КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2018 р. Справа№ 910/21331/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Тищенко О.В.

Станіка С.Р.

секретар судового засідання Даниленко Т.О.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення

на рішення Господарського суду міста Києва

від 13.12.2017 (повний текст рішення складено 20.12.2017)

у справі № 910/21331/17 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомпанія "Експрес-Інформ"

про стягнення 27 015,51 грн.,

ВСТАНОВИВ:

29.11.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес-Інформ" (далі - відповідач) про стягнення 27 015,51 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/21331/17 в позові відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/21331/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2018 апеляційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Куксова В.В., суддів Чорної Л.В., Гончарова С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 відкрито апеляційне провадження у справі №910/21331/17 розгляд справи призначено на 12.03.2018.

У відповідності до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.03.2018 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Куксов В.В., судді: Тищенко О.В., Станік С.Р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2018 апеляційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/21331/17 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Куксова В.В., суддів Тищенко О.В., Станік С.Р., розгляд справи №910/21331/17 вирішено здійснити у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до статуту Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, затвердженого адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку ти захисту інформації України, 2016, Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення є державним господарським об'єднанням підприємств, створеним наказом Державного комітету України по зв'язку від 04.10.1991 №102 "Про створення Концерну РРТ", заснованим на державній власності і належить до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, ідентифікаційний код 01190043.

Діяльність Концерну РРТ, як оператора телекомунікаційних послуг здійснюється в порядку і спосіб, що визначені в Закону України "Про телекомунікації".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про телекомунікації" оператор телекомунікацій - суб'єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж.

Статтею 28 Закону України "Про телекомунікації" встановлено, що використання ресурсів телекомунікаційних мереж загального користування для потреб телебачення та радіомовлення здійснюється на договірних засадах відповідно до законодавства. Надання телекомунікаційних послуг для потреб телебачення і радіомовлення регулюється Законом України "Про телебачення і радіомовлення".

Пунктом 150 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012 передбачено, що послуги ефірного телерадіомовлення надаються операторами мереж ефірного телерадіомовлення за наявності ліцензії на надання послуг з технічного обслуговування і експлуатації таких мереж, виданої НКРЗІ.

Концерн РРТ включений до Реєстру операторів та провайдерів телекомунікації згідно рішення НКРЗ від 07.12.2007 №1019 "Про введення реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій", реєстраційний №898.

Статтею 63 Закону України "Про телекомунікації" встановлено, що умовою надання телекомунікаційних послуг є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікації і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Експрес-Інформ" є власником ліцензії на мовлення телевізійних програм під логотипом "5".

30.12.2013 між Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Експрес-Інформ" (далі - відповідач, замовник) був укладений Договір про надання телекомунікаційних послуг №4-18 ЦКУ РТ (далі - Договір №4-18 ЦКУ РТ), відповідно до п.1.1. якого, предметом Договору є надання виконавцем, у відповідності до ліцензії, послуг з технічного обслуговування і експлуатації технічних засобів замовника, які є частиною мереж ефірного мовлення (далі - послуги) згідно умов цього Договору.

Пунктом 4.1. Договору №4-18 ЦКУ РТ встановлено, що ціна договору є договірною і за взаємною згодою Сторін становить 10 500, 00 грн. з ПДВ на місяць.

Виконавець виставляє замовнику рахунок на оплату та Акт виконання робіт (надання послуг) до 3-го числа місяця, наступного за розрахунковим. За умови підписання сторонами Акту виконання робіт (надання послуг), замовник перераховує суму вказану в рахунку на сплату протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання, але не пізніше 10-го числа місяця наступного за розрахунковим (п. п. 4.2. та 4.3. Договору №4-18 ЦКУ РТ).

Цей Договір діє з 01.01.2014 до 31.12.2014 включно (п.9.1. Договору №4-18 ЦКУ РТ).

14.11.2014 позивач листом №5509/4-07 повідомив відповідача про підвищення вартості цін за телекомунікаційні послуги у 2015 році.

20.11.2014 листом №5655/4-07 позивач для врегулювання договірних взаємовідносин між Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Експрес-Інформ" у 2015 році №5655/4-07 направив відповідачу на розгляд та підписання проект Додаткової угоди №1 від 17.11.2014 до Договору №4-18 ЦКУ РТ, яка передбачала зміну ціни Договору до 13 300,00 грн. на місяць.

В матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з якого вбачається, що вищезазначений лист отриманий відповідачем 27.11.2014.

Відповідно до частини 2 статті 181 Господарського кодексу України, проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Положеннями частини 3, 4 статті 181 Господарського кодексу України, встановлено, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

В свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Експрес-Інформ" листом від 16.12.2014 №113/1 надіслало Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення підписану і скріплену печаткою Додаткову Угоду №1 від 17.11.2014 до Договору №4-18 ЦКУ РТ та протокол розбіжностей від 16.12.2014 до Додаткової Угоди №1 від 17.11.2014 до Договору №4-18 ЦКУ РТ. У вищезазначеному листі відповідач зазначив, що має заперечення щодо окремих умов додаткової угоди, а саме: враховуючи обсяг та зміст надаваних послуг вважає, що запропонована позивачем ціна послуг надто завищена.

Позивач вважає, що у зв'язку з тим, що зазначений лист з підписаною і скріпленою печаткою відповідача Додатковою Угодою №1 від 17.11.2014 до Договору №4-18 ЦКУ РТ та протоколом розбіжностей від 16.12.2014 був отриманий Концерном РРТ 23.01.2015, то сторони, на думку позивача, не дійшли остаточної згоди щодо продовження дії Договору №4-18 ЦКУ РТ та укладання Додаткової Угоди №1 від 17.11.2014 до Договору №4-18 ЦКУ РТ, а тому, як стверджує позивач, зазначений Договір припинив свою дії 31.12.2014.

Проте, із тверджень позивача відповідач ніяких дій на припинення Договору 4-18 ЦКУ РТ не вчиняв, своє обладнання не забирав, вказівок щодо припинення його обслуговування не надсилав.

Як зазначає позивач, що оскільки припинення трансляції телевізійного сигналу суперечить суспільним інтересам та не зважаючи на відсутність, на думку позивача, укладеного між сторонами Договору, останній продовжував здійснювати технічне обслуговування та експлуатацію технічних засобів відповідача, які працювали у звичайному режимі.

А тому, з метою належного оформлення договірних відносин, позивач листом №195/4-07 від 27.01.2015 направив відповідачу Договір №4-83 ЦКУ РТ від 30.12.2014 (далі - Договір-2) про надання Концерном РРТ телекомунікаційних послуг Товариству з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Експрес-Інформ".

В матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з якого вбачається, що вищезазначений лист отриманий відповідачем 23.02.2015.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Експрес-Інформ" листом від 13.03.2015 №30, який отримано позивачем 23.03.2015 було надано відповідь, відповідно до якої відповідач не бачить причин для підписання Договору-2, у зв'язку з тим, що Договір №4-18 ЦКУ РТ Додаткова Угода №1 від 17.11.2014 до нього з протоколом розбіжностей діє та виконується сторонами.

Проте позивач вважає, що відповідач вчиняв дії, що свідчили про намір укласти Договір-2, а тому, на думку позивача, за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 Концерн РРТ надав відповідачу телекомунікаційні послуги в обсязі та належної якості за цінами, відповідно саме за Договором-2, а відповідач фактично споживав дані послуги та частково сплачував згідно виставлених рахунків, а відтак, на думку позивача, у зв'язку з частковою оплатою за надані послуги, у відповідача утворилась заборгованість за Договором-2 у розмірі 10 875,00 грн.

Телерадіокомпанія "Експрес-Інформ" є телерадіоорганізацією - зареєстрованою у встановленому законодавством порядку юридичною особою, яка на підставі виданої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення ліцензії на мовлення створює передачі та розповсюджує їх за допомогою технічних засобів мовлення (абзац 48 статті 1 Закону України "Про телебачення і радіомовлення").

Відповідно до ст.28 Закону України "Про телекомунікації" використання ресурсів телекомунікаційних мереж загального користування для потреб телебачення та радіомовлення здійснюється на договірних засадах відповідно до законодавства. Надання телекомунікаційних послуг для потреб телебачення і радіомовлення регулюється Законом України "Про телебачення і радіомовлення".

