ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2015 року

Справа № 917/519/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Кузьменко М.В. та Палій В.В. (доповідач)

розглянув касаційну скаргу комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО", м. Кременчук,

на рішення господарського суду Полтавської області від 21.04.2015

та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015

зі справи № 917/519/15

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Товариство), м. Київ,

до комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" (далі - Підприємство), м. Кременчук,

про стягнення 754 379,14 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

Товариства - Остапенко В.М. предст. (дов. від 18.04.2014)

Підприємства - не з'явився

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Підприємства про стягнення 754 379,14 грн. заборгованості (з них: 77 977,49 грн. -3% річних, 676 401,65 грн. інфляційних втрат) у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати отриманого природного газу за договором від 28.12.2012 № 13/3198-ТЕ-24 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.04.2015 у справі № 917/519/15 (суддя Киричук О.А.), яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 (судді Могилєвкін Ю.О.- головуючий, Пушай В.І., Потапенко В.І.), позовні вимоги задоволено повністю з посиланням на їх обґрунтованість.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить судові акти попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство просило залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги частково з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- рішенням господарського суду Полтавської області від 13.11.2014 у справі № 917/1802/14 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" про стягнення 18 222 338,42 грн. позов задоволено частково; з Підприємства на користь Товариства стягнуто 800 843,31 грн. пені, 541 865,40 грн. -3% річних, 1 749 949,32 грн. інфляційних втрат, 73 080,00 грн. судового збору;

- зазначеним рішенням господарського суду Полтавської області у справі № 917/1802/14 встановлено преюдиціальні факти для справи № 917/519/15, а саме: факт існування між сторонами договірних правовідносин щодо постачання природного газу, обсяги переданого відповідачеві за Договором природного газу, факт наявності несвоєчасно виконаного зобов'язання відповідачем з оплати за переданий природний газ;

- прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора (яке не виконано в установленому законом порядку) не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сум;

- позивачем нараховано до стягнення за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання 77 977,49 грн. - 3% річних, 676 401,65 грн. інфляційних втрат за період прострочення, який не охоплювався раніше визначеним періодом згідно з рішенням у справі № 917/1802/14.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для застосування до Підприємства заходів відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом (статтею 625 ЦК України) право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вирішуючи спір у даній справі, суди попередніх інстанцій врахували як преюдиціальні ті факти, які встановлені рішенням господарського суду Полтавської області від 13.11.2014 у справі № 917/1802/14. Проте судами не взято до уваги, що рішення зі справи № 917/1802/14 частково скасоване згідно з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2015 з прийняттям нового рішення у скасованій частині, а саме - з відповідача на користь позивача стягнуто 171 076,34 грн. пені, 58 425,27 грн. -3% річних, 920,08 грн. витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Зазначена постанова апеляційного господарського суду у справі № 917/1802/14 залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2015.

При цьому у мотивувальній частині постанови Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2015 зі справи № 917/1802/14 встановлено такі факти:

- 03.10.2014 Територіальним органом Казначейства в Полтавській області, Департаментом житлово-комунального господарства Полтавської області державної адміністрації, Департаментом фінансів Полтавської області державної адміністрації, Фінансовим управлінням виконкому Кременчуцької міськради, Управлінням житлово-комунального господарства м. Кременчука, комунальним підприємством "ТЕПЛОЕНЕРГО", Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладено договір про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") від 03.10.2014 № 608/30 (далі - Договір про організацію взаєморозрахунків), предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язок з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30;

- згідно з пунктом 9 Договору про організацію взаєморозрахунків комунальне підприємство "ТЕПЛОЕНЕРГО" перераховує НАК "Нафтогаз України" кошти в сумі 14 595 784,85 грн., у тому числі податок на додану вартість 2 432 630,81 грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ та транспортування газу за 2013 рік згідно з договором від 28.12.2012 № 13/3198-ТЕ-24;

- уклавши Договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строки розрахунку за природний газ, поставлений відповідно до Договору на суму 14 595 784,85 грн.;

- зобов'язання у сумі 14 595 784,85 грн. (яке є предметом Договору про організацію взаєморозрахунків) виконано відповідачем без порушення умов, визначених Договором про організацію взаєморозрахунків;

- сума, яка сплачена відповідачем за поставлений природний газ за Договором з простроченням виконання зобов'язання, склала 5 246 501,44 грн. (19 842 286,29 грн. сума поставленого природного газу протягом січня -грудня 2013 року - 14 595 784,85 грн. різниця в тарифах на теплову енергію, умови погашення якої встановлені Договором про організацію взаєморозрахунків = 5 246 501,44 грн.);

- заборгованість у сумі 5 246 501,44 грн. виникла за поставлений природний газ за Договором у січні 2013 року (на суму 4 741 739,12 грн.) та в лютому 2013 року (на суму 504 762,32 грн.).

Згідно з приписами частини третьої статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на наведене для правильного вирішення спору у даній справі попереднім судовим інстанціям на підставі ретельної оцінки усіх поданих сторонами доказів належало:

- встановити, чи набрало законної сили рішення господарського суду Полтавської області від 13.11.2014 у справі № 917/1802/14 та, відповідно, чи мають встановлені у ньому факти преюдиціальне значення для справи № 917/519/15;

- врахувати, що рішення господарського суду Полтавської області від 13.11.2014 у справі № 917/1802/14 частково скасовано постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2015 у справі № 917/1802/14, якою і встановлені факти, що мають преюдиціальне значення для вирішення спору у справі № 917/519/15;

- встановити, чи існувала заборгованість у відповідача перед позивачем за поставлений природний газ за Договором у період, за який позивачем нараховано до стягнення 3% річних та інфляційні втрати (з 12.08.2014 по 15.10.2014);

- за умови встановлення факту існування заборгованості у спірний період перевірити розрахунок нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат.

Не встановивши, таким чином, обставин, які являють собою істотні складові предмета доказування в даній справі, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (частина друга статті 1115 ГПК України).

Відповідно до статті 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Полтавської області від 21.04.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 зі справи № 917/519/15 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.

Суддя В. Селіваненко

Суддя М. Кузьменко

Суддя В. Палій