Номер рішення 72201041
Номер справи 904/9536/17
Дата набрання законної сили 13.02.2018
Cуд Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2018 року Справа № 904/9536/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М., – доповідача

суддів: Чус ОВ., Кузнецова В.О.

Секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.

Представники сторін:

від прокуратури: ОСОБА_1, посвідчення №031484 від 22.01.2015 р., прокурор відділу;

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №220/384/д від 22.11.2017 р., представник;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №2350/2 від 01.02.2018 р., адвокат;

від третьої особи: ОСОБА_4, довіреність №б/н від 01.06.2016 р., адвокат;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Міністерства оборони України на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2017 року (суддя Белік В.Г., повний текст підписано 18.12.17р.) у справі № 904/9536/17

За позовом Заступника Генерального прокуратура - Головного військового прокурора, м. Київ в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України, м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "БАНК ВОСТОК", м. Дніпро

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті", м. Кам'янське

про стягнення банківської гарантії у сумі 4 477 491,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заступник Генерального прокуратура - Головного військового прокурора в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "БАНК ВОСТОК", Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" про стягнення банківської гарантії у сумі 4 477 491,00 грн. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.17р. у даній справі (суддя Белік В.Г.) в позові відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача коштів в розмірі 4 477 491,00 грн. за банківською гарантією № ДГ2010-0054.

Не погодившись з зазначеним рішенням, Міністерство оборони України, звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: - прийняти апеляційну скаргу до провадження; відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до першого судового засідання у справі; скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги; стягнути з відповідача на користь позивача витрати понесені на сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга обґрунтована ухиленням Публічним акціонерним товариством "Банк Восток" від сплати суми банківської гарантії за порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" зобов'язань за договором про постачання для державних потреб палива рідинного та газу; олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) № 286/1/16/13 від 18.05.2016, що призводить до неотримання оборонним відомством гарантованих до виплат коштів та є безпосередньою шкодою інтересам держави.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.01.18р. відмовлено Міністерству оборони України у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2017 у справі №904/9536/17. Залишено зазначену апеляційну скаргу - без руху.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.01.18р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2017 року у справі № 904/9536/17 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 13.02.2018 на 10:00 годин.

Відповідачем та третьою особою надано відзиви на апеляційну скаргу в яких зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи відповідача, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими. Просять залишити оскаржуване рішення – без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

У судовому засіданні 13.02.18р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Відповідно до п.9 ч.1 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, який набрав чинності 15.12.2017р., справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній і додатково поданими доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі та у відзиві, в межах доводів та вимог апеляційної скарги встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.05.2016 між Публічним акціонерним товариством “Банк Восток” (далі - третя особа) та позивачем було укладено Договір про надання гарантії № ДГ2016-0054 (далі - Договір гарантії), відповідно до умов якого банк зобов'язався за проханням принципала (позивача) надати безвідкличну непокриту гарантію в сумі 4 477 491,00 грн. строком дії до 02.02.2017 (далі - Гарантія) на користь наступної особи, іменованої далі - бенефіціар: Міністерство оборони України. Гарантія надається у забезпечення зобов'язань принципала за договором, що буде укладений відповідно до Повідомлення № 286/2/3316 від 26.04.2016 про акцепт пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції щодо закупівлі товарів: код за ДК016:2010-19.20.2, за ДК 021:2015 “Єдиний закупівельний словник” - 09100, паливо рідинне та газ; оливи мастильні: Лот - бензин автомобільний А-80-ДЗ або еквівалент з бенефіціаром.

Гарантію було надано в забезпечення виконання зобов'язань Принципала за Договором, що буде укладено з Принципалом, як переможцем конкурсних торгів Міністерства оборони України щодо постачання товарів - код за ДК016:2010-19.20.2, за ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» - 09100, паливо рідинне та газ, оливи мастильні, Лот 2 - бензин автомобільний А-80-ДЗ або еквівалент (надалі - Договір).

Відповідно до умов Гарантії, Банк зобов’язався безвідклично та безумовно виплатити Бенефіціару будь-яку суму, що не перевищує UAH 4 477 491,00 (чотири мільйони чотириста сімдесят сім тисяч чотириста дев’яносто одна грн., 00 коп.) після одержання письмової вимоги Бенефіціара, в якій стверджується про те, що Принципал не виконав свої зобов'язання щодо постачання Товару відповідно до Договору. До вимоги мають бути додані документи, які підтверджують невиконання Принципалом вимог Договору.

