У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2015 р.

м.Одеса

Справа № 815/70/13-а

Категорія: 11.5

Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М. Г

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Вербицької Н.В., Кравця О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року по справі за адміністративним позовом з позовом ОСОБА_1 до Одеського міського управління юстиції, Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про визнання протиправними дій щодо відмови у задоволені скарги на постанову від 15 листопада 2012 року в частині виведення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення виконавчого збору, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою задовольнити поданий ним адміністративний позов в повному обсязі.

Постановою від 10 червня 2013 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Одеський окружний адміністративний суд відмовив в задоволенні позову ОСОБА_1 до Одеського міського управління юстиції, Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про визнання протиправними дій щодо відмови, оформленої листом №Ш-166-09 від 21 грудня 2012 року, у задоволені скарги на постанову головного державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Перчика В.О. від 15 листопада 2012 року в частині виведення постанови від 29.06.2010р. про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 199999,00 грн. в окреме виконавче провадження.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, оскільки не врахував, що статтями 49, 50 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено виведення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження. Така норма міститься у ч.7 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону від 04 листопада 2010 року, яка набрала чинності 21 березня 2011 року, та не має зворотної сили.

Враховуючи те, що виконавче провадження №В-8/919, в межах якого винесено постанову від 29.06.2010р., відкрито за нормою Закону України «Про виконавче провадження», яка діяла до внесення змін до вказаного Закону, надання ч. 7 ст.2 8 Закону зворотної дії у часі є порушенням ст.58 Конституції України.

Також, апелянт посилається на те, що він, як інвалід війни, відповідно до п. 23 ч.1 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», має пільги у вигляді звільнення від сплати податків, зборів і мита і оскільки виконавчий збір є бюджетним платежем, тому вказана норма звільняє позивача від його сплати.

Одеське міське управління юстиції надало письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.

Ухвалюючи постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції встановив, що на примусовому виконанні у другому Приморському відділі ДВС Одеського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2-10801/09 від 16.06.2010р. виданого Приморським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1999500 грн., за якою 22.06.2010р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №В-8/919.

Суд першої інстанції встановив, що у зв'язку з не виконанням боржником у наданий державним виконавцем строк до 29.06.2010р. виконавчого листа №2-10801/09 від 16.06.2010р., державним виконавцем Другого Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції Перчик В.О. 29.06.2010р. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору №В-8/919 у розмірі 199999 грн. Зазначену постанову у встановлений законодавством строк ОСОБА_1 не оскаржено.

15 листопада 2012 року, постановою головного державного виконавця Другого Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції Перчика В.О. закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-10801/09, виданого Приморським районним судом міста Одеси 16 червня 2010 року. Виконавче провадження закінчено відповідно до ст. 49, п. 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з прийняттям 30.10.2012р. Приморським районним судом м. Одеси ухвали по справі №1522/16777/12 про затвердження мирової угоди про закінчення виконавчого провадження, укладеної між ОСОБА_1 (боржником у виконавчому провадженні) та ОСОБА_3 (стягувачем у виконавчому провадженні). Пунктом 5 резолютивної частини постанови від 15.11.2012р. постанову №В-8/919 про стягнення з боржника виконавчого збору від 29.06.2010р. виведено в окреме виконавче провадження.

Суд першої інстанції встановив, що 25.11.2012р. головним державним виконавцем Другого Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції Перчиком В.О. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №В-8/1648 з виконання постанови від 29.06.2010р. №В-8/919 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 199999 грн.

30 листопада 2012 року ОСОБА_1 звернувся до виконуючого обов'язки начальника Другого Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції зі скаргою на дії державного виконавця Другого Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції Перчика В.О. щодо виведення в окреме виконавче провадження постанови від 29.06.2010р. №В-8/919 та з відкриття 25.11.2012р. виконавчого провадження №В-8/1648. Скаргу позивач обґрунтовував тим, що ст.ст. 49, 50 Закону України «Про виконавче провадження» не містять норми, яка б передбачала виведення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження; виведення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження передбачено ч.7 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону від 04.11.2010р., яка набрала чинності 21 березня 2011 року, тобто, до винесення 29.06.2010р. постанови №В-8/919 про стягнення з боржника виконавчого збору.

Суд першої інстанції встановив, що у відповідь на скаргу позивача від 30.11.2012р., Одеська міське управління юстиції листом від 21.12.2012р. №Ш-166-09 повідомило ОСОБА_1, що державний виконавець діяв у відповідності до ч.7 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження», якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору. Враховуючи вищевикладене, оскільки постанова про стягнення виконавчого збору не оскаржена боржником, є чинною, тому відсутні підстави для скасування постанови про стягнення виконавчого збору №В-8/919 від 29.06.2010р. та постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.11.2012р.

