Приєднуйтесь.
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" березня 2017 р. Справа№ 925/233/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Зеленіна В.О.
Дідиченко М.А.
За участю секретаря судового засідання Москаленко Г.С.
представники сторін у судове засідання 06.03.2017 року не з'явилися,
розглянувши матеріали
апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго»
на ухвалу Господарського суду Черкаської області
від 31.01.2017 року
у справі № 925/233/14 (суддя Хабазня Ю.А.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецторг Трак»
про стягнення 2 610,65 грн.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 31.01.2017 року по справі № 925/233/14 відмовлено у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Коробкової Г.О.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Черкаської області від 31.01.2017 року по справі № 925/233/14 скасувати та прийняти нове рішення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Зубець Л.П. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.03.2017 року.
Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.03.2017 року, у зв'язку з перебуванням судді Зубець Л.П. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 925/233/14 колегію суддів у складі головуючого судді: Ткаченка Б.О., суддів: Дідиченко М.А., Зеленіна В.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 року справу № 925/233/14 прийнято до провадження у вказаному складі колегії суддів.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецторг Трак» у судове засідання не з'явився, будь-яких клопотань з цього приводу суду не надавав.
Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно з абз. 1 п. 3.9.2 вищезазначеної постанови пленуму Вищого господарського суду України, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Ухвала Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 року про прийняття апеляційної скарги до провадження надсилалась сторонам за адресами вказаними у позовній заяві та апеляційній скарзі.
Представник Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» у судове засідання не з'явився.
06.03.2017 року через Відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» надійшло клопотання, в якому позивач підтримав апеляційну скаргу та просив розглядати справу без участі його представника. Також від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у випадку необхідності відкладення розгляду справи, при цьому, за умови винесення постанови у судовому засіданні 06.03.2017 року, останній просив зазначене клопотання залишити без розгляду.
Колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відсутніх сторін.
За вказаних обставин, клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції судом залишається без розгляду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.03.2014 року у справі № 925/233/14, з урахуванням ухвали суду Господарського суду Черкаської області від 25.04.2014 про виправлення описки, стягнуто з ТОВ «Спецторг Трак» на користь ПАТ «Львівобленерго» загалом 4 437,64 грн.
25.04.2014 року на виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 11.03.2014 року видано наказ.
05.05.2014 року ПАТ «Львівобленерго» звернулося із заявою № 502-1356/2 до Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції (далі - ДВС) про прийняття вищевказаного наказу суду до виконання.
14.05.2014 року постановою державного виконавця за вказаним виконавчим документом відкрито виконавче провадження № 43298785.
За повторними зверненнями ПАТ «Львівобленерго» постановами ДВС від 14.05.2014 року (ВП № 43298785), 09.03.2015 року (ВП № 46801634), від 08.04.2015 року (ВП № 47176978), від 25.08.2016 року (ВП № 52031053) виконавче провадження було відкрито та постановами ДВС від 13.03.2015 року, від 05.08.2016 року, від 04.11.2016 року відповідно наказ суду від 25.04.2014 року № 925/233/14 повертався стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47, ст. 50, п. 5 ч. 1 ст. 37, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
29.11.2016 року ПАТ «Львівобленерго», в черговий раз, звернулося до ДВС із заявою № 119-4327/2 про прийняття до виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 25.04.2014 № 925/233/14 (а.с.80).
09.12.2016 року постановою державного виконавця ДВС було відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання вищевказаного наказу суду, на підставі п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII, оскільки не було надано підтвердження про сплату стягувачем авансового внеску (а.с.78).
Відмовляючи у прийнятті до провадження наказу Господарського суду Черкаської області від 25.04.2014 та відкритті виконавчого провадження державний виконавець ДВС застосував положення Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII.
На підставі ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України ПАТ «Львівобленерго» звернулося до суду першої інстанції зі скаргою від 21.12.2016 року № 119-4703/2, в якій просить:
- визнати дії та рішення державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Коробкової Г.О. щодо повернення (без прийняття до виконання) виконавчого документа (наказу Господарського суду Черкаської області від 25.04.2014 року № 925/233/14) стягувачу такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства;
- зобов'язати державного виконавця прийняти до виконання наказ від 25.04.2014 року № 925/233/14, винести постанову про відкриття виконавчого провадження та розпочати примусове виконання рішення суду на підставі вищевказаного виконавчого документа.
Обґрунтування скарги зводяться до безпідставного застосування державним виконавцем ДВС положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII, оскільки виконавче провадження не було завершене, та необхідності застосування редакції Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV, яка не передбачає обов'язкового авансового внеску стягувача.
Скаржник стверджує, що у даному випадку наказ від 25.04.2014 року № 925/233/14 неодноразово повертався державним виконавцем ДВС стягувачу з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 47 та ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV та знов пред'являвся стягувачем до виконання, при цьому, погашення боргу не відбувалося, а отже виконавче провадження не було завершене у розумінні положень Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV.
