РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2017 р. Справа № 906/844/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Крейбух О.Г. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі Саган І.О,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача ТОВ "ДП Малополовецьке" на рішення господарського суду Житомирської області від 16.03.17 р. у справі № 906/844/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Малополовецьке"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропереробне інноваційне об'єднання"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу №28.4/15 від 28.04.2015

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 16.03.17 року у справі № 906/844/16 (суддя – Маріщенко Л.О.) в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач - ТОВ "ДП Малополовецьке" подав апеляційну скаргу, в якій просить останнє скасувати з підстав порушенням норм матеріального права. Зазначає, що оспорюваний договір №28.4/15 від 28.04.2015 є недійсним, у зв'язку з недодержання сторонами у момент його вчинення вимог, встановлених ч. 3 ст. 203 ЦКУ, а зміст договору суперечить ст. 549 та ст. 638 ЦКУ. Звертає увагу, що договір купівлі-продажу №28.4/15 від 28.04.2015 не підписувався уповноваженою особою ТОВ "ДП Малополовецьке", зміст договору не містить такої істотної умови як місце передачі товару, а вказана у п. 5.2 договору відповідальність суперечить визначенню та поняттю штрафу і пені. Наявність на договорі печатки не свідчить про погодження стороною уклдення договору. З огляду на вказане просить апеляційну скаргу задоволити, а рішення господарського суду Житомирської області від 16.03.17 року у справі № 906/844/16 скасувати.

В судове засідання представник апелянта не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідч у відзиві на апеляційну скаргу, проти доводів апелянта заперечив. Зокрема зазначає, що фактичні дії сторін спрямовані на виконання оспорюваного правочину свідчать про наступне схвалення останнього керівництвом позивача. До того ж договір №28.4/15 від 28.04.2015 містить печатку ТОВ "ДП Малополовецьке", доказів факту незаконного використання якої до матеріалів справи не додано. Обставини дійсності укладення та виконання між сторонами договору купівлі-продажу №28.4/15 від 28.04.2015 були предметом дослідження у справах № 906/127/16 та № 906/411/16, а встановлені ними факти та докази, з огляду на приписи ст. 35 ГПК України, не підлягають повторній переоцінці судом при розгляді спору у даній справі. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судове засідання представник відповідача не з"явився, однак в надісланому до суду клопотанні просив провести розгляд справи без його участі.

Зважаючи, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла виснвоку про можливість розгляду справи без участі представників сторін за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Житомирської області від 16.03.17 року у справі № 906/844/16 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в обгрунтування вимог вказує що, в період з квітня по травень 2015 року ТОВ "ДП Малополовецьке" (далі - позивач/продавець) та ТОВ "Агропереробне інноваційне об'єднання" (далі - відповідач/покупець) були контрагентами господарських відносин з поставки товару, а саме сої. Фактична поставка здійснювалася без наявності підписаного сторонами договору, передача товару проводилось по мірі надання покупцем транспорту для відвантаження сої.

У листопаді 2015 року позивачем було отримано від відповідача копію договору купівлі-продажу №28.4/15 від 28.04.2015 (далі - договір, а. с. 9 - 11), який ніби то укладений між сторонами, а також копії додатків № 1 та № 2 до нього (а. с. 25, 26).

За твердженням позивача, договір купівлі-продажу №28.4/15 від 28.04.2015 та додатки до нього директором ДП "Малополовецьке" не підписувались. Оскільки за редакцією вище вказаного договору позивач прострочив поставку товару, внаслідок чого наступають штрафні санкції, вказане стало підставою для звернення товариства до суду з позовом про визнання договору від 28.04.2015 недійсним.

Також як на підставу для визнання оспорюваного правочину недійсним, позивач вказує, що зміст договору купівлі-продажу №28.4/15 від 28.04.2015, всупереч ст. 638 ЦКУ, не містить всіх істотних умов договору, а вказана у договорі відповідальність продавця за прострочку передачі товару, не відповідає визначеному у ст. 549 ЦК України поняттю штрафної неустойки.

Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені статтями 215, 216 ЦК України, за якими недійсною визнається угода, що укладена з недодержання в момент її вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Правило, встановлено цією нормою, повинно застосовуватися в усіх випадках, коли угода вчинена з порушенням закону і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності угод.

Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; необхідний обсяг цивільної дієздатності на вчинення правочину; вільне волевиявлення учасника правочину, яке відповідає його внутрішній волі; вчинення правочину у формі, встановленій законом; спрямованість на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Підставою звернення позивача до суду з даним позовом є недодержання сторонами в момент вчинення договору купівлі-продажу №28.4/15 від 28.04.2015, зокрема, вимог ч. 3 ст. 203 ЦКУ, згідно з яких передбачається вільне волевиявлення учасника правочину, яке відповідає його внутрішній волі, на вчинення правочину.

Матеріали справи свідчать, що оспорюваний правочин від 28.04.2015 з додатками № 1 та № 2 до нього було підписано та скріплено печатками обох товариств.

За змістом договору від 28.04.2015 та додатків, останній укладено між ДП "Малополовецьке" в особі директора ОСОБА_1 та ТОВ "Агропереробне інноваційне об'єднання" в особі директора ОСОБА_2

З метою встановлення належності підпису на договорі купівлі-продажу №28.4/15 від 28.04.2015 директору ТОВ ДП "Малополовецьке" ОСОБА_3, господарський суд Житомирської області ухвалою від 10.11.2016 призначив у справі судову почеркознавчу експертизу, виконання якої доручив Житомирському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

Згідно з висновку експерта за №1/3932 від 20.02.2017, підпис, який розміщений з лицевої сторони другого аркушу договору купівлі-продажу №28.4/15 від 28.04.2015 у графі: "Продавець ДП "Малополовецьке" Директор ______ ОСОБА_3В.", виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою (а. с. 121 - 126).

Відповідно до ст. 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як зазначено у п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). ... Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Колегія судідв погоджується з висновком суду прешої інстанції, що встановлення факту дійсності правочину, підписаного не уповноваженою особою, підлягає дослідженню судом з врахуванням обставин його укладення та виконання, настання наслідків по якому ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено, чи ні.

Так, в матеріалах справи містяться докази наступного прийняття керівництвом позивача на себе договірних зобов'язань, зумовлених виконанням договору купівлі-продажу №28.4/15 від 28.04.2015, що свідчить про повну обізнаність та вільне волевиявлення особи спрямоване на укладення спірного правочину.

В підтвердження виконання сторонами договору купівлі-продажу сої від 28.04.2015, до матеріалів справи додано підписані покупцем та продавцем накладні (а. с. 193 - 195), товарно-транспортні накладні (а. с. 196 - 203), підписаний та скріплений печатками товариств акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.04.2015 - 17.03.2016 за договором №28.4/15 від 28.04.2015 (а. с. 192), лист позивача від 05.10.2015 вих. № 5/10, за яким він підтверджує факт укладення договору №28.4/15 від 28.04.2015 та з посиланням на п. 5.3 останнього вимагає проведення оплати за поставлений товар з урахуванням нарахованої пені (а. с. 204).

Доказів, що товар, поставлений згідно з видатковими та товарно-транспортними накладними, відвантажено позивачем не на виконання умов договору купівлі-продажу №28.4/15 від 28.04.2015 р. позивачем не надано. Також відсутні докази в підтвердження факту неправомірного використання печатки на договорі купівлі-продажу та додатках до нього, накладних, акті звірки та листі від 05.10.2015 вих. № 5/10 всупереч інтересам позивача, оскільки наявність печатки є свідченням скріплення не підпису особи, а самого документа.

Місцевим судо встановлено, що обставини дійсності укладення та виконання між сторонами договору купівлі-продажу №28.4/15 від 28.04.2015 були предметом дослідження господарського суду Київської області у справі № 906/411/16 про стягнення з ТОВ ДП "Малополовецьке" на користь ТОВ "Агропереробне інноваційне об'єднання" штрафних санкцій за несвоєчасну поставку та недопоставку товару згідно з п. 5.2 договору купівлі-продажу товару №28.4/15 від 28.04.2015 (а. с. 209 - 217).