Суд першої інстанції визнав обґрунтованою таку відповідь Одеського міського управління юстиції та не знайшов підстав для визнання дій Одеського міського управління юстиції щодо відмови у задоволенні поданої ОСОБА_1 скарги протиправними, зазначивши, що подану позивачем заяву розглянуто відповідачем в порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян» та надано правильну по суті заявленого питання відповідь.

З посиланням на п.п.4.16.6 п.4.16 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. №74/5, та ч.7 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», суд першої інстанції зазначив, що при виділенні постанови про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження державний виконавець Другого Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції Перчик В.О. діяв в межах наданих йому повноважень, так як виконавче провадження №В-8/265 закінчено з підстав, передбачених статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Також суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 не скористався, наданим йому ч. 2 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», правом на оскарження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору №В-9/919 від 29.06.2010р., вказана постанова є чинною, а тому, при винесенні 15.11.2012р. постанови про закінчення виконавчого провадження №В-8/265 на підставі ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», у державного виконавця виник обов'язок щодо виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження на виконання ч.7 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження».

На підставі вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення апелянта , представника Одеського міського управління юстиції, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання.

Частиною 1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Підпунктом 4.16.6 пункту 4.16 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. №74/5, встановлено, що виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження допускається в разі винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, щодо якого було винесено постанову про стягнення виконавчого збору.

Згідно частини 7 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Таким чином, у випадку закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» у державного виконавця виникає обов'язок щодо відкриття виконавчого провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, якщо такий збір не стягнуто. Виключень із даного правила Закон не містить.

Враховуючи викладене апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки постановою №В-8/265 від 15.11.2012р. закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Приморського районного суду м. Одеси №2-10801/09 на підставі п.2 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець Другого Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції Перчик В.О. правомірно вивів постанову №В-8/919 від 29.06.2010р. про стягнення з боржника виконавчого збору в окреме виконавче провадження та відкрив 25.11.2012р. виконавче провадження №В-8/1648.

Доводи апелянта про те, що Законом України «Про виконавче провадження» (в редакції від 08.03.2011р.), яка діяла станом на час відкриття виконавчого провадження, в межах якого винесено постанову від 29.06.2010р. про стягнення виконавчого збору, не було передбачено виведення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження, апеляційний суд відхиляє, оскільки відповідно до загальних правил дії закону у часі застосуванню підлягає закон, який діє на час виникнення спірних правовідносин.

Постанова про закінчення виконавчого провадження винесена державним виконавцем 15.11.2012р., а тому застосуванню підлягає Закон України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час вчинення відповідної процесуальної дії (закінчення виконавчого провадження).

Посилання апелянта на скасування постанови про стягнення виконавчого збору як наслідок завершення виконавчого провадження є безпідставним, оскільки статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено наслідки завершення виконавчого провадження і вказаною нормою не передбачено скасування постанови про стягнення виконавчого збору. Більше того, зазначено, що у випадку не стягнення виконавчого збору арешт та інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення не скасовуються.

Доводи апелянта про звільнення його від сплати виконавчого збору як інваліда війни другої групи на підставі ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», апеляційний суд також відхиляє, оскільки відповідно до вказаної норми інваліди війни та прирівняні до них особи звільняються від сплати податків, зборів і мита всіх видів та земельного податку, в той час як виконавчий збір є видом майнової відповідальності боржника, який самостійно не виконав рішення суду без поважних причин у строк, встановлений державним виконавцем для добровільного виконання вимог виконавчого документа, та не є ні податковим, ні митним платежем і не прирівнюється до них.

Інших підстав для скасування постанови суду першої інстанції від 10.06.2013р. та в обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 не вказав.

Апеляційний суд враховує, що скарга ОСОБА_1 правомірно розглядалась відповідачем відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», а не відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», оскільки відповідно до ч.2 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» позивач не має права на оскарження в адміністративному порядку постанови головного державного виконавця Другого Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції Перчика В.О. від 15.11.2012р. в частині виведення постанови від 29.06.2010р. про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження.

На підставі викладеного, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач не навів обставин та не надав доказів, які б свідчили про протиправність дій Одеського міського управління юстиції щодо розгляду його звернення та надання відповіді на нього.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69-72, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 УКАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 08 грудня 2015 року.

Головуючий: суддя С.Д Домусчі

суддя Н.В.Вербицька

суддя О.О.Кравець