У Х В А Л А

15 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 127/21764/17

Провадження № 14-115цс20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Ситнік О. М.,

суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду

цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації Товариства садоводів «Малинівка» (далі - Товариство) про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів Товариства, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

за касаційною скаргою Товариствана рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 березня 2018 року у складі судді Гриневича В. С., додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2018 року у складі судді Гриневича В. С. та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 11 липня 2018 року у складі колегії суддів Матківської М. В., Берегового О. Ю., Сопруна В. В. та

УСТАНОВИЛА:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариствапро визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів Товариства, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивовано тим, що з 28 травня 2016 року позивач працював на посаді голови правління Товариства. 05 жовтня 2017 року він отримав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, за яким керівником Товариства є ОСОБА_2 . На звернення позивача до державного реєстратора з приводу отримання документів, на підставі яких була здійснена реєстрація зміни керівника громадської організації, йому було вручено копію протоколу проведення позачергових загальних зборів Товариства від 16 липня 2017 року, копію реєстру осіб, які брали участь у позачергових загальних зборах Товариства, що є додатком до вказаного протоколу, та копію рішення державного реєстратора від 02 жовтня 2017 року. Згідно з указаною копією протоколу проведення позачергових загальних зборів Товариствапозивача звільнено з посади голови правління Товариствата обрано головою правління Товариства ОСОБА_2 , заступником голови правління ОСОБА_3., а також інших членів правління та ревізійної комісії.

Посилаючись на те, що зазначені рішення, оформлені протоколом проведення позачергових загальних зборів, ухвалені з порушенням норм Закону України «Про громадські об`єднання», статті 60 Закону України «Про господарські товариства», статей 92, 100 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статуту Товариства, крім того, звільнення з роботи відбулось із порушенням частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а саме в період його тимчасової непрацездатності, позивач просив:

- визнати недійсними та скасувати рішення, оформлені протоколом проведення позачергових загальних зборів Товариства від 16 липня 2017 року щодо: обрання головуючого та секретаря зборів; обрання рахункової комісії; оголошення недовіри і звільнення голови правління Товариства; обрання голови правління, членів правління та ревізійної комісії Товариства; визначення особи, яка має право представляти Товариство для здійснення реєстраційних дій;

- поновити його на посаді голови правління Товариства;

- стягнути з відповідача 10 418,80 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

19 березня 2018 року рішенням Вінницького міського суду Вінницької області позов задоволено. Визнано недійсними та скасовано рішення позачергових зборів Товариства, оформлені протоколом від 16 липня 2017 року; поновлено ОСОБА_1 на посаді голови правління Товариства; стягнуто з Товариства на користь ОСОБА_1 17 265,44 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з утриманням із цієї суми податків і інших обов`язкових платежів; стягнуто з Товариства на користь ОСОБА_1 640,00 грн судових витрат; рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що проведення позачергових зборів Товариства відбулося з порушенням норм ЦК України, Закону України «Про громадські об`єднання» та статуту Товариства. Крім того, позивача звільнено на підставі пункту 3.8 статуту Товариства, який у цьому статуті відсутній. Протокол від 16 липня 2017 року не містить обґрунтованих підстав для звільнення позивача з посади голови правління Товариства.

17 травня 2018 року додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області стягнуто з Товариства на користь держави судовий збір у сумі 1 280,00 грн.

11 липня 2018 року постановою Апеляційного суду Вінницької області рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 березня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції надав оцінку зібраним у справі доказам та зробив обґрунтований висновок про численні порушення вимог чинного статуту Товариства, допущені при проведенні позачергових зборів Товариства, та про невідповідність у результаті прийнятих рішень, зафіксованих у різних (трьох замість одного) протоколах, волі осіб, які були присутні на зборах і брали участь у голосуванні, внаслідок чого оспорюване позивачем рішення про його звільнення є незаконним.

У серпні 2018 року Товариство подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 березня 2018 року, додаткове рішення цього ж суду від 17 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 11 липня 2018 року, в якій просило скасувати зазначені судові рішення та провадження в справі закрити.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що за частиною третьою статті 221 КЗпП України установлений порядок розгляду трудових спорів не поширюється на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об`єднань за рішенням органів, що їх обрали. Отже, суди не врахували, що спірні правовідносини не мають характеру трудових, про що свідчать положення статті 221 КЗпП України. Суди, вдавшись до обговорення правомірності обґрунтування протоколу проведення позачергових загальних зборів Товариства, вийшли за межі своєї компетенції та ухвалили незаконні судові рішення.