Відповідно до частини 4 ст.39 Закону України "Про телебачення та радіомовлення" телерадіоорганізації здійснюють мовлення з використанням ресурсу багатоканальної телемережі відповідно до умов ліцензії на мовлення та угоди з оператором багатоканальної телемережі.

Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення є оператором мереж ефірного телерадіомовлення, що включений до Реєстру операторів іа провайдерів телекомунікацій згідно рішення НКРЗ від 07.12.2007 №1019 "Про введення реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій", реєстраційний № 898.

Відповідно до пункту 150 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 295 послуги ефірного телерадіомовлення надаються операторами мереж ефірного телерадіомовлення за наявності ліцензії на надання послуг з технічного обслуговування і експлуатації таких мереж, виданої НКРЗІ.

Послуги ефірного телерадіомовлення надаються телерадіоорганізаціям за умови укладення договору та наявності ліцензії на мовлення, виданої Національною радою з питань телебачення і радіомовлення.

Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що станом на 01.01.2015 Телерадіокомпанія "Експрес-Інформ" мала ліцензію на мовлення багатоканальне (телевізійне стандарту DVВ-Т) серії НР №1132-м, що була видана Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення 18.05.2006 (далі - "Ліцензія DVВ-Т"). В подальшому Ліцензію на телебачення було замінено на ліцензію серії НР №00455-м від 18.05.2006.

На виконання вимог Ліцензії БУВ-Т відповідач закупив відповідне обладнання, яке змонтовано на виробничій площі Концерну РРТ у апаратній шафі 19" Каrbon, що також була куплена Телерадіокомпанією "Експрес-Інформ". Дане обладнання працює в автоматичному режимі і не потребує стороннього втручання (налаштування, регулювання тощо) під час своєї роботи.

Судом встановлено, що крім Ліцензії DVВ-Т, станом на 01.01.2015 Телерадіокомпанія "Експрес-Інформ" мала ліцензію на мовлення супутникове (телебачення) серії НР №0496-м, що видана Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення 13.03.2008 (далі - "Ліцензія на супутник"). Ліцензію на супутник було замінено на ліцензію серії НР № 00456-м від 13.03.2008 р.

Відповідно до додатку №6 до вказаної Ліцензії на супутниковий ретранслятор - "АSTRA 4А"; оператор супутникового ретранслятора - "SES АSTRA АВ", Швеція. Територія розповсюдження телерадіопрограм - Україна та інші країни в межах зони впевненого прийому сигналу із супутника.

На виконання умов Ліцезії на супутник відповідач уклав відповідний договір з компанією "SES АSTRA АВ", Швеція.

Враховуючи вказані вище умови Ліцезії на супутник, відповідач зобов'язаний був подавати та подавав з 01.01.2015 (по цей час) на супутниковий ретранслятор "АSTRA 4А" телевізійний сигнал (програму телевізійну " 5+").

При цьому наведені вище правовідносини між компанією "SES АSTRA АВ", Швеція та Телерадіокомпанією "Експрес-Інформ" відповідно до умов Ліцензії на супутник абсолютно не стосуються правовідносин, що виникли між Концерном РРТ та Телерадіокомпанією "Експрес- Інформ" відповідно до умов Ліцензії на телебачення.

Колегія суддів звертає увагу на те що, незалежно від факту укладання або не укладання договору між Концерном РРТ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Експрес-Інформ" відповідач був зобов'язаний подавати і подавав сигнал на супутниковий ретранслятор "АSTRA 4А" з метою розповсюдження цього сигналу по території, вказаній у Ліцензії на супутник, в тому числі в період з 01.01.2015 по 31.12.2015, але в рамках договору з компанією "SES АSTRA АВ", Швеція.

Обладнання, обслуговування якого є предметом договору № 4-18 ЦКУ РТ в редакції додаткової угоди №1 від 17.11.2014 з протоколом розбіжностей від 16.12.2014 використовує сигнал, який йде на супутниковий ретранслятор "АSTRA 4А", перекодовує його та подає на комплекс обладнання, ведучого мовлення на 43 ТВК відповідно до ліцензії DVВ-Т.

Зазначене обладнання працює в автоматичному режимі і не потребує зовнішнього втручання, крім живлення електричним струмом.