Також, за рішенням господарського суду Житомирської області від 04.04.2016 у справі № 906/127/16, яке набрало законної сили, було стягнуто з покупця (ТОВ "Агропереробне інноваційне об'єднання") на користь продавця (ТОВ ДП "Малополовецьке") 110000,00 грн боргу за поставку сої (без урахування штрафних санкцій), вимога щодо сплати якого ґрунтувалась на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу товару №28.4/15 від 28.04.2015 (а. с. 205 - 208).

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Встановлені судом при розгляді справ № 906/127/16 та № 906/411/16 обставини часткової оплати та поставки відвантаженого товару, а також укладення договору купівлі-продажу №28.4/15 від 28.04.2015 не спростовувались сторонами з мотивів недійсності оспорюваного правочину.

Також судом першої інстанції встановлено, що з метою примусового виконання рішення господарського суду Житомирської області від 04.04.2016 у справі № 906/127/16, позивачем було отримано судовий наказ від 22.04.2016 про стягнення з відповідача боргу за сою, поставка якої була проведена на виконання спірного договору купівлі-продажу №28.4/15 від 28.04.2015.

Враховуючи, що обставини встановлені рішеннями судів мають преюдиційне значення для господарського суду і при вирішенні даного спору про визнання договору купівлі-продажу №28.4/15 від 28.04.2015 недійсним, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої істанції, що вищезазначені обставини підтверджують факт укладення між сторонами оспорюваного правочину, чинність якого підтверджена наявними в матеріалах справи документами та доказами, зібраними судами в підтвердження дійсних правовідносин сторін по поставці товару (сої) на договірних засадах.

При цьому судом першої інстанції підставно звернуто увагу, що забезпечення вільного доступу до печатки ТОВ ДП "Малополовецьке", її використання, відсутність будь-яких належних та допустимих доказів щодо порушення правил обліку, зберігання чи використання печатки, її втрати, відсутність звернень до правоохоронних органів з приводу її викрадення та проведення службового розслідування за фактом її незаконного використання сторонніми особами та вчинення дій (бездіяльності) щодо фактичного визнання наявної заборгованості за товар, поставлений згідно з договором купівлі-продажу №28.4/15 від 28.04.2015 (здійснення часткової оплати; визнання боргу шляхом підписання акту звірки; звернення до господарського суду із позовною заявою про стягнення штрафних санкцій, передбачених умовами спірного договору), вказують на відсутність доказів в підтвердження факту неправомірного використання печатки ТОВ ДП "Малополовецьке" на оспорюваному правочині.

Вищезаначені факти є свідченням того, що ТОВ ДП "Малополовецьке" прийняло на себе зобов'язання по виконанню договору купівлі-продажу №28.4/15 від 28.04.2015, підписаного не уповноваженою особою, з наступним схваленням останнього юридичною особою позивача, тому будь-які посилання сторони з приводу його недійсності на підставі ч. 3 ст. 203 ЦК України суд вважає недоречними, в т. ч. щодо того, що зміст договору купівлі-продажу №28.4/15 від 28.04.2015 суперечить ст. 638 та ст. 549 ЦК України, оскільки, по-перше, умовам договору щодо "місця передачі товару" було надано належну правову оцінку при розгляді господарських справ № 906/127/16 та № 906/411/16; по-друге, відсутність у договорі істотних умов за загальним правилом не є підставою для визнання договору недійсним (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними"); по-третє, сторони є вільними у визначенні умов договору, тому домовленість сторін про нарахування штрафних санкцій від загальної вартості товару по договору, а не від вартості товарів, з яких допущено прострочення, унормовану ними у пункті 5.2 договору, який не є нікчемним в силу закону і не визнаний недійсним, не суперечить приписам ст. 549 ЦК України (правова позиція, з урахуванням висновку ВГС України від 02.02.2016 у справі № 910/16116/15).

Частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання.

Таким чином, місцевий господарський суд правомірно відмітив, що з огляду на вищезазначене сторонами цілком правомірно узгоджено у відповідності до ч.4 ст.231 ГК України у спірному договорі інший розмір певного виду штрафних санкцій, ніж передбачено в ст.549 ЦК України.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 16.03.17 року відповідає матеріалам справи і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ "ДП Малополовецьке" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 16.03.17 року у справі № 906/844/16 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Огороднік К.М.