23 серпня 2018 року ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду відкрито касаційне провадження у справі.

04 квітня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справу призначено до судового розгляду.

18 вересня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 750/3192/14.

У Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 750/3192/14 (провадження № 14-439цс19).

29 квітня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду поновлено касаційне провадження у справі.

17 червня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

При цьому Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважав, що не можна погодитися з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які розглянули вказану справу за правилами цивільного судочинства з огляду на те, що на спірні правовідносини поширюються положення КЗпП України.

На думку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, зазначене не відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 травня 2020 року у справі № 120/248/19-а (провадження К/9901/25315/19).

У наведеній постанові Верховний Суд зауважив, що предметом оскарження у справі є рішення відповідача про проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, прийняте на підставі протоколу позачергових зборів уповноважених Товариства, що спричинило виникнення спірних правовідносин між позивачем та Товариством. Тобто звернення позивача до суду з позовом викликане необхідністю захисту права не у сфері публічно-правових відносин, а пов`язане з наявністю спору між членами Товаристващодо обрання керівника, членів правління та ревізійної комісії. Отже, у справі оскаржуються реєстраційні дії, стосовно яких існує невирішений корпоративний спір, у межах якого необхідно вирішувати й питання, пов`язані з реєстрацією зміни інформації про юридичну особу, тобто позовні вимоги про скасування оскаржуваного рішення є похідними від вимог щодо відновлення порушених корпоративних прав, а тому цей спір не пов`язаний безпосередньо із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що унеможливлює його розгляд у порядку адміністративного судочинства. Такий спір повинен вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Разом з тим у постанові від 30 травня 2018 року (справа № 916/978/17, провадження № 12-100гс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що з огляду на статті 1, 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; в редакції, чинній на момент подання позовної заяви), статті 79, 167 Господарського кодексу України, положення законів України «Про господарські товариства», «Про громадські об`єднання» та статуту Громадської організації «Болгарський культурно-просвітницький центр «Делжилер» остання не є господарським товариством, тому правовідносини між членами громадської організації (зокрема, щодо визнання недійсним рішення загальних зборів учасників організації про внесення змін до відомостей про юридичну особу, у тому числі щодо зміни керівника юридичної особи) та цією організацією не мають характеру корпоративних та не підпадають під регулювання пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви, тобто станом на квітень 2017 року). Такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зауважив, що основною ознакою трудових відносин є врегулювання процесу трудової діяльності та її організації нормами трудового законодавства. Разом з тим позивач перебував на виборній посаді, його діяльність регулювалася статутом Товариства, предметом позову у цій справі є оскарження позивачем рішення загальних зборів Товариства, яке оформлене протоколом від 16 липня 2017 року, на яких, зокрема, вирішено припинити його повноваження як голови правління Товариства та звільнити з посади. Отже, такий спір не може бути предметом розгляду в судовому порядку.

З огляду на вказане Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважав необхідним відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 травня 2020 року (справа № 120/248/19-а) та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року (справа № 916/978/17), про можливість розгляду спорів щодо дострокового звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об`єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали, в судовому порядку.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що є підстави для передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду згідно із частинами третьою та четвертою статті 403 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої цієї статті суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

Згідно із частиною четвертою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Оскільки принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, зокрема і при вирішенні питання щодо необхідності відступу від висновків щодо застосування норми права у подібних відносинах, викладених у раніше ухвалених постановах Верховного Суду у складі колегії суддів іншого касаційного суду та Великої Палати Верховного Суду, Велика Палата Верховного Суду приймає справу для продовження розгляду.

У частині першій статті 402 ЦПК України передбачено, що в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Такий розгляд відбувається з урахуванням статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Виходячи з викладеного справу необхідно розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у порядку письмового провадження).

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).

Керуючись частиною тринадцятою статті 7, статтями 402-404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Прийняти для продовження розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації Товариства садоводів «Малинівка» про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів товариства, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргоюГромадської організації Товариства садоводів «Малинівка» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 березня 2018 року, додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 11 липня 2018 року.

Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами у порядку письмового провадження на 08 вересня 2020 року в приміщенні Верховного Суду за адресою: вул. Пилипа Орлика, 8, м. Київ.

Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали до відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. М. Ситнік

Судді: Н. О. Антонюк О. Р. Кібенко

Т. О. Анцупова В. С. Князєв

С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко

В. В. Британчук Н. П. Лященко

Ю. Л. Власов В. В. Пророк

М. І. Гриців Л. І. Рогач

В. І. Данішевська О. С. Ткачук

Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич

О. С. Золотніков О. Г. Яновська