ПАТ «Львівобленерго», в підтвердження зазначеного, посилається на приписи п.п. 5-7 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII, за яким виконавчий документ, який перебував на виконанні до набрання чинності цим Законом, тобто до 05.10.2016 року, повинен виконуватися органами державної виконавчої служби до настання підстав для завершення виконавчого провадження.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 31.01.2017 року по справі № 925/233/14 було відмовлено у задоволенні скарги ПАТ «Львівобленерго» на дії ДВС.
Оскаржувана ухвала мотивована тим, що на час подання ПАТ «Львівобленерго» заяви від 29.11.2016 року № 119-4327/2 наказ від 25.04.2014 року № 925/233/14 не виконувався відділом ДВС (не перебував на виконанні у відділі ДВС, відкритого виконавчого провадження у відділі ДВС не було, виконавчі дії за ним не здійснювались, попереднє виконавче провадження було завершене), а отже, з урахуванням ч. 2 ст. 26 та Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII, стягувач повинен був сплатити авансовий платіж при пред'явленні виконавчого документа до виконання.
Колегія суддів звертає увагу на наступне.
Як встановлено з матеріалів справи, станом на час набрання законної сили Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (05.10.2016), на підставі наказу Господарського суду Черкаської області від 25.04.2014 року № 925/233/14 було відкрито виконавче провадження ВП № 52031053, тобто він перебував на виконанні у ДВС.
04.11.2016 року постановою державного виконавця відділу ДВС виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII, тобто рішення виконувалося до настання підстав для завершення виконавчого провадження і було завершене шляхом винесення даної постанови.
Зазначена постанова є дійсною, доказів її оскарження суду надано не було.
Станом на момент звернення ПАТ «Львівобленерго» до ДВС із заявою від 29.11.2016 року № 119-4327/2 про примусове виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 11.03.2014 року у справі № 925/233/14, на підставі наказу Господарського суду Черкаської області від 25.04.2014 року, у відділі ДВС даний наказ не перебував на виконанні (відкритого виконавчого провадження у відділі ДВС не було, виконавчі дії за ним не здійснювались, попереднє виконавче провадження було завершене).
05.10.2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII, до цього часу діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV.
Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.
Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
З огляду на зазначені норми, для встановлення того, в якій редакції Закон України «Про виконавче провадження» слід застосовувати, необхідно визначити чи було завершено виконавче провадження відкрите на підставі Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV. Оскільки, у випадку його завершення слід застосовувати положення нового Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII, як це було зроблено ДВС. У протилежному випадку, застосуванню підлягають положення Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV, як вимагає скаржник.
Поняття «завершення виконавчого провадження» не визначено ані Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV, ані Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII.
При цьому в редакції ч. 1 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV визначено, що державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:
- закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону;
- повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону;
- повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.
Частиною 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV «Наслідки завершення виконавчого провадження» передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Положення вказаної норми знайшли своє відображення й у редакції Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV, а саме у статті 40, проте назва даної норми була змінена з «Наслідки завершення виконавчого провадження» на «Наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа».
Враховуючи приписи зазначених норм та загалом Закон України «Про виконавче провадження» як від 02.06.2016 року № 1404-VIII, так і від 21.04.1999 року № 606-XIV, можна зробити висновок, що під «завершенням виконавчого провадження» мається на увазі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, якими завершуються дії державного виконавця з виконання, у даному випадку, наказу.
Крім того, стосовно доводів скаржника, що поверненням виконавчого документу не завершується виконавче провадження, то колегія суддів не може з ними погодитися, оскільки під час повторного звернення виконавче провадження не відновлюється, а відкривається та розпочинається як нове. Тобто, таке відкриття не є відновленням раніше завершеного виконавчого провадження.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що під «завершенням виконавчого провадження» розуміється винесення такої постанови органом державної виконавчої служби, якою припиняється можливість вчинення державним виконавцем виконавчих дій у даному виконавчому провадженні.
У свою чергу постанова державного виконавця ДВС про повернення виконавчого документа від 04.11.2016 року на підставі ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» і є таким завершенням виконавчого провадження, яким припиняється можливість вчинення державним виконавцем виконавчих дій.
Таким чином, виконавче провадження за заявою ПАТ «Львівобленерго» від 29.11.2016 року № 119-4327/2 про примусове виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 11.03.2014 року у справі № 925/233/14, на підставі наказу Господарського суду Черкаської області від 25.04.2014 року, було правомірно розглянуто ДВС з урахуванням положень Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, у редакції станом на час звернення стягувача із заявою.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Таким чином, сплата авансового внеску є обов'язковою при пред'явленні виконавчого документа до виконання.
Враховуючи встановлені вище обставини, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що стягував звільняється від сплати авансового внеску, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ПАТ «Львівобленерго».
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Обставини, викладені Публічним акціонерним товариством «Львівобленерго» в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвалу Господарського суду Черкаської області від 31.01.2017 року по справі № 925/233/14 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго» (апелянта).
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105, 106, 121-2 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Черкаської області від 31.01.2017 року по справі № 925/233/14 залишити без змін.
2. Матеріали справи № 925/233/14 повернути до Господарського суду Черкаської області.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді В.О. Зеленін
М.А. Дідиченко
Повний текст рішення складено 09.03.2017 року.