18.05.2016 між Міністерством оборони України (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Трейд Коммодіті” (далі - постачальник, позивач) було укладено Договір про постачання для державних потреб палива рідинного та газу; олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) № 286/1/16/13 (далі - Договір),

Відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити у 2016 році паливо рідинне та газ; оливи мастильні (лот 2 - бензин автомобільний А-80-А-ДЗ) (далі - продукція) для потреб Міністерства оборони України згідно Специфікації, а замовник забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з нижчевикладеною специфікацією: найменування продукції: паливо моторне альтернативне А-80А-ДЗ, ТУ У 24.6-32869581-003:2012; строк постачання - до 31.08.2016 включно, в загальній кількості 4 500,00 тонн; загальна вартість продукції з ПДВ - 89 549 820,00 грн.

Продукція постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів “Інкотермс” у редакції 2010 року згідно з встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт та збереження в межах термінів установлених діючими технічними умовами. Постачання продукції одержувачам замовника здійснює постачальник виключно за номенклатурою, у кількостях, в строки та за адресами, що зазначені в рознарядках Міністерства оборони України.

Сторонами було узгоджено Рознарядку до Договору, яка є Додатком № 2 до Договору, в якій передбачено, що позивач зобов'язаний поставити 4 500,00 тонн продукції до 31.08.2016 включно. Рознарядка підписана та скріплена печатками сторін.

Через зростання цін на нафтопродукти, між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, якою зменшено обсяг палива, яке має бути поставлено, при цьому остаточна дата поставки залишилась незмінною - 31.08.2016.

Господарським судом міста Києва під час розгляду справи № 910/18341/16 встановлено, що позивач виконав умови Договору на загальну суму 89 437 641,18 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- № 11886 від 24.08.2016 на суму 8 797 750,32 грн.;

- № 11887 від 25.08.2016 на суму 23 810 076,66 грн.;

- № 11980 від 29.08.2016 на суму 5 656 940,68 грн.;

- № 11979 від 29.08.2016 на суму 10 840 582,84 грн.;

- № 12043 від 29.08.2016 на суму 9 215 418,48 грн.;

- № 12006 від 29.08.2016 на суму 1 082 732,58 грн.;

- № 12007 від 30.08.2016 на суму 5 900 505,30 грн.;

- № 12044 від 30.08.2016 на суму 2 803 462,30 грн.;

- № 12008 від 31.08.2016 на суму 6 062 089,44 грн.;

- № 12009 від 31.08.2016 на суму 3 417 178,78 грн.;

- № 12045 від 07.09.2016 на суму 1 874 240,80 грн.;

- № 12046 від 08.09.2016 на суму 2 325 266,68 грн.;

- № 12047 від 09.09.2016 на суму 463 668,22 грн.;

- № 12078 від 12.09.2016 на суму 1 433 644,32 грн.;

- № 12079 від 14.09.2016 на суму 1 872 786,00 грн.;

- № 12089 від 15.09.2016 на суму 958 665,64 грн.

Таким чином, станом на 15.09.2016 третьою особою було виконано свої зобов'язання за Договором на 99,9%., що встановлено господарським судом міста Києва під час розгляду справи № 910/18431/16 та не потребує додаткового доведення з огляду на зміст ч.3. ст. 35 Господарського процесуального кодексу України відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду у господарській. Цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті саме особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

04.10.2016 року Банком було отримано письмову вимогу Бенефіціара № 286/8/7002 від

27.09.2016 року (згідно штампу Укрпошти на конверті - вимога направлена Банку 01.10.2017 року), в якій Бенефіціар вимагав від Банку виконати зобов’язання за Гарантією у зв’язку з тим, що Принципал не виконав свої зобов’язання, у забезпечення яких надавалася Гарантія, а саме, було порушено умови виконання договору щодо терміну постачання палива моторного альтернативного А-80А-ДЗ у кількості 2 394,843 тони автобензину, що становить 55% від загального обсягу поставки.

Листом №27/4481 від 19.10.2016 року ПАТ «БАНК ВОСТОК» було відмовлено Бенефіціару у задоволенні вимоги № 286/8/7002 від 27.09.2016р. щодо сплати 4 477 491,00 гривень внаслідок невідповідності вимоги Бенефіціара умовам Гарантії, а саме, внаслідок ненадання документів, підтверджуючих невиконання Принципалом своїх зобов’язань за Договором щодо постачання Товару.

