Ухвала

Іменем України

13 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 2602/246/2012

Провадження № 51 - 4154 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів: Марчука О.П., Могильного О.П.,

за участю:

прокурора Вергізової Л.А.,

захисників засудженого ОСОБА_1 Дєєва С.І. та адвоката Казака К.І.,

розглянув у судовому засіданні кримінальну справу щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Черкаси, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

за ст. 302 ч. 2, ст. 303 ч. 3 КК України,

за касаційними скаргами захисників засудженого ОСОБА_1 - Дєєва С.І. та адвоката Казака К.І. на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 06 листопада 2015 року щодо ОСОБА_1

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року ОСОБА_1 засуджено:

- за ст. 302 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

- за ст. 303 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік та покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, касаційні скарги від яких не надходили, і судові рішення щодо яких у касаційних скаргах не оскаржено.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчинення злочинів за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення шляхом створення та утримання місць розпусти, звідництва для розпусти, а також втягнення осіб у заняття проституцією та сутенерства, на початку вересня 2008 року організував та очолив організовану групу, до складу якої, надавши свою згоду, увійшли ОСОБА_9, ОСОБА_5, у листопаді 2008 року - ОСОБА_6, у серпні 2010 року - ОСОБА_7, у вересні 2010 року - ОСОБА_1, у лютому 2011 року - ОСОБА_8 та в різний час невстановлені досудовим слідством особи.

Організована група, яку очолював ОСОБА_4, характеризувалася наступними ознаками, зокрема: попередньою зорганізованістю в спільне об'єднання для вчинення злочинів; стабільністю учасників групи, яка виразилася у тривалості їх дій з вересня 2008 року по 09 серпня 2011 року та детальній організації функціонування групи; об'єднаністю вчинюваних злочинів єдиним планом з розподілом функцій кожного із учасників групи, спрямованих на досягнення єдиної злочинної мети; обізнаністю всіх учасників організованої групи з планом злочинних дій; маскуванням злочинних дій.

ОСОБА_1, являючись активним учасником організованої групи, створеної та очолюваної ОСОБА_4, добровільно брав участь у вчиненні злочинів - створенні і утриманні місць розпусти та звідництві для розпусти з метою наживи, а також втягненні осіб у заняття проституцією та сутенерстві.

Згідно раніше розробленого плану, ОСОБА_1 виконував функції, які були відведенні йому під час вчинення злочинів, а саме: встановив і підключив комп'ютерну техніку до всесвітньої мережі Інтернет та відеоспостереження в невстановленій слідством квартирі по вул. Григоренка в м. Києві, а в грудні 2010 року - в квартирі АДРЕСА_1, які використовувались як робочі місця та місця дислокації учасників організованої групи; контролював безперебійну роботу встановлених комп'ютерів, які були необхідними учасникам організованої групи для надання оголошень про набір дівчат для надання сексуальних послуг, оголошень про надання сексуальних послуг та отримання від клієнтів замовлень про надання сексуальних послуг; підтримував функціонування сайтів, на яких розміщувалися оголошення про надання жінками сексуальних послуг за винагороду, та вдосконалював їх роботу; займався моніторингом сайтів, на яких пропонували надання сексуальних послуг; залучив до складу організованої групи невстановлених слідством осіб, які створили у всесвітній мережі Інтернет сайт, на якому пропонувалось надання платних сексуальних послуг; здійснював адміністрування, редагування анкет жінок у всесвітній мережі Інтернет з приводу надання останніми сексуальних послуг за грошову винагороду.

ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_8 та невстановлені слідством особи, діючи у складі організованої групи, у період часу з вересня 2008 року по 09 серпня 2011 року створили та утримували місця розпусти, вчинили звідництво для розпусти з метою наживи, а також сутенерство та втягнення осіб у заняття проституцією, повторно і щодо кількох осіб, за обставин детально зазначених у вироку.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06 листопада 2015 року вирок суду першої інстанції за апеляційними скаргами прокурора прокуратури міста Києва Вжешневської М.В., засудженого ОСОБА_4 та захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Казака К.І. залишено без зміни.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 18 лютого 2016 року ОСОБА_1 звільнено від покарання, призначеного вироком Дарницького районного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року, на підставі ст. 78 КК України у зв'язку із закінченням іспитового строку.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційних скаргах захисники засудженого ОСОБА_1 - Дєєв С.І. та адвокат Казак К.І., даючи свою оцінку доказам у справі, посилаючись на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, а також неповноту та однобічність досудового і судового слідства, просять скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1, а кримінальну справу щодо нього закрити на підставі ст. 6 ч. 1 п. 2 КПК України 1960 року за відсутністю в діянні складу злочину. Вважають, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину, оскільки він не знав, чим дійсно займався ОСОБА_4, в організовану групу він не вступав та не знав про її існування, виконував лише допоміжну роль та не був обізнаний про злочинні наміри осіб, яким надавав виключно технічні послуги. Зазначають, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_1 ґрунтуються на суперечливих та недопустимих доказах. Указують на порушення права ОСОБА_1 на захист органом досудового розслідування, а саме під час допиту його як свідка, та подальше невизнання зазначеного доказу судом першої інстанції недопустимим.