Живлення ж електричним струмом обладнання, обслуговування якого є предметом договору №4-18 ЦКУ РТ, що належить відповідачу і розташовано на виробничій площі позивача, протягом 2015 року і до цього часу забезпечував та забезпечує саме Концерн РРТ відповідно до договору про надання телекомунікаційних послуг, проти зазначеного факту сторонами не заперечувалось.

Саме забезпечення безперебійного живлення електричним струмом вказаного вище обладнання і є основною послугою, що надавалась і надається Концерном РРТ відповідачу в рамках укладеного між ними договору № 4-18 ЦКУ РТ від 30.12.2013.

Як встановлено судом і сторонами не заперечувалось, в період з 01.01.2015 по 31.12.2015 саме Концерн РРТ забезпечував обладнання,обслуговування якого є предметом договору № 4-18 ЦКУ РТ, елерадіокомпанії "Експрес-Інформ" електроенергією.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що посилання позивача на наявність з боку відповідача конклюдетних дій (у розумінні ст. 642 ЦК України) у вигляді подання безперебійного телевізійного сигналу (програми телевізійної "5+") на супутниковий ретранслятор "АSTRA 4А" та використання такого сигналу в автоматичному режимі обладнанням, обслуговування якого є предметом договору № 4-18 ЦКУ РТ є безпідставними, а тому до уваги судом не приймаються.

Водночас, суд звертає увагу, що згідно зі ст.63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умовою надання телекомунікаційних послуг є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікаціїі і споживачем телекомунікаційних послуг.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції протягом 2014 року Концерн РРТ надавав відповідачу телекомунікаційні послуги на підставі Договору №4-18 ЦКУ РТ від 30.12.2013.

Концерн РРТ направив відповідачу на розгляд та підписання проект додаткової угоди №1 до договору № 4-18 ЦКУ РТ відповідно до якого строк дії договору подовжувався до 31.12.2015, ціна за обслуговування обладнання, що було змонтовано у апаратній шафі 19" Каrbon, підвищувалася на 26,95%.

Відповідач листом від 16.12.2014 № 113/1 надіслав позивачу підписану і скріплену печаткою Додаткову Угоду №1 від 17.11.2014 до Договору №4-18 ЦКУ РТ та протокол розбіжностей від 16.12.2014 до Додаткової Угоди №1 від 17.11.2014 до Договору №4-18 ЦКУ РТ, яким:

- погодив подовження строку дії Договору до 31.12.2015;

- у зв'язку з порушенням вимог розумності і справедливості запропонувала нову ціну за обслуговування обладнання, що було змонтовано у апаратній шафі 19" Каrbon, яка була підвищена на 5,00%.

Отже, лист відповідача від 16.12.2014 №113/1 протокол розбіжностей від 16.12.2014 до Договору №4-18 ЦКУ РТ є новою пропозицією укласти Договір за ціною, запропонованою Відповідачем.

Відповідно до частини 1 ст.646 Цивільного кодексу України відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію. Така відповідь вважається новою пропозицією укласти договір незалежно від дати її направлення.

Таким чином, твердження позивача про те, що Додаткова Угода №1 від 17.11.2014 до Договору №4-18 ЦКУ РТ та протокол розбіжностей від 16.12.2014 до Додаткової Угоди №1 від 17.11.2014 до Договору №4-18 ЦКУ РТ не укладено сторонами є хибними з наступних підстав.

Всупереч власній письмово викладеній позиції щодо не укладання Договору №4-18 ЦКУ РТ, в період з 23.01.2015 (дата отримання Концерном РРТ Договору №4-18 ЦКУ РТ з протоколом розбіжностей) по 27.01.2015 (дата відповіді Концерну РРТ на протокол розбіжностей), та в подальшому, позивач продовжував надавати послуги, тобто не вимкнув електроенергію, а продовжував забезпечувати обладнання, що було змонтовано у апаратній шафі 19" Каrbon, відповідача електричним струмом. Як зазначено вище, саме забезпечення безперебійного живлення електричним струмом вказаних систем і є основною послугою, що надавалась і надається Концерном РРТ відповідачу в рамках укладеного між ними договору про надання телекомунікаційних послуг.

