надання оцінки наведеним вище обставинам, колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд при визначенні підстав, з яких визнав спірний договір недійсним, вийшов за межі заявлених Позивачем підстав позову та не виконав у зв'язку з цим вказівку постанови від 17.04.2018 Верховного Суду в частині з'ясування у чому саме полягає порушення Відповідачем-1 прав і охоронюваних законом інтересів Позивача та якими доказами ним підтверджено наявність підстав, визначених ЦК України, за яких угоду може бути визнано недійсною. З огляду на зазначене, доводи скаржника, викладені в пунктах 16, 18, 19, 20 постанови є обґрунтованими.

32.3. Здійснюючи перегляд справи, апеляційний господарський суд також не врахував, що саме Позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання договору недійсним, має довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а не Відповідач повинен доводити правомірність договору. Тобто обов'язок доказування обставин, з якими закон пов'язує недійсність договору, покладається на Позивача. При цьому, враховувати необхідно саме підстави заявленого Позивачем позову.

33. Відповідно до статті 32 ГПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду з даним позовом, до 15.12.2017) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду (стаття 36 ГПК України).

Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики №55 від 07.04.2003 "ДСТУ 4163-2003", відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

34. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.07.2016 зобов'язано Відповідачів надати належним чином завірену копію договору суборенди від 16.12.2015 та надати оригінали (для огляду). Відповідачем-1 надано відзив на позовну заяву (а.с. 87-112, т.с. 1), до якого додано ксерокопію договору суборенди від 16.12.2015. В подальшому Відповідачем-1 подано клопотання про призначення експертизи (а.с. 159-196, т.с. 1), до якого також додано ксерокопію договору суборенди від 16.12.2015, проте зазначені документи не засвідчені в порядку, визначеному законодавством.

35. Судом першої інстанції прийнято рішення у справі по суті спору, враховуючи також і вказані документи.

36. Частиною 4 статті 269 ГПК України (в редакції, чинній на час апеляційного перегляду) визначено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 91 ГПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

37. Всупереч статтям 73, 74, 91, частині 4 статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції, здійснюючи перегляд рішення місцевого господарського суду, прийняв постанову за відсутності в матеріалах справи саме належним чином засвідчених письмових доказів, а саме спірного договору суборенди від 16.12.2015, тобто, прийняв постанову за наявності документів, які не є допустимими доказами, та не перевірив виконання належним чином Відповідачами ухвали від 07.07.2016 суду першої інстанції, а також виконання безпосередньо судом цієї ж ухвали в частині перевірки наданих учасниками справи в матеріали справи копій документів вимогам законодавства та на відповідність їх оригіналу.

38. Так, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому, питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

39. Таким чином, зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вирішено спір за належними, проте недопустимими доказами у справі. Наведених процесуальних порушень, здійснюючи апеляційний перегляд справи, суд другої інстанції не усунув.

Встановлення фактичних обставин справи на підставі недопустимих доказів унеможливлює перевірку судом касаційної інстанції правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

40. Щодо доводів скаржника, наведених в пунктах 12, 13 постанови, колегія суддів зазначає, що про наведені клопотання та результат їх розгляду судом апеляційної інстанції зазначено в постанові суду з обґрунтуванням підстав їх відхилення, а тому відсутні підстави вважати, що суд необґрунтовано відхилив клопотання учасника справи.

40.1. При цьому, зі змісту частини 4 статті 233 ГПК України вбачається, що окремим документом оформляються ухвали, які постановляються в нарадчій кімнаті, а інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати. Оскільки вказані в пунктах 12, 13 постанови клопотання не вирішувались в порядку частини 4 статті 233 ГПК України, тому суд апеляційної інстанції про результати їх розгляду обґрунтовано зазначив саме в постанові суду.

41. Отже, апеляційний господарський суд припустився порушення вимог частини 1 статті 86 ГПК України щодо оцінки доказів судом на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів та частини 5 статті 236 названого Кодексу стосовно ухвалення рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

42. Касаційний господарський суд бере до уваги й те, що за положеннями статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Порушення відповідних норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення даної справи.

43. Посилання скаржника, зазначені в пункті 14 постанови спростовуються, оскільки судом апеляційної інстанції, на виконання вказівок постанови Верховного Суду від 17.04.2018, надавши оцінку листу Позивача, яким, як стверджує Відповідач-1, Позивачем було повідомлено Третю особу-1 про передачу в суборенду ї земельної ділянки за спірним договором суборенди, встановлено, що Позивач повідомив про пошук потенційного суборендаря, а також про намір передати земельну ділянку в суборенду, а не про сам факт передачі в суборенду чи укладення в майбутньому договору суборенди саме з Відповідачем-1, а тому зазначений лист не є повідомленням в розумінні статті 8 Закону України "Про оренду" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги, наведені в пункті 14 постанови відхиляються.

44. При цьому, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції, що неотримання Третьою особою-1 попередження про передачу спірної земельної ділянки в суборенду може бути підставою для звернення до суду з позовом саме Третьої особи-1 в разі, якщо зазначена особа вважає порушеними її права, передбачені пунктом договором оренди від 24.10.2007. Зазначене не стало підставою для визнання недійсним спірного договору від 16.12.2015 судом апеляційної інстанції, а тому посилання, наведені в пункті 14 постанови, колегією суддів відхиляються як помилкові.

45. Посилання скаржника, наведені в пункті 17 постанови та доводи Позивача, зазначені в пункті 21 постанови відхиляються судом з урахуванням даної постанови суду та направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. Суд касаційної інстанції згідно із статтею 300 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

В силу приписів частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, а також суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

47. З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтями 300, 310 ГПК України постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, в зв'язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

48. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне судове рішення.

49. Указом Президента України №454/2017 від 29.12.2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" постановлено, зокрема, ліквідувати Донецький апеляційний господарський суд та утворити Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові, та Центральний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, з місцезнаходженням у місті Дніпрі.

Відповідно до частини 6 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

50. Одеський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя у зв'язку із публікацією в газеті "Голос України" повідомлень про початок роботи Південно-західного апеляційного господарського суду з 03.10.2018.

51. Таким чином, справа №916/1813/16 Господарського суду Одеської області передається на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Щодо судових витрат

52. Оскільки справа передається на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рів'єра 2" задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 у справі №916/1813/16 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.