01.11.2016 року ПАТ «БАНК ВОСТОК» вдруге було отримано вимогу Міністерства оборони України № 286/8/7619 від 27.10.2016р. щодо сплати 4 477 491,00 гривень, та додані документи на підтвердження невиконання Принципалом своїх обов’язків щодо постачання Товару з порушенням терміну постачання продукції.

Листом №04/4763 від 04.11.2016 року ПАТ «БАНК ВОСТОК» було вдруге відмовлено Бенефіціару у задоволенні вимоги № 286/8/7619 від 27.10.2016р. щодо сплати 4 477 491,00 гривень внаслідок невідповідності вимоги Бенефіціара умовам Гарантії та забороною Банку вчиняти будь - які дії, пов’язані в виконанням Гарантії, встановленою Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.10.16р. по справі №910/18431/16.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Цими ж статтями також передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, встановлених законом не допускається.

Положеннями ст.599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Згідно з частиною 2 статті 9 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Положеннями ч. 1 ст. 14 Господарського кодексу України визначено, що не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України, при цьому відповідно до частини першої статті 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. ОСОБА_5 спеціальні норми Господарського кодексу України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами Цивільного кодексу України, які містять відповідне загальне регулювання.

Згідно з ст.200 Господарського кодексу України, гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 2, 3 статті 563 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії: вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі, до якої додаються документи, зазначені у гарантії, та вказується, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.

До того ж, згідно п.2 розділу І Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №639 від 15.12.2004 року, гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від основного зобов'язання принципала (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на таке зобов'язання безпосередньо міститься в тексті гарантії;

гарантійний випадок - факт порушення принципалом перед бенефіціаром зобов'язання, забезпеченого гарантією, у зв'язку із настанням якого банк-гарант одержує вимогу бенефіціара на сплату коштів відповідно до виданої гарантії з урахуванням умов наданої гарантії та протягом строку дії гарантії;

умовна гарантія - гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару на підставі вимоги бенефіціара та в разі виконання ним відповідних умов або подання документів, зазначених у гарантії».

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до умов банківської гарантії ДГ2016-0057 від 16.05.2016р. Міністерство оборони України має право вимагати від Банку за Гарантією в межах гарантованої суми виплати коштів в розмірі 4 477 491,00 грн., а Банк зобов'язаний такі кошти сплатити у випадку невиконання Принципалом перед Міністерством оборони України своїх зобов'язань щодо постачання Товару відповідно до Договору.

Відповідальності же Банку за порушення строків виконання Принципалом взятих на себе зобов'язання за Договором (тобто відповідальності за неналежне виконання зобов’язань) умовами Гарантії №ДГ2016-0054 від 16.05.2016р. не передбачено.

Згідно умов п.5.5. Договору 286/1/16/13 про постачання для державних потреб палива рідинного та газу; олив мастильних, для техніки спеціального призначення від 18.05.2016 р, «Договір вважається виконаним, при умові постачання продукції не менше 99% від загального обсягу».

Отже, оскільки 17 вересня 2016 ТОВ «ТРЕЙД КОММОДІТІ» виконало 99,9% від загального обсягу постачання продукції за Договором, то всі вимоги Бенефіціара, заявлені після цієї дати з приводу невиконання ТОВ «ТРЕЙД КОММОДІТІ» своїх зобов’язань щодо постачання продукції за Договором є безпідставним внаслідок виконання зобов’язання, що забезпечувалося умовами Гарантії, а вимоги щодо сплати грошових коштів за гарантію внаслідок неналежного (с порушенням строків) виконання ТОВ «ТРЕЙД КОММОДІТІ» своїх зобов’язань щодо постачання Товару є безпідставними та такими, що не відповідають умовам Гарантії, оскільки не передбачені умовами Гарантії.

Аналогічний висновок викладений в постановах Вищого господарського суду України від 26.02.2013 року у справі №5011-61/9263-2012; від 12.03.2013 року у справі № 501 1-53/9330- 2012 (є в матеріалах справи).

Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що наданою банківською гарантією Відповідач зобов’язувався безумовно та безвідклично виплатити Бенефіціару суму, що визначена гарантією у випадку невиконання (неналежного виконання) Принципалом умов Договору стосовно асортименту, якості, кількості та строків і виключно за цінами згідно положень Договору», тоді як текст Гарантії має інший зміст, а саме, Банк зобов’язався безвідклично та безумовно виплатити Бенефіціару будь-яку суму, що не перевищує UAH 4 477 491,00 (чотири мільйони чотириста сімдесят сім тисяч чотириста дев’яносто одна грн., 00 коп.) після одержання письмової вимоги Бенефіціара, в якій стверджується про те, що Принципал не виконав свої зобов'язання щодо постачання Товару відповідно до Договору».

Так, позивач помилково зазначає, що Банк окрім невиконання зобов’язання забезпечував також ще й неналежне виконання Принципалом зобов’язання, що повністю спростовується доказами наявними в матеріалах справи, а саме, банківської гарантією №ДГ2016-0054.

Також, Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що статтею 562 ЦК України встановлено, що зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов’язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов’язання. У даній справі зобов’язання гаранта - ПАТ «БАНК ВОСТОК» не залежить від основного зобов’язання (договір між Міністерством оборони України та ТОВ «ТРЕЙД- КОММОДІТІ» від 18.05.2016 року №286/1/16/13), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов’язання. Згідно зі ст. ст. 563,565 ЦК України обов’язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого гарантією, та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними у гарантії документами.

Таким чином, Позивач вважає, що незалежність гарантії від основного зобов’язання полягає у тому, що гарантія встановлює обов’язок відповідача сплатити грошові кошти Позивачу у тому випадку, якщо Постачальник порушив зобов’язання, що виникли на підставі Договору поставки. При цьому, Бенефіціару достатньо лише повідомити ОСОБА_5 про факт невиконання Принципалом зобов’язання та зазначити, яке саме зобов’язання порушено. ОСОБА_5 зобов’язаний сплатити кошти за першою вимогою Бенефіціара разом із зазначеними у гарантії документами, при цьому Бенефіціару достатньо лише повідомити ОСОБА_5 про факт невиконання Принципалом зобов’язання та зазначити, яке. саме зобов’язання порушене.

З такими висновками неможливо погодитися, оскільки Позивач невірно тлумачить незалежність гарантії від основного зобов’язання та ототожнює це з зобов’язанням гаранта виконати вимогу Бенефіціара незалежно від порушення, яке передбачено умовами Гарантії, що так само не вірно.

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦКУ, недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 562 ЦКУ визначено, що зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання». Стаття 562 ЦКУ, яка закріпила цей принцип, є спеціальною у порівнянні із ч. 2 ст. 548 ЦКУ. Визначена норма закріплює загальний принцип акцесорності для всіх видів забезпечення виконання зобов'язань, які є додатковими до основного договору, що забезпечується, і в повній мірі залежать від нього.

Гарантія згідно із ч. 1 ст. 546 ЦКУ є способом забезпечення основного зобов'язання і своїм виникненням завдячує саме йому. Як правило, умови видачі гарантії, в тому числі і визначення суми гарантійного платежу, безпосередньо залежать від цього основного зобов'язання. Крім того, у відповідності до ч. 3 ст. 563 ЦКУ бенефіціар у своїй вимозі до гаранта про сплату грошової суми повинен вказати, у чому полягає порушення (невиконання або неналежне виконання) принципалом основного зобов'язання, і, відповідно, гарант здійснює платіж по гарантії лише у випадку невиконання чи неналежного виконання принципалом основного зобов’язання (в залежності від умов гарантії). В той же час, як вбачається із змісту ст. 546 ЦКУ, законодавець вказує на незалежність зобов'язання гаранта сплатити бенефіціару визначену суму від основного договору. Це означає, що гарантія підпадає під самостійне правове регулювання, яке абсолютно не залежить від впливу основного зобов'язання, але це не є ототожненням самостійної відповідальності. Будь-які зміни основного зобов'язання, зокрема збільшення відповідальності або ціни предмету договору, не є підставою припинення гарантії.

Таким чином, принцип незалежності гарантії підлягає обмежувальному тлумаченню і полягає у тому, що у випадку недійсності, припинення основного зобов'язання незалежно від підстав (крім належного виконання боржником основного договору), а також будь-яких змін основного зобов'язання гарантія не припиняється.