Відповідно до частини 2 ст.642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що Концерном РРТ надавались послуги передбачені договором №4-18 ЦКУ РТ, після отримання листа відповідача 16.12.2014 №113/1 надіслав з підписаною і скріпленою печаткою Додатковою Угодою №1 від 17.11.2014 до Договору №4-18 ЦКУ РТ та протокол розбіжностей від 16.12.2014 до Додаткової Угоди №1 від 17.11.2014 до Договору №4-18 ЦКУ РТ, тому колегія суддів вважає, що позивач своїми конклюдентними діями (в порядку ч.2 статті 642 ЦК України) погодився на договірну ціну послуг за договором, запропоновану ТОВ "Телерадіокомпанія "Експрес-Інформ", а тому договір №4-18 ЦКУ РТ є укладеним на умовах та за договірними цінами, запропонованими ТОВ "Телерадіокомпанія "Експрес-Інформ" та визначеними у протоколі розбіжностей від 16.12.2014.

Щодо договору №4-83 ЦКУ РТ від 30.12.2014 (Договір-2) та стягнення відповідно до нього заборгованості, суд зазначає наступне.

Як вже було встановлено, позивач направив відповідачу на розгляд та підписання проект додаткової угоди №1 до договору № 4-18 ЦКУ РТ про надання телекомунікаційних послуг від 17.11.2014.

Відповідач у відповідь своїм листом від 16.12.2014 №113/1 надіслав позивачу підписаний і скріплений печаткою Договір та протокол розбіжностей від 16.12.2014 нього.

Концерн РРТ у відповідь своїм листом від 27.01.2015 №195/4-07 направив Телерадіокомпанії "Експрес-Інформ" на розгляд та підписання проект Договору-2 про надання телекомунікаційних послуг у 2015 році, відповідно до якого:

- строк надання телекомунікаційних послуг встановлювався з 01.01.2015 до 31.12.2015 включно;

- ціна за обслуговування обладнання, що було змонтовано у апаратній шафі 19" Каrbon, підвищувалася на 12,38%.

Відповідач у відповідь своїм листом від 13.03.2015 №30 зазначив: "Між Концерном РРТ та Телерадіокомпанією "Експрес-Інформ" 30.12.2013 був укладений договір №4-18 ЦКУ РТ, що регулює правовідносини між Сторонами, які Концерн РРТ пропонує врегулювати Договором-2. Оскільки, відповідно до законодавства, положень договору та фактично Договір № 4-18 ЦКУ діє та виконується сторонами у 2015 році, Телерадіокомпанія "Експрес - -Інформ" не бачить причин та підстав для підписання Договору-2 і відповідно до зазначеного не бачить причин та підстав для підписання Додаткової угоди, якою достроково припиняється дія договору №4-18 ЦКУ РТ"

Враховуючи викладене, Договір-2 є не укладеним, а тому і підстави для стягнення заборгованості за даним Договором відсутні.

Відповідно до частини 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника.) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи підтверджується, а сторонами не заперечувалось стосовно того, що протягом 2015 року позивач надавав відповідачу послуги.

Оскільки що Договір №4-18 ЦКУ РТ є укладеним на умовах та за договірними цінами, визначеними у протоколі розбіжностей від 16.12.2014, то відповідач правомірно здійснював оплату наданих позивачем в 2015 році телекомунікаційних послуг за Договором №4-18 ЦКУ РТ саме за договірними цінами, визначеними у протоколі розбіжностей від 16.12.2014, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень.

Згідно ч.1 ст. 76 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Як встановлено судом, позивачем не було надано жодного доказу щодо неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором №4-18 ЦКУ РТ від 30.12.2013 з урахуванням Додаткової Угоди №1 від 17.11.2014 до нього та протоколу розбіжностей від 16.12.2014, а вимоги про стягнення заборгованості за Договором №4-83 ЦКУ РТ від 30.12.2014 є безпідставними, у зв'язку із не укладанням сторонами останнього, таким чином позовні вимоги позивача про стягнення основного боргу у розмірі 10 875,00 грн., задоволенню не підлягають.

Оскільки судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення основної суми боргу, підстави для задоволення о позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 848,12 грн. інфляційних втрат у розмірі 15 292,39 грн. відсутні.

Матеріали справи не містять, а позивачем не подано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем, у зв'язку з чим, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/21331/17 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/21331/17 - без змін.

Матеріали справи №910/21331/17 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 11.05.2018.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді О.В. Тищенко

С.Р. Станік