Захисник Казак К.І. зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 362, 377 КПК України 1960 року, оскільки в ній відсутні відповіді на доводи апеляційної скарги про порушення права ОСОБА_1 на захист органом досудового розслідування, а також про неправильне тлумачення судом показань ОСОБА_1 як обвинуваченого щодо сайтів, на яких міститься інформації про надання сексуальних послуг, а не як він дійсно зазначав легальних ескорт-послуг.

Крім того, захисник Дєєв С.І. зазначає, що суд першої інстанції за своєю ініціативою здійснював фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу 29 квітня 2014 року, однак у подальшому повне фіксування судового процесу не здійснювалось.

Позиції учасників судового провадження

Захисники засудженого ОСОБА_1 - Дєєв С.І. та адвокат Казак К.І. у судовому засіданні висловили доводи на підтримання своїх касаційних скарг та просили їх задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні вважала, що касаційні скарги захисників є необґрунтованими, і просила залишити їх без задоволення.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 395 КПК України 1960 року касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене.

Обставини щодо неповноти і однобічності досудового та судового слідства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК України 1960 року та на які є посилання в касаційних скаргах, не є відповідно до вимог ст. 398 ч.1 КПК України 1960 року предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 67 КПК України 1960 року оцінка доказів є компетенцією суду, який постановив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінальної справи встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.

Як убачається із вироку суду першої інстанції, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 та доведеності його вини у вчиненні злочинів у складі організованої групи, суд обґрунтовано послався на показання самого ОСОБА_1 у судовому засіданні, який не заперечував, що за дорученням ОСОБА_4 встановлював комп'ютерну техніку, відеоспостереження, лагодив техніку за необхідністю. За об'явою в мережі Інтернет невідомі особи створили веб-сайт www.vip-dosug.com, на якому було розміщено оголошення про надання екскорт-послуг. На прохання ОСОБА_4 він оглядав сайти схожої тематики для удосконалення сайту www.vip-dosug.com. ОСОБА_4 платив йому 1000 гривень на тиждень.

Суд у вироку також послався на показання ОСОБА_1, які він надав під час досудового розслідування в якості обвинуваченого, про те, що після створення сайту, на ньому були розміщені оголошення про надання сексуальних послуг за винагороду, він оглядав сайти схожої тематики, а саме сайти, що надають можливість отримати сексуальні послуги за винагороду, та шукав шляхи удосконалення сайту за пропозицією ОСОБА_4, який платив йому приблизно 1000 гривень на тиждень.

Як убачається із протоколу судового засідання від 26 червня 2012 року ОСОБА_1 також повідомив суду, що у протоколі допиту як обвинуваченого все вказано вірно, а також зауважив, що будь-який тиск до нього під час досудового розслідування не застосовувався. Про відсутність будь-якого тиску під час досудового розслідування ОСОБА_1 повідомляв у судовому засіданні від 20 травня 2013 року. Отже, доводи захисників про неправильне зазначення судом показань ОСОБА_1 як обвинуваченого безпідставні.

Крім того, у доведеність винуватості ОСОБА_1 суд обґрунтовано послався, у тому числі, на: показання засуджених ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про те, що саме ОСОБА_1 відповідав за нормальну роботу комп'ютерів, встановлених на робочих місцях менеджерів, займався моніторингом сайтів у мережі Інтернет, редагував та адміністрував сайти, на яких були оголошення про надання сексуальних послуг; показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про замовлення платних послуг сексуального характеру через веб-сайт www.vip-dosug.com; показання свідка ОСОБА_13 про те, що на веб-сайті www.vip-dosug.com він виявив оголошення дівчат, які пропонували сексуальні послуги за грошову винагороду, саме він повідомив працівників Служби Безпеки України про таку незаконну діяльність; показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 про те, що ОСОБА_1 входив до складу організованої групи, він займався адмініструванням сайту www.vip-dosug.com.