Позивач також зазначає, що твердження Відповідача, з яким погодився суд першої інстанції, що оскільки 15.09.2016 року ТОВ «ТРЕДЙ-КОММОДІТІ» виконало 99,9% загального обсягу постачання продукції за Договором, то всі вимоги Бенефіціара, заявлені після цієї дати з приводу невиконання ТОВ «ТРЕИД-КОММОДІТІ» своїх зобов’язань щодо постачання продукції за Договором є безпідставним внаслідок виконання зобов’язання, що забезпечувалося умовами Гарантії, а вимоги щодо сплати коштів за гарантією внаслідок неналежного (з порушенням строків) виконання ТОВ «ТРЕЙД КОММОДІТІ» своїх зобов’язань щодо постачання Товару є безпідставними та такими, що не відповідають умовам Гарантії», на думку Позивача не заслуговують на увагу, оскільки не відповідає дійсним обставинам справи, у тому числі встановленим судовими рішеннями під час розгляду справи №910/18431/16.

Відповідно до п. 11.1. (п.п. 11.1.1. - 11.1.3) Договору, укладеного Позивачем з ТОВ «ТРЕЙД-КОММОДІТІ», «Постачальник забезпечив виконання своїх зобов’язань за Договором у розмірі 5% від суми Договору (гарантія виконання зобов’язань від 16.05.2016 року № ДГ2016- 0054, видана ПАТ «БАНК ВОСТОК№ на суму 4 477 491,00 гривень.

Замовник зобов’язується повернути Постачальнику забезпечення виконання Договору не пізніше 3 банківських днів після документального підтвердження виконання останнім не менше 99% від загального обсягу за Договором.

Підставою для повернення забезпечення виконання цього Договору є виконання Постачальником усіх умов Договору, та у визначені строки (терміни).

Якщо будуть мати місце порушення щодо виконання умов цього Договору або постачено продукції менше 99% від загального обсягу, забезпечення виконання Договору не повертається».

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦКУ, Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст. 511. ЦКУ «Зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи.» ОСОБА_5 не можна без згоди особи покласти на неї обов'язок вчинити якусь дію або утриматися від вчинення такої дії.

Частиною 2. ст. 11 ЦКУ - підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила (ч.3. ст. 202 ЦКУ).

Таким чином, правочин вважається одностороннім у тому разі, коли до виникнення цивільних прав та обов'язків приводить волевиявлення одного суб'єкта цивільного права.

Отже, не дивлячись на те, що Постановою Вищого господарського суду України від 05.07.2017 року №910/18431/15 встановлено, що підстав для повернення ТОВ «ТРЕЙД КОММОДІТІ» гарантії виконання зобов’язань від 16.05.2016 року №ДГ2016-0054, виданої ПАТ «БАНК ВОСТОК» на суму 4 477 491 грн. згідно умов Договору судом не встановлено, це не створює обов’язку для ПАТ «БАНК ВОСТОК» здійснити оплату по гарантії. Гарант відповідає перед Бенефіціаром лиже в межах зобов’язань, які виникли в нього за Гарантією та ніяк не пов’язаний умовами Договору, стороною якого він не являється (умови Договору не створюють для Банку-Гаранта зобов’язань як для третьої особи), навіть у тому разі, якщо Гарантія видана не у відповідності до умов Договору.

Згідно ст. 611 ЦКУ, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно частин 1, 2 ст. 619 ЦК України, договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Важливим аспектом при такому виді відповідальності є те, що гарант не виконує основне зобов’язання. Він лише відповідає за порушення зобов’язання, а формою його відповідальності відповідно до змісту ст. ст. 563, 566, 611 ЦК України стає сплата заздалегідь визначених збитків та/або неустойки в межах суми гарантії. Адже виконання зобов’язання в натурі не визнається санкцією за порушення цивільно-правових відносин, а залишається в силу ст. 622 ЦК України обов’язком Принципала.

З огляду на викладене вище, наведені в апеляційній скарзі доводи скаржника колегією суддів відхиляються як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного провадження у справі, а отже, є безпідставними та необґрунтованими.

Натомість, оскаржуване судове рішення, на думку колегії суддів, прийнято за підсумками повного та об’єктивного розгляду матеріалів та фактичних обставин справи, що виключає наявність підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст.269, 275, 276,282 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2017р. у справі №904/9536/17 – залишити без змін.

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України – залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя О.В. Чус

Суддя В.О. Кузнецова