Що стосується показань ОСОБА_1 під час досудового розслідування як свідка, то вони не були покладені в основу висновку суду щодо його винуватості. Зазначені показання не визнавалися допустимим доказом та не наведені ні у вироку, ні в ухвалі апеляційного суду.

Згідно зі ст. 28 ч. 3 КК України злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Утворення (створення) організованої групи чи злочинної організації слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об'єднання для зайняття злочинною діяльністю. Зазначені дії за своїм змістом близькі до дій з організації злочину і включають підшукування співучасників, об'єднання їхніх зусиль, детальний розподіл між ними обов'язків, складання плану, визначення способів його виконання. Проте основною метою організатора такої групи (організації) є утворення стійкого об'єднання осіб для зайняття злочинною діяльністю, забезпечення взаємозв'язку між діями всіх учасників останнього, упорядкування взаємодії його структурних частин.

Організована група, на відміну від групи з попередньою змовою (без попередньої змови), утворюється не одномоментно, а впродовж тривалого часу.

Належить ураховувати, що співучасть у злочині не є тотожним поняттям співучасті в злочинній діяльності, оскільки співучасть у злочині полягає у взаємодії співучасників, спрямованій лише на забезпечення злочинного результату, співучасть же у злочинній діяльності передбачає забезпечення не тільки злочинного результату, але й збереження самого об'єднання на майбутнє (як цілісного суб'єкта злочинної діяльності).

Виходячи із встановлених мети створення об'єднання, плану злочинної діяльної, тривалості існування, наявності матеріальної бази, кількісного складу, вербування нових членів, структури та ієрархії, розподілу функцій, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про участь ОСОБА_1 в організованій групі, створеній ОСОБА_4 Крім того, після затримання ОСОБА_4 та поміщення його до СІЗО, ОСОБА_1 продовжив виконувати свої функції, отримуючи відповідну грошову винагороду від ОСОБА_9

Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 інкримінованих злочинів у складі організованої групи та правильно кваліфікував його дії за ст. 302 ч. 2, ст. 303 ч. 3 КК України.

Вирок суд за змістом відповідає вимогам статей 323, 334 КПК України 1960 року.

Доводи касаційної скарги захисника Дєєва С.І. про те, що суд першої інстанції не здійснив повне фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, безпідставні.

Відповідно до положень ст. 87 КПК України 1960 року основним засобом фіксації перебігу судового розгляду справи є протокол судового засідання. У протоколі судового засідання відображаються всі істотні моменти розгляду справи в тій послідовності, в якій вони мали місце в судовому засіданні чи при вчиненні окремої процесуальної дії. На вимогу хоча б одного учасника судового розгляду справи або за ініціативою суду у суді першої чи апеляційної інстанції здійснюється повне фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У матеріалах кримінальної справи наявний протокол судового засідання, складений відповідно до зазначених вимог КПК 1960 року, в якому зафіксовано весь перебіг судового розгляду справи в суді першої інстанції. Після ознайомлення з протоколом судового засідання захисник Дєєв С.І. подав зауваження на протокол судового засідання від 01 червня 2012 року, 26 червня 2012 року, 10 липня 2012 року, 24 серпня 2012 року, 20 травня 2013 року, 17 липня 2013 року та 09 вересня 2014 року. Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 27 лютого 2015 року посвідчено зазначені зауваження. Дані про те, що будь-хто із учасників судового розгляду справи заявляв вимогу щодо повного фіксування судового процесу або суд прийняв таке рішення за власною ініціативою в матеріалах кримінальної справи відсутні.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК України 1960 року в ухвалі суду апеляційної інстанції повинні бути проаналізовані і співставлені з наявними у справі і додатково поданими матеріалами всі доводи апеляцій і на кожний з доводів дана вичерпна відповідь. При залишенні апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Апеляційний суд, розглядаючи кримінальну справу за апеляційними скаргами прокурора, засудженого ОСОБА_4 та захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Казака К.І. доводи апеляційної скарги останнього, які аналогічні доводам касаційних скарг, про відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочину, визнав безпідставними, їх перевірив і належним чином мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Призначене ОСОБА_1 покарання за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.

У процесі перевірки матеріалів кримінальної справи колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 302 ч. 2, ст. 303 ч. 3 КК України, та правильність кваліфікації його дій.

Підстав, передбачених ст. 6 КПК України 1960 року, для закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_1 не встановлено.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційних скарг захисників ДєєваС.І. та Казака К.І. і скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 не знаходить.

Керуючись статтями 394-396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 06 листопада 2015 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисників засудженого ОСОБА_1 - Дєєва С.І. та адвоката Казака К.І. - без задоволення.

Судді:

В.В. Наставний О.П. Марчук О.П